Інтерв’ю 2022-08-13T04:06:43+03:00
Українські Новини
Олесь Доній

Олесь Доній

Олесь Доній: Ющенко може стати спікером або прем'єром

Двадцять років тому Олесь Доній був одним із організаторів студентського голодування - так званої революції на граніті. Сьогодні він один із тих небагатьох, хто не просто міркує про українську культуру і державність, але й намагається втілювати свої ідеї в життя: багато працює з творчою молоддю, організовує фестивалі українського мистецтва. І, як і колись, вважає: щоб закликати до чистоти, потрібно вчитися не смітити самому.

До президентських виборів залишилися лічені дні. Парламентарії вже готуються до переформатування?

О. Д. Звісно ж ні. Як можна готувати переформатування, якщо половина Ради впевнена в перемозі Тимошенко, а половина - в успіху Януковича. Зрозуміло, є конформісти, які замислюються, як у тій або іншій ситуації забезпечити своє політичне майбутнє, і мають про запас кілька варіантів, зокрема перехід у табір переможця. Однак реально парламент почне перегруповуватися тільки після президентських виборів, і вирішуватимуть це партійні лідери.

 Яке майбутнє очікує фракції Юлії Тимошенко і Віктора Януковича у разі поразки їх лідера?

О. Д. Елементи співробітництва між основними політичними гравцями, безумовно, будуть. Без такого співробітництва неможливо сформувати коаліційну більшість, але це лише один із аспектів проблеми. Інший аспект - це те, що сильна структурована опозиція завдаватиме прикрощів і Президентові Тимошенко, і Президентові Януковичу. Тому, хай би хто зайняв посаду глави держави, він і його оточення думатимуть, як нейтралізувати опозицію. Найкращий механізм нейтралізації - залучення союзників у парламенті і доступ до розподілу постів у виконавчій владі. І Тимошенко, і Янукович будуть змушені рахуватися як зі своєю коаліцією, так і з опонентами. І кожен із них на першому етапі займеться посиленням особистих позицій, власної влади. Наступним етапом стане переобрання Верховної Ради, кадрове питання. Суть вертикальних перестановок сьогодні спрогнозувати важко. Маю на увазі кадрові пертурбації по всій країні. Все це предмети торгів і переговорів.

У Тимошенко більше шансів зміцнити свій вплив, оскільки вона вже має коаліцію: їй просто потрібно зберегти те, що є. У разі перемоги це не потребуватиме великої праці. Партії регіонів буде набагато складніше. Адже їм доведеться або домовлятися безпосередньо з Тимошенко, або пробувати залучити на свій бік більшість центрів впливу всередині НУ - НС, що саме по собі нелегко.

 Чому? Недавно у фракції вже була спроба змістити Мартиненка з посади керівника. З поверненням Кириленка можна було б очікувати зміни курсу, а можливо, і розвалу коаліції. Однак у підсумку він наважився на створення своєї партії...

О. Д. Це був неправильний прорахунок інтересів. З одного боку - Ющенко, зацікавлений в послабленні Тимошенко. Для цього була б зручною схема повернення на посаду голови фракції Кириленка, можливо, з метою подальшого перегрупування коаліції, можливо, навіть відставки прем'єр-міністра. З іншого боку, було певне бажання моральної сатисфакції в Кириленка. Однак ця схема від початку була провальною, хоч і спиралася на реальні проблеми всередині фракції. Адже після обрання Мартиненка (він очолив фракцію 16 січня 2009 року - після того, як В'ячеслав Кириленко подав у відставку на знак протесту проти рішення 37 з 72 депутатів фракції НУ - НС підписати коаліційну угоду з БЮТ і Блоком Литвина. - Weekly.ua) фракція зібрала кворум лише один раз. Тобто, за великим рахунком, незважаючи на те, що керівництво партії легітимне, фракція непрацездатна.

