Андрій Гетя

Андрій Гетя: молоко від населення може бути значно кращим, ніж від великих виробників

Андрію Анатолійовичу, окресліть, будь ласка, які зміни очікуються на ринку птахівництва і якими є перспективи експорту/імпорту м’яса птиці?

На розвиток птахівництва ми дивимося позитивно. В цьому році очікуємо збільшення виробництва м’яса на 150 тисяч тонн. І це не просто слова. Ми знаємо, хто збільшить це виробництво, є конкретні домовленості з компаніями. Фактично ми будемо виробляти близько 1,2 млн тонн м’яса птиці.

Крім того, орієнтуємо на експорт 130 тисяч тонн.

Причому в цьому році плануємо скоротити імпорт до 50 тис. тонн порівняно зі 118 тис. тонн у 2012 році. В імпорті теж є свої проблеми – такі ж, як і в імпорті неякісної свинини, адже велику частку імпорту становить м’ясо птиці механічної обвалки.

Проте ми здатні наростити виробництво на 150 тисяч тонн, а цього достатньо, щоб ми могли закрити свої потреби у м’ясі птиці.

У 2013 році ми очікуємо збільшення поголів'я птиці до 228,824 млн голів.

А які перспективи експорту курятини в ЄС? Європа збільшить квоту?

Домовленості з ЄС стосувалися питань якості продукції. Зараз необхідно прийняти державні стандарти виготовлення м’яса птиці, які б регулювали і вміст вологи в курятині, і вимоги до тари (одноразова/неодноразова).

Щодо норми 4% до вмісту вологи в курятині – у кожного виробника своя правда. Це технологічно виправдана норма, доведена нашим профільним інститутом. Проте деякі виробники нарікають на старе обладнання і говорять про неспроможність дотримання цієї норми.

Тому ми пропонуємо перехідний період – наприклад два роки, протягом якого компанії могли б модернізувати своє обладнання, щоб виготовлена ними продукція відповідала стандартам.

Сьогодні все активніше розвивається свинарство. Скажіть, будь ласка, скільки вміщує внутрішній ринок і чи конкурентоспроможна наша свинина на зовнішніх ринках?

Так, птахівництво свого часу вже стало на ноги. Настав час розвитку свинарства. Необхідно ще певний час вкладати кошти в цей напрям. Адже зважаючи на те, що у 2012 році було спожито приблизно 736 тис. тонн виробленого і 270 тис. тонн завезеного м’яса, ми виробляємо менше, ніж споживаємо.

Та й завозиться до нас переважно так зване "блочне" м’ясо низької якості, яке цікаве переробникам, а не виробникам, тому що дешеве. Така свинина імпортується з країн, де не знаходить свого споживача, – переважно з Бразилії, а також з Польщі, Данії, Німеччини. Туші, напівтуші завозяться значно менше.

Тому тут слід ставити питання про імпортозаміщення. Вже у 2013 році збираємося скоротити імпорт до 170 тис. тонн. Зокрема, плануємо завезти 34 тис. тонн сала, 10 тис. тонн субпродуктів, 122 тис. тонн лишається на блочне м’ясо і туші/напівтуші. Завозиться також близько трьох тис. тонн живої худоби, але ця частка настільки незначна, що вона ніяк не впливає на ситуацію на ринку.

У нас є потенціал для імпортозаміщення, адже вже четвертий рік поспіль збільшується виробництво свинини – приблизно на 2,2-3%. На цей рік також плануємо збільшення до 760 тис. тонн, оскільки очікуємо збільшення поголів'я до 7,681 млн голів.

В цілому, ситуація на ринку свинини минулого року була сприятливою. Ціна на живу худобу була досить висока – 18-22 грн/кг. Однак зараз спостерігається тенденція до зниження.

А щодо експорту?

Наша свинина якісна, хто б там що не казав. Та свинина, що експортується, виготовлена відповідно до певних технологічних вимог. У нас є комбінати із сучасним обладнанням, які здатні виготовляти високотехнологічну продукцію.

Думаю, що в 2013 році ми зможемо вивезти 21-25 тис. тонн. Наш потенціал більший, але ми маємо ще дуже багато імпорту, тому повинні перш за все дбати про імпортозаміщення.

