20 травня виповнюється п'ять років з дня набуття Володимиром Зеленським повноважень Президента України. Для багатьох цей день був днем великої надії на докорінні зміни в цілому в країні та в політичному житті зокрема. Для деяких прихильників попереднього Президента - днем найбільшого кошмару, приходу до влади проросійських сил. Тепер вже можна стверджувати, що сподівання і тих і інших не справдились. Нові люди у владі навчились працювати по старому. Корупція, ручне керування до цих кадрів не за професіональними критеріями, а за особистою відданістю головній особі не залишили наш політичний клас. Змінилися тільки декорації, а дух і сутність українського політикуму не змогла знищити навіть війна. Але, побоювання, що Україну здадуть Путіну теж не справдились. Володимир Зеленський зробив те, на що не наважувався Петро Порошенко - заарештував самого Віктора Медведчука - кума російського диктатора. А на початку війни став фактично найпопулярнішим політиком “вільного світу” - образ якого примірював на себе, на приклад Емануель Макрон.
Найбанальніше зараз питання до Зеленського: чи погодився б успішний кіно бізнесмен та актор знову 20 травня 2019 року прочитати присягу Президента України, якби знав майбутнє.
Пандемія і повномасштабна війна - надзвичайні випробування які не побажаєш нікому. Чого вартує тягар лідерства в такій ситуації - видно по змінах на обличчі Зеленського. В цей день не хочеться дорікати Президенту за помилки, хто б їх не робив в такі часи, а побажати бути все ж таки більше державним діячем, ніж актором, і думати більше про ефективність, а не про ефективність.
Як би я не хотів, але не можна не сказати про претензії щодо легітимності Зеленського після 20 травня 2024. На мою думку, всі претензії - наслідок законодавчої недосконалості. Автори Конституції не могли навіть подумати, що норми щодо воєнного стану доведеться використовувати в реальному житті. Тому і немає прямої норми щодо заборони Президентських виборів на відміну від парламентських. Є чітка норма, що повноваження Президента тримають до обрання наступного. І раніше ніхто не вимагав відставки чинного Президента, коли інаугурація наступного відбувалася на кілька днів пізніше 5 років повноважень теперішнього. Закон про воєнний стан прямо забороняє проведення в цей час будь-яких виборів. А Конституція не говорить, що це робити можна. Було б дивно якби законодавець кардинально вирізняв би принципи вільного і демократичного виборчого процесу окремо для парламентських і окремо для президентських виборів. Тому претензії до легітимності Зеленського саме через вищезгадане - це робота на ворога. Вирішувати повинен народ на вільних і демократичних виборах, які неможливі в умовах повномасштабної війни.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.