Я саму ідею проведення референдуму з приводу територіальних поступок або компромісних рішень вважаю божевільною.
Вибачте, але я багато їжджу по Україні і розумію різницю між містами і селами, в які іноді прилітає і тими, в які іноді не прилітає.
Слова однакові, начебто і країна одна, але є нюанс...
У жителя Трускавця, наприклад, який останні 4 роки не покидав це благословенне місто, і у жителя Харкова, який прекрасно засинає під тріск кулеметів і виття шахедів, уявлення про війну і мир дещо відрізняються.
Коли по твоєму місту луплять російські РСЗВ, а ти при цьому 17 годин на добу сидиш без світла і тепла, - результати референдуму будуть одні, а якщо ти про всі принади життя неподалік від ЛБЗ читаєш в телеграм-каналі Великий Львів, то можна задуматися про кордони 91 року.
Це раз.
Друге.
Сприймаю розмови про те, що приймати політичні рішення повинен народ, як спробу зняти з себе відповідальність за ці рішення. Вибачте, але приймати рішення повинні ті, хто взяв на себе владу і, відповідно, відповідальність за її дії.
Популярні і не популярні.
Власне кажучи, влада - це і є відповідальність.
А спроба злинути з балу під час пожежі в палаці виглядає якось не дуже.
Ні вже, панове. Вибачте, з'їхати на білому жеребці зі сторінок історії України не вийде. Немає такої опції.
Той, хто скаже: ми віддаємо Донбас, стане поганим посланцем і зіпсує собі біографію. Однак, це і є зворотний бік сходження на вершину. Треба вирішувати.
А потім відповідати за рішення.
Історичний досвід показує, що хороших рішень у важкі часи не буває. Контекст забувається, а рішення залишається. Нікого, крім фахівців та істориків, не цікавитиме, чому рішення було прийнято. А того, хто прийняв непопулярне рішення, будуть проклинати поколіннями.
Не так думав, не те зробив, не так прийняв...
І з цим треба жити і вмираючи пам'ятати, що хтось обов'язково прийде до тебе на могилу, щоб обмочити пам'ятник.
І те, що ти колись і в чомусь був героєм, ніхто і не згадає.
А те, що ти віддав, будуть пам'ятати вічно.
І це, як не дивно, справедливо.
Запам'ятовується не те, як класно всі разом замочували шашлики, а посмак горілого м'яса, якщо ти їх пересмажив.
У тебе ніколи не буде другого шансу справити перше враження, і жодного шансу виправити останнє враження.
Але так влаштоване життя. Політик, як і мінер, має високу ціну крайньої помилки.
Одного розносять на шматки, а другого носять по купинах цілі покоління.
Але думати про це треба до того, як ти лізеш нагору, а не тоді, коли під тобою горить трон.
Рішення повинен приймати той, хто отримав на це право. Індульгенцій не буде.
Історія розсудить, чи правильно все було зроблено.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.