Наскільки актуальна в нас проблема вмісту ГМО в кормах, а відповідно, й у м’ясі?

Сьогодні ми працюємо над тим, щоб був прийнятий закон про корми. Зараз вони виготовляються відповідно до ТУ та ДСТУ. Комбікорм виготовляється збалансований, там є соєвий шрот (соняшниковий, ріпаковий) та інші види. Зараз ми виготовляємо приблизно 6,5-7 млн тонн комбікормів. Причому, частина кормів виготовляється в господарствах з вертикально інтегрованим виробництвом, вони не користуються послугами комбікормових заводів. В цілому, загальна потреба в зернових для тваринництва становить до 18 млн тонн.

Науковці, які досліджували м’ясо, кажуть, що конструкції, які можуть бути кваліфіковані як ГМО, в ньому відсутні, а отже, воно не становить загрози здоров’ю людини.

Зважаючи на те, що українці полюбляють свинину, як, на вашу думку, стимулювати розвиток інших видів тваринництва для виробництва інших видів м’яса?

Українці люблять свинину, але віддають перевагу птиці, бо вона доступніша. Це і добре, і погано. Добре те, що люди без м’яса не лишаються, але погано, що в структурі споживання м’яса спостерігається диспропорція.

На сьогодні українці споживають 8-9 кг яловичини, 19-20 кг – свинини, біля 24 кг – птиця. Дієтологи вважають це неприпустимим. Тому наше завдання не стільки зменшити кількість птиці у споживанні, скільки наростити споживання інших видів м’яса – таких як кролятина, індичатина. А для цього треба зробити їх доступнішими.

На 2013 рік у  нас в міністерстві запланована програма підтримки вівчарства, зокрема плануємо дотації за збереження молодняку, програма підтримки м’ясного скотарства, будемо продовжувати фінансувати програму збереження молодняку ВРХ. Вишукуємо резерви, щоб фінансувати інші напрямки в тваринництві. Проблема в тому, що на фінансування розвитку тваринницької галузі передбачено лише 650 млн гривень.

Яке у нас на сьогодні поголів’я кіз та овець?

В минулому році спостерігалася певна стабілізація в галузі вівчарства – 100,5% до рівня 2011 року, коли було 1,7 млн голів. У цьому році очікуємо приріст ще на 2,5%.

Експерти критикують програму підтримки збереження молодняку ВРХ, кажуть, що вона не спрямована на розвиток. Як ви оцінюєте її ефективність?

Тут не лише питання економіки, присутній також соціальний аспект. Я б цю програму назвав не стимулюючою, а підтримуючою. Вона швидше дає можливість тим, хто вже займається виготовленням молока, продовжувати свою справу.

Крім того, ця програма спрямована на регулювання ціни на ринку – господарство, яке вигодовує теля, знімає з ринку певну кількість молока. Завдяки цьому стабілізується ціна на молоко.

Підкреслю також, що за минулий рік зросло поголів’я ВРХ. Це також позитивний момент. У 2013 році очікується ріст до 4,589 млн голів.

На сьогодні близько 78% молока виготовляється в домогосподарствах населення, проте його якість залишає бажати кращого. Яким чином стимулювати підвищення якості?

Так, тут є над чим працювати. Але я не погоджуюсь з тією тезою, що молоко від населення переважно неякісне. Я б сказав, що якісне молоко в таких умовах значно важче зібрати – контакт з повітрям, відсутність холодильників, невідповідність тари тощо.

Найбільш реальним способом стимулювання підвищення якості молока, як на мене, є створення кооперативів. Їм надаємо доїльні апарати, завдяки чому зменшується контакт молока з повітрям. Деякі кооперативи встановлюють в домогосподарствах холодильники. Повинні також організовуватися заготівельні пункти.

Другий варіант – концентрація поголів’я в одних руках. Я не кажу про 500 корів, навіть десять корів – це вже концентрація. На сьогодні є регіональні програми стимулювання концентрації. Наприклад, на Львівщині за чотири корови дають 500 гривень дотації.

Що цікаво, від населення молоко може бути значно кращим для переробників, ніж від великих виробників, адже в домогосподарствах рідко хто годує корову силосом. А як відомо, деякі види сиру не виготовляються з молока від корови, яку вигодовують силосом.

