В Радянському Союзі я прожила з 8 до 16 років. З моменту повернення з батьками з-за кордону і до його розвалу.
В підлітковому я потай почала читати Булгакова. З однолітками цією "таємницею" не ділилася. Антисовєччина тому що.
Кажуть, він не любив Україну. Переконана, він не любив й росію. Савєцкую так точно. Підозрюю, що такі, як він, взагалі погано ставляться до будь-яких "порядків", якщо вони обмежують свободу "вільних художників".
Ще раз. І безвідносно до Булгакова.
Я б не відмовлялася не від нічого і не від нікого. Всі українці - наші.
І прізвища б писала їхні українські, справжні через дефіс. Ахматова-Горенко. Чайковський-Чайка.
Талановиті - тим більше. Це наш скарб. Наша тяглість. Наша ідентичність. Різнобарвна. Яскрава. Багата. Багатовікова і суперечлива. Але наша!
Всі - Петлюри, Винниченки, Хмельницькі, Мазепи, Булгакови, Ахматови, Бандери, Чайковські, Айвазовські, Сікорські, Лифарі і багато, багато, багато, багато інших розкиданих волею доль наших з вами земляків. З ними ми нація. Без цієї історії - просто народ
Цього року я познайомилася і зустрілася з багатьма військовими, волонтерами. Багато говорили на цю тему. Однозначного ставлення немає ні в кого. У всіх різний бекграунд. Герой України, екстовариш держзрадника Киви бʼється мужньо за Харків. Бізнесмен, який підтримував Яника, зараз командує одним із найуспішніших штурмових полків. Колишній контрабандист очолює цілий рід військ в ЗСУ. І безліч подібних прикладів.
Марія Берлінська в інтервʼю, яке ви подивитеся завтра (20 грудня, - ред.), сказала "мені пофіг, ким людина була до 2022, якщо зараз вона за Україну і в силах її оборони".
Всі прізвища, що дають Україні "додану вартість" мають асоціюватися лише і ТІЛЬКИ з Україною. Так думаю я.
А що скажете ви?
За хейт, мову ворожнечі і на "ти" буду банити.
За ваші міркування буду вдячна.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.