25 лютого виповнюється 155 років від дня народження Лесі Українки (1871–1913). Вона вільно володіла кількома мовами, перекладала з німецької, французької, англійської, італійської. Вона читала новітню філософію та драматургію в оригіналі й працювала з європейськими сюжетами без посередників. Це дозволило їй мислити в загальноєвропейських категоріях — свободи, відповідальності, історичного вибору. Але вже незабаром після її смерті радянська влада почала "ліпити" з неї "поетку пролетаріату". У день її народження розповідаємо, як радянська влада викривила образ модерністки, феміністки та новаторки в драматургії.
Що писала Леся Українка, про що мовчали інші
Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття українська література здебільшого зосереджувалася на описах села, побуту, звичаїв. Це був реалізм із сильним етнографічним акцентом. Леся Українка пішла іншим шляхом: її цікавили не деталі побуту, а ідеї та внутрішні конфлікти людини.
У її творах жінка — не другорядний персонаж, а активна учасниця подій. Для свого часу це був новий тип жіночого образу — інтелектуальний, принциповий, здатний до відповідальності за власний вибір. Такі героїні відповідали настроям європейського жіночого руху кінця ХІХ століття, який вимагав освіти та професійної самореалізації для жінок.
Леся Українка з матір'ю. Ялта, 1898
Але це не влаштовувало радянську владу. Як Лесю намагалися зробити "зручною"
Після смерті письменниці більшовицька преса оголосила її прихильницею марксизму, а радянська цензура десятиліттями формувала вигідний для Кремля образ, замовчуючи її національні та антиросійські погляди.
У підручниках письменницю подавали як вихідку з родини "дрібних поміщиків", наголошували на хворобі й особистих драмах. Натомість її походження з козацько-шляхетського роду Косачів, участь родини в українському русі та конфлікти з імперською владою відсувалися на другий план. Батько, Петро Косач, був дійсним статським радником, мати — письменниця й активна діячка українського руху, відома як Олена Пчілка. Дядько письменниці, Михайло Драгоманов, зазнав переслідувань і був змушений емігрувати.
З Михайлом і Маргаритою Комаровою, Одеса, кінець серпня 1889 р.
Після 1917 року чимало людей з найближчого оточення Лесі Українки долучилися до творення Української Народної Республіки. Її чоловік Климент Квітка обіймав посаду в уряді УНР і згодом був репресований. Подруга Людмила Старицька-Черняхівська також зазнала переслідувань. У радянських виданнях ці факти замовчувалися.
Причина, з якої більшовики не викреслили письменницю з культурної історії, полягає в масштабі її популярності. Похорон у Києві 1913 року зібрав тисячі людей і перетворився на масову подію, що засвідчила її авторитет у суспільстві. За таких умов влада обрала іншу тактику — інтегрувати постать у власний ідеологічний наратив.
З Аріадною Драгомановою, 1894-95
Через 155 років від дня народження Лесі Українки її біографія залишається прикладом того, як імперські та радянські режими намагалися переосмислити українських діячів відповідно до політичних потреб. Сучасні дослідження повертають контекст, який десятиліттями вилучали з публічного простору.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.