Інтерв’ю 2022-09-16T04:04:36+03:00
Українські Новини
Сергій Антонов

Сергій Антонов

Сергій Антонов: без участі НБУ в платіжних системах нічого надійного і бути не може

На початку липня Верховна Рада прийняла закон "Про депозитарну систему України". Законом передбачено, зокрема, створення Національним банком України централізованої депозитарної системи і вводиться такий новий елемент, як Розрахунковий центр. Про те,  що ці зміни принесуть фондовому ринку, розповів голова ради асоціації "Українські фондові торговці" Сергій Антонов.

Недавно Верховна Рада прийняла закон "Про депозитарну систему України". Наскільки його норми відповідають потребам учасників ринку?

Впевнений, що це етап у розвитку ринку: нарешті виникла нова фінансова послуга - кліринг на фінансовому ринку. Не можна сказати, що клірингу на фінансовому (в тому числі фондовому ринку) не було, але цей законопроект уперше запропонував його законодавче оформлення!

Визначено роль Національного банку України в регулюванні розрахунків і клірингу на фінансовому (фондовому) ринку. Останнє найбільше тішить, але потребує пояснень через уже існуючі непродумані коментарі.

Зрозуміло, що розрахунки на фондовому ринку України не можуть проходити поза Національною платіжною системою. Водночас особливості таких розрахунків мають значну специфіку й потребують створення спеціальних Систем розрахунку з цінних паперів (Secutities settlement system - SSS), які мають бути максимально інтегровані в  т. зв. Системи великих платежів (large value payment system – LVPS). Ці системи досить специфічні, оскільки не тільки передбачають активної взаємодії торговельних, клірингових і платіжних систем, а й продукують значні ризики. Останні, відповідно, можуть бути перенесені на системи платежів великими сумами, й це перебуває під пильною увагою центральних банків. Вся ця проблематика описується в дуже докладних міжнародних рекомендаціях (досить назвати останню таку рекомендацію - Принципи для інфраструктур фінансового ринку, Банк міжнародних розрахунків і IOSCO, квітень 2012 р., текст якої становить близько двох з половиною сотень сторінок).

Однак в Україні досі не існує Системи розрахунку з цінних паперів; хоча спроби її створення тривають не менш як 15 років, назвати їх успішними важко. Існують окремі спроби різних бірж або депозитаріїв імітувати подібність таких систем, що більш-менш відповідатимуть чинному законодавству, але жодна з них не відповідає міжнародним принципам і не інтегрована в Систему електронних платежів НБУ (український аналог LVPS). Фактично весь цей час на ринку існував правовий та інфраструктурний вакуум.

У цих умовах Національний банк України запропонував  допомогу ринку в створенні Системи розрахунків із цінних паперів шляхом створення Розрахункового центру для обслуговування договорів на фінансових ринках. При цьому слід враховувати природну консервативність самої платіжної системи й об'єктивну тривалість комплексного внесення змін до нормативних актів. Тому було запропоновано замість регуляторного контролю з боку НБУ тимчасово (строком на 5 років) замінити його на корпоративний контроль із боку НБУ, передавши саме НБУ витрати на створення й супутні підприємницькі ризики.

Здається, такий підхід цілком логічний. (Чомусь ні в кого свого часу не викликало подиву, що саме Національний банк України створював СЕП, а те, що саме НБУ й  сьогодні забезпечує функціонування СЕП, є умовою довіри до системи!)

 Чи зможе поява Розрахункового центру, контрольованого НБУ, забезпечити надійність роботи ринку й захистити інтереси інвесторів?

Без участі НБУ нічого надійного й бути не може в платіжних системах. У цьому контексті доречно нагадати, що Україну дуже цікавлять іноземні інвестиції. Отож надійність Національного банку України цілком задовольняє найбільші іноземні банки (в тому числі російські), які мають дочірні банки в Україні. Всі ці дочірні банки відкрили коррахунки саме в НБУ!

Наскільки ті нововведення, які вводить закон, відповідають світовим стандартам?

Про відповідність уже говорилося вище. Але можна нагадати, що свого часу великі інфраструктурні проекти фінансового ринку в Європі створювалися за участю держави й лише згодом, коли держава переконалася в безризиковості функціонування інфраструктури, були приватизовані (до речі, не без вигоди для самої держави!)

Прикладом активної участі Центрального банку в розвитку інфраструктури фінансового ринку є Європейський центральний банк, який послідовно проводить політику фінансової інтеграції в Європейському Союзі. Такими інфраструктурними проектами ЄЦБ є успішно реалізований проект TARGET і його модифікована версія TARGET2. Два інших масштабних інфраструктурних проекти - TARGET2SECURITIES і CCBM2 перебувають у стадії розробки й мають бути запущені не пізніше ніж 2014 року.

Прикладом такого підходу може служити й Росія, де держава через центробанк і державні банки володіє базовою біржею ММВБ-РТС і через неї контролює розрахункову й депозитарну інфраструктуру Росії.

З боку структур, контрольованих російським капіталом, уже пролунала критика на адресу нового закону. Зокрема, говорилося про те, що держава монополізує ринок. Як ви оцінюєте такі висловлення?

Критика дійсно пролунала, причому у вкрай різкій та ультимативній формі. Дискусія, частину якої й становить критика, - справа корисна, але дискусія передбачає принаймні ввічливість до опонента. У нашому випадку - законодавця. Тим більше що критика звучить не тільки з боку українських резидентів, які контролюються російським капіталом, але й з боку Московської біржі ММВБ-РТС, що є резидентом Російської Федерації й капітал якої більш ніж наполовину контролюється цією ж державою. Наскільки це коректно? Але це щодо форми.

