Інтерв’ю 2022-08-23T04:04:49+03:00
Українські Новини
Богдан Данилишин

Богдан Данилишин

Богдан Данилишин: держава не повинна дотувати великих власників

Колишній міністр економіки України Богдан Данилиши дав ексклюзивне інтерв'ю виданню Kyiv Post .

Рівно рік тому – 13 січня 2011 року – екс-міністр економіки Богдан Данилишин отримав політичний притулок в Чехії.

В Україні Генпрокуратура відкрила проти нього декілька кримінальних справ, звинувачуючи його у начебто незаконних закупках у одного виконавця, і оголосила його в міжнародний розшук. Сам колишній міністр в уряді Юлії Тимошенко запередчує ці звинувачення.

Після надання йому притулку в Євросоюзі на Заході почали називати переслідування опозиціонерів в Україні політично вмотивованими.

Притулок в Чехії дозволив Данилишину не лише вийти з чеської в’язниці, де його протримали декілька місяців після затримання за ордером Інтерполу, але й розгорнути в країні власну громадську діяльність.

Згодом Данилишин зареєстрував громадську організацію "Українська Європейська Перспектива", яка покликана сприяти євроінтеграції України. І хоча наразі ця громадська організація не може похвалитись помітними успіхами, керівник її цілком задоволений результатами діяльності.

Зараз він окрім викладацької і наукової роботи, до нього часто ходять за порадою чеські бізнесмени, які цікавляться відкриттям в Україні власного бізнесу.

Для самого ж Данилишина, який продовжує бути власником партквитка "Батьківщини", сезон наближення виборів в Україні може бути можливістю повернутись на батьківщину, пройшовши до парламенту і отримавши разом з депутатським мандатом ще й депутатську недоторканність. Але такі припущення наш співрозмовник не коментує, а лише скромно зазначає, що для нього головне, аби в Україні відбулись вільні та демократичні вибори.

Ви уже рік проживаєте в Чехії після отримання там притулку. Чим ви займались протягом цього року і як загалом пройшов для вас цей рік?

Минулий рік був нелегким для мене і, думаю, для всієї України. Проте, він був також певним роком випробувань, а саме чи зможу я після усіх тих подій, які мали місце щодо мене в Україні, забезпечити свій подальший життєвий шлях уже на території іншої країни і взагалі чи зможу використати знання, які я отримав в Україні, для забезпечення допомоги Україні.

За цей рік я налагодив співпрацю з цілою низкою чеських вузів і міжнародних наукових установ. Зараз в Чехії я займаюсь викладацькою і науковою діяльністю. Крім того, у березні минулого року ми створили громадську організацію “Українська європейська перспектива”.

Які саме заходи за цей час проводила ці організація з часу її заснування? Є якісь перші здобутки?

Звісно, є. Ми проводили заходи, які пов'язані з проведенням “круглих столів”, ділових зустрічей, бізнес-форумів щодо можливостей інтеграції України в європейський економічний простір. Зокрема, минулого року разом з фондом “2000”, який очолював покійний нині Вацлав Гавел, було проведено конференцію, на якій була представлена й Україна. Було проведено цілу низку заходів щодо проведення моніторингу дотримання прав і свобод громадян в Україні, на якому базувались ціла низка звітів міжнародних організацій. Крім того, було проведено низку заходів для підтримки розвитку ділового співробітництва з українськими підприємствами, а також цілу низку культурно-мистецьких заходів разом з іншими громадськими організаціями українців у світі.

За рік “Українська Європейська Перспектива” змогла фактично стати центром об'єднання багатьох українських діаспорних організацій у світі. Так, ми, зокрема, піднімаємо питання щодо захисту українських мігрантів, які проживають в різних країнах.

А можете сказати, яким українським мігрантам ви допомогли?

Це різні способи допомоги. Може бути правова допомога. Може бути якась інша допомога, навіть якщо люди потребують якоїсь душевної підтримки чи якоїсь іншої допомоги.

Під егідою нашої організацію скоро буде видано десятитомну антологію української літератури чеською мовою. Для цього мобілізуються кошти від наших спонсорів, від українців, які проживають в Чехії.

До речі, а хто є спонсорами вашої громадської організації?

Організації багато не треба, а для проведення відповідних заходів є підприємства і організації, які засновано українцями в Чехії. Це майже 10 тисяч підприємств, які активно допомагають у проведенні тих чи інших заходів.

Можете назвати хоча б декілька?

Я не буду робити рекламу тим чи іншим організаціям. Я хочу сказати, що українці в Чехії є дуже дружнім колективом, який завжди відгукується на проведення різних заходів.

Голосування частини опозиції за закон більшості про вибори було помилкою

Чи підтримували ви якісь контакти з партією "Батьківщина" за останній рік?

Якраз тепер перед парламентськими виборами важливим є сам факт повноправної участі у виборному процесі усіх політичних сил. Я з цього приводу контактую з багатьма членами партії “Батьківщина” і з міжнародними організаціями, які співпрацюють з Україною і слідкують за тим, що там відбувається.

Ви вже мали змогу зустрітись з Олександром Тимошенком, який нещодавно отримав у Чехії притулок. Про що ви з ним говорили?

Чехія — маленька країна. Бути у Празі і не зустрічатись українцям було б нонсенсом. Так, я зустрічався і з Олександром Тимошенком. Ми обговорили ситуацію в Україні. Він виклав своє бачення того, що відбувається в Україні.

У нього є частка у чеській фірмі. Чи говорили ви про можливість цієї фірми стати донором вашої організації?

Мене не цікавила діяльність Олександра як підприємця. Я цікавився його долею як людини, яка потребує моральної підтримки у цей складний період.

У жовтні в Україні відбудуться парламентські вибори. Ви хотіли б взяти у них участь?

Для мене неважливе питання моєї участи чи неучасті у парламентських виборах чи, можливо, і президентських виборах. Для мене важливо те, щоб ці вибори відбулись демократично і прозоро. І над цим ми працюємо з багатьма міжнародними організаціями, які хочуть брати участь у спостереженні за виборчим процесом в Україні.

Якби вас було обрано до парламенту — це було б для вас можливістю отримати депутатську недоторканність і повернутись до України без страху бути арештованим.

Для мене не є головною доторканність чи недоторканність. Прийде час і я зможу довести свою причетність чи непричетність до тих справ, які порушенно проти мене. Головне, щоб виборчий процес в Україні пройшов прозоро і демократично.

Партія “Батьківщина” уже пропонувала вам місце у майбутньому виборчому списку?

Я ще раз повторюю, що для мене зараз не головне, чи буду я брати участь у виборчому процесі.

Тобто ви не будете брати участь в парламентських виборах чи ви ще не вирішили?

Я ще раз повторюю, що для мене зараз це не головне. Ще не було жодного висунення кандидатів на вибори, які відбудуться у жовтні. Усі заходи і всі запити по мірі надходження пропозицій.

Тобто пропозицій ще не надходило?

Я ще раз кажу — на все свій час. Зараз головне завдання полягає у зовсім іншому.

Як ви ставитесь до голосування частини опозиції, зокрема частини фракції БЮТ-Батьківщина і членів партії “Фронту Змін” за президентських закон про вибори народних депутатів?

Я вважаю це помилкою, бо це дало українському керівництво залізний аргумент на користь того, що даний закон, як і вимагали в Європі, було ухвалено консенсусом.

Кризові явища в Україні наростають

Останні півтора року український уряд безуспішно намагається добитись від Росії зниження ціни на російський газ для України. Як ви гадаєте, в чому причина того, що український уряд досі не може домовитись з росіянами про знижку на газ? Що б ви могли в даному випадку порадити українським урядовцям? Як би ви діяли у цій ситуації?

Газова галузь в Україні потребує значного реформування. У тій ситуації, в якій вона перебуває з 2002 року, вона далі бути не може. Система “Нафтогазу”, яка об'єднує майже 450 підприємств і організацій, потребує докорінного реформування. Це не може бути структура, в яку фінансово вкидають все, що можна вкинути, і яка є недієздатною у її поточному вигляді.

Я думаю, що ціна на газ, яка встановилась у 2009 році дасть значний поштовх як для модернізації національного господарства, так і формування системи газозаміщення. Але поки що вона жодного позитивного впливу не дала. Україна і надалі залишається сировинно орієнтованою країною, у якій є значне споживання газу.

Тому, звичайно, потрібно в подальшому проводити політику зменшення ціни на газ, але й зменшувати споживання газу.

Але у найближчій перспективі різко зменшити обсяг споживання газу Україна не зможе. Як саме можна добитись від росіян знижки на газ — робити це через суд чи ділитись активами?

З Росією потрібно розмовляти як з рівноправним партнером, який має враховувати інтереси України. Інакше з Росією розмовляти не можна. У нас з Росією існує зона вільної торгівлі, переваги якої потрібно використовувати і через цю призму розмовляти про ціну на газ, але не доводити до здачі будь-яких національних інтересів. Це складний процес, який потребує неординарних рішень, але, я думаю, вирішення є.

Крім того, Україна є членом Європейського енергетичного співтовариства. Треба використовувати усі його переваги і домовлятись з іншими членами співтовариства про спільні дії. Іншим країнам вдалось так домовитись [про зниження ціни на газ]. Такі ж плани були і в 2009 році. Думаю, потрібно використовувати усі ці контакти і в подальшому.

Якщо у найближчий рік нічого не зміниться і Україна не домовиться про зниження ціни на російський газ, то чи варто очувати падіння економіки? Чи Україна мови вижити економіно за чинного контракту і за чинної ціни на газ?

Я б не хотів говорити про те, що ціна газу, яка є в даний момент, може призвести до колапсу економіки в країні. Не потрібно зациклюватись на ціні на газ.

Думаю, що потрібно підходити до диверсифікації газопостачання. Спеціалісти повинні постійно стежити за балансом балансом газу, і балансом основних затрат і вирішувати, як держава буде формувати цінову політику – чи держава буде формувати одну цінову політику для всіх, чи держава буде зважати на газо власного видобування і те, як він буде використовуватись і для яких потреб, і чи буде держава і надалі сприяти окремим категоріям виробників та окремим власникам для вироблення їхньої продукції. Потрібно переходити на нові схеми газопостачання і дивитись, наскільки конкурентною чи неконкурентною буде продукція певних сфер національного господарства в даний момент і чи потрібні нам взагалі сфери господарства, які є неефективними.

Що ви маєте на увазі під "сприяти окремим категоріям виробників, окремим власникам"?

Я маю на увазі те, що держава не повинна дотувати великих власників.

Багато експертів стверджують, що цей 2012 рік буде складним і для глобальної, і для української економіки. Як ви оцінюєте готовність українського уряду до цього року? Як ви загалом оцінюєте економічну політику уряду Миколи Азарова?

Думаю, що Україна і українське керівництво не засвоїли уроки кризи 2008-2009 років. Зараз ми фактично маємо цілу низку ризиків, які можуть призвести до погіршення ситуації. Як ми бачимо, навіть розвиток подій у єврозоні і у світовій політиці почав впливати на розвиток економіки в Україні. Це помітно і по маркопоказниках, і по інших характеристиках. Ми бачимо, що дефіцит рахунку поточних операцій має відповідну волатильність і зовнішнє фінансування стало більш проблематичним. Досить вразливою продовжує бути загальна ситуація фіскального характеру і зберігається структурний дефіцит багатьох природних монополій. Є й інші характеристики, які свідчать про те, що кризові явища в Україні наростають. Навіть показники якості життя населення є значно скромнішими, аніж могли б бути з огляду на макроекономічні характеристки України. Досить дражливим є те, що наростають негативні очікування в суспільстві, у тому числі щодо майбутнього української економіки.

Мене також хвилює ще й те, що структурні характеристики української економіки, які я постійно аналізую, в даний час показують, що зростання не сприяє подоланню тих суперечностей, які впливають на стійкість нашої економіки. Також досить загрозливим є реанімація основних рис докризової моделі економічного розвитку і якраз докризова модель економіки зберегла значну волатильність економіки і надмірну чутливість до коливань світової кон’юнктури. Відновлення після кризи відбувається досить низькими темпами, хоча є можливість для більш швидкого розвитку економіки.

Наша зовнішня торгівля демонстує такі моменти, які характерні для всі попередніх періодів, а саме тісний зв’язок між розвитком країни, світових зовнішніх ринків і зростанням негатичного сальдо зовнішньої торгівлі. Таким чином, ми бачимо, що сировинна структура нашого експорту і надалі буде визначати характер зростання і ВВП в цілому, і основних макроекономічних характеристик нашої країни. Це свідчить про те, що наша економіка має досить високий ступінь експортної залежності, високий рівень сприйняття кредитного ризику України, бо рівень довіри іноземних інвесторів до української економіки є досить низьким.

Я радий з того, що зараз в Україні є спільна команда і спільні дії президента та уