Сьогодні минає річниця від дня народження Івана Петровича Котляревського — письменника, поета й драматурга, чиї твори започаткували нову добу української літератури та стали основою формування літературної мови.
Котляревський народився 9 вересня 1769 року в Полтаві у родині, яка належала до збіднілої козацької старшини. Батько працював канцеляристом, мати займалася господарством. У дитинстві хлопець жив доволі скромно, згодом родина була внесена до дворянського реєстру. Батько хотів бачити його священником, та після його смерті Іван залишив семінарію. Він мав схильність до віршування й отримав від друзів прізвисько "римач". Уже під час навчання майбутній письменник почав писати вірші, а згодом — працювати вчителем і чиновником на Полтавщині.
Особливу увагу Котляревський приділяв народним пісням і звичаям, які ретельно записував. Саме в цей час він пережив трагічну історію кохання з дівчиною на ім'я Марія, яка була обіцяна іншому. Іван Петрович так і не одружився і не мав родини.
У 1794–1796 роках письменник підготував перші три частини поеми "Енеїда", створеної на основі твору Вергілія. У 1798 році поміщик Максим Парпура видав рукопис у Петербурзі без згоди автора. У власному виданні 1809 року Котляревський додав четверту частину і помістив Парпуру до пекла в сатиричному епізоді:
"Якусь особу мацапуру,
там шкварили на шашлику,
гарячу м'якоть лили за шкуру,
її розпинали на бику…"
"Енеїда" стала першим твором, написаним живою українською мовою, що протистояло імперській політиці витіснення української культури. Саме з цієї поеми почався новий етап розвитку літературної мови.
У 1796 році Котляревський вступив до Сіверського карабінерського полку, де служив 12 років. Брав участь у російсько-турецькій війні, за дипломатичні здібності отримав орден Святої Анни, переконавши ногайських татар залишитися нейтральними. Водночас він із сумом згадував про цю нагороду, адже після переговорів татари зазнали нападів. У 1807 році, під час переправи через Дунай, запорожці впізнали в ньому автора "Енеїди" й запросили приєднатися, що викликало підозри в командування. Зрештою, Котляревський вийшов у відставку в чині капітана.
Повернувшись до Полтави, він очолив заклад для дітей збіднілих дворян, де працював 25 років. Там мешкало до 250 вихованців щорічно. Попри обмежене фінансування, Котляревський організував харчування та одяг для хлопців, зекономлені кошти спрямовував на лікарню та льодовик.
У 1812 році, під час походу Наполеона на Росію, він зібрав на Полтавщині козацький полк, за що отримав чин майора. У 1818 році став членом масонської ложі "Любов до істини" та брав участь у таємному "Малоросійському товаристві". П'ять років очолював перший професійний український театр у Полтаві. Тоді з'явилися його драми "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарівник", що залишаються у репертуарі й нині.
"Енеїда" поширилася далеко за межами України. Примірники твору зберігали імператори Олександр І та Микола І, Наполеон Бонапарт, а також Ленін. Найвідомішим стало видання 1967 року з ілюстраціями Анатолія Базилевича, яке перевидавали 17 разів. Повний текст поеми у шести частинах опублікували у 1842 році, вже після смерті автора.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.