Інтерв’ю 2022-09-13T04:04:43+03:00
Українські Новини
Володимир Литвин

Володимир Литвин

Володимир Литвин: Народна партія не має шансів перемогти на виборах

Володимир Литвин прийшов у велику українську політику в середині 90-х років і вже при трьох президентах займає вищі посади у владі. При президенті Леоніді Кучмі він був керівником адміністрації глави держави, при Вікторі Ющенко займав пост спікера Верховної Ради. Головує Литвин у парламенті й зараз, однак вибори в Раду, що будуть в жовтні, можуть істотно вплинути на політичну кар'єру спікера. В інтерв'ю Ленте.ру Литвин розповів про майбутні вибори, роботу Ради, бійки у стінах парламенту й своє бачення сучасного відрізка української історії.

У жовтні на Україні пройдуть парламентські вибори. Народна партія під вашим керівництвом теж буде намагатися пройти в парламент, але на даний момент, наскільки свідчать різні соціологічні дослідження, її рейтинг не дає можливості говорити про проходження 5-відсоткового бар'єра. Що має намір почати ваша політична організація?

Переконаний, що 5-відсотковий бар'єр для України неприйнятний. Він взагалі втрачає всякий сенс із введенням змішаної виборчої системи, коли половина депутатів обираються за партійними списками, половина - за мажоритарними округами. Тут перекручена логіка. Наприклад, для того, щоб стати депутатом у мажоритарному окрузі, потрібно набрати близько 60 тисяч голосів з 150 тисяч виборців. А для подолання 5-відсоткового бар'єра - більш як мільйона голосів. Якщо партія, наприклад, набирає 800 тисяч, - а ця кількість виборців середньої області, - вона не буде представлена в парламенті. Абсурд? Абсурд. Якщо вже встановлювати прохідний бар'єр при змішаній виборчій системі, то нехай це буде "санітарний кордон" - 1 відсоток. Тим більше для України, що перебуває в транзитному стані, надто важливо, щоб у Верховній Раді було представлено інтереси й настрої не тільки всіх територій країни, але й всіх верств суспільства.

Тобто, на вашу думку, у парламенті має бути більше партій, наприклад, ніж зараз?

Для мене важливе представництво не партій, а представництво настроїв і прагнень, позицій людей. Народна партія не має шансів подолати 5-відсотковий бар'єр, оскільки вона, сповідуючи принцип роботи при будь-яких обставинах, а не бойкотування й блокування, опинилася в тіні партійних "монстрів". Тому що наш принцип полягає в тому, що парламент має працювати, а не штучно ділитися на опозицію й владу, ускладнюючи тим самим розвиток країни.

На місцевих виборах, які відбулися в 2010 році, соціологи, політологи, політики й технологи дружно пророкували нам поразку. Вони про це й зараз говорять, але статистика - уперта річ. За кількістю депутатів у місцевих органах влади Народна партія на 3-й позиції після Партії регіонів і партії "Батьківщина". Це підтвердження того, що в нас багато знакових людей, які є виразниками громадської думки і яких підтримують люди. Зазначу також, що нам властива відмінна від інших психологія, оскільки Народна партія виросла з Аграрної, і її кістяк становлять представники сільського населення, які живуть за принципом: працювати, працювати й працювати. І тебе, можливо, помітять.

Виходить, від політики вони далекі?

Вони роблять політику своєю практичною роботою. Тоді як в українському політичному житті потрібно мати вилуджену горлянку, а до неї - бажано й обов'язково гроші. У нас ні першого, ні другого немає. Отже, ми будемо продовжувати нашу лінію й партія буде брати участь у виборах, висуваючи кандидатів у депутати за мажоритарними округами. І я переконаний, що нашу присутність у Верховній Раді України буде посилено. Хоча ми реалісти й не розраховуємо на великі показники, оскільки в суспільстві, що переживає транзитний стан, не так вже й багато думаючих людей. Люди більшою мірою живуть емоціями, причому негативного забарвлення, і для цього в них є всі підстави. От чому нас підтримують 2-3 відсотки в цілому по країні, і я це дуже ціную.

