Тим часом у Раді триває підпільна робота над новим переліком державних, релігійних та інших свят.
Очікуються феєричні новації. Зокрема, серед Днів державотворення пропонують День Конституції Пилипа Орлика (до речі, радив би її переглянути всім, хто ще цього не зробив) і День коронації короля Русі Данила Галицького — хоча як саме коронація вплинула на державотворення, не зовсім зрозуміло.
Серед Днів військової звитяги немає жодної згадки про те, що сім мільйонів українців перемогли нацизм у лавах Червоної армії, що Київ так чи інакше звільнили, Харків, Одесу, той самий Крим, зрештою, і Донбас — та й загалом не залишили від Манштейна живого місця.
Зате є день походу давньоруського флоту на Константинополь. Так можна й Четвертий хрестовий похід почати відзначати — вони ж теж туди дісталися. Але ні, не почнемо.
Натомість є, увага, День перемоги в Грюнвальдській, чорт забирай, битві — мовляв, покоління передавали цю славу п'ятсот років, починаючи з 1410-го.
Формально процесом керує якийсь заступник міністра культури, а фактично — усі орієнтуються на позицію В'ятровича, яка, як відомо, збоїв не дає.
І гарантує, якщо робити все точно так, як він каже, а не навпаки, беззаперечний успіх на виборах — нищівний результат у 8 відсотків.
Ну що ж, це чесний і заслужений результат.
(с) Джерело
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.