Колишній радник Офісу Президента України Олексій Арестович запевняє, що Україну та Росію Захід схиляє до переговорів. Водночас, на думку політика, військово-політичне керівництво України досі не може визначитися, що вони хочуть робити надалі - воювати чи миритися. Також Арестович прогнозує, що мирні переговори можуть розпочатися вже у 2024 році. Про це він написав на своїй сторінці в Facebook:
"Попри наступ російської армії на Донбасі та контроль Силами оборони частини Курської області, попри наші удари по енергетиці та інших об'єктах у глибокому тилу РФ, а також російські удари по нас, загальний базовий сценарій залишається незмінним - рухаємося до переговорів.
Час перед переговорами найгарячіший і найкровопролитніший - це неодноразово проходив Ізраїль, але в менших масштабах, цим шляхом йдемо і ми.
У рамках торгівлі перед переговорами лунають суперечливі заяви від партнерів, від супротивника і від українських чиновників, які відгукуються в головах громадян суперечливим сприйняттям майбутнього: то "ще трохи й переможемо", то "нас зливають і ми програємо".
До зими взаємні удари посилюватимуться, як і інші спроби посилити переговорні позиції.
Захід веде складний процес із врегулювання великого світового конфлікту від російсько-української війни до протистояння з Китаєм, зачіпаючи водночас Близький Схід та Африку.
У цьому великому процесі нас і РФ ведуть у певному коридорі, регулюючи наші дії поставками озброєнь.
Колись у Стародавньому Римі перед гладіаторськими поєдинками зрівнювали можливості суперників: якщо один був значно сильнішим за супротивника - йому робили порізи, щоб він стікав кров'ю та ставав слабкішим, якщо боєць був значно слабшим за супротивника - йому давали опіумну настоянку, щоб підвищити можливості.
Коли Росія вторглася в Харківську область - ми швидко отримали F-16 та заяви про надання нових систем ППО.
На Заході дуже багато хто не задоволений нашим походом у Курську область та застерігають від повторення подібних дій, що позначається на затримці допомоги й різкими заявами про швидку втрату Покровська та подальшу атаку Дніпропетровської області.
Захід веде політику подвійного ультиматуму: нам і Росії, ставлячи обидві сторони війни під контроль та посилюючи залежність.
Наша біда в тому, що ми несамостійні. І питання полягає в тому, як ми до цього прийшли та що робимо для підвищення суб'єктності?
Найкращим рішенням для держави була б системна робота над реальною незалежністю: економічною, політичною, у секторі ВПК тощо.
Але головна проблема в тому, що ми самі не знаємо чого хочемо: воювати чи миритися?
Робота над підвищенням власної суб'єктності та реальної незалежності полягає в тому, щоб рішення про свою долю ухвалювалися самостійно.
Якщо вирішуємо воювати, то потрібно реально ставити економіку, промисловість та логістику на військові рейки. Ставити людей до верстатів, мобілізуючи в армію ту кількість, яка необхідна для реалізації конкретних завдань військовим шляхом, водночас пояснюючи загальні цілі та завдання, роз'яснюючи на кожному етапі, що відбувається і куди ми йдемо.
Якщо вирішуємо миритися, то потрібно йти до переговорів, розуміючи, що на якийсь час ми точно втрачаємо контроль над окупованими територіями, але отримуємо можливість (якою ще потрібно вміти скористатися) активно розвивати решту території, вирішуючи проблеми в економіці та демографії, працюючи над тим, щоб запобігти другому раунду війни з РФ, до якого вони хочуть забезпечити собі кращі умови на переговорах.
Половинчасті рішення несуть половинчасті результати.
З високою часткою ймовірності переговори відбудуться цього року, але чи зможемо ми домовитися - питання відкрите.
Сторони ведуть активну підготовку до наступів наступного року, а це означає, що махатися в такому режимі ми можемо ще мінімум рік, якщо не домовимося".
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.