Тобто, варто розуміти, що ви теж будете балотуватися за одномандатним округом?

Природно. Але ми будемо висувати своїх представників лише від партії, хоча є пропозиції й про самовисування.

На етапі передвиборної боротьби блокуватися ви ні з ким не будете?

Блокування не передбачене законом про вибори.

Блокуватися або домовлятися, як Яценюк з Тимошенко?

Вони пішли іншим шляхом. Ці політичні сили будуть формувати й партійний список, і, імовірно, рекомендувати висувати більшість "мажоритарників" на базі партії "Батьківщина".

У майбутньому парламенті кого ви представляєте своїм потенційним союзником?

Якщо слідувати Конституції України, коаліція в парламенті не потрібна. Конституція не передбачає такого поняття. Це, скоріше, буде таке ж неформальне об'єднання.

Більшість?

Так, більшість, що добровільно покладає на себе відповідальність за прийняття рішень, насамперед непопулярних, за які на першому етапі люди, як мінімум, дякувати не будуть. Думаю, що в наступному парламенті збережеться нинішня конфігурація політичних сил. Наскільки буде домінувати одна з партій, як зараз, залежить від результату виборів. Сьогодні жоден відповідальний політик, політолог або політтехнолог не візьме на себе сміливість стверджувати, який буде нова Верховна Рада.

Вертаючись до мажоритарної й спискової системи: проходила інформація, що лідер "Свободи" Олег Тягнибок планує йти на чолі списку, але водночас якась людина з "Свободи" буде балотуватися за мажоритарним округом, і, у разі непотрапляння "Свободи" у парламент, Тягнибок просто займе його місце. Одні вважають, що це нормально, і нема чого навіть про це говорити, інші говорять, що це протизаконно.

З огляду на закон жодних перешкод немає. За умови: якщо депутат, обраний в одномандатному окрузі, добровільно складає свої повноваження, у ньому оголошуються довибори, у яких можуть взяти участь всі охочі. Я не бачу тут жодних формально-правових перешкод. А все інше - оцінка з боку виборців.

Тобто це таке більш етичне питання, ніж правове?

Можливо. Тому що люди обирають, довіряють людині, голосують за неї, а вона раптом каже: "Я відмовляюся бути вашим представником". Це питання лежить в етичній і політичній площині.

В 2006-му року, коли Народна партія не пройшла в парламент, ви заявили, що своє останнє слово в політиці ще не сказали. Ну от, припустімо, ви зараз не потрапляєте в парламент. Ви готові ще раз повторити ці слова?

Я виключаю такий варіант. У мене не буде необхідності знову повторювати ці слова. Уже якщо мене не підтримають в окрузі, у який я вклав стільки душі й серця, допоміг дуже багатьом і постійно працюю в ньому, тоді не знаю, кого ще підтримувати. Я виходжу з того, що справедливість є, але за неї потрібно боротися. Водночас, усвідомлюю те, що "дружити" проти мене буде багато хто. І з особливою несамовитістю.

Ви свого часу захистили дисертацію "Політична арена України. Діючі особи й виконавці другої половини 90-х років". Припустімо, гіпотетично, ви пишете таку ж працю зараз - кого б ви назвали в топовій п'ятірці головних осіб і виконавців?

Слово "гіпотетично" я б упустив, тому що в мене в голові вже склався план-проспект монографії, що буде присвячена Україні на переломі, тобто останньому 20-річчю. І, природно, ця робота буде населена політиками, людьми. До незалежності наша історія була "знелюднена"...

Знеособлена, якщо російською?

Знеособлена, так. Ми від з'їзду до з'їзду знали тільки вождів, а точніше, їхні портрети. Це дуже складна праця й велика відповідальність, коли події, ще не встоявшись, уже стають історією, і давати оцінки здоровим особистостям досить відповідально й навіть небезпечно. Мене багато хто критикували, були на мене ображені через деякі мої роботи, у яких я говорив і про нинішніх українських політиків. Думаю, що "топовою п'ятіркою" будуть люди, які очолювали Україну. Хоча цей список можна розширити. Наприклад, якщо брати "п'ятірку", то це, природно, Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович, Тимошенко. Сюди, звичайно, проситься прізвище В'ячеслава Чорновола й деяких інших людей, які не мали офіційної влади, але істотно впливали на процеси в Україні. Тому список цей буде значно більшим.

