Інтерв’ю 2019-05-25T04:04:38+03:00
Українські Новини
Валерій Хаджиматов

Валерій Хаджиматов

Валерій Хаджиматов: у нас є якісна селекція, але немає українського насінництва

Останнім часом кілька агрохолдингів заявили про намір побудувати в Україні сучасні насіннєві заводи. Чи можна говорити про активізацію розвитку галузі?

Україна останнім часом досить сильно просунулася в насіннєвий галузі. По-перше, був прийнятий закон про насіння, по-друге, ми приєдналися до двох схем сертифікації: по кукурудзі, сорго і по зерновим культурам. Ці два важливих моменти послужили поштовхом для розвитку експорту, а також показали зарубіжним інвесторам, що українська насінницька галузь може працювати ефективно і давати високоякісне насіння.

Як ви оцінюєте попит на насіння в Україні? Скільки насіння виробляється в нас у країні?

Попит стабільний з року в рік. Структура посівів щорічно коригується, але кардинально не змінюється.

На сьогодні кукурудза є найбільш ефективною культурою, крім того, маємо зростання виробництва сої.

Раніше спостерігалася насиченість соняшником, але я думаю, з часом посіви соняшнику будуть скорочуватися, звільняючи площі інших культур.

Якщо говорити про обсяги, то в цьому маркетинговому році було вироблено близько 1,5 млн тонн озимих культур, точніше - 1589 тис. тонн, і 633 тис. тонн ярових, потреба в яких становить 630 - 650 тис. тонн.

Які перспективи нішевих культур при цьому? Не зникне, припустимо, ячмінь з посівної карти України як неперспективна культура?

Безумовно, така кормова культура, як ячмінь, необхідна - в ній багато корисних мікроелементів. Вона також необхідна і в агрономічних цілях: це одна з культур, які покращують родючість грунту. Але є велике "але". Відсутність зрошення, низька врожайність переводять цю культуру в розряд неефективних.

Тому, безумовно, на зміну ячменю приходить кукурудза як найбільш рентабельна культура, яка дає високий урожай, може вирощуватися в монокультурі, тобто їй не потрібна сівозміна протягом декількох років, оскільки вона не погіршує структуру грунту.

Зараз необхідно вивчати особливості нішевих культур, в їх вирощуванні теж є багато позитивного. Деякі компанії, наприклад, вже оцінили перспективи вирощування сорго.

Скільки ми імпортуємо насіння і звідки?

Основні культури - це кукурудза, соняшник, озимий ріпак і, дожилися, - озима пшениця. Але говорячи про імпорт, важливо розуміти - ми говоримо про імпорт або про імпортну селекцію. Тому що частина іноземних сортів і гібридів виробляється в Україні, частина - за кордоном.

Левову частку імпортованого насіння отримуємо з Німеччини, Чехії, Франції, також імпортуємо з Угорщини, США, Росії, Румунії, Туреччини.

Якщо говорити про обсяги, то в 2012 році імпорт зріс приблизно на 20%  порівняно з попереднім періодом і становив 67 тис. тонн. При цьому найбільший обсяг ми імпортуємо кукурудзи, в 2012 році завезли 41,8 тис. тонн, крім того, 15 тис. тонн насіння соняшнику, 1,3 тис. тонн цукрових буряків, 2,3 тис. тонн озимого ріпаку, близько 2 тис. тонн картоплі і більш ніж 1035 тонн озимої пшениці.

На жаль, ми зараз підходимо до того, що імпорт озимої пшениці збільшується, а це, в свою чергу, дає поштовх до розвитку іноземної селекції.

З чим це пов'язано?

Обсяг імпорту пов'язаний з тим, що ми не до кінця відпрацювали систему насінництва в Україні. Наші величезні території дозволяють виробляти якісне насіння, але у нас немає коштів для встановлення відповідного обладнання. Є такі культури, насіння яких ми технічно не можемо виробляти.

Наприклад, кукурудза - її виробляємо близько 21 тис. тонн, половину від обсягу імпорту - це гетерозисна культура, яка не просто зростає, як інші зернові, її насіння вимагає доопрацювання. А для цього необхідне дороге високотехнологічне обладнання.

Нашим законодавством заборонено ввезення генетично модифікованого насіння. Але воно ж завозиться? Як, на Вашу думку, регулювати цей процес?

Я не думаю, що це масштабна проблема. Справа в тому, що наше законодавство дозволяє використання культур з ГМО, але немає підзаконних актів, які б регулювали порядок реєстрації, використання, сертифікації насіння з ГМО.