Які плани міністерства з розвитку молочних кооперативів на 2013 рік?

Зараз функціонує близько 250 кооперативів. Але їх кількість не є самоціллю. Ми хочемо зробити аналітику про те, скільки вони виготовляють і здають молока. В минулому році це молоко вважалося молоком від домогосподарств, оскільки статус кооперативів – обслуговуючі.

Проведене нами опитування голів сільських рад доводить необхідність розвитку кооперації. Це і зайнятість населення, це й організовані ринки збуту. Крім того, кооперативам не обов’язково все здавати переробникам. Було б значно краще розвивати власну переробку.

Для цього нам необхідно напрацювати законодавчу, та й фінансову, підтримку таких переробників, щоб кожен міг знайти свою нішу на ринку. Відповідно до державних програм таким кооперативам в лізинг надаються лінії для переробки молока.

Переробники також просять від вас підтримки, нарікаючи на те, що часто залежать від сезонності виробництва молока.

Не у всіх, але в багатьох підприємств є проблема. Адже в багатьох – старе обладнання. Проте, якщо вони хочуть виходити на зовнішні ринки, їм необхідно модернізуватися.

І держава повинна їм у цьому допомогти. Я не кажу, що це має бути цільове виділення коштів, але, наприклад, здешевлення кредитної ставки – чому б і ні?

Сьогодні великий бізнес більше хоче займатися свинарством, ніж молоком, нарікаючи на нестабільність ціни на молоко. Як в такому випадку залучити інвестора в молочний бізнес?

Звичайно, можна було б наказати агрохолдингам займатися виробництвом молока і м’яса. Проте тут необхідний еволюційний підхід. Адже якщо вони в наказному порядку, але собі на збиток, будуть виготовляти значно більшу кількість продукції, то "повалять" дрібних виробників і призведуть до дисбалансу на ринку. Тут краще не наказувати, а доводити, що тваринництво може бути прибутковим.

Великі компанії й так ідуть назустріч. Наприклад, на ті 150 об’єктів, які планується побудувати в 2013 році (ферми), компанії готові вкладати близько 1,1 млрд гривень власних коштів та залучити ще близько 500 млн, кредитну ставку за якими держава могла б компенсувати.

Ринок молока на сьогодні в Україні  має значний потенціал – заходь і заробляй. І сільгосппідприємства заходять. 13% зростання за рік у виробництві молока на сільгосппідприємствах – це вже результат.

Вважається, що вироблена агрохолдингами молочна продукція за допомогою нових технологій є більш якісною, ніж продукція домогосподарств. Наскільки вона відповідає євростандартам?

В агрохолдингах простіше контролювати якість. Вони одразу з доїльним цехом встановлюють аналізатор якості. Чому так? Тому що вони не хочуть слухати умови від переробників, а самі диктувати їх.

Яким ви бачите експорт молочної продукції?

Ми експорт здійснюємо переважно сирами. Також експорт здійснюємо сухим молоком, сухим знежиреним, частково кисломолочними продуктами.

Хочу звернути увагу, що в нас на переробку надходить 4,7 млн тонн молока, а в перерахунку на молоко ми 900 тисяч тонн експортуємо, тобто п'яту частину – це немало. Це свідчить про те, що ми експортно орієнтована країна.

Проте нам вкрай необхідна диверсифікація експорту молокопродуктів. Адже коли ми постачаємо в одну країну до 82% і в іншу – 17%, то ми залежимо від примх цих країн, і коли перед нами закриваються двері, ми лишаємося без запланованого експорту і маємо проблеми на внутрішньому ринку.

Андрію Анатолійовичу, насамкінець, скажіть, будь ласка, що б ви хотіли змінити в політиці держави в галузі тваринництва?

Я б сказав не змінити, а зробити. Перш за все, хотів би, щоб те, що ми вже зробили, що запланували, не міняти з року в рік, а продовжувати.

У нас є програма "Відроджене скотарство", галузеві програми підтримки скотарства, птахівництва, вівчарства, де прописано, які кроки слід зробити, які обсяги продукції при цьому можна отримати. Виконання цих програм має бути послідовним.

І звичайно ж, фінансування... Хотілося б, щоб фінансування розпочатих програм було стабільним.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.