Майбутню передвиборну кампанію окремі експерти оцінюють як дуже брудну, хоча куди вже брудніше, здавалося б. Вам, як людині, що постійно стикається з різними обвинуваченнями, яким уявляється розпал цієї боротьби? Чи насправді буде використано якісь брудні технології в таких масштабах, яких Україна дотепер не бачила?

Я згодний з вашим припущенням про те, що вибори будуть дуже складними. Вони будуть жорсткі й жорстокі в плані боротьби кандидатів. Оскільки адміністративний ресурс задіяти буде практично неможливо.

З якої причини?

Ці вибори - не тільки для, а іноді складається враження, що навіть не для України. До них уже прикуто пильну увагу з-за кордону. Це підтверджують превентивні оцінки ходу й результатів виборчої кампанії, що ще не почалася офіційно. На виборах у хід підуть фінансові можливості - це по-перше, а друге - буде робитися все для очорнення опонента. Буде шалена взаємна боротьба, навіть боротьба на політичне взаємознищення. І в мене є передчуття, що можливо якийсь організований грандіозний скандал, порівняно з яким померкнуть всі попередні, відзвук яких і сьогодні дає про себе знати. Я про цьому неодноразово говорив під час розмов з політиками. Але не хочу нікому нічого нав'язувати. На всіх попередніх виборах завжди з'являлося щось подібне. Але оскільки зараз політика стала більш витонченою, безмежно цинічною, і ставки нереально високі - більше ніж життя, думаю, чогось такого варто очікувати.

Як довгожитель парламенту скажіть, яке скликання Ради було більш ефективне в плані законотворчості?

Коли говорять про те, що я парламентський довгожитель, ця омана, проти якої, втім, я не заперечую. Я у Верховній Раді всього друге скликання, у парламенті працював з 2002 по 2006 і з кінця 2007 донині. З погляду представництва інтересів суспільства й з погляду адекватності щодо процесів, які в ньому відбувалися, найбільше "потужним" був парламент першого скликання. Це дійсно був парламент. Позитивної оцінки заслуговує й другий парламент, що прийняв багато ключових документів, у тому числі Конституцію України. Далі по низхідній. Кожен наступний парламент гірше за попередній. І кількість прийнятих законів не є ключовим показником для його оцінки.

Давайте щодо якості все-таки.

Думаю, що ввійде в історію й парламент 2002-2006 року, що "утримав" країну, що називається, над прірвою, не допустивши громадянської війни. Цим можна пишатися. Рада тоді продемонструвала, що є справжнім парламентом. Кожне скликання має плюси й мінуси, але загальна тенденція пов'язана, власне, із виборчою системою. Мажоритарна, потім змішана, потім пропорційна призвели до погіршення якісного складу депутатів і до того, що парламент втратив зв'язок із суспільством, з людьми.

Ви згадали про події кінця 2004 року. Чи справді було відчуття, що сесійний зал Ради - це останній бар'єр, що стоїть на шляху скочування країни у відкрите силове протистояння? Коли Ющенко намагався присягати й так далі?

Але я ж не дав йому цього зробити. Хоча тепер розумію, що це була проба запасного сценарію... Справа в тому, що тоді парламент прийняв необхідні рішення. І іншого шляху не було. Інакше б їх прийняла вулиця. Разом з тим, я маю зазначити, що тоді стриманість продемонстрував Віктор Янукович, що виконав всі домовленості, досягнуті в ході круглих столів за участю міжнародних посередників, на противагу Ющенку, що не виконав жодного пункту. Безпосередньо Янукович закликав своїх прихильників піти з вулиць. Це правда історії, про яку потрібно говорити. Як мінімум - пам'ятати.

