6 січня 1938 року народився Василь Стус - поет, який обрав долю борця. З 47 років життя 13 провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, таборах та на каторжній роботі в шахті. Українські Новини розкажуть про факти з життя видатного українця, а також покажуть його найвідоміші вірші.
Василь Стус народився в селі Рахнівка на Вінниччині. Він був наймолодшою, четвертою дитиною в родині. Коли хлопчику виповнилося три роки, сім'я переїхала до міста Сталіно, нині — Донецьк.
Навчався Стус відмінно й закінчив школу із золотою медаллю у 16 років. Після цього вирушив до Києва, де намагався вступити на факультет журналістики, однак отримав відмову через надто юний вік.
Згодом його без вступних іспитів зарахували на факультет української філології педагогічного інституту у Сталіно — таку можливість давала шкільна медаль. Під час навчання Стус самостійно опанував латинську мову, досконало знав німецьку, багато читав і майже весь вільний час проводив у бібліотеці. Деякі викладачі відкривали йому доступ до творів раннього Павла Тичини, Максима Рильського та заборонених авторів Розстріляного відродження.
У 1959 році "Літературна газета" опублікувала перші вірші Василя Стуса з передмовою Андрія Малишка. А з 1961 року він працював учителем української мови в одній зі шкіл Горлівки.
Поетові не раз пропонували вступити до партії, що відкрило б шлях до кар'єрного зростання, зокрема посади директора школи. Стус відмовився і в 1963 році вступив до аспірантури Інституту літератури АН УРСР у Києві. Там він познайомився з діячами руху шістдесятників — Іваном Світличним, Михайлиною Коцюбинською — та став членом Клубу творчої молоді.
Критика радянської влади
4 вересня 1965 року в Києві відбулася прем'єра фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків". Напередодні цієї події Україною прокотилася хвиля арештів творчої молоді. На показ фільму прийшла столична інтелігенція, серед якої був Василь Стус.
"Василь піднявся…крикнув, що всі, хто протестує проти арештів, встаньте. Кілька спочатку людей піднялися, потім більше, потім більше. Але не всі…", - так згадує той день Іван Дзюба.
Цей вчинок мав наслідки: поета виключили з аспірантури, після чого він був змушений працювати на низькооплачуваних фізичних роботах.
У грудні 1970 року на похороні художниці Алли Горської Стус відкрито заявив, що її вбивство було замовлене владою. Він усвідомлював, що за ним стежать агенти КГБ, які фіксували кожне його слово.
Поет не приймав політику радянської влади, спрямовану на посилення ідеологічного тиску та переслідування інакодумців. У 1968 році він став одним із підписантів "Листа 139-ти" до генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва з вимогою припинити незаконні арешти. Також Стус надсилав відкриті звернення до Спілки письменників і партійних органів, у яких викривав тоталітарний характер радянської системи.
Двічі відбував покарання в таборах. У 1976-му році, відбуваючи перше покарання написав відмову від радянського громадянства: "…Бути радянським громадянином – значить бути рабом…".
Часто потрапляв до карцеру. Оголошував голодування на знак протесту проти жорстокого поводження з ув'язненими.
Адвокат Медведчук
Після другого арешту адвокатом Василя Стуса було призначено Віктора Медведчука, який без згоди на те обвинуваченого на судовому засіданні визнав його "провину". Це зафіксовано в "Хронике текущих событий" (Самвидав, Москва. - 1980. - № 58).
Євген Сверстюк згадує: "Коли Стус зустрівся з призначеним йому адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, що він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою. І Василь відмовився від цього адвоката". Але цієї відмови суд не прийняв. Тоді Стуса засудили до 10 років примусових робіт і 5 років заслання.
Смерть Стуса
Наприкінці серпня 1985 року Василя Стуса покарали карцером за те, що він, читаючи книгу в камері обперся рукою об нари. На знак протесту він оголосив сухе голодування, а в ніч з 3 на 4 вересня помер. Сталося це в таборі біля села Кучино Пермського краю. Дружині заборонили похоронити Стуса в Україні. Лише після завершення терміну ув'язнення, у 1989-му році рідні змогли перевезти його прах на Батьківщину.
Під час ув'язнення табірна адміністрація знищила рукопис, що містив близько 300 віршів Василя Стуса.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.