До речі, ще під час обрання керівництва фракції було допущено помилки. Я пропонував віддати місце першого заступника представникам меншості (групі Кириленка). Однак був задіяний інший варіант: всіх заступників обрали з числа представників нової більшості. Таким чином, реальне співробітництво стало неможливим у принципі. Взагалі ж, оскільки фракція створювалася з представників дев'яти партій, її централізація не настільки сильна, як в об'єднань, сформованих на основі однієї партії. Тому фракція завжди залишатиметься дуже хиткою у своїх політичних перевагах.

 Напередодні президентських виборів усіх хвилює питання, якою ж буде Україна після них. Наприклад, за Віктора Януковича?

О. Д. Сам Янукович досить зважений політик. Але в його оточенні є кілька відвертих українофобів, які ненавидять українську мову, українську державність. У разі його приходу до влади в них з'явиться можливість публічного реваншу. Це може стосуватися як ідеології, так і економіки, оскільки деякі його соратники бажають нового перерозподілу власності. Зрештою, все залежатиме від уміння Януковича приборкати радикалів у своїй команді.

 А оточення Тимошенко?

О. Д. У її оточенні, крім людей, нейтральних до будь-якої ідеології, стурбованих виключно бізнес-інтересами, є якась частка особистостей, ідеологічно налаштованих. З одного боку, вони використовуються для створення позитивного іміджу Юлії Володимирівни в українському культурному середовищі, а з іншого боку - формують у Тимошенко українське культурне начало, принаймні більше, ніж у Януковича.

 У деяких колах усе частіше говорять про те, що за відсутності реального вибору меншим злом можна вважати Віктора Ющенка.

О. Д. На мій погляд, Ющенко міг би взяти на себе керівництво націонал-демократичними силами в парламенті нового скликання, це 5-7%, а в разі вдало організованої кампанії - і 10% голосів виборців. Уже після цього він міг би претендувати і на вищі посади - голови Верховної Ради або прем'єра. Литвин же зумів успішно політично конвертувати ще менші відсотки! Але взагалі-то Ющенко завжди спізнюється з організацією процесу. Коли я десь рік тому намагався йому пояснити, що його шанси на президентство мінімальні і варто готуватися до поразки, однак це не кінець політичної кар'єри і можна багато чого домогтися і з парламентських позицій, - це викликало у Віктора Андрійовича сплеск негативних емоцій. Діалог навіть перестав бути конструктивним і толерантним. Здається, зараз до нього це дійшло, однак час безповоротно втрачено.

 Невже нам не судилося найближчим часом побачити справді нові обличчя в українській політиці?

О. Д. Цілком імовірно, ні. Двадцять років тому ми вірили в те, що багато чого можемо змінити на краще. Заради цього і йшли в політику. А сьогодні в політику йдуть заради влади і грошей. Списки формуються лідерами партій, а вплив суспільства на цей процес мінімальний. Крім того, мені здається, що насправді наше суспільство не хоче змін і не бажає мінятися. Починати зміни з себе українці не готові, тому в нас і немає чесних лідерів. Я почав із себе, тому зараз мені цікавіше займатися культурою. Вважаю, що це довший, але й продуктивніший шлях.

Інтерв'ю взяла Тетяна Велимовська, Weekly.ua

 

 





Архів
Новини
Утікача Рабіновича і підозрюваного в держзраді Кузьміна хочуть позбавити депутатських посад 15:56
Зеленського просять перевірити підстави для припинення громадянства України Богдана Львова 18:05
Націоналізація активів РФ в Україні. Які підприємства росіян можуть потрапити в перелік 19:26
Офіс генпрокурора не шукав громадянство РФ у представників трьох гілок влади 12:13 Документ
Війна за землю в Бучі під прикриттям "Садочку дружби" продовжується, - ЗМІ 18:55
Росіяни вимагають жителів Сватового самостійно евакуюватися протягом наступних трьох діб, — ISW 20:50
Росія перекидає війська з Сирії та Сибіру в Україну, – Генштаб 08:35
Зеленський і Байден обговорили оборонну підтримку та санкції за спробу Росії анексувати територію України 00:17
Ракета. Фото: twitter/AFP
Північна Корея запустила балістичну ракету над Японією 08:49
Новим головою НБУ стане екс-голова Ощадбанку Пишний, – Железняк 08:35
більше новин

ok