Інтерв’ю 2019-04-15T11:19:40+03:00
Українські Новини
Ігор Єремеєв

Ігор Єремеєв

"Дуже прикро дивитися нині на Верховну Раду, де народні депутати власними руками нівелюють свій статус" - Ігор Єремеєв.

- У 2012 році Ви повернулися в парламент після багаторічної відсутності у вищому законодавчому органі. Заради чого Ви це зробили, які цілі ставили перед собою й що Вам удалося реалізувати?

- В 2005 році, коли закінчувалася моя перша каденція, я прийняв рішення не йти в Раду з одного лише міркування - перевірити себе, чи не потрапив я в залежність від влади. Я глибоко переконаний, що коли людина приходить у Верховну Раду або в структуру виконавчої влади, вона починає хворіти на відчуття влади. Я  знаю депутатів і чиновників, які дуже довго перебувають у владі й не уявляють себе за межами парламенту або уряду. І коли вони хочуть потрапити на посаду, то можуть бути з ким завгодно, прогинатися під кого завгодно й робити що завгодно, аби тільки залишитися в кабінетах влади. Перевірку я пройшов, мене влада сама по собі ніколи не цікавила, у мене немає надмірних політичних амбіцій, вони залишаються на рівні статусу народного депутата.

- Чому ж Ви  повернулися?

- Повернувся після того, як було ухвалено рішення про мажоритарні вибори. Ніколи не був згодний із пропорційною виборчою системою. Вважаю, що саме мажоритарник знає проблеми свого округу, а відповідно й громадян. Не був готовий ставати під прапори політичних сил, підкорятися політичним лідерам, не маючи права на власну думку.

- Які конкретно кроки Ви плануєте почати?

- Перший - це скасувати ганебну пенсійну реформу. Друге - прийняти закон "Про Полісся". Це найдепресивніший регіон України: там немає родючого ґрунту, тільки болото, пісок і ліс. Підприємець, який би створив 100 робочих місць у поліських регіонах у певній галузі, наприклад, у легкій промисловості, має бути звільнений на три роки від ПДВ і податку на прибуток. Держбюджет нічого не втратить, оскільки цих підприємств на сьогодні не існує, а люди отримають роботу й кошти на утримання родини. А навколо підприємств буде розвиватися інфраструктура.

Третій крок. Коли ми приймаємо державний бюджет, кошти мають розподілятися рівномірно, відповідно до об'єктивних критеріїв. Наприклад, залежно від кількості населення. Ми можемо що завгодно говорити, але на сьогодні найкращі дороги будуються в Донецькій області. Там зробили 98% відсотків доріг від запланованого. У Волинській області - 1%. Моє завдання - зробити так, щоб бюджет приймався рівномірно й цілісно для всієї держави.

Четвертий крок. Ми повинні зменшити корупцію. Нинішня корумпованість у державі виходить за межі здорового глузду. Немає жодної статті в бюджеті, яка б не витрачалася з дисконтуванням. Так жити не можна. Ми їздимо в Сінгапур і розповідаємо, що він за 30 років став іншою країною, що там прем'єр-міністр знищив корупцію. А потім робимо все навпаки. Ми їздимо в Дубай і розповідаємо про те, як країну побудували в пустелі, а потім додаємо, що, мовляв,  у них є нафта. Але ж в 70-і роки доходи від продажу нафти становили 99% бюджету країни, а нині - лише 42%, а інше зробили в пустелі на піску. На старті в цих країнах, на відміну від України, не було  чорнозему, металургії, алюмінію, урану й не було 70-ти років радянського терору, коли на кістках будувалися "криворіжсталі" і "дніпрогеси", атомні електростанції й все інше без витрати фінансів, лише за рахунок людських життів. У нашої держави все це було стартовим капіталом в 1990-х роках, а сьогодні ми навіть поруч не стоїмо з Еміратами або Сінгапуром у питаннях економіки або рівня  життя.

- Який Ваш рецепт подолання корупції?

- Починати із себе. Вирішив бути політиком першого рангу - починай із себе. Риба гниє з голови.

- Якою мірою можна вирішувати ці завдання, будучи позафракційним депутатом, чи влаштовує Вас цей статус? Чи отримуєте Ви пропозиції про вступ від тих або інших фракцій і як на них реагуєте?

- Пропозицій увійти в ту або іншу фракцію досить багато. Але разом із пропозиціями звучать і обвинувачення. П'ять разів проголосуєш за гарні законопроекти більшості, а один раз не проголосуєш - прибіжать і будуть розповідати, що ти не так робиш. П'ять разів проголосуєш за якісні законопроекти опозиції, а один раз не проголосуєш - прибіжать опозиціонери й будуть розповідати, як ти неправильно голосуєш. А мені так і хочеться сказати: "Я голосую не за ваші законопроекти, а за ті закони, які потрібні моїм виборцям, і звітую я тільки перед ними". Взагалі, я не бачу на сьогодні політичної сили, до якої хотів би приєднатися, на превеликий жаль. Набридли їхні марні крики й політиканство.

- Ви можете назвати ці сили?

