День 1549-й.
Бачив вальс.
Ревіла сирена, балістика на Дніпро, випускники репетирували в парку на набережній. Крок, завмерли, два кроки, завмерли, застигли, торкнувшись пальцями, не відриваючи очей.
Постояв поруч, сказати нічого. Дорослі вкрали у дітей дитинство, не запобігли, не зупинили, не вберегли.
У сучасній війні ризикують цивільними, чого європейці бояться до жаху, а американці взагалі жодного разу не пробували.
І не зрозуміти ні тим, ні іншим, не працюють їхні рецепти. Та й де їм спрацювати, Європа битих два тижні переговорника з РФ серед себе знайти не може, он той із Газпрому, ця без повноважень, ось ця занадто дурна, і все, інших немає.
Імпотенція.
Але раптом прокинулася Угорщина, і знову ввезення аграрки заборонено, і вимоги до вступу в ЄС ті самі, орбанівські.
І руйнується рожевий будиночок фантазій про доброго угорського царя, який прогнав злого, і нашими інтересами раптом почне жити, а не угорськими, ну як таке могло бути, а?
Не до того поки, ховаємо Мельника. Наш герой, як виявилося.
Герой чого? Війни за УНР? Так. Другої світової? Ні, у всіх усі на іншому боці воювали.
І перемогли, якщо вже на те пішло.
Але владі байдуже, вона думає, що можна будь-кого назвати, і будь-який ним стане, об'єднає всіх, запалить серця.
Не стане, і не запалить, хіба що питання підніме, так хто ж колаборант у тій війні? Виходить так, наче й немає їх зовсім, така кількість у цій, а в тій, наче й не було зовсім?
Виходить так, але в них усе так виходить, і результат такий самий скрізь, але якщо вірити власним тг-каналам і власним політтехнологам, то дуже добре, і не хочуть же втратити роботу технологи, кивають, дуже добре, вдалий хід.
І всі бояться адекватності.
Всі міркують про модель майбутнього, сталеві дикобрази та залізні їжаки, тверді руки та військові табори, регіональні лідери та інвестиційні гавані, мільйони працюючих за копійки мігрантів або мільйони працюючих за копійки українців, моделей майбутнього не злічити.
Про адекватність і раціональність не говорить ніхто.
Як і не говорить ніхто, коли ж помер запит на них? За них же проголосували 73 відсотки тих, хто прийшов на вибори 7 років тому, в який же день зник їхній цей нереалізований запит?
Наступного дня, за тиждень, рік, учора, коли вони передумали?
Та ні, передумали не вони, і їхній запит залишився.
Але їм пропонують перепоховати Петлюру.
Не злетить.
(с) Джерело
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.