Інтерв’ю 2020-10-03T04:06:13+03:00
Українські Новини
Михайло Кальницький

Михайло Кальницький

Михайло Кальницький: єдиний шанс зберегти київську старовину сьогодні - це воля громадськості, а не чиновників

Наприкінці року в столиці загострилося протистояння між забудовниками і захисниками історичного обличчя Києва. Після мирного протесту проти побудови монастиря УПЦ на місці Десятинної церкви громадським активістам довелося власними тілами зупиняти екскаватори на будівельному майданчику в Десятинному провулку та вантажівки загарбників Гостиного двору на Контрактовій площі.

Біда всього старокиївського середовища в тому, що на нього постійно зазіхають забудовники, говорить історик Михайло Кальницький.

- Територія міста князя Володимира - найдавнішої частини київського поселення - здавна жевріла локальними проблемами, - розповідає Кальницький. - Від ситуації навколо Десятинної церкви і Десятинного провулка невіддільне питання забудови Пейзажної алеї, яке сьогодні хоч і вирішене на користь громадськості, але ставити крапку в ньому ще рано. Навіть незважаючи на заборони та обмеження, будівництво в різних історичних кварталах продовжується і не призводить до якихось репресій для забудовників.

- Система законодавчого захисту старокиївського середовища не є досконалою?

- Правова база досконала, але не спрацьовує. Якщо уважно почитати закони, то, здавалося б, підзахисним об'єктам ніщо не загрожує. Але структури, які покликані ретельно стежити за дотриманням законності (насамперед відповідний департамент Мінкульту), на мою думку, не виконують своєї функції.

Розумієте, у нас немає такого, що на кожну ділянку складено перелік вимог і обмежень: можна будувати те, а ось цього - не можна. Є загальні вимоги: в такому-то районі слід при будівництві враховувати характер історичного середовища, масштаб і висотність споруд і так далі. Експерти підписують містобудівне обґрунтування, починається будівництво - і на виході маємо склобетонний хмарочос посеред старовинного кварталу. Прикладів таких вражаючих порушень чимало, але навіть не чути, щоб когось серйозно, за законом, покарали.

- Це прикмета саме нашого часу?

- Ні, така ситуація склалася вже давно. Зараз стався черговий переділ повноважень у питаннях охорони історичного середовища, з'явилися нові механізми, які дають можливість обходити закон. Наприклад, скасування статусу пам'ятки, яке надає забудовнику можливість безкарно руйнувати споруду.

У царській Росії держава стежила за перебудовою або відновленням дуже давніх церков, валів і фортець, якщо це були громадські або казенні будівлі. Приватна ж забудова державним контролем не регулювалася, що і призвело до знищення великої кількості пам'яток. На початку ХХ століття в Києві створили товариство охорони пам'яток старовини і мистецтва. Воно мало певний авторитет і входило в угоди з приватними власниками, просячи їх піклуватися про старовину на території їхніх садиб.

- Тобто, нинішні забудовники часто роблять так, як в епоху царського законодавства?

- Так, вони і чути не хочуть про якісь законні обмеження. Хоча так бувало і в радянські часи, коли пам'ятки перейшли під охорону держави, і в пострадянські, на жаль. Коли в 2000-2001 роках комусь "нагорі" захотілося перебудовувати майдан Незалежності, хіба з громадськістю погодили цей проект? Ні, виробляли що завгодно.

- Схоже, що точно так хочуть робити і на місці колишнього міста князя Володимира.

- Зауважу, що ця територія є державним заповідником, тому будівництво будь-якого об'єкта поза програмою регенерації історико-культурного середовища заборонено.

Коли пропагують ідею відновити Десятинну церкву, то у будь-якого фахівця виникає питання: а як вона має виглядати? Золоті Ворота відтворювали за малюнками ХVII ст., які зафіксували ключові конструктивні особливості цієї споруди. А ось істинних свідчень вигляду храму, який був зруйнований у 1240 році, ми не маємо. Відповідно - про "регенерацію" Десятинної церкви не може бути й мови, це суперечило б і міжнародним культурним угодам, які підтримала Україна.

Якщо є велике бажання створити на місці втраченого храму певний сакральний об'єкт, то в східній частині фундаменту можна спорудити невелику пам'ятну каплицю.

- Але там уже стоїть так званий Десятинний монастир УПЦ...

- Те, що там уже побудували, має тимчасовий характер, як би не прагнули надати йому статус постійного. Як сакральний об'єкт він, може, і виглядає, але сама будівля не є капітальною. Як швидко побудували, так само швидко її можуть і розібрати. Якщо ж справа дійде до будівництва пам'ятної каплиці, то цей проект повинен бути обґрунтований експертами й обов'язково узгоджений із громадськістю.

