21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи — дату, запроваджену указом президента у 2014 році, щоб зберегти пам'ять про події 2004-го і 2013–2014 років та підкреслити значення громадського спротиву, що визначив подальший розвиток держави. Цей день нагадує про два етапи сучасної історії, коли українці реагували на політичні рішення мирними протестами, самоорганізацією та масштабними мобілізаційними рухами.
Причини Помаранчевої революції
Події 2004 року стали відповіддю на суперечки навколо президентських виборів і звинувачення у масштабних маніпуляціях. У центрі уваги опинилися системні порушення виборчого законодавства, які впливали на перебіг голосування на користь одного з кандидатів. Публічна дискусія загострилася також через теми зовнішньої політики та мовних питань. Частина риторики передвиборчої кампанії тодішнього прем'єра Віктора Януковича включала пропозиції, пов'язані з проросійським курсом, розширенням статусу російської мови та ідеєю "Донбас як годувальник України".
Символи та перебіг протестів 2004 року
Після оголошення попередніх результатів другого туру виборів у Києві та регіонах почали формуватися наметові містечка, збиралися багатотисячні акції, а 27 листопада Верховна Рада визнала підсумки голосування нечинними та висловила недовіру ЦВК. Помаранчевий колір, стрічки та тематична атрибутика стали впізнаваними на масових зібраннях. У багатьох областях протестувальники організовувалися в локальні групи, створювали волонтерські структури й інформаційні ініціативи.
Чому сталася Революція Гідності
У листопаді 2013 року уряд оголосив про призупинення підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Це рішення викликало перші нечисленні зібрання на Майдані Незалежності 21 листопада. До акції долучилися журналісти та активісти, зокрема Мустафа Найєм, який закликав людей прийти на площу через соціальні мережі.
Після силового розгону студентів у ніч на 30 листопада протест набув масового характеру й поширився на інші міста. Учасники вимагали притягнення до відповідальності винних у застосуванні сили, відставки уряду та відновлення курсу на євроінтеграцію.
Як відбувався Євромайдан
Події Революції Гідності тривали з листопада 2013-го до лютого 2014 року. Період включав кілька фаз:
- мирні зібрання з кінця листопада,
- подальше загострення після ухвалення парламентом пакету законів 16 січня 2014 року,
- вуличні зіткнення на Грушевського та події 18–20 лютого, коли проти мітингувальників застосували вогнепальну зброю.
Переломними стали дні, коли силові підрозділи почали штурм Майдану, а на Інститутській загинули протестувальники під час масових обстрілів.
Результати Революції Гідності
Після зміни влади у 2014 році в Україні розпочали масштабне оновлення державних інституцій та реформування правоохоронної та судової систем. Пріоритетами визначили боротьбу з корупцією, модернізацію політичної системи, інтеграцію у європейську спільноту та декомунізаційні процеси.
Суди ухвалили рішення у справах, пов'язаних з діями тодішнього президента та силових відомств у період протестів. Зокрема, колишнього президента Віктора Януковича заочно засудили за державну зраду та пособництво у веденні війни проти України.
Як Росія скористалася моментом і напала на Україну
Одразу після найкривавіших днів Майдану Росія почала військову операцію в Криму, а далі — втручання на Донбасі. Початок агресії збігся у часі з подіями 20 лютого 2014 року, коли в центрі Києва загинули протестувальники.
Окупація Криму супроводжувалася протидією місцевих активістів. 26 лютого кримськотатарські та українські організації намагалися заблокувати будівлю парламенту Криму, щоб не допустити легалізації російського контролю. У ніч на 27 лютого російські військові захопили будівлю, після чого розпочався сценарій, що завершився псевдореферендумом та анексією півострова.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.