Тепер по суті про тезу монополізації ринку державою.  Держава, як найбільш зацікавлена особа, наділена відповідними повноваженнями, завжди більшою або меншою мірою бере участь у побудові інфраструктури фінансового ринку. Ступінь цієї участі змінюється в історичній ретроспективі. Змінюється залежно від того, наскільки відбувся ринок і наскільки зрілі й, вибачите, розсудливі ринкові сили. Таких прикладів безліч, але, напевно, доречно нагадати недавні приклади. У цьому зв'язку цікаві приклади найближчих сусідів України: Польщі й Росії.

Республіка Польща, яку важко запідозрити в презирстві до ринкових сил, обрала досить радикальний шлях: на 100 % державна Варшавська фондова біржа; на 100 % державний Центральний депозитарій; розрахунки й кліринг проводив підрозділ Центрального банку (згодом відбулася певна структуризація клірингу). У результаті був з нуля побудований фондовий ринок, що став зразком для Східної й Центральної Європи й успішно конкурує з більш традиційними ринками Європи. Недавно WSE була приватизована, але після більш ніж 20 років повного державного корпоративного контролю. І на цей час була вибудувана система контролю й регулювання ринку.

У Росії історія трохи інша: інфраструктура ринку (депозитарії, клірингові й розрахункові організації) розвивалася навколо основних конкуруючих бірж: ММВБ і РТС. Однак у підсумку зовсім недавно відбулася консолідація інфраструктури. До речі, за рахунок державного бюджету й обійшлося це в сотні мільйонів доларів.
Зовсім недавно (12 липня) керівник ФСФР Дмитро Панкін на запитання про можливість створення в Росії альтернативної ММВБ-РТС  біржі заявив, що не заперечує, але за умови, що розрахункова, клірингова й депозитарна системи залишаться єдиними. Критики на адресу подібної заяви російського регулятора з боку ММВБ-РТС не було.

В ідеальному варіанті, у  якому обсязі держава має впливати на процеси, що відбуваються на фондовому ринку?

Я думаю, залежно від зрілості ринку й наявності на ньому ризиків. У випадку України державний вплив на розвиток фінансового й частково фондового ринку є визначальним.

Дві найбільші фондові біржі країни  - "Українська біржа" і  "Фондова біржа ПФТС" - сьогодні контрольовані російськими структурами. У зв'язку з цим експерти багато говорять про небезпеку такої ситуації з точки зору національних інтересів. Наскільки виправдані такі побоювання?

Про які небезпеки йдеться? Ми говоримо про погрози цих бірж здати ліцензію? Але вони - не єдині фондові біржі в країні, хоча і є одними з провідних. Думаю, національні інтереси України навіть у цьому крайньому випадку не постраждають - так що до капітуляції ще далеко.

 Чи варто на законодавчому рівні обмежити участь іноземного капіталу в роботі інфраструктури фондового ринку?

Здається, це крайнощі. Але такі настрої виникають у результаті відсутності інформації про дії та плани іноземних інвесторів, що викликає роздратування. Ні регулятор, ні клієнти інфраструктури, ні суспільство не повинні запитувати - навпаки, інвестор і суб'єкт інвестування повинні самостійно, завчасно, максимально повно розкривати інформацію про свої дії й наміри. Тоді й держава, і клієнти, і громадськість зможуть більш адекватно реагувати і впливати на ситуацію. Інше питання, що через потенційно високу значимість інфраструктури фінансового ринку держава повинна мати достатні повноваження для впливу на суб'єкта інфраструктури, а вимоги до розкриття інформації мають бути максимальними.

Зараз вирішується доля біржі ПФТС. Її то збираються об'єднувати з Українською біржею, то хочуть змінити її керівництво. Причому всі рішення приймаються в закритому режимі. Що саме там відбувається?

У тому-то й річ, що невідомо. Ринок живиться чутками і припущеннями. Наслідком цього і є роздратування й обурення учасників ринку й міноритарних акціонерів.

Чи потрібна країні ця біржа?

 Чи потрібен країні успішний бізнес? Бізнес, який представляє країну за рубежем і який іноземці сприймають?  Бізнес, з яким асоціюється сама історія фондового ринку України?..

Бренд ПФТС тривалий час ототожнювався з біржовим ринком країни. Можливо, сьогодні це не success story, але списувати цю біржу, думаю, рано.

Український фондовий ринок дуже відстає від ринків інших країн.  Чи зможуть змінити ситуацію ті реформи, які зараз намагається проводити держава?

Сподіваюсь, держава не намагається проводити, а проводить реформи. І реформування в секторі фінансового ринку видається досить перспективним. Але змінити ситуацію радикально зможе тільки комплекс реформ, тобто реформа в широкому сенсі й, головне, послідовність у її здійсненні.





Архів
Новини
Утікача Рабіновича і підозрюваного в держзраді Кузьміна хочуть позбавити депутатських посад 15:56
Зеленського просять перевірити підстави для припинення громадянства України Богдана Львова 18:05
Націоналізація активів РФ в Україні. Які підприємства росіян можуть потрапити в перелік 19:26
Офіс генпрокурора не шукав громадянство РФ у представників трьох гілок влади 12:13 Документ
Війна за землю в Бучі під прикриттям "Садочку дружби" продовжується, - ЗМІ 18:55
Росіяни вимагають жителів Сватового самостійно евакуюватися протягом наступних трьох діб, — ISW 20:50
Росія перекидає війська з Сирії та Сибіру в Україну, – Генштаб 08:35
Зеленський і Байден обговорили оборонну підтримку та санкції за спробу Росії анексувати територію України 00:17
Ракета. Фото: twitter/AFP
Північна Корея запустила балістичну ракету над Японією 08:49
Новим головою НБУ стане екс-голова Ощадбанку Пишний, – Железняк 08:35
більше новин

ok