Приватизація титанових ГЗК відбулась, під час війни, доволі недешево, купує іноземна компанія. Продовжуємо слідкувати за цим далі.
Приватизаційний конкурс щодо акціонерного товариства "Об'єднана Гiрничо-Хiмiчна Компанiя" (ОГХК) відбувся два тижні тому, ім’я щасливого покупця відоме – міжнародна група компаній NEQSOL Holding, але хвилі продовжуються. Головні запитання, що лунають, за моїми спостереженнями стосуються трьох речей:
- Чи за правильну суму продали?
- Чи тим продали?
- Чи не буде продукція компанії, а ця продукція є стратегічною сировиною, постачатись у державу-агресор або туди ж через посередників?
Цю купівлю супроводжує український офіс NEQSOL Holding, яким керує Володимир Лавренчук, ось як він прокоментував придбання титанових підприємств у вчорашньому інтерв’ю сайту delo.ua :
“Як стратегічний інвестор ми зацікавлені в подальшому розвитку ОГХК в напрямку збільшення обсягів, ефективності управління та глибшого перероблення сировини в Україні. Все це може бути для нас актуальним (мова йшла про можливу купівлю інших гірничих підприємств по видобутку титанової сировини колись згодом – GDENGI). Зараз, після завершення процесу приватизації, ми зосередимось на розвитку саме ОГХК”.
Ціна питання
Найпростіше з’ясувати ситуацію навколо цифр. Хоча, звісно, коли ми будемо оцінювати, чи правильна була ціна приватизації, варто пам’ятати, що в Україні йде повномасштабна війна. А війна означає одночасно три ризики:
Складно або неможливо вести господарську діяльність через складнощі із логістикою, енергопостачанням та мобілізацію співробітників. Але про це кожний помітний вітчизняний бізнес скаже.
Є ризик руйнування виробничих потужностей через обстріли російськими ракетами або дронами. З цим ситуація також приблизно як у всіх, але оскільки два виробничих підприємства, що входять до ОГХК - Іршанський ГЗК( Гірничо-збагачувальний комбінат) та Вільногірський ГМК (Гірничо-Металургійний Комбінат) є доволі специфічними, для них ризик має бути значно менший, ніж для підприємств енергетики, хімічної промисловості або машинобудування. Але цей ризик все одно існує.
Є ризик окупації, він, на жаль не є нульовим. Так виробничі потужності знаходяться на правому березі Дніпра, але ми бачили російські БТРи на Житомирській трасі.
Ймовірно, саме з цих причин претендентів на цю компанію не було, крім одного потенційного покупця – NEQSOL Holding, міжнародної компанії з азербайджанським корінням. Від її імені виступила українська компанія - ТОВ "Цемін Україна". Вона погодилась сплатити за ОГХК 3.94 млрд гривень (що є еквівалентом приблизно 96 мільйонів доларів по поточному курсу) за 1 млрд 944 млн акцій, які складають 100% статутного капіталу. Але це не всі витрати покупця. Оскільки ще є приватизаційні зобов’язання.
По-перше, мають проводитись капітальні вкладення на технічне переозброєння та модернізацію (у тому числі енергомодернізацію) не менше 50 млн грн/рік щороку до досягнення загальної суми 400 млн грн. Також передумовлені витрати на модернізацію очисних споруд, на консервацію та рекультивацію шламонакопичувача, який вже виведений з експлуатації.
По-друге, мають бути погашені зобов’язання компанії перед бюджетом та працівниками. Відомо, що станом на кінець березня поточного року кредиторська заборгованість компанії складала понад 609 млн грн.
Тобто підсумково виробник титанової сировини мав коштувати покупцеві щонайменше 5 млрд гривень, або еквівалент 120 млн доларів США.
Наскільки це багато чи ні?
Згідно із наявними даними, чисті прибутки/збитки компанії за останні 4 роки були такими: -486,951 млн грн (2023 рік, збиток), 158,864 млн грн (2022 рік, прибуток), 518,419 (2021 рік, прибуток), 369,177 (2020 рік, прибуток).
Тобто навіть у мирні часи середній річний прибуток складав у кращому випадку близько 500 млн грн, що дорівнює 1/10 вартості придбання компанії на приватизаційному конкурсі під час війни. Це дуже і дуже непогане для продавця співвідношення.
Хто покупець?
Покупцем є ТОВ "Цемін Україна", яка в свою чергу входить до NEQSOL Holding. Якщо вже зовсім детально, то акціонерами ТОВ “Цемін Україна” є дві нідерландські компанії – «ЦЕМІН БІ. ВІ.» та «ТЕЛКО ІНВЕСТМЕНТС БІ. ВІ.», кінцевим бенефіціаром яких є Насіб Хасанов, власник та керівник холдінгу NEQSOL Holding. До цього ж холдінгу з 2019 року входить Vodafone Україна. Перші великі гроші холдингу приніс його нафтогазовий бізнес – компанії зараз належать кілька нафтових родовищ в Азербайджані, США та Великобританії. Також у портфелі NEQSOL Holding є найбільша цементна компанія в регіоні Південного Кавказу - Norm Cement.
Той факт, що компанія працює на доволі чутливих нафтогазових ринках США та Великобританії опосередковано свідчить, що вона має належну систему комплаєнсу та знаходиться під наглядом компетентних органів цих двох країн.
Куди піде сировина?
Поки що питання скоріше виглядає інакше: "Коли почнеться помітний експорт сировини». Справа в тому, що у 2017-2021 роках експорт титанової сировини з України коливався в обсягах 126-162 млн доларів США на рік. Дійсно, до 2019 року були випадки, коли певні партії сировини потрапляли на російські переробні підприємства, в тому числі – в анексованому Криму. При чому були навіть прямі контракти на експорт сировини до РФ – від року до року у 2017-2021 роках частка цього напрямку скоротилась від 15,6% у 2018 році до 8,7% у 2021 році.
Але після повномасштабного вторгнення експорт значно скоротився. У 2022 році він складав лише 72 млн доларів, а у 2023 році взагалі лише 11,9 млн доларів. При цьому різко зросла частка експорту до двох країн – Туреччини та Чехії, хоча в абсолютному вимірі експорт в ці країни не збільшився.
Звісно, це буде задача із зірочкою – відслідковувати кінцевих споживачів стратегічної сировини. Хоча, звісно, ця задача є абсолютно можливою для виконання.
Замість висновків
Це дуже непроста задача: під час війни продати на приватизаційному конкурсі підприємство, яке насправді неможливо демонтувати та вивезти в інше місце. Ризики нового власника – шалені, чим і пояснюється відсутність жорсткої конкуренції під час продажу. І ціна має бути сплачена більш ніж ринкова. За двома гірничо-переробними підприємствами, що входять до ОГХК, буде спостерігати не тільки український уряд – уряди наших партнерів також. Тому що титан є титан. А поки що на відповідному сайті на сторінці цього приватизаційного конкурсу стоїть помітка "Очікується оплата".
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.