Взагалі, єдиний шанс зберегти київську старовину сьогодні - це воля громадськості, а не чиновників. Без громадського спротиву Київ віддадуть на відкуп тим, хто сповідує принцип: після нас хоч потоп. І тоді треба буде визнати себе країною, яка не дбає про культурну спадщину, і повідомити про це ЮНЕСКО - нехай закривають своє представництво.

- Думаєте, трапиться і таке?

- Я сподіваюся, що ні. Хоча б тому, що голос значної частини громадськості звучить на захист пам'яток досить чутно. Людям доводиться буквально відбиватися від замахів на історичну спадщину. Показовий приклад - Пейзажна алея. Практично погоджений і готовий до початку робіт проект зупинили саме тому, що громадськість взяла на себе функцію охорони свого міста, свого життєвого середовища.

Компанія ЕСТА Холдинг (входить до групи СКМ Ріната Ахметова) спочатку планувала збудувати торгово-офісний центр на місці швейної фабрики "Юність" на вулиці Фролівська. Однак після знесення будівель фабрики в квітні 2012 року і появи широкого резонансу навколо цієї ситуації, ЕСТА Холдинг оголосив про створення на місці колишньої "Юності" однойменного культурного простору, актуального і для Андріївського узвозу, і для міста в цілому. Архітектурну концепцію майбутнього об'єкта зараз розробляє спеціально скликана суспільно-експертна рада , до складу якої на підставі прямого публічного голосування було обрано відомих столичних архітекторів, істориків, мистецтвознавців, музейників та лідерів громадської думки. Надалі рада здійснюватиме контроль над реалізацією проекту.- Але такі приклади майже одиничні?

- Так, але їх чисельність зростає. Наприклад, історія з будівництвом на місці колишньої швейної фабрики "Юність" на Андріївському узвозі. Забудовник мав дозволи для початку робіт, але громадськість запротестувала. І йому довелося зважити, як продовження будівельних робіт вплине на репутацію. Тому формат діалогу із громадськістю взяв гору в його політиці. Чого, до речі, ми не бачимо в ситуації навколо Гостиного двору, де забудовник застосовує силу проти захисників старого Києва. Власне, хто не піклується про чистоту своєї репутації, то підтягує міцних чоловіків, які виганяють громадських активістів і заварюють двері. Хто піклується - той шукає дієвих шляхів взаєморозуміння.

- Така політика забудовника на Андріївському узвозі - це швидше виняток в сучасному Києві...

- Це і виняток, і прецедент, відмінний від ситуації з Гостиним двором. На Контрактовій площі, на мій погляд, забудовник робить велику помилку. У сучасному інформаційному просторі просто неможливо приховати якусь таємницю. Рано чи пізно випливуть на поверхню імена причетних до цього скандального будівництва, і імідж цих осіб буде заплямований. З іншого боку, Поділ - це не якісь висілки. Там дуже складно проводити масштабні будівельні роботи, оскільки це потребує постійного підвезення великої кількості матеріалів та техніки. Вже зрозуміло, що громадськість не залишить цієї справи і налаштована заважати. І що - оточувати територію будівельного майданчика колючим дротом з кулеметниками?

- Хто повинен втрутитися в ситуацію навколо Гостиного двору?

- Мінкульт. Але там кажуть, що це не пам'ятка, тому його і викреслили з охоронного списку. Так, справді, побудований заново у 1980-ті Гостиний двір не є пам'яткою стародавньої архітектури. Але це пам'ятка містобудування, архітектурної думки XIX століття, втілена в реальність вже наприкінці століття ХХ. Гостиний двір невіддільний від запропонованого майже 200 років тому дуже цікавого проекту архітектурного ансамблю Контрактової площі в стилі класицизму. Його ще можна реалізувати до кінця - історія знає чимало випадків, коли проекти однієї епохи реалізовувалися в наступній. Але при спотворенні історичного вигляду Гостиного двору цей проект втрачає будь-який сенс.

 


Архів
Новини
З 2025 українська стане обов'язковою мовою ЗНО, — мовний омбудсмен 18:03
Свинина подорожчає на 50 гривень в 2021, - експерти 05:30
Помер старший брат Ріната Ахметова 17:33
Мінсоцполітики просить Мінфін збільшити на 9 млрд гривень бюджетні витрати на програму субсидій, — Лазебна 23:42
Україні треба не підлабузнюватися перед Китаєм, випрошуючи вакцини, а вирішити питання "Мотор Січ", - Карасьов 09:52
Смертність від коронавірусу знизилася на третину. За добу захворіли менше п'яти тисяч людей 11:22
Тупицький подав до суду на УДО через блокування йому входу в будівлю КС 13:52
Коронавірус в Київській області: за добу стало на 10 смертей від COVID-19 більше 15:19
У "Київпастрансі" нагадали про безкоштовний проїзд в громадському транспорті для школярів 16:32
Поезд протаранил маршрутку на переезде. Фото: Львовская железная дорога
У Львівській області поїзд протаранив автобус з пасажирами. Один з постраждалих помер 17:30
більше новин

ok