12 грудня виповнюється 351 рік із дня, коли у друкарні Києво-Печерської лаври побачив світ "Синопсис" — перший узагальнений нарис історії України, що протягом майже двох століть залишався базовим історичним посібником.
Видання 1674 року, назва якого походить від грецького слова "огляд", стало найбільш впливовою історичною працею ранньомодерного періоду в Україні. Книга описувала події від найдавніших часів до сучасності для авторів XVII століття: походження слов'ян, хрещення киян у Почайні, боротьбу з татарами й турками, суспільний устрій та уявлення про Русь.
Попри значний вплив московських політичних обставин того часу, дослідники наголошують, що перше видання не було зосереджене на московській історії. У ньому справді містилися розділи про походження Московії, однак вони були вставлені пізніше й часто порушували логіку та хронологію викладу. При цьому кордони між Руссю і Московією автори окреслювали доволі чітко.
"Синопсис" задумувався як універсальне зібрання знань, а не літопис. До середини XIX століття його перевидали близько 30 разів. Також збереглася велика кількість рукописних копій. Книга була перекладена грецькою, латинською та румунською мовами і тривалий час використовувалася як підручник з історії України.
Авторство і контекст епохи
Автором "Синопсису" традиційно вважають архімандрита Києво-Печерської лаври Інокентія Ґізеля — одного з найосвіченіших діячів XVII століття, богослова й історика прусського походження. Ґізель активно відстоював незалежність Київської митрополії та критикував підпорядкування Московському патріархату. У наукових працях він характеризував українців як народ із ранньою писемністю, міцною релігійною традицією та високою культурою.
Києво-Печерська лавра, малюнок 1651 року
Разом з тим сучасні дослідники припускають, що основний текст міг бути створений у 1650-х роках архімандритом Йосифом Тризною, ідейним спадкоємцем Петра Могили. Частина московських сюжетів, імовірно, була додана пізніше — для того, щоб повідомлення дійшло до московського двору в період, коли вирішувалося питання майбутнього Києва після Андрусівського перемир'я.
Йосиф Тризна та Інокентій Ґізель
Політичний вимір
Дослідники зазначають, що автори "Синопсису" орієнтувалися на адресата в Москві, сподіваючись донести свою позицію щодо Києва та долі українських земель. У середині XVII століття місто перебувало в умовах невизначеності: під час перемовин між Московським царством і Річчю Посполитою питання його майбутнього залишалося відкритим. Текст подавав Київ як центр давньої Русі, а його зв'язок із московськими правителями — як спадковий, що могло вплинути на позицію царської влади.
Мапа України французького військового інженера і картографа Гійома Левассера де Боплана 1680 року (на основі генеральної карти 1648 року). А у правому верхньому кутку позначено розташування Московії – Moscovia Pars (Земля Московія)
При цьому науковці нагадують, що в оригінальному тексті Русь і Московія чітко розмежовувалися, а концепція "єдиного народу", яка згодом стала базовою для російської імперської історіографії, активно розвинулася вже у пізніших російськомовних виданнях.
Подальше сприйняття
У XIX–XX століттях "Синопсис" у російській науці перетворився на інструмент імперського трактування історії Русі. Радянська історіографія повністю успадкувала цей підхід, що надовго відсунуло українське бачення тексту на другий план. Лише останні десятиліття повернули фаховий інтерес до книги та її авторів.
Сьогодні дослідники наголошують, що "Синопсис" став важливим етапом розвитку української історичної думки та джерелом для розуміння інтелектуальних процесів доби Руїни. Праця не тільки відіграла роль підручника, а й відобразила складні спроби Києва зберегти свої духовні та культурні позиції між двома центрами впливу — Варшавою і Москвою.
Вид на Києво-Печерську лавру і лаврську друкарню (зліва) – 1880-ті роки
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.