Сорі, але останнє відео від студії Bigus про засудження дітей (навіть, якщо це діти політиків), які вчаться за кордоном — це дно.
Тут немає навіть припущення, що дитина може сама визначати, де їй хочеться (є можливості) вчитися і де вона в принципі збирається жити. Можливо, висновок бігусів повʼязаний з тим, що у них діти ще не того віку, коли мають право на власний вибір.
При цьому і до повномасштабного вторгнення, і до початку війни в 2014-му багато українських дітей вчилися так само за кордоном. Багато повернулися. Багато не повернулися. Хто правий — точно не нам судити.
Мій син поїхав вчитися у 2017-му. Хотів вчитися в Німеччині. І хотів жити в Німеччині. Чи повинен я його засуджувати за це? Він — доросла людина, має право вибору.
Чи наполягав я на його поверненні в 21-му коли він закінчив навчання? Ні. Чи збирався він вчитися далі? Так.
Найменша донька, навпаки, хоче повернутися в Україну, вчитися в Україні, постійно про це говорить. У мене зараз сумніви єдині: чи українська освіта буде конкурентною, зважаючи на падіння її рівня? Але яке вона ухвалить рішення — так і буде.
Середня поки що вчиться в Європі. Де вона хоче опинитися завтра - відверто не знаю — творчій натурі не накажеш. Може, завтра це буде Львів чи Житомир, а, може, якийсь Канкун. Чи Мадрид. Чи Сингапур.
Я завжди даю своїм дітям право вибору.
Тому привʼязувати все до політики не обовʼязково. Бо це пахне якимось пролетаріатом чи радше комсомолом.
Мені просто цікаво, автори відео про дітей — хто де вчиться — мають досвід власних дітей? Вони з ними спілкуються?
(с) Джерело
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.