Минулого тижня голова Комітету Верховної Ради з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайло Радуцький оголосив про те, що цього року законопроєкт № 11493 на розгляд парламенту не подаватимуть. Це спільна позиція профільного Комітету та Міністерства охорони здоров’я. Причина — надто емоційне обговорення в ЗМІ та соціальних мережах поправок до законопроєкту щодо особливостей державної реєстрації лікарських засобів, які можуть закуповуватися особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я. А ще голова Комітету звернувся до всіх учасників ринку із закликом "спиратися лише на перевірену і достовірну інформацію".
Вважаю таку позицію цілком виваженою та єдино правильною, бо поспіх і зайві емоції завжди негативно впливають на якість кінцевого результату. А тим більше вони неприпустимі там, де йдеться про ризики для здоров’я та життя мільйонів українців. І в цьому контексті пропоную всім, хто зацікавлений шукати компроміс, поглянути на ситуацію на фармацевтичному ринку неупереджено.
Отже, теза перша: в Україні більшість ліків є дорожчими за їхні аналоги в Європі, яскравий приклад — Німесил. Щодо останнього препарату відразу зазначу, що в Польщі його ціна справді менша, ніж у нас, але з однієї простої причини. Німесил у Польщі входить до переліку ліків, ціну на яку компенсує держава. Такий інструмент державної політики зі здешевлення ліків називається реімбурсація (компенсація вартості). Тому на прикладі з Німесилом демонстрація "низької вартості" є помилковою, і Юлія Тимошенко, яка його використовує, демонструє свою некомпетентність або заангажованість.
Є цікаве дослідження щотижневика "Аптека". Пропускаю його деталізацію і наводжу лише основні висновки. Якщо прибрати препарати, до яких застосовується реімбурсація, виходить, що ціни на ліки в Україні нижчі, ніж в європейських країнах, у 85% випадків. При цьому середньозважена ціна однієї упаковки препарату в Україні на 30% нижча, ніж у європейських країнах. Отже, Юлія Тимошенко, м’яко кажучи, говорить неправду, коли стверджує, що українські ліки дорожчі за європейські.
Проте я цілком на боці тих, хто прагне зниження цін на ліки для українців. Бо це питання має не тільки ринковий та економічний, а й важливий соціальний вимір.
Йдемо далі — "призначення" винних. Хто насправді винен: виробник, дистриб’ютор чи аптека? І в чому саме? Погляньмо на ринковий ланцюжок ретельніше.
Виробник. Справедливо, що левова частка у структурі цін на ліки — від 65 до 70% — припадала на виробника. Формування ціни виробника прозоре й легко контролюється. Тому я далекий від того, щоб у чомусь звинувачувати наших виробників. Не забуваймо все ж таки про те, що ціни на ліки в Україні насправді є нижчими, ніж у Європі. Можуть бути ще нижчими, якщо держава почне практику гарантованих замовлень безпосередньо у виробників та розширить програму компенсацій (реімбурсацію).
Дистриб’ютор. Ситуація на ринку дистрибуції в Україні значною мірою подібна до європейської та американської моделей. Однак, на відміну від них, в українській практиці провідні дистриб’ютори не володіють великими аптечними мережами, що сприяє посиленню конкуренції в цьому сегменті ринку.
Аналітична компанія IQVIA провела дослідження фармацевтичного ринку 17 східноєвропейських країн і виявила, що консолідація в дистриб’юторському сегменті цих країн уже перевищує 75%. Цікаво, що при цьому аптечні мережі інтегровані в структуру дистриб’юторів. Дослідження "Industry Research. Pharma Distribution" аналітичної компанії Gain.pro також підтверджує високий рівень консолідації в гуртовому сегменті на європейському фармацевтичному ринкові.
Зважаючи на те, що частка провідних дистриб’юторів, як-от БАДМ та ОПТІМА-ФАРМ, також перевищує 75%, можна стверджувати, що український ринок відповідає глобальним трендам.
Щодо спроб Юлії Тимошенко очорнити ім’я професійних учасників фармацевтичного ринку, коли вона називає їх "мародерами" та "посередниками", а також звинувачує у високих цінах. Юлії Володимирівні слід звернути увагу на дослідження Proxima Research International. А воно показує, що вплив дистриб’юторів на формування цін на ліки становить лише 5–6%. Тому, на мою думку, легальний бізнес, який приносить значні податкові надходження, створює робочі місця та функціонує навіть в умовах війни, не може бути об’єктом політичних маніпуляцій.
Аптека. Згідно з уже цитованим дослідженням Proxima Research International, частка аптек у структурі цін на ліки становить 22,3%. Але вплив аптечних мереж на ціну ліків не такий однозначний, він багатофакторний і буде розглянутий у наступних публікаціях.
Так що ж — ніхто не винний?! І з надіями на зниження цін на ліки варто попрощатися?! Аж ніяк, бо вихід є. Однак для початку варто перестати каламутити воду, як це робить Юлія Тимошенко своїми некомпетентними оцінками та огульними звинуваченнями.
Погоджуюсь з паном Радуцьким, який зауважив, що "регулювання фармацевтичного ринку — великий комплексний виклик", а магістральний шлях — "це приведення регуляції нашого фармацевтичного ринку до європейських стандартів".
Тому ще раз нагадаю, що всім нам "буде щастя", якщо ми повною мірою почнемо використовувати механізм реімбурсації. Якщо коротко: держава має впливати на ринок як найбільший фінансово забезпечений покупець і замовник. І для цього держава має вже перевірений на практиці інструментарій: програму "Доступні ліки" та Національний перелік лікарських засобів тощо.
Віктор Сердюк, президент Всеукраїнської ради прав та безпеки пацієнтів
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.