Минулого тижня на засіданні Вищого антикорупційного суду стався досить цікавий випадок – суддя зробила заяву, яка фактично скасовує вирок у справі мого клієнтаПетра Оленича. Справа виявилася непідсудною ВАКС, тому зрозуміло, що будь-який вирок, ухвалений у цьому суді, буде безумовною підставою для скасування. І навіть якщо Апеляційна палата суду спрямує матеріали до будь-якого іншого суду — результат буде аналогічним - справа розвалиться.
Йдеться про так звану "справу про забудову парку Нивки", що знаходиться в Шевченківському районі м. Києва. Чому "так звану"? Тому що для пересічного читача, який бачить подібні кліше, зазвичай вбачається, що парк повністю вирізали, а на його місці побудували чергові багатоповерхівки, хоча насправді йдеться лише про одну земельну ділянку (обліковий номер 88:008:016), яка межу'є з парком і у якої є власник – приватна особа.
Ліричний відступ
Один з героїв роману деколонізованого нещодавно уродженця Києва казав: "Люди як люди… загалом нагадують колишніх… лише квартирне питання їх зіпсувало…". З цим складно сперечатися, адже питання житла та територій завжди були наріжним каменем, який змушував нервувати навіть найспокійніших. І зовсім неважливо, де ти живеш – у столиці чи у Богом забутому селі. "Квартирне питання" з того часу еволюціонувало і паралельно з ним постало питання більш масштабне – земельне. Адже, коли йдеться не про квадратні метри квартири, а сотки та гектари - емоції зашкалюють, аргументиігноруються, діалоги перетворюються на судові битви, а кожен документ у руках опонента чи забудовника сприймається як план "Barbarossa".
Саме тому я й вирішив розібрати кейс парку "Нивки" не в емоційному ключі, а максимально фактологічно. Адже в цій справі є проста, зрозуміла, але незручна для когось хронологія і процеси, які повністю спростовують саму можливість вчинення злочину моїм клієнтом.
Одразу попереджаю, у блозі буде чимало слів, які пересічному громадянину різатиме слух – радянської спадщини та специфікацій, термінів та абревіатур, але за ними ховають реально важливі речі і без них буде дуже складно уявити загальну картину. Я ж, у свою чергу, спробую не засипати вас канцеляритом і буду намагатися викласти все зрозумілою мовою.
Історія парку і хронологія подій
21 листопада 1961 рік. У листопаді цього відзначається 65-річчя з дня ухвалення виконкомом Київської міської ради депутатів трудящих рішення №2261 про організацію парку культури та відпочинку на території дачного масиву "Святошино в Жовтневому районі м. Києва". Площа земельної ділянки за цим рішенням становила 43,3382 га, а сам парк розташувався на ділянці площею 45,24 га. Для ілюстративності - йдеться ось про цей район:
Джерело: GOOGLE
3 квітня 1972 рік. Ухвалено Рішення виконавчого комітету КМР депутатів трудящих №459 про відведення земельної ділянки конторі зеленого господарства Радянського району в парку "ХХІІ з їзду КПРС" (тоді він носив саме таку назву) по Брест-Литовському проспекту, 124 для будівництва оранжерей площею 2 га. Таким чином площа земельної ділянки становила вже 41,3382 га. Цього ж року Постановою №22 колегії Держкомітету Ради Міністрів УРСР по охороні природи парк віднесли до категорії відповідних парків пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, тобто усього СРСР.
30 серпня 1978 рік. Держкомітет Ради Міністрів УРСР по охороні природи та Конторазеленого господарства Радянського району уклали між собою охоронне зобов'язання на парк, і у характеристиках об'єкту вказали, що це – зелений масив, що складається з понад 90-та видів вікових садово-декоративних дерев і чагарників площею 46 га. Картографічні матеріали в додатках відсутні, тому зараз складно сказати за рахунок чого збільшилася територія парку.
Минуло 24 роки, за які встиг розвалитися радянський союз, Україна відновила свою Незалежність, а Київ став столицею однієї з європейських країн. 28 березня 2002 рокубуло затверджено Генеральний план Києва до 2020 року. Відповідно до нього, ділянка 88:008:016 віднесена до озеленених територій, та не віднесена до територій природно-заповідного фонду (ПЗФ). В чому різниця, запитаєте ви? В тому, що для таких ділянок реальна та досить проста процедура зміни цільового призначенні, а для ділянок ПЗФ – вона неможлива без скасування спеціального статусу.
5 вересня 2003 року між Міністерством екології та природних ресурсів та КП УЗН Шевченківського р-ну було укладено охоронне зобов'язання на парк загальнодержавного значення за №9-1-4. Тоді, до речі, вперше була використана назва: Парк "Нивки"(принаймні, щодо його східної частини).
19 липня 2005 року Київська міська рада (КМР) ухвалила рішення №806/3381, яким затвердила Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010р та концепцію формування зелених насаджень в центральній частині міста. Територію з обліковим номером 88:008:016 визначили як "озеленені території загального користування".
Картографічний план: Ділянка 88:008:016
Згодом КП УЗН Шевченківського району замовило розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування парку "Нивки" (східна частина). Втім Управління охорони навколишнього природного середовища КМДА,досліджуючи належність земельної ділянки 88:008:016, дійшло висновку, що ця ділянка не належить до території парку і погодила зазначений проєкт 23 липня 2008 року, тобто 16 років тому! У цей час Петро Оленич взагалі працював у приватному секторі і жодного відношення до державної служби не мав!