Тобто, тоді розпал страстей був, скажемо, набагато вище, ніж під час обговорення того ж закону про мову?

Спочатку люди вийшли на вулицю як на свято демократії, використовуючи його як можливість заявити про свою позицію - утоми від влади. Потім все це перейшло в організоване русло, стало тяжкою роботою, коли на зміну піднесеності прийшла озлобленість і навіть нетерпимість. І жорстка побудова акцій з відповідним матеріально-технічним забезпеченням. Ще раз підкреслюю: сьогодні я вкотре переконуюся, що якби парламент тоді не прийняв політико-правового рішення, було б ухвалено рішення революційного характеру, що розвалило б країну.

Тоді революція вже була б без лапок? Її ж зараз звичайно пишуть у лапках.

Я вам скажу: це не революція. Тому що революції міняють суспільний лад, систему економічних і суспільних відносин. Тому, коли йдеться про захоплення влади, спочатку такі дії називають переворотом. Потім же, коли вдається вкоренитися у владі, революцією. Хоча всі живуть терміном "помаранчева революція". Деякі люди зробили наукову кар'єру, захистивши низку кандидатських і докторських дисертацій на цю тему.

Раз вже ми згадали тему мови, то давайте згадаємо й бійку, що нещодавно сталася в парламенті, вам же часто доводиться стикатися з емоціями народних обранців. Педагогічний досвід якимось чином допомагає в таких умовах?

Ні, тут логіка не діє. Тут діють партійні або політичні установки, вони переважно далекі від логіки. Але на повній підставі стверджую, що підстав для бійки не було.

І ніколи їх не було?

І в інших випадках підстав не було, тому що якщо не подобається закон, то потрібно його міняти, а не намагатися за допомогою кулака й сили довести, що ти правий. Говорити, що ти демократ і виступаєш за волю й права людини, а потім силою змушуєш людей прийняти твоє рішення або позицію - тоталітаризм у найгіршому його прояві. І при цьому прикритий демагогічними фразами про свободу й демократію. Він більш небезпечний, ніж явна диктатура й тоталітарна система.

До речі, може бути, якби ви пішли по військовій частині, як ваші брати, вам було б легше в кріслі спікера?

Ні. Я суто гуманітарна людина. Мені з одного боку легше, а з іншого складніше, тому що я бачу, що відбувається, яка підґрунтя за тими або іншими діями. Коли політики про щось заявляють, ти вже розумієш, що за цим стоїть.

Вертаючись до закону про мовну політику, все-таки, на вашу думку, це винятково передвиборний хід "регіоналів"? Чи все-таки депутат Вадим Колесніченко переконаний, що це потрібно зробити, і щиро, разом зі своїми однопартійцями, уболіває душею за виборцями?

Складно стверджувати, що це передвиборний хід, якщо почитати передвиборну програму Партії регіонів. Але те, що це питання набуло політичного звучання саме зараз, дає підставу для подібного роду тверджень. Партія регіонів ніколи не приховувала свого ставлення до мовної політики, але так само свого ставлення не приховували і їхні опоненти.

Я нагадаю, що Верховна Рада свого часу приймала закон про держслужбу, яким чиновникам дозволялося не знати державну мову й використовувати російську. За це дружно проголосувала, у тому числі партія "Батьківщина". І ніхто не говорив про зрадництво в мовній сфері. Тоді це було вигідно, оскільки йшли переговори про об'єднання зусиль двох політсил, і нинішніх обвинувачень не було. Отже, для особистої політичної вигоди політики готові віддати все, щоб зберегти за собою владні важелі. За розмовами загублена суть проблеми.

За розмовами про необхідність такого закону?

Загублено суть власне проблеми. Якщо керуватися тільки лінгвістичним аспектом, мабуть, потрібно унормувати цю ситуацію. Якщо виходити з точки зору державних, політичних, економічних, міжнародних інтересів, то є тема для міркувань. Тому що, якщо держава не має державної мови, воно не має власної політики. Власне, немає держави. Тому що державна мова - це власний погляд на будь-яку проблему. Мова - не просто обмін інформацією, це затвердження цінностей. Мова - це носій цінностей. Фахівці стверджують: міняється мова - міняється й тип мислення, створюється нова система переконань, нова система цінностей.