- Думаю, що це не принципово. Однозначно відчуваю, що суспільство утомилося від старих партій.

Мені б дуже хотілося, щоб з'явилися нові політичні сили, куди б увійшло нове покоління людей, які виросли вже в незалежній Україні. Які розуміють, що ми політики-ортодокси, і я в тому числі. Я хотів би, щоб у цих нових політиків не було шлейфа радянської ідеології, оскільки дуже багато наших лідерів тягнуть його за собою. Не можуть зрозуміти, що зараз інший час і країна потребує іншого економічного підходу.  Сьогодні таких політичних сил немає, тому я ні до кого не приєднуюся. У нас є група позафракційних народних депутатів, ми відстоюємо інтереси своїх округів. Нас десять, якщо цю кількість помножити на середню кількість населення в окрузі (250 тисяч), то виходить, що ми представляємо 2,5 млн громадян. Ми повинні мати право приходити на погоджувальні ради, виступати із трибуни нарівні із фракціями, але за нинішнім регламентом не маємо на це права. Чи зможемо ми реалізовувати свої проекти для округів? Зможемо, оскільки 10 позафракційних депутатів у цей час - це вже сила, і з приводу багатьох рішень із нами радяться.

- Що змінилося в українському парламенті за час Вашої відсутності?

 - Дуже прикро дивитися нині на парламент України, де народні депутати власними руками нівелюють свій статус. У державі є дві найвищі посади - це Президент, за нього персонально голосує весь український народ, і народний депутат, за якого голосує певна кількість людей. Ми представляємо народ у стінах парламенту, ми дзеркало, що відображає настрої й бажання народу, нам це довірили. І жоден міністр не може ігнорувати запит або звернення народного депутата. Почуття страху деяких депутатів - раптом завтра доведеться вирішувати питання в міністерстві - призвело до того, що міністерські чини вважають, що ця держава належить їм.

Мені прикро, що ми втратили той статус народного депутата, людини, що обирається українським народом, має усі права й повноваження, щоб відстояти інтереси людей перед будь-якою галуззю виконавчої влади. Такий статус можна відстояти при одній умові: якщо народні депутати – єдиний колектив. Він може бути різношерстим, у нього можуть бути різні політичні настрої, але депутат не може віддавати самого себе й своїх виборців. Він повинен мати власне достоїнство. 

- Як Ви оцінюєте ситуацію з Ігорем Марковим, його арешт і позбавлення депутатського мандата?

Я вважаю, що українські суди не можуть ухвалювати рішення щодо права перебування народного депутата на своїй посаді. Це незаконно й неправильно. Тим більше, коли пройшов рік після його обрання.

- І як змінити таку ситуацію з депутатським корпусом?

- У парламенті політика - це система компромісів. Політика - це не тільки чорне чи біле, це змішування різних фарб. Максимальна кількість народних депутатів має обиратися в округах. Вони можуть висуватися партіями, але обиратися мають в округах. Народний депутат, що пройшов у окрузі, має більшу відповідальність перед виборцями. Це вже інша людина, у її геном немов вживили новий ген. Будуть компроміси, але будуть певні принципи, через які такий депутат не переступить. Саме завдяки партійним спискам у Верховній Раді з'явилася безхребетність.

- Ви підтримуєте угоду про асоціацію з ЄС?

- Якщо ми хочемо отримати «масло й хліб» сьогодні - давайте йти в Митний союз. Якщо ми хочемо, щоб наші діти мали можливість працювати там, де вони хочуть, щоб у нас була страхова медицина, щоб людина мала права й була захищена законом, то ми маємо йти в Євросоюз. Іншого варіанта  немає. Якщо ми хочемо зберегти Україну як незалежну державу - треба йти в Євросоюз. Але варто розуміти, що там відсутні альтруїсти, і ніхто нам зайвий мільярд просто так не дасть. Туди треба йти з розумінням своїх можливостей і відповідальності, але найголовніше  - на відміну від Митного Союзу - там треба буде конкурувати й працювати. Ми звикли до тези, що в Радянському Союзі українці були найпрацьовитішими. Але 20 років провальної економічної політики після розвалу СРСР, гри в соціалізм із власним народом призвели до того, що порівняно  з розвиненими країни ми розучилися працювати.

- Чи збираєтеся Ви підтримувати когось на президентських виборах 2015 року? Можливо, Ви вже визначилися з кандидатурою?

- Можливо, хтось із політиків мені так сподобається, що я буду готовий витратити свій особистий час, поїхати в округ і попросити людей проголосувати за нього. Буду я це робити чи ні - я ще не знаю.

- Ким Ви себе бачите - політиком, що має активи в групі «Континіум», чи бізнесменом, що займається політичною діяльністю?

- Я сьогодні - політик, що є акціонером групи компаній "Континіум". Якщо я займаюся політикою, то займаюся політикою. Після того як став народним депутатом  вперше в 2000 році, я більше ніколи в групі компаній "Континіум" не займав жодної посади. Я відтоді завжди був керівником благодійного фонду "Волинська родина", і він завжди працював, незалежно від того, був я народним депутатом чи ні. Тому сьогодні я - політик.

 

 


Архів
Новини

ok