3 червня 1571 року кримський хан Девлет І Герай здійснив похід на Москву у відповідь на агресивну експансію царя Івана IV і припинення виплат данини. Військо Кримського ханства дійшло до столиці і за один день перетворило місто на згарище. Ця подія стала однією з найболючіших поразок у історії Московії.
У XVI столітті Московське князівство вийшло з-під контролю Золотої Орди, відмовившись платити їй данину. Згодом, у спробах укріпити свої позиції, Москва почала експансію на території колишніх ординських володінь, захопивши Казанське (1552) й Астраханське ханства (1556), які були союзниками та частиною системи впливу Кримського ханства. Ці дії стали прямим викликом Бахчисараю.
У відповідь кримський хан Девлет І Герай, правнук засновника ханства Хаджі Герая, вирішив здійснити каральний похід на Москву. Безпосереднім приводом стало припинення сплати данини та агресія Москви в Поволжі.
У травні 1571 року хан зібрав військо (приблизно 40 тисяч вояків), включаючи ногайців і союзних козаків. Армія рушила Муравським шляхом, оминула основні укріплення московитів поблизу Серпухова завдяки допомозі місцевих провідників і вийшла просто на Москву, яку практично не захищали — більшість московського війська була зайнята в Лівонській війні.
Московський цар Іван IV, прозваний Грозним, втік зі столиці, як це раніше робив його батько Василь III у подібних ситуаціях. Кримське військо підійшло до міста і підпалило його околиці. Через сильний вітер вогонь швидко охопив усе довколо, в тому числі дерев’яні будівлі Кремля, Китай-города, царського двору та монастирів.
За свідченнями очевидців, місто вигоріло майже повністю. Англійський дипломат Джером Горсей згадував, що люди, рятуючись, стрибали в міський рів із водою, хапаючи на собі все цінне, що могли. Після пожежі мародери пірнали у воду, знімали коштовності з трупів. За його словами, тіла з вулиць не могли прибрати понад рік.
Загинуло, за різними оцінками, до 60 тисяч осіб, ще близько 60 тисяч потрапили в ясир. Через 10 років папський легат свідчив, що у Москві залишилось лише 30 000 жителів, хоча до того було понад 100 000.
Московський літопис приписав пожежу не татарському війську, а "гніву Божому", що вказує на паніку та безпорадність: "І почав посад горіти не татарським підпалом, але гнівом Божим". Водночас, Кримське військо не заходило до міста після пожежі — хан наказав відійти, забравши велику кількість полонених і здобичі.
Після цієї акції Іван IV був змушений відновити сплату данини Криму, визнати протекторат Бахчисарая над Астраханню та піти на інші поступки. Зокрема, під час перемовин він навіть вдавався до жебрацького вигляду, щоб викликати співчуття.
Наступного року Іван намагався організувати контрнаступ, але успішність цього походу не підтверджена джерелами, окрім московських.
Ані знищення московської столиці, ані скарги царя Івана IV на зубожіння, не завадили московській пропаганді пізніше втішати себе тим, що Москва не була взята, лише "згоріла". Проте численні незалежні свідчення засвідчують: місто було повністю знищене, втрати — колосальні, а військова перемога Кримського ханства — повна. Брати попелище необхідності не було.
Кримський похід на Москву у 1571 році був покаранням за агресивну політику Москви в Поволжі та припинення васальної залежності. Ця подія стала одним із найболючіших принижень Москви в історії, і вплинула на подальше ставлення московських правителів до Криму, який вони досі безпідставно називають своїм.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.