Необхідно враховувати наслідки прийняття цього закону. В Україні й російська, і інші мови мають мати можливості для розвитку, але не за рахунок державної. Це по-перше. По-друге, виникає проблема, як зберегти цілісність держави. Виникає багато запитань, у тому числі - колосальні фінансові уливання, яких вимагатиме реалізація закону.

Поки автори позначили тільки напрям, але не сказали, куди він може привести. А якщо не знаєш, куди йти, то будь-яка дорога тебе приведе до мети. От тільки як би ця мета не стала для нас тупиком. Тим більше що в Україні давно склалася толерантна мовна ситуація. Якщо проаналізувати викладання, навчання, кількість шкіл, інформаційну сферу - у нас немає проблем. За винятком деяких міноритарних мов. І жодної мовної проблеми не було, вона з'явилася в 2005 році, коли деякі запопадливі націонал-патріоти почали несамовито піклуватися про національну основу державності. І це призвело до зворотного процесу, до появи образ, які матеріалізувалися в політичних настроях, а цього потрібно уникати.

Крім цього, більш сильна мова завжди буде стверджуватися за рахунок більше слабкої. Сьогодні нагорі "мовної піраміди" - англійська мова: у сфері інформатики, природничих наук 90 відсотків інформації - англійською мовою. Російська мова активно розвивалася в 70-х роках минулого століття, але нині для неї теж існують проблеми.

А ви вважаєте, що українська мова теж під загрозою зникнення?

Вважаю, що вона слабкоконкурентна. Мова - це теж конкуренція. У цій ситуації російська мова в кращому становищі, тому що сьогодні 1 відсоток європейців - жителів Європейського Союзу, - вважають російську мову своїм рідним. Після розширення Європейського Союзу в 2004 році 5 мільйонів осіб у Європі говорять російською мовою. Це п'ятий показник у Європі.

Вертаючись до законодавчої діяльності парламенту - чи можливо, що Рада скасує Харківські угоди?

Сьогодні це нереально хоча б тому, що компенсувати 4 мільярди доларів на рік Україна нічим не може. При цьому я говорю про виключно економічний аспект. Щоб не посилити протистояння, нам потрібно шукати компроміси й позитивні рішення, а не шукати конфлікту. Ми й так тямущі на конфлікти.

З іншого боку, Ющенко, що дотримувався відомих позицій у цих питаннях, якось проіснував з "Газпромом" все своє президентство.

Україна отримувала російський газ за ціною 50 доларів за 1000 кубів. Це було дійсно до 2009 року включно. Але як тільки змінилася влада, Ющенко став президентом, угоди були розірвані українською стороною, що призвело до значного збільшення цін. Якби не це, вітчизняна економіка могла б спокійніше адаптуватися до нових реалій.

Як ви оцінюєте реакцію Заходу на кримінальні справи проти Тимошенко, Луценка й інших відомих політиків?

Як надмірну, котра заганяє ситуацію в глухий кут, з якого складно буде знайти вихід. А вихід має бути не політичним, а правовим. Тому що якщо говорити про якесь гіпотетичне політичне рішення, - це руйнування основ державності, оскільки тоді повністю буде нівельована судова система. І тоді постане питання: є чи державу? Чи є в ньому система законів, і чи може вона вважатися навіть із натяжкою правовою?

Тобто якщо, наприклад, Янукович дискредитував себе, відправивши свого основного політичного опонента за ґрати, то відпустивши його, він ще більше себе дискредитує?

Йдеться не про президента Януковича. Судив не він, а суд. Я виходжу з того, що із цієї ситуації потрібно шукати тільки правовий вихід. Звичайно ж, на основі політичних домовленостей, без яких нереально розраховувати на прийняття того ж законодавчого акту. Європейські партнери, і не тільки європейські, указують нам на недоробки законодавства. Але це також не скасовує й іншої проблеми, що полягає в тому, що Україна має газ вдвічі дорожче, ніж європейські країни.

