31 серпня Донецьк відзначає День міста. Цього року він зустрічає його під окупацією, але з незламною вірою, що повернеться додому – в Україну. У день народження міста ми згадуємо його довгий і драматичний шлях: від робітничого селища Юзівка до сучасного мегаполіса, який завжди був і залишається частиною української історії.
Офіційною датою заснування Донецька вважається 1869 рік, коли валлійський підприємець Джон Юз заснував робітниче селище Юзівка. Цьому передувала угода уряду Російської імперії з князем Сергієм Кочубеєм про будівництво заводу для виготовлення залізничних рейок. Кочубей продав концесію Юзу за 24 тисячі фунтів стерлінгів, і підприємець почав будівництво металургійного заводу з робітничим поселенням поблизу села Олександрівка.
Уже 1871 року було збудовано першу домну піч, а в січні 1872-го отримано перший чавун. Завод працював за повним металургійним циклом. Тут уперше у Російській імперії запровадили гаряче продування та побудували вісім коксових печей. Поступово комбінат Юза перетворив Юзівку на один із провідних індустріальних центрів. У 1880-му тут відкрили завод вогнетривкої цегли, а в 1889 році неподалік збудували машинобудівний і чавуноливарний завод Боси та Генфельда – теперішній великий Донецький машинобудівний завод.
Місто швидко зростало завдяки трудовим мігрантам. У 1884 році місцеві мешканці становили лише близько 11% населення. Сюди їхали переважно селяни з центральних губерній Російської імперії, а також іноземці – британці, італійці, французи, німці, шведи. Це створювало строкате та конкурентне середовище. У травні 1887 року 1500 шахтарів Рученківських копалень вийшли на страйк, який було придушено військовою силою. У серпні 1892 року відбулася демонстрація вже 15 тисяч шахтарів і металургів – її також розігнали жорстоко.
До 1917 року Юзівка налічувала близько 70 тисяч мешканців і отримала статус міста. Вона поділялася на дві частини: Південну (Заводську) з промисловими об'єктами, телеграфом, лікарнею та школою та Північну – з житлом для робітників, бараками й базаром. У часи Української Народної Республіки Юзівка входила до Половецької землі з центром у Бахмуті, але в ході радянсько-українських воєн не раз переходила з рук у руки. Врешті більшовики закріпили контроль над містом, і вже у 1920-х воно увійшло до складу Донецької губернії.
Шахтарське селище; фото 1912 року
У 1924 році Юзівку перейменували на Сталіно. Донбас став базою радянської індустріалізації. Влада активно руйнувала храми, нав'язувала інтернаціоналізм та атеїзм, а також заселяла регіон новими робітниками, часто примусово. У 1930-х до заводських училищ Донбасу відправляли дітей репресованих.
У роки Другої світової війни мешканці Сталіно сформували 383-тю Шахтарську стрілецьку дивізію. Місцеві заводи виробляли боєприпаси й оборонні споруди. У жовтні 1941 року місто окупували німецькі війська, і йому тимчасово повернули історичну назву – Юзівка. Після повернення радянської влади в 1961 році місто отримало нову назву – Донецьк, а область стала Донецькою.
У другій половині ХХ століття Донецьк перетворився на великий промисловий та культурний центр. У 1989–1991 роках місто стало ареною масових страйків шахтарів і мітингів Народного руху України. З 1991 року Донецьк увійшов до складу незалежної України.
Після складних 1990-х почалося економічне зростання. На Євромайдан у 2013–2014 роках виходили й донеччани. Проте вже навесні 2014 року місто стало одним із центрів російського сепаратистського руху. Попри опір місцевих жителів, у квітні-червні Донецьк опинився під контролем російських сил і бойовиків так званої "ДНР". Україна офіційно втратила контроль над містом 14 листопада 2014 року.
Соціологія того часу показувала суперечливість суспільних настроїв: частина мешканців підтримувала єдність з Україною, інші – вимагали відокремлення. Для багатьох донеччан була властива подвійна свідомість – одночасне схвалення і проукраїнських, і проросійських мітингів.
На момент повномасштабного вторгнення 2022 року Донецьк переживав економічний і демографічний занепад, спричинений тривалою окупацією. Нині довкола міста тривають запеклі бої. Але українці вірять: Донецьк, місто з великою історією, обов'язково повернеться до свого дому – України.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.