Інтерв’ю 2022-01-08T04:05:02+02:00
Українські Новини
Валентин Бадрак

Валентин Бадрак

Перехід до стабільного миру на сході України може зайняти близько двох років

Судити реально про ефективність будь-якої операції, в тому числі - АТО, можна лише після її завершення. Але експерти вже аналізують попередні результати боїв на південному сході України. Поділитися висновками "Українські новини" попросили військового експерта, директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентина Бадрака.

- Серед тих, кого зараз називають терористами, багато корінних жителів східної частини України. Вибачте, а що робило все це "підпілля" 23 роки в незалежній Україні, чому ні ми, ні тим більше спецслужби їх не бачили?

- Якщо розглянути бандформування пильніше, все здасться більш зрозумілим. Це, як правило, збройні сполуки з кадрових розвідників-диверсантів РФ, що прибули з-за кордону, озброєних найманців і самих жителів східних регіонів. Перших і других - не більше 15 - 20%, але вони привели в дію ідею взятися за зброю. Ті самі мешканці східних регіонів, які активно беруть участь у захопленнях, як правило, раніше або були пов'язані з кримінальним світом, або займалися тіньовою, напівлегальною діяльністю, а то й просто працювали на олігархів. Це люди з іншим, іноді радянським, іноді - російським світорозумінням. У своїй книзі «Східна стратегія», що вийшла ще в 2011 році, я детально описав особливості їхньої самоідентифікації та сприйняття імперських амбіцій Путіна.

Важливо розуміти, що для більшості з цих людей реалізація в нормальному, мирного житті неможлива - в силу звички жити на межі або поза законом. Для деяких бажання підкріплено довгою практикою отримання легких грошей - в обмін за незаконну діяльність.

Ось чому в їх рядах виявилася частина міліціонерів та представників спецпідрозділів МВС - вони практично були "на ставці" у представників криміналітету і великого бізнесу. Але саме ця частина бойовиків не особливо прагне до якоїсь перемоги - у них немає ідеології, їм за великим рахунком все одно, в якій державі жити. Серцевина їх мотивації - легкий заробіток.

Для повернення до мирного життя їм необхідна якась реалістична заміна. Новій владі слід подумати про адекватні соціальні програми. В іншому випадку внутрішній конфлікт за підтримки Кремля може затягнутися надовго.

Що стосується знань - знали давно. Хвилювання були ще з "часів Тузли", і саме після них у Києві з'явився Віктор Янукович. А військово-політичне керівництво країни про підготовку Росії до війни за Крим, та й про можливість агресії путінського Кремля попереджали не раз.

Наприклад, разом з екс-секретарем РНБОУ Володимиром Горбуліним у 2009 р. я писав про завершення Росією підготовки до війни з Україною. Потім ще раз - вже самостійно, - написав про це у вже згаданій "Східній стратегії".

Там, у другому романі дилогії досить детально розписано, як спецслужби Росії працювали в Україні і які спецоперації реалізовували. Інша справа, що в цей час вже і керівництво України орієнтувалося на "ЦУ" з Москви, так що попереджати після 2010 року було просто нікого. До того був Віктор Ющенко, зайнятий війною зі своїми прем'єрами. А в короткий проміжок часу, від Тузли до закінчення президентської каденції, Леонід Кучма дбав переважно про забезпечення власної безпеки після відходу з Банкової. Загалом, нікому діла не було не тільки до забезпечення безпеки держави, а й до реалізації виразної політики в Криму і в східних регіонах.

- За бравурними і суперечливими заявами зі штабу АТО, нашим військовим і правоохоронцям дуже часто протистоять дилетанти. Чи так це?

- Навряд чи. Навпаки, вправляються бойовики досить впевнено і часто з розумінням військової справи. Плюс вони якісно озброєні. Тому противника я б не став недооцінювати.

- Чому Росія так категорично відмежовується від тих, хто періодично повертається до них у трунах?

Кремлю вигідно мати дестабілізованою, розхитану обстановку в Україні - це гарний козир впливу.

Путін за своїм світоглядом - людина минулого, спраглий відновлення імперії. Показавши зуби, він вже не заспокоїться. Як ненависник незалежної, демократичної України, він до кінця свого правління погрожуватиме нашій країні. Впустивши до нас терористичну чуму XXI століття, він перетворився на спостерігача, тому що це явище здатне саморозвиватися. Воно живиться вчинюваними анонімно злочинами, масштабним мародерством, відсутністю можливості адекватно протистояти з боку мирного населення. Тобто потенційно здатне викликати гуманітарну катастрофу з потоками біженців. Плюс - хаотичне озброєння всіх і таке ж безконтрольне повсюдне застосування зброї.

Зрештою, здатність груп бойовиків «розчинятися» серед мирного цивільного населення. Скажімо прямо: вельми небезпечна технологія.

У Нормандії Путін визнав свій вплив на сепаратистів, а значить, і певний зв'язок із ними. Але йому вигідно говорити, ніби Росія не є учасницею конфлікту, а Україна нібито воює з власним народом. Так він виглядає незаплямованим. А труни... Така ціна людського життя його ніколи не цікавила. Що підтверджують і чеченські війни. Втім, у традиціях імперій - не звертати уваги на інтереси людей.

- Виходячи з аналізу проведення АТО, безумовно, є як позитивні для нас моменти, так і негативні. Почнемо з негативу.

  - Люди гинуть - це найгірше. Але ще гірше, коли вони гинуть через помилки - своїх і свого командування. Військово-політичне керівництво деколи вражало повільністю у прийнятті рішень. У самій АТО донині істотною проблемою залишається відсутність координації й фактично єдиного керівництва. Були проблеми з військовою розвідкою, внаслідок чого потрапляння тих чи інших підрозділів у засідки стало чи не нормою. Необхідна координація дій розвідок.

Позитив у тому, що може і повинна народитися нова українська армія. Розвинутися і зміцнитися національна ідея. Держава після такої сутички вийде загартованою, і вже повторно Путін чи хто-небудь ще не сунуться. З'явилися шанси побудувати справді європейську державу... Хоча до фінішу ще дуже далеко.

- Ну і головне запитання. Зрозуміло, що передбачати - справа невдячна. І все-таки: коли це закінчиться?

- Це залежить від нас. Не тільки від тих, хто воює на сході, а й від усіх нас. Від того, як будемо підтримувати своїх бійців і офіцерів - і на державному, і на громадському рівні. Від того, наскільки ефективними будуть розроблені політичні та соціальні ініціативи нової влади. Наскільки успішно буде вестися АТО, наскільки послідовний буде Захід в організації протидії Путіну, і нарешті, наскільки небайдужим виявиться населення Росії.

Активна фаза війни, вважаю, може протривати 1-1,5 місяці, а от перехід до стабільного миру - від декількох місяців до 1,5-2 років.





Архів
Новини

ok