Інтерв’ю 2022-09-11T04:04:36+03:00
Українські Новини
Володимир Мірзоєв

Володимир Мірзоєв

Я відчуваю величезний сором за те, що я громадянин Росії

Представники російської інтелігенції виступили із заявою проти війни в Україні, самоізоляції Росії й реставрації тоталітаризму "Зупинити російську агресію!" Серед підписантів цього листа - режисер Володимир Мірзоєв.

- Головне почуття, яке я відчуваю у зв'язку з подіями в Україні, - це почуття тривоги й навіть більше, якогось жаху. Тому що гинуть люди, і я зовсім не розумію, чому вони повинні гинути. Це просто якась зовсім химерна ідея - створення нової імперії, створення "Російського світу". Очевидно, ця концепція довго жила в головах російських силовиків, і ось тепер всі ці демони ринулися реалізовувати свій божевільний план. Мені здається, це надзвичайно тривожно, небезпечно й абсолютно сюрреалістично. Коли я чую з вуст якихось політологів слова "геополітика", "протистояння США й Росії", то думаю ось про що: ця термінологія, ця ідеологія - з минулого століття, з часів навіть до початку Другої світової війни. Це повне нерозуміння того, як змінився світ за останні піввіку, наскільки інакше люди тепер живуть і взаємодіють. Це якісь старі схеми, вбиті в голів людям, які закінчували школи КДБ і ФСБ і якісь військові академії. Вони на практиці реалізують своє внутрішнє бачення світу, що їм, напевно, професійно необхідно, тому що вони люди військові, люди спецслужб. Вони "заточені" на те, щоб викривати ворогів, боротися з ворогами. Напевно, за відсутності ворога їм просто важко виконувати свої професійні обов'язки. Зараз так вийшло, що все політичне керівництво Росії фактично стало військово-спецслужбістським. Тому виявилося, що ця химера - і є план життя для Росії, абсолютно безглуздий і божевільний.

- Театрально-кінематографічне середовище, до якого ви маєте честь належати, з одного боку, вважається ліберальним, з іншого – воно сильно залежить від держави. Я думаю, що відбувся поділ у середовищі ваших колег. Як ви переживаєте цей поділ?

- Люди, які готові поставити свій підпис під відозвою, що схвалює воєнні дії уряду, по-моєму, стають просту нерукопотиснюваними. Тут обговорювати нічого. Війна - це зло. Війна за химеру - це зло подвійне. Війна із братнім народом - це зло потрійне. Можна множити ці ступені, але говорити з такими людьми немає про що. Кожен робить свій вибір. Та частина інтелігенції, яка вибирає тепле місце під сонцем, вибирає годівницю й готова схвалювати будь-яке божевілля, по-моєму - це люди, які себе втратили. Якщо вони добровільно помиляються, значить, вони просто не дуже далекі люди. А якщо це цинічна омана, то це, звичайно, неймовірна втрата для їхнього таланту. Мені їх шкода. Я не можу сказати, що я їх зневажаю. Я глибоко шкодую про те, що ці люди так розпоряджаються своїм духовним даром, тому що створювати щось прекрасне, коли ти стаєш циніком або схвалюєш війну, неможливо. Це саморуйнування, це самогубний шлях.

Ця енергія самогубства дуже відчувається не тільки в середовищі інтелігенції, а й у народі в цілому. Таке почуття, що не тільки національний лідер закусив вудила, а й люди, які тривалий час сподівалися, що Росії вдасться відродитися, перетворитися в прекрасну квітучу демократичну країну, не побачивши цієї метаморфози, реалізують своє глибоке розчарування в самогубних поривах. На мій погляд, нація, що затіває агресію в братній країні, чинить справжнє моральне самогубство. Але за моральним самогубством настає самогубство фізичне, економічне, політичне.

- Немає відчуття, що людей, які здавалися порядними, виявилося менше, ніж ви розраховували?

- Я не можу сказати, що я на щось розраховував. Я думаю, що кожна людина - принаймні, у тому прошарку, до якого я належу, а це люди, які займаються інтелектуальною працею, - повинна вирішувати за себе сама. Це дуже індивідуальний шлях, а не шлях юрби. Так, звичайно, це важкий вибір. Але мені здавалося, що війна - це така ситуація, де кожен повинен не вставати на чийсь бік, а зайняти сторону безумовного добра. Тим більше що багато людей, які цю війну схвалюють, називають себе християнами. Цього я взагалі не розумію, як може одне з іншим поєднуватися.