У 2014 році, до міського земельного кадастру була внесена інформація про власника нерухомого майна (ТОВ Українська марка), як землекористувача. Департамент земельних ресурсів тоді очолював Ю. Кулаковський, а мій клієнт в цей час працював начальником Головного управління Держземагентства у Сумській області.
У грудні 2017 року КМР ухвалює Рішення № 1005/4012, яким затвердила детальний план території (ДПТ) в межах проспекту Перемоги, вулиць Лагерної, Авіаконструктора Сікорського, залізничних колій, вулиць Тимофія Шамрила, Дорогожицької, Олени Теліги, Олександра Довженка. Було змінено функціональне призначення території: із зелених насаджень – на території житлової забудови багатоповерхової.
Забігаючи наперед скажу, що рішення КМР намагалася оскаржувати прокуратура, але суд першої інстанції залишив позов без задоволення, друга інстанція – без змін, а третя інстанція спрямувала справу на новий розгляд і вона була прийнята у провадження ОАСК. Станом на сьогодні рішення КМР № 1005/4012 не скасовано!
3 травня 2018 року землекористувач ТОВ Українська марка подала до Департаменту земельних ресурсів КМДА (на той момент його очолював О. Поліщук) клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, а листом від 4 червня 2018 року повідомило КМР та Поліщука про розробку проєкту землеустрою за принципом мовчазної згоди, що є розповсюдженою практикою.
8 червня 2018 року Департамент земельних ресурсів підписує завдання на проєктування, згідно з яким передбачено розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,60 га для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщення торгово-офісного призначення та підземним паркінгом.
А тепер, увага! Весь цей час мій клієнт Петро Оленич працює на посаді першого заступника Директора Департаменту інформаційно-комунікаційних технологій КМДА і, відповідно, не має жодного відношення до ухвалення зазначених рішень. Попри це, обвинувачення з наполегливістю, гідною кращого застосування (щоб не згадувати деяких представників фауни) обвинувачення приписує йому зловживання службовим становищем у земельних питаннях, хоча його посадові обов'язки на той момент стосувалися виключно діджиталізації.
Призначення Петра Оленича на посаду директора Департаменту земельних ресурсів, сталося 27 липня 2018 року. Потенційно (!) лише тоді він міг "зловживати службовим становищем", але на той момент майже усі необхідні документи вже були готові та погоджені!
Згодом землекористувач повідомив, що проєкт землеустрою пройшов державну експертизу і отримав висновок про повну відповідність законодавству. Ще раз. Проєкт був погоджений Держгеокадастром без зауважень! 23 листопада 2018 року Департамент містобудування та архітектури надав висновок про відповідність запроєктованого цільовогопризначення містобудівної документації, а 6 грудня заступник Директора Департаменту В. Антоненко погодила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки під житлову забудову, зазначивши, що запроєктоване цільове призначення відповідає містобудівній документації.
За рік, ТОВ Українська марка звернулося до КМР за підготовкою проєкту рішення про передачу земельної ділянки в оренду. Проєкт був розроблений, і пройшов усі етапипогодження, а саме:
1. Управління землеустрою Шевченківського, Святошинського, Оболонського Подільського районів управління землеустрою Департаменту земельних ресурсів КМДА (начальник – Р. Олещенко);
2. Управління землеустрою Департаменту земельних ресурсів КМДА (начальник – В. Пелих);
3. Юридичне управління Департаменту землеустрою КМДА (начальник – А. Василенко);
4. Заступник директора Департаменту земельних ресурсів КМДА – В. Шейко
5. Директор Департаменту земельних ресурсів П. Оленич
6. Заступник Голови КМДА – В. Непоп.
14 листопада 2019 року проєкт рішення та пояснювальної записки було передано до Київської міської ради. Знову ж таки, документ пройшов усі етапи погодження:
1. Управління правового забезпечення діяльності КМР (начальник – Г. Гаршина);
2. Постійна комісія КМР з питань екологічної політики (Секретар – О. Новіков; Голова – К. Яловий);
3. Постійна комісія КМР з питань містобудування, архітектури та землеустрою (Секретар – І. Картавий; Голова – О. Міщенко).
19 листопада 2019 року Постійна комісія КМР з питань містобудування, архітектури та землекористування погодила проєкт рішення. Доповідав на засіданні комісії її голова – О. Міщенко.
5 грудня 2019 року за результатами проведеної експертизи на відповідність законодавству України проєкт рішення був погоджений без зауважень начальником управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради Гаршиною.
Лише після цього проєкт рішення, який пройшов усі передбачені законодавством погодження винесли на сесію Київської міської ради.
19 грудня 2019 року за рішення проголосували столичні депутати. Важливий момент: ані на комісії земельних питань, ані на самій сесії мій клієнт Оленич не доповідав і взагалі не брав участі в обговоренні. Так само Петро Оленич не був і суб'єктом подання.
Висновки
Для адвоката кожна справа є особливою. Але для мене справа Петра Оленича – це яскравий приклад того, як квазіантикорупціонери з НАБУ та САП, прикриваючись гаслами "боротьби з корупцією" заради красивих звітів фабрикують обвинувачення там, де зловживання службовим становищем не було можливо. Ігноруючи елементарну хронологію подій, документи та очевидні факти, вони намагаються "пришити" людині злочин, який вона фізично не могла вчинити.
Банальне політичне замовлення, загорнуте в красиву антикорупційну обгортку. А в середині - цукерка із гірким присмаком непрофесійності. Тому я впевнений: справа розвалиться в будь-якому суді, адже політичні ігри та союзи – явища тимчасові, а правда рано чи пізно все одно перемагає.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.