Насіння з ГМО потрапляють до нас часто через недобросовісних імпортерів. Але необхідно враховувати й те, що якщо насіння
культур, що перехресно запилюються, то вони можуть містити ГМО, яке може потрапити туди в процесі їх вирощування, але якщо сорти є в реєстрі, митниця їх пропускає.

Інша справа, що насіння може бути одне, а етикетка та документи - інші.

У якому стані перебуває українська селекція насіння? Які її перспективи в найближчому майбутньому?

Ви знаєте, у нас є якісна українська селекція, але немає українського насінництва. Наші селекціонери виводять якісне насіння - у нас є дуже хороші розробки з озимої пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшнику ... Але як тільки це насіння потрапляє у виробництво, ми стикаємося з низкою проблем. По-перше, є українське законодавство і є міжнародне, де по-різному визначаються вимоги з виробництва насіння, за їхньою якістю. По-друге, у нас встановлена ​​дуже низька планка за якістю насіння, а значить, і відсутність стимулу рости і розвиватися: "Ми виробляємо насіння за стандартом, навіщо більше?"

Через те, що українські норми значно нижчі світових, ми робимо ведмежу послугу нашій селекції і тим самим втрачаємо не тільки зовнішній, але і свій внутрішній ринок.

Збільшення імпорту відбувається не від того, що імпортна селекція на порядок вища української, а від того, що за кордоном є чітке розуміння виробничих норм для отримання якісного насіння.

Чи є певні ініціативи Вашої асоціації з приводу зміни державної політики в насіннєвий галузі?

Так, є. Ми запропонували деякі зміни до закону про насіння. Зокрема, необхідна європейська модель сертифікації, яка, перш за все, скоротить кількість чиновників у цій системі, що, у свою чергу, зменшить тиск на бізнес, а також покращить систему акредитації лабораторій, що визначають якість насіння.

На перше місце має виходити сортова якість. Чиновники в основному говорять тільки про посівну якості, але під це визначення може підходити будь-яке товарне зерно, яке не несе в собі відповідну генетику. Воно дасть паросток, але не дасть хороше потомство.

Асоціація також провела активну роботу з прийняття і реєстрації порядку ввезення насіння для селекційних цілей. Це питання з 2008 року не могли вирішити.

Ще однією проблемою є існування паралельних систем контролю якості насіння - для внутрішнього ринку і для експорту. При цьому на внутрішньому ринку може вживатися все, що завгодно, а найкраще насіння вивозимо на експорт. Цей "совковий" підхід повинен піти в небуття, Україна має вживати високоякісний продукт.

Разом з тим, на сьогодні нам важливо пройти процедуру визнання еквівалентності нашої системи сертифікації в Європі. Але, офіційна лабораторія ІСТА при Держсільгоспінспекціі (Випробувальна лабораторія з оцінювання якості насіння на право видачі міжнародних сертифікатів) втратила акредитацію, вона не має можливості видавати сертифікати, а отже, експорт для нас - закритий.

Як же буде здійснюватися експорт цього року?

Ми направили лист у Держсільгоспінспекцію з питанням, коли буде акредитована лабораторія і в якому вона стані на сьогодні. Чи видає вона сертифікати. Чекаємо відповіді.

Це проблема, яка може перекреслити працю тих людей, які працювали над нарощуванням експорту, над тим, щоб у світі визнали вітчизняну систему сертифікації.

Наша асоціація є членом Європейської насіннєвої асоціації, і на 2013 рік ЕSА в плани своєї роботи внесла лобіювання інтересів України в Європарламенті та Єврокомісії про визнання відповідності української системи сертифікації.

Але Україна чомусь не поспішає скористатися цим шансом. Досі не прийняті нормативні акти до закону про насіння, хоча всі терміни минули на початку березня.

При цьому, до нас ніхто теж не звертався. Сьогодні бізнес готовий допомагати, готовий навчати, ділитися досвідом - своїм і європейських країн.

Скільки Україна експортувала насіння в минулому році, коли ще не було проблем із сертифікацією? Це весь експортний потенціал країни?

Експорт у 2012 році залишився приблизно на рівні попереднього періоду і становив близько 7 тис. тонн, це в основному кукурудза - 6,2 тис. тонн, а також трохи соняшнику - 0,5 тис. тонн, озимої пшениці - близько 130 тонн, сої - 38,9 тонн.

Україна може експортувати набагато більше, але для цього необхідно досягти певної якості і щоб ця якість було однаковою для кожної з країн-імпортерів і для внутрішнього ринку.


Архів
Новини

ok