Думаю, що людина слабка. І свої слабкості вона звикла пояснювати якимись неймовірними геополітичними пружинами, причинами, розповідати собі й іншим історії про підступного американського ворога, який вирішив зайняти Крим і ввійти в Україну. Ці пояснення – те саме, що пояснення Раскольникова, який просто хотів спробувати, що таке людиновбивство. Він вибудував досить складну теорію, яка його у власних очах виправдувала. Тут, мені здається, приблизно те ж саме: люди, які знаходять виправдання війні, братовбивству й розповідають якісь геополітичні історії, просто лукавлять. Вони відмовляються визнати, що поводяться не по-людськи. Це падіння навкарачки.

- Трагедія, пов'язана з Україною й російським залученням у чужий політичний конфлікт, можливо, дала вам якийсь ґрунт для творчих ідей? Ви не ставите нічого, побічно або прямо пов'язаного з тим, що відбувається в Україні?

- У мене є деякі телевізійні проекти, які я міг би назвати публіцистичними, але, скоріше, це публіцистика притчоподібного напрямку. Мені ближча лінія Євгенія Шварца, ніж пряма документальна публіцистика. Не виключено, що якщо буде якийсь розпачливий текст для "Театр.док", я ним займуся. Але важливо ось що: зараз всі ці художні жести трошки повисають у повітрі. Ті, хто за допомогою державної пропаганди звернув собі мозок, категорично не сприймають альтернативні точки зору. Стан глибокого психозу порушує комунікацію. Це одна із серйозних проблем суспільства - як говорити демократичною мовою, намагаючись це суспільство об'єднати якимось сенсом. Це дуже важко, тому що всі попередні роки влада вбивала клин, розколювала суспільство в різних напрямках - зіштовхувала віруючих з невіруючими, гетеросексуальних із гомосексуальними, людей правих і лівих переконань, причому працювала на розкол абсолютно свідомо.

Консолідоване суспільство становить для нинішнього режиму небезпеку. Така діяльність, звичайно, жахлива, тому що так поводиться антидержава. Держава шукає узгодження інтересів різних груп у суспільстві, шукає спільну платформу. Це і є завдання держави, вона для цього створена людьми, для цього люди платять свої податки. Але в нас все якраз навпаки. Це досить страшно спостерігати, тому що російське суспільство пішло глибокими тріщинами в багатьох напрямках. Зараз трагедія відбувається на території України, але це не означає, що тріщини не проходять усередині нашої країни. У цьому потрібно собі зізнатися: так просто подібні дії влади не можуть минутись. Я вважаю, що завдання культури, завдання людей, які роблять театр, кіно, пишуть сьогодні, - вибудувати якісь нехай хисткі, але мости в суспільстві.

- Ви особисто якимось чином пов'язані з Україною - у вас є там родичі, друзі в Києві або Одесі, наприклад?

- У мене родинних зв'язків в Україні практично не залишилося, хоча мій дід з боку матері - з Києва. В 20-і роки він приїхав навчатися в Москву й тут залишився, займався ядерною фізикою. Що стосується дружніх зв'язків, звичайно, вони є, в основному, це люди, які навчаються або живуть у Москві. Наприклад, Максим Курочкін, драматург, киянин. Я мав честь керувати майстернею в Інституті театральних мистецтв, от там є майстерня кіно й ціла велика група студентів з України. Так, у мене багато пов'язаних з Україною друзів - актор і режисер Гриша Гладій, з яким я, щоправда, давно не бачився, але він – близька мені людина. Художник-сценограф Володя Ковальчук, що давно живе в Москві, але він пов'язаний з Україною. Так, багато близьких людей з України, я думаю, як в усіх. Тому що родинних і творчих зв'язків з Україною в нас величезна кількість. Ще й тому те, що роблять зараз наші силовики, наші військові, наше керівництво, що мислить категоріями війни, бою, розбрату, розколу, - жахливо. Це все абсолютно проти сенсу, проти закону життя. Це все антидержавне, антилюдське. Це дуже небезпечно для Росії, а не тільки для України.

- Чим зараз є для вас Україна? Як ви ставитесь до цієї розкошланої, розбитої внутрішніми протиріччями й зовнішньою агресією країни, у якої Росія відібрала Крим, а тепер, очевидно, відбере й частину Донбасу? Це - трагедія чистої води чи надія на якийсь приклад, який виявиться, попри все, у чомусь надихаючим? З яким емоційним настроем ви думаєте про Україну?

