Так виглядає бар у пʼятницю о шостій вечора. Дзвінка холодна тиша у місці, що зазвичай наповнене сміхом, гулом та дзвоном келихів. Відсутність світла, тепла та перш за все людей, що хочуть провести з нами час, змусила бар працювати в режимі четвер-неділя. Просто щоб хоч періодично прогрівати приміщення та нагадувати людям, що ми живі.
Місто завмерло разом із вимкненим світлом: у холоді люди рухаються повільніше, рідше виходять без потреби, бережучи не лише гроші, а й сили. Під тиском обставин економлять навіть внутрішнє світло — менше усмішок, розмов і спонтанних кроків, тому громадські простори порожнішають. Життя тримається лише там, де можна просто зігрітися.
Те, що ще тиждень тому здавалося паузою, виявилося фіналом. За цей час я побачила, як бізнеси, що тимчасово зачиняли двері "до потепління" або "до стабілізації світла", один за одним оголошують про повне закриття.
Люди, які роками створювали робочі місця, платили податки, тримали команди навіть у 2022-му, — більше не можуть тягнути цю боротьбу. І це найболючіше. Бо мова не про слабких чи неефективних. Мова про тих, хто витримав карантини, перший рік великої війни, відключення, падіння попиту.
Але не витримує цю зиму.
Уряд "щедро" насипає малому бізнесу обіцянки про 7–15 тисяч гривень на генератори (по секрету - в нинішніх графіках це на 2-3 дні роботи генератора).
Але у той же час Держспоживслужба погрожує штрафувати ресторани за те, що в рахунки додають витрати на генератор. А ще з 2026 року усі заклади, що торгують алкоголем мають платити щонайменше дві мінімальні зарплати своїм працівникам. У січні з 31 дня 16 ми були повністю закриті через "бінго" у вигляді відсутності тепла та електроенергії. У лютому буде плюс мінус та сама картина. Це значить, що люди пробудуть у неоплачуваній відпустці. І ми навряд чи виконаємо план по зарплаті і зможемо зберегти алкогольну ліцензію. Але ніхто за цей час не сказав, що варто це дискримінаційне нововведення (бо я не розумію як це встановити мінімальну зарплату, а потім встановити норму про дві мінімальні зарплати) відкласти на більш сприятливі для бізнесу часи. Як не чула я і від Гатьманцева, що ідея про ПДВ для ФОПів не на часі. Як не чую я змістовних меседжів про те, що генератор не скасовує мінусову економіку. І разова виплата не замінює системних рішень. Оця роздача кількох тисяч гривень замість якогось системного рішення нагадує мені Миколи Тищенко, який у 2021 році приїхав під будинок, у якому вибухнув газ і людям, які залишилися без житла, роздавав лимони.
Зараз закриваються не просто заклади.
Зникають малі світи, які створювали життя міста: кав'ярні, бари, магазини, креативні простори, де працювали люди й куди хотілося повертатися. Так, ми з донькою часто ходили в простір для мам та дітей Мамасіта - там можна було здати дитину на англійську чи малювання і в цей час там же зробити манікюр чи масаж або випити каву. Два тижні тому засновниця цього простору заявила про тимчасове закриття, а сьогодні вони розпродують меблі та обладнання та прощаються із своїми гостями.
(с) Джерело
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.