Тобто, ви повернулися до того, за що було засуджено Юлію Володимирівну?

Ніхто ж не говорить про преференції, але ціна на газ має бути мотивованою. Чому в Німеччині він у двічі дешевше, ніж в Україні? Чим Україна провинилася? І наступний момент, уже політичний. Деяким політикам треба взяти на себе відповідальність за ситуацію в країні після 2005 року, коли з роботи було вигнано 20 тисяч державних службовців за підтримку, як тоді говорили, "злочинного режиму". Сказати хоча б про політичну відповідальність за виклик людей на допити привселюдно через засоби масової інформації, після чого деякі з них кінчали життя самогубством або помирали їхні батьки.

Ви маєте на увазі Кравченка?

І не тільки. Тоді говорили: нічого особистого, боротьба зі "злочинним режимом". Сьогодні теж говорять: нічого особистого, кримінальні справи. У часи "моди на Україну" я провів багато зустрічей, зокрема й за межами країни, з державними діячами, політиками, колегами, і говорив про необхідність зупинити цю ситуацію, розуміючи, що потім пружина буде розкручуватися в іншу сторону. І сьогодні опозиція заявляє: ми прийдемо й усіх пересаджаємо. Не працювати й організовувати життя в країні, а всіх саджати. Для цього розуму багато не треба.

Це виходить гойдалка така, досить безперспективна. У зв'язку із цим, чи немає у вас побоювань, що це протистояння веде до радикалізації українського політикуму?

Це загальноєвропейська тенденція, оскільки економічна ситуація ускладнюється. І завжди виникає спокуса відгородитися, вказати на винного і каналізувати в цьому напрямку настрої людей. Подивіться, що відбувається в Європі. Те ж саме й в Україні. Давайте подивимося на процеси в Росії. Мені здається, у певній мірі Росії намагаються нав'язати те, що Україна вже переживала.

З однієї точки зору - так. А з іншого погляду там, по-моєму, ніяких процесів не відбувається взагалі.

В Україні теж не відбувалося жодних процесів, і ніхто не припускав нічого подібного. Вважаю, що радикалізація буде, і ті політичні сили, у яких є дуже прості й привабливі рецепти вирішення складних проблем, отримають підтримку людей. Але це в остаточному підсумку призведе до погіршення загального положення не тільки в Україні, але й повсюдно.

Але з іншого боку, наприклад, Вітренко взагалі вже не при справах, практично?

Ми зараз говоримо про праворадикальні сили, які сьогодні набирають обороти. Адже так просто сказати: у причинах ваших лих винуваті або гастарбайтери, або інші країни, давайте замкнемося в національних межах, усіх посадимо, усе поділимо, і всім буде добре. А люди хочуть почути рецепти швидких рішень. Одночасно посилюються й ліві настрої. Це теж факт.

Але ви в загальному ж такий непоганий рецепт для Олега Тягнибока намалювали.

Відповідно до соціологічних опитувань, він набирає досить для того, щоб пройти до парламенту. Багато чого залежить від того, як він і традиційна опозиція поділять сфери впливу в областях, що їх підтримують.

У зв'язку з цим мені згадалося те, що ви говорили, по-моєму, в 2009-му, що головною загрозою для України є її власна влада.

Так.

А зараз це не так?

Ви ж розумієте, тоді ми мали таку картину: президент обвинувачував у національному зрадництві прем'єра, а прем'єр відповідала тим же президенту. Такого сьогодні немає, але є проблема взаємин влади й опозиції. Питання в тому, чи навчаться вони чути один одного. Якщо не навчаться, опозиція буде стверджувати: наша справа - вулиця, ініціювати різноманітні акції, апелювати до людей. Влада буде захищатися, доводячи свою правду. А в підсумку програє країна. Спочатку потрібно визначитися з базовими цінностями, з тим, що становить основу людського життя й основу життя держави, а потім говорити про те, хто вносить найкращі пропозиції про їх забезпечення.

