4 серпня 1854 року — день народження Марії Заньковецької —зірки української театральної сцени.
Українські Новини нагадають історію життя акторки, яка цікавіша за будь-яку драму.
4 серпня 1854 року у селищі Заньки на Чернігівщині народилася Марія Адасовська. Батько Марії, суддя Костянтин Адасовський, був нащадком козацької старшини, яка згодом отримали дворянський титул. Марія навчалася у приватному пансіоні Чернігова, грала в аматорському театрі, але мріяла стати співачкою.
Батько дівчини був проти того, щоб вона ставала акторкою, зате не противився тому, щоб вона вийшла заміж у 17 років за офіцера артилерії Олексія Хлистова. Він був чоловіком традиційних поглядів, тому не хотів, щоб його дружина виступала на сцені.
Коли Хлистова перевели до Бесарабії, у фортеці Бендери, Марія поїхала за ним там і познайомилася з унтерофіцером Миколою Садовським, одним з братів Тобілевичів. Згодом він заснує український театр, а Марія стане його примою. Нудьгуючи у фортеці Бендери, Марія і Микола вирішили ставити "Наталку Полтавку". Вистави йдуть з аншлагом, а Марії та Михайлу радили ставати професійними акторами. Проте Хлистов мав їхати до Фінляндії, а Марія знову поїхала за ним.
Подружнє життя Марії було сповнене пустих обіцянок і розчарувань. Чоловік сильно ревнував Марію, і одного разу під час з'ясування стосунків побив її. Через це жінка втратила дитину і назавжди залишилася бездітною.
У Фінляндії Марія отримувала листи від Садовського, він пропонував їй долучитися до трупи Марка Кропивницького. І співачка відважується на відчайдушний крок: покинути чоловіка, подати на церковне розлучення та пов'язати життя зі сценою. Це спричинило скандал у родині співачки. Батьки заявили, що якщо вона обере сцену, то у неї не буде ані батьківського, ані чоловікового прізвища. Жінка знизала плечима і обрала собі псевдонім — Заньковецька, на честь рідного села.
Марко Кропивницький був настільки зворушений грою Заньковецької у театрі, що після однієї з репетицій заплакав, зняв бірюзовий перстень і вдягнув їй на палець зі словами: "Заручаю тебе, Марусю, зі сценою, тепер мені є для кого писати драми". А Чайковський , розчулений грою акторки, надіслав їй лавровий вінок з написом "Безсмертній од смертного".
У 1886 році трупа Кропивницького разом з Марією опинилася в Петербурзі. Український театр затьмарив московські і петербурзькі. Гра акторів, режисура Кропивницького, декорації, музика — все на порядок випереджало театр північного сусіда. Театрали назвали Заньковецьку королевою сезону. При цьому театру було заборонено ставити п'єси на "високі" теми. Репертуар театру був обмежений побутовою сільською тематикою.
Проте Заньковецька грала своїх селянок так щиро, що глядач співчував їм сильніше, ніж Антігоні та Джульєтті. Олександр III пропонував Марії Заньковецькій залишитися в Петербурзі, але та відмовилася. Кажуть, що Скліфосовський водив своїх студентів у театр на вистави із Заньковецькою, щоб наочно показати нюанси психологічних станів.
Особисте життя акторки теж нагадувало драму. Марія прожила з Миколкою Садовським 27 років, протягом яких пара сварилася, а потім мирилася на очах у всієї трупи. Микола щиро любив Марію, але час від часу заводив коханок. Марія не могла мати дітей, тому Садовський одружується з іншою жінкою, але проживе з нею лише два роки, і знову повернеться до своєї Марії.
У театрі Садовського грала також його сестра, Марія Садовська-Барілотті. Дві Марії конкурували між за ролі, і врешті перемогла Заньковецька. Садовська-Барілотті з театру пішла, а згодом скоїла самогубство.
У 1907 році пара спільно започаткує перший український стаціонарний театр у Києві. Марія починає готувати молодих акторів. І Садовський закохується в одну з них — в Марію Мінченко. П'ятдесятирічна акторка не пробачила цю зраду і покинула і чоловіка, і театр. Садовський намагався повернутися до коханої, стояв на колінах, але йому більше не пробачили.
Решту життя вона віддала іншим сценам: виступала в мандрівних трупах; допомагала Гнатові Юрі організувати гастролі Гуцульського народного театру, надавши під заставу всі свої коштовності; організувала власний театр "Українська трупа під орудою М. Заньковецької" і першою дістала звання "Народної артистки УРСР". Крім того, Марія Заньковецька залишиться в історії як та, хто відмовилася від кар’єри у імператорському театрі на користь театру українського.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.