Рівно в цей день в історії іудаїзму було зламано багатовікову заборону: жінка вперше у світі офіційно отримала рукоположення равина. Її поява викликала спротив релігійних авторитетів, розкол у громаді та суперечки, що не вщухають і досі. Її життя обірвалося в газових камерах Аушвіца, а ім’я — на десятиліття зникло з пам’яті.
Регіну Йонас рукоположив ліберальний рабин і голова Асоціації ліберальних равинів Макс Дінеманн. Цей крок одразу спричинив гострі суперечки всередині єврейської спільноти: статус Йонас відмовлялися визнавати як ортодоксальні, так і частина прогресивних релігійних діячів.
Регiна Йонас народилася 1902 року в Берліні в бідній, але глибоко релігійній єврейській родині. Після смерті батька вона рано зіткнулася з необхідністю самостійно будувати майбутнє. Закінчивши ліцей, Йонас вступила до Вищого інституту юдейських досліджень (Hochschule für die Wissenschaft des Judentums), де навчали майбутніх ліберальних равинів і викладачів.
Її амбіція була безпрецедентною: не просто вивчати юдаїзм, а стати равином. У 1930 році вона захистила дисертацію на тему «Чи може жінка бути равином згідно з галахічними джерелами?», доводячи, що релігійне право не забороняє жінкам виконувати обов’язки духовного лідера. Попри це, шлях до рукоположення затягнувся на п’ять років — навіть у ліберальному середовищі ідея жінки-равина викликала страх перед розколом громад.
Після отримання диплома Йонас так і не змогла обійняти офіційну посаду в берлінських синагогах. Вона викладала релігію, проповідувала неофіційно, працювала з жіночими сіоністськими та соціальними організаціями. Свідки згадували, що їй часто доводилося пояснювати: вона не дружина равина, а равин.
Із посиленням нацистських переслідувань, коли багато духовних лідерів емігрували, роль Регiни Йонас у громаді зросла. Вона свідомо вирішила залишитися в Німеччині. У 1941 році її, як і всіх євреїв Берліна старших за 14 років, відправили на примусові роботи. Навіть там Йонас продовжувала виконувати духовну місію. Один із сучасників писав: «Для неї будь-яке місце було синагогою».
У листопаді 1942 року нацисти депортували Регіну Йонас разом із матір’ю до гетто Терезієнштадт. Там вона викладала, проповідувала й працювала з психологами, допомагаючи в’язням пережити моральний і психічний злам. У жовтні 1944 року її разом із членами Єврейської ради відправили до Аушвіца, де вона загинула в газовій камері. Їй було 42 роки.
Після Голокосту ім’я Регiни Йонас на десятиліття зникло з публічної пам’яті. Лише на початку 1990-х років її архіви та диплом першої жінки-равина були випадково знайдені в Берліні. Сьогодні жінки-равини служать у багатьох країнах світу, однак питання, яке поставила Регiна Йонас майже століття тому, досі залишається предметом гострих дискусій у релігійному середовищі.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.