На ваш погляд, парламентська форма управління для України більш вдала, ніж президентська?

Це питання треба розглядати з врахуванням того, які завдання стоять перед країною і якими викликами переживає світ.

Але ми ж говоримо конкретно про Україну.

Бувають періоди, коли домінувати повинен парламент. Коли потрібно приймати дуже швидкі й при цьому правильні рішення, домінує президент. Це дуже добре видно на прикладі Сполучених Штатів Америки: колись домінував Конгрес, колись - президент. До 2004 року в Україні було вибудувано конструкцію держави, країна вийшла на прогнозоване економічне зростання, було консолідоване суспільство, були відсутні проблеми, що різко розділяють країну, і тому логічно встало питання про перехід до нової форми державного устрою - парламентсько-президентської республіки. Правда, як це робилося, вже на тому етапі призвело до дискредитації самої ідеї. Потім цю ідею реалізували як компроміс, щоб вийти із глибокого й гострого цивільного конфлікту під час президентських виборів у тому ж році. Загалом, думаю, що для України з урахуванням її історії, ментальності, викликів, завдань і так далі, більш органічною є парламентсько-президентська форма правління. За однієї умови: парламент будуть формувати люди, а не політичні партії.

Тобто мажоритарка?

Звичайно.

З огляду на тривалість вашого перебування усередині української політики ви, напевно, можете оцінити, яку роль до неї грає російський фактор. Коли в 2000 році президентом у РФ став Володимир Путін, це якось відбилося на українській політиці?

Мені здається, що російська політика стала більш прагматичною і прогнозованою, менш залежною від настроїв. Наприклад, Єльцин міг під будь-який настрій зробити гарну заяву, що згодом нічим не підкріплювалося. Лінія Росії може подобатися чи не подобатися українським політикам, але вона є. Відсутня виразна лінія української політики, української влади стосовно Росії. Росія заявляє про те, чого хоче, а Україна в багатьох випадках намагається, як мінімум, ні з ким не посваритися, а краще - усім сподобатися. А це неможливо. Україна зобов'язана чітко визначити свою позицію, прорахувавши вигоди й втрати.

Вплив Росії є й буде. І від України залежить, наскільки цей вплив буде направлено в конструктивне русло. Представники як влади, так і опозиції офіційно й неформально контактують із представниками російської влади, які ніколи не ігнорують їх, виходячи з необхідності знати реальну картину в сусідній країні. Це як мінімум. А максимум - мати вплив на будь-якому етапі, щоб не налагоджувати контакти потім. І це правильна лінія.

От, припустимо, були б ви президентом України, вам би легко працювалося з Путіним?

Я не президент, і тому жодних ліній вибудовувати не буду. Зауважу, що при нинішньому рівні сприйняття українського парламенту суспільством його голова в найближчій перспективі не буде мати шансів серйозно претендувати на посаду президента. Сьогодні склалася абсолютно дика ситуація, коли люди обирають своїх представників і ненавидять їх лютою ненавистю.

Добре, тоді так порушимо питання: Ви ж знайомі з Володимиром Володимировичем?

Так.

Зміг би він себе реалізувати в Україні як політик?

В Україні один час навіть була партія "За Путіна" ("Партія політики Путіна" в 2006 році набрала на парламентських виборах 0,12 відсотка голосів), проводилися дослідження, скільки Путін отримав би голосів, обираючись у нашій країні. В Україні він користується повагою й підтримкою широких мас. Але звичайно, є регіони, для яких одне слово "Росія" викликає певне роздратування. Це теж факт.

Ви в велику політику потрапили завдяки Леоніду Даниловичу Кучмі?

Так, я цього не заперечую.

Ви підтримуєте з ним відносини?

Востаннє спілкувався на футболі, коли грала українська збірна. А так - розмовляю по телефону. Зокрема, у квітні він привітав мене із днем народження. Я, на відміну від інших, ніколи не скажу про Кучму поганого слова. Тому що, по-перше, немає підстав, і, по-друге, тому що згодом його дії на пості президента буде оцінено позитивно. Він прийняв країну в найскладніший час, багато зробив для неї, не поступаючись національними інтересами. Але його "підкосили" "касетним" скандалом. Точніше кажучи, не стільки його, скільки країну.