- У мене, мабуть, є два почуття. По-перше, я відчуваю почуття величезного сорому за те, що я є громадянином Росії й, відповідно, хоча б частково, але розділяю відповідальність за те, що робить мій уряд. Я плачу тут податки, я тут живу - значить, я почуваю себе відповідальним. Друге почуття - це надія. Якщо українцям вдасться побудувати демократичну, культурну, передову країну (нехай навіть на половині України, хоча я сподіваюся, що цілісність країни збережеться хоча б і без Криму, на якийсь час), якщо вона явить російсько-українському світу приклад інтенсивного розвитку, швидкого, стрімкого, осмисленого, то це буде надихаючий приклад для Росії й усього пострадянського простору. Я дуже сподіваюсь на те, що Україні вдасться обтрусити зі своїх ніг імперський порох і вийти із циклічного часу, потрапити під час осьове й, нарешті, почати справжню модернізацію. Я думаю, що чим раніше всі народи пострадянського простору усвідомлюють, що чіплятися за імперську химеру безглуздо - адже неможливо повернути історію назад - тим буде краще. Можна, звичайно, спробувати залишитися на місці, заморозити рух, але це потім однаково обертається катастрофою, як обернулося катастрофою для СРСР. На 70 із зайвим років СРСР призупинив розпад Російської імперії, але однаково справа скінчилася розвалом. І тут буде те ж саме.

Якщо ми думаємо хоча б частково стратегічно, якщо ми не зациклені на тактиці, на якій зациклений Путін - будь-що-будь затримати час, що вислизає, зупинити процес переродження колишніх імперій у демократичні країни, - настав час зрозуміти: для Росії просто немає іншого шляху, крім як ставати сильною демократією. Тоді може виникнути на наступній гілці знову єдиний з Україною простір, насамперед, значеннєвий, духовний, культурний, можливо, потім і економічний. Безглуздо будувати якісь нові ситуаційні союзи, намагатися створити нову псевдоімперію, вона нежиттєздатна. Тільки демократична Росія, яка покаже сусіднім народам приклад модернізації, може бути магнітом, у тому числі й для України. Я сподіваюся, що якщо це не вийде в Росії, то, можливо, вийде в України, - говорить Володимир Мірзоєв.



 





Архів
Новини
Дощовий фронт буде переміщуватися. Синоптик попередила про тумани, серпанки та хмарність 14:29 Інфографіка
Путін після мобілізації хоче кинути війська на Одесу і Харків, – Bloomberg 11:13
В Києві затримали чиновницю ЦНАП, яка закликала знищувати українців 10:06
У Зеленського назвали два міста, звільнення яких призведе до завершення війни 18:38
Першокурсників військово-морської академії РФ хочуть відправити на війну в Україну, батьки протестують, - ГУР 11:29
ЗСУ знищили чотириста окупантів, шість танків і літак. Генштаб назвав втрати РФ за добу 14:52 Інфографіка
В Раді збираються дерусифікувати ще одне місто 11:48
Альфа-банк націоналізують за 1 гривню, — Кулик 17:28
У Путіна назвали область України, яку планують повністю захопити після "референдумів" 19:41
ДБР показало фото гігантської білуги, яку браконьєри виловили в Дунаї 20:54
більше новин
Одеська міськрада не захотіла демонтувати пам'ятник російській імператриці Катерині ІІ 21:50
ЗСУ продовжують наближатись до Лимана, звільняючи нові населені пункти, – ISW 09:45
Окупанти обстріляли понад 30 населених пунктів на півдні, - ЗСУ 09:32
Людський ресурс не є єдиною проблемою російської армії, – голова ЦРУ 10:20
США та ЄС після ядерних погроз готові запровадити нові санкції проти Росії, - ЗМІ 17:10
Альфа-банк націоналізують за 1 гривню, — Кулик 17:28
Росія може атакувати критичну інфраструктуру України після "референдумів", – Генштаб 19:46
Заборона імпорту російських продуктів на €7 млрд та експортні обмеження. В ЄС розробили новий пакет санкцій 17:31
Росіянам заборонили перетинати кордон із Грузією пішки, на самокаті або велосипеді 19:14
В Україні продовжить зростати захворюваність на коронавірус на початку жовтня 17:37
більше новин

ok