Корпоративний валютний борговий ринок не може розвиватися, якщо емітент не впевнений у можливості виконати свої зобов’язання, а технічний дефолт, спричинений регуляторним обмеженням, — це удар не лише по окремому емітенту, а по довірі до всього ринку.
Про це йдеться в повідомленні Професійної асоціації учасників ринків капіталу і деривативів (ПАРД).
В асоціації зазначили, що ринок капіталу працює на довірі. Інвестор купує не просто цінний папір. Він купує впевненість у тому, що правила будуть зрозумілими, а зобов'язання - виконуваними. Саме тому валютні обмеження, які стосуються корпоративних облігацій та репатріації інвестицій, потребують окремої професійної дискусії.
Перша проблема - валютні корпоративні облігації. Українське законодавство може дозволяти компанії випускати облігації, номіновані в доларах або євро. Для частини бізнесу це логічний інструмент: доходи можуть бути прив'язані до валюти, інвестори хочуть валютний захист, а довгострокове фінансування у гривні часто занадто дороге або коротке.
Але виникає колізія.
Компанія може мати законне зобов'язання перед власниками облігацій - сплатити купон або погасити основну суму боргу у валюті. Водночас чинне валютне регулювання може не давати їй зрозумілого механізму купівлі валюти для виконання цього зобов'язання.
Асоціація не закликає до зниження стандартів контролю, а виступає за перехід до сучасного, ризик-орієнтованого регулювання — такого, що відповідає не антикризовій логіці, а логіці розвитку.
"Сильний регулятор — це не той, хто все забороняє. Це той, хто створює зрозумілі, стабільні та дієві правила. Ринку капіталу потрібна не «лібералізація без правил», а контрольована, поетапна адаптація регулювання до нових реалій. Із лімітами, прозорістю, ліцензованими учасниками та належним наглядом", - підкреслили в ПАРД.
Зазначається, що найбільший ризик зараз — не фінансова дестабілізація. Це поступова стагнація ринку через надмірно консервативні обмеження, що не відповідають ні євроінтеграційним цілям, ні завданням відбудови.
Україна має рухатися вперед — від режиму виживання до режиму розвитку. Не втрачаючи стабільності, але й не зупиняючись там, де вже можна йти далі.
Підкреслюється, що один технічний дефолт через регуляторну невизначеність б'є не лише по конкретному емітенту. Він б'є по довірі до всього інструменту. Інвестори починають питати: навіщо купувати валютні корпоративні облігації в Україні, якщо навіть платоспроможна компанія може не мати доступу до валюти для виплат?
Рішення не повинно бути широким і ризиковим. Мова не про вільний доступ бізнесу до купівлі валюти на будь-які цілі. Мова про вузький механізм під підтверджені зобов'язання.
Для покращення інвестиційного клімату першим кроком може бути дозвіл нерезиденту повернути суму інвестиції, фактично внесену в Україну після 24 лютого 2022 року. У межах документально підтвердженої суми. Без права додаткового виведення доходу. Через банківський контроль і підтвердження джерела коштів.
Це був би дуже сильний сигнал для міжнародних інвесторів. Без такого сигналу важко говорити про масштабне залучення приватного капіталу для відбудови.
Україна не може фінансувати відновлення лише бюджетом і міжнародними програмами. Потрібні приватні гроші. Але приватні гроші не приходять у систему, де вихід непередбачуваний. Тому валютні корпоративні облігації та репатріація - це не технічні питання для вузьких фахівців. Це питання довіри до України як інвестиційної юрисдикції.
Раніше повідомлялося, що Національний банк впровадив керовану гнучкість обмінного курсу з 3 жовтня 2023 року. Крім того, НБУ скасував всі валютні обмеження для імпорту робіт та послуг та дозволив репатріювати "нові" дивіденди.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.