7 серпня минає чергова річниця російського вторгнення в Грузію — першої масштабної збройної агресії Кремля у XXI столітті. Ця війна стала не лише трагедією для Грузії, а й тривожним сигналом для всього світу, який надто довго недооцінював імперські амбіції Москви.
У ніч на 8 серпня 2008 року Росія вторглася до Грузії. Під приводом "захисту мирного населення" у Південній Осетії російські війська перетнули кордон, завдали авіаударів по грузинських містах і почали наземний наступ. Це стало кульмінацією десятиліть напруги, яка визрівала ще з моменту розпаду Радянського Союзу.
Ситуація в Грузії до війни
Після проголошення незалежності у 1991 році Грузія стикнулася з сепаратизмом в Абхазії та Південній Осетії — регіонах, де місцеві еліти, за підтримки Москви, відмовлялися визнавати юрисдикцію Тбілісі. Росія з самого початку використовувала ці території як важіль тиску на грузинський уряд. Вона надсилала туди "миротворців", озброювала бойовиків, а пізніше — почала масово видавати мешканцям цих регіонів свої паспорти, готуючи підґрунтя для можливого "захисту співвітчизників".
Протягом 1990-х років у регіонах спалахували збройні конфлікти. Абхазія, за допомогою російських сил, фактично відокремилася. У Південній Осетії Москва поставила лояльну маріонеткову адміністрацію. Кремль використовував обидва анклави, щоб стримувати прозахідний курс Грузії. Після революції троянд у 2003 році новий президент Міхеіл Саакашвілі взяв курс на євроінтеграцію, що остаточно визначило Грузію як ворога в очах Кремля.
Російські військові
Вторгнення 2008 року не було імпровізацією. До нього Росія готувалася ретельно: проводила військові навчання біля грузинських кордонів, нарощувала військову присутність в Абхазії й Осетії, активно вела інформаційну кампанію проти Тбілісі. Безпосереднім приводом для початку агресії став конфлікт у Південній Осетії: після обстрілів грузинських сіл сепаратистами, грузинська армія почала операцію зі стабілізації. Але Росія використала це як формальне виправдання для відкритої війни.
Зруйновані житлові будинки після авіанальоту російської армії на Горі. Фото зроблене 10 вересня 2008 року
8 серпня 2008 року російська авіація почала бомбардувати грузинські міста, зокрема Горі, Поті й навіть околиці Тбілісі. Російська 58-ма армія перейшла кордон, за нею — морська піхота, танки, спецпризначенці. Окуповані території залишалися беззахисними. За лічені дні російські війська були вже за 30 кілометрів від столиці Грузії.
Грузинські солдати пробігають повз обстріляну будівлю в Горі, за 80 км від Тбілісі, 9 серпня 2008 року
Грузинські сили, хоч і чинили спротив, не могли протистояти такій масштабній атаці. Військові бази були зруйновані, порти — захоплені, система ППО — виведена з ладу. У цей момент грузинська держава опинилася на межі падіння.
Втручання міжнародної спільноти зупинило Росію. Президент Франції Ніколя Саркозі, який тоді головував в ЄС, терміново прилетів до Москви. Завдяки його посередництву 12 серпня було досягнуто угоди про припинення вогню. Проте російські війська ще кілька днів залишалися на території Грузії, продовжуючи грабунок і окупацію.
Затоплений грузинський корабель
Війна 2008 року коштувала життя понад 400 людям, тисячі були поранені, сотні тисяч — змушені покинути свої домівки. Абхазія та Південна Осетія залишаються під російською окупацією досі. Москва визнала їх "незалежними державами", а фактично — анексувала, перетворивши на військові форпости.
Обкладинка журналу "Тиждень", серпень 2008 року. Вона стала пророчою
Серпень 2008 року став чітким сигналом — Росія готова силою змінювати кордони, ламати суверенітет і підривати безпеку Європи. Але світ тоді не зробив висновків. І вже через шістнадцять років — в лютому 2022-го — ця сама логіка агресії розгорнулася в Україні.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.