Із всіх українських лідерів новітнього нашого часу Кучма був найбільш ефективним на своєму посту?

З колишніх президентів - так. До речі, буквально днями на футболі зустрілися три колишні президенти - Ющенко, Кучма й Кравчук. Ви ж знаєте, як проходила інавгурація Віктора Януковича. Ющенко не прийшов, Кравчук, що тоді був на боці Тимошенко, теж не прийшов. Прийшов Кучма, проти якого потім порушили кримінальну справу. От це свідчить про нашу "спадкоємність" і "взаємопідтримку".

Ну й останнє питання: після виборів ви розраховуєте знову очолити парламент?

Це питання мені активно ставлять останнім часом. Завжди потрібно піти, коли є можливість піти солідно. Я прекрасно розумію, що людям набридають владу імущі, вони хочуть змін і їм потрібно дати таку можливість. Мені хочеться, щоб моїм наступником стала людина, що не буде примушувати депутатів до того, щоб її любили. Він повинен мати колосальне терпіння, здатність до компромісу, уміти слухати й чути всіх і не нав'язувати свою волю, своє бачення. Інакше українського парламенту не буде взагалі.

Інтерв'ю взяв Петро Бологов, Lenta. ru .





Архів
Новини
НБУ забороняє Р2Р-перекази з гривневих карток українських банків на картки іноземних банків з 5 жовтня 12:15
У "ЛНР" заявили, що російські війська намагаються деблокувати Лиман 16:01
Перша група мобілізованих росіян вже прибула на окуповані території Донбасу. Фото: russianarmya.ru
Перша група мобілізованих росіян вже прибула на окуповані території Донбасу 14:21
Магнітні бурі і похолодання з дощами. Синоптик попередила про різку зміну погоди на вихідних 14:13 Інфографіка
В Криму на узбережжі пролунала серія сильних вибухів, - соцмережі 17:25
ЗСУ, ймовірно, оточили Лиман і перерізали окупантам шляхи відступу. Фото: Генштаб ЗСУ
ЗСУ, ймовірно, оточили Лиман і перерізали окупантам шляхи відступу, — ISW 11:02 Інфографіка
Зеленський скасував осінній призов на строкову службу до армії та відклав демобілізацію 20:33
Володимир Зеленський. Фото: ОП
Україна подала заявку на пришвидшений вступ до НАТО, — Зеленський 17:03
Путін підписав укази про визнання "суверенітету" та "незалежності" Запорізької та Херсонської областей 08:35
Схема внутрішньої частини сховища ядерної зброї базового рівня радянської доби. Малюнок: Роберт Юрг
Де зараз зберігається тактична ядерна зброя Росії 17:46 Фото
більше новин
В Криму на узбережжі пролунала серія сильних вибухів, - соцмережі 17:25
Новітні літаки, сучасні танки, - Палатний пояснив, якою має бути відповідь України та світу на анексію українських земель 18:31
У США ядерний удар по Україні розцінять як напад на НАТО 19:17
ВАКС відпустив ексголову правління "Укрнафти" під 40 млн грн застави 20:18
Зеленський скасував осінній призов на строкову службу до армії та відклав демобілізацію 20:33
Вказівник на Дробишеве. Фото: Вікіпедія
Українські військові увійшли до Дробишевого, яке в декількох кілометрах від Лиману 21:34
Україна отримала національну квоту на вилов риби в Атлантичному океані на 2023 10:00
Конференція ОБСЄ з людського виміру у Варшаві. Фото: НСЖУ.
У Європі говорили про важливість державної підтримки ЗМІ, – НСЖУ 15:59
Вибух біля Запорізької АЕС пошкодив електричний трансформатор, - МАГАТЕ 22:21
Данія та Швеція вважають, що для підриву "Північного потоку" знадобилися сотні кілограмів вибухівки 21:57
більше новин

ok