У 2025 році стартує 112-й Тур де Франс – найпрестижніша велогонка планети, яка за понад сто років пройшла шлях від шестиетапної авантюри паризької газети до масштабного спортивного шоу з 21 етапом, жовтими майками та мільйонними призовими. Щолипня сотні гонщиків долають понад 3,5 тисячі кілометрів дорогами Франції, перетворюючи країну на арену змагань, які щороку дивляться мільйони людей у світі.
Про головне з Тур де Франс розкажуть Українські Новини.
Тур де Франс – головна подія у світі велоспорту та найвідоміша багатоетапна гонка на планеті. Щолипня понад 170 гонщиків із провідних світових команд проїжджають понад 3,5 тисячі кілометрів дорогами Франції та частково інших країн. Гонка триває понад три тижні і входить до елітного календаря Світового туру UCI, шосейних велогонок серед чоловіків.
Перший Тур де Франс відбувся 1903 року. Гонку вигадали журналісти газети L'Auto, щоб обійти свого конкурента Le Vélo за кількістю читачів. Ідея належала молодому репортеру Джео Лефевру, а реалізував її головний редактор Анрі Дегранж – колишній професійний велосипедист.
Перший переможець Тур де Франс Моріс Гарен
Тоді Тур стартував з кафе біля Парижа і складався з шести етапів. Перемогу здобув Моріс Гарен, який домінував протягом перегонів. І хоча багато учасників не витримали дистанцію, Тур де Франс миттєво став сенсацією. Газета L'Auto подвоїла тираж, а змагання перетворилося на щорічну подію національного масштабу.
Із часом Тур змінював формат: зникли нічні етапи, з'явилися гірські підйоми, розширилася географія. Тур де Франс у 2025 році буде першим за п'ять років, який повністю відбудеться у Франції. Цого року він відзначає 122 роки з моменту заснування (1903), але за фактом проводиться 112-й раз, оскільки не проводився у 1915–1918 (Перша світова війна) та у 1940–1946 (Друга світова війна).
Довжина маршруту Тур де Франс змінюється щороку і варіюється від 3000 до 4000 км. Щороку організатори змінюють маршрут, охоплюючи різні регіони Франції та іноді заїжджаючи до сусідніх країн. Найдовший маршрут в історії відбувся 1926 року – тоді гонщики подолали вражаючі 5745 км.
Гонка складається з 21 етапу, кожен з яких триває один день. Сумарний час усіх етапів визначає загального переможця. При цьому переможцем можна стати, не вигравши жодного етапу – так трапилося з американцем Грегом Лемондом у 1990 році.
Чотири майки символізують чотири заліки, з них жовта – найпрестижніша, її носить лідер загального заліку. Колір є спадком газети L'Auto, що друкувалася на жовтому папері. Зелена майка – для найкращого спринтера, її розігрують із 1953 року. Майка в червоний горошок – вручається найкращому гірському гонщику. А біла майка – для найкращого молодого гонщика (до 25 років). Лише один спортсмен в історії – Ян Ульріх – вигравав її три роки поспіль.
Фото: wikipedia
На Турі винагороджують не лише переможця. Призові отримують усі етапні переможці та лідери спеціальних заліків. У 2009 році переможець загальної класифікації заробив 450 000 євро, а переможці кожного етапу – по 8 000 євро. Загалом призовий фонд сягає понад 2 мільйонів євро.
У 1980-х переможці отримували не лише гроші, а й квартири, автомобілі та витвори мистецтва. Сьогодні переможець Туру отримує скляний трофей та Coupe Omnisports, який традиційно вручає президент Франції.
Українські велогонщики неодноразово залишали яскравий слід на Тур де Франс, особливо у 2000-х роках. Найуспішнішим став 2006 рік, коли Сергій Гончар двічі перемагав в індивідуальній роздільній гонці та три дні поспіль утримував жовту майку лідера. Тоді ж Ярослав Попович здобув перемогу на одному з рівнинних етапів.
Роком раніше Попович став найкращим молодим гонщиком Тур де Франс, завоювавши білу майку, яка присуджується учасникам до 25 років. А ще раніше, у 1995-му, Сергій Оущаков виграв етап, випередивши самого Ланса Армстронґа, що перемагав протягом 1999-2005 років на "Тур де Франс". Втім, із 2006 року жоден українець більше не тріумфував на етапах Туру.
Сергій Гончар на Тур де Франс. Фото: Wladyslaw Sojka, Wikipedia
Після тривалих закликів і тиску з боку жінок-велоспортсменок повноцінний жіночий Тур де Франс відбувся знову лише у 2022 році – і з кожним роком набирає все більшої популярності.
Попри статус найпрестижнішої велогонки світу, Тур де Франс має й трагічну статистику: щонайменше чотири професійні гонщики загинули під час змагань, ще кілька смертей сталися серед глядачів та технічного персоналу.
Найгучніша трагедія – смерть британця Тома Сімпсона у 1967 році на горі Монт Венту. Його серце не витримало підйому, а в організмі знайшли амфетаміни – інцидент став поворотним моментом у боротьбі з допінгом.
У 1995 році загинув італієць Фабіо Казартеллі, розбившись на швидкості 88 км/год під час спуску. Його смерть сприяла впровадженню обов'язкових шоломів. Серед інших жертв – Франсіско Сепеда (1935), який зірвався в ущелину, та Адольф Ельєр (1910), який потонув у морі під час відпочинку між етапами.
Гонка забирала життя й поза трасою: у 1964 році в ДТП загинуло дев'ятеро людей, включно з членами команди забезпечення; у 2000-х роках двох дітей збили автомобілі рекламного каравану, а у 2009-му загинула глядачка, яку збив поліцейський мотоцикл.
Як повідомляли Українські Новини, тим часом цьогорічний тенісний чемпіонат Вімблдон у Лондоні розпочався з найспекотнішого дня відкриття за всю історію спостережень. До відкриття 30 червня глядачі стояли в черзі з ранніх годин, щоб увійти до Всеанглійського клубу на південному заході Лондона – багато хто використовував вентилятори, парасольки і сонцезахисні креми, щоб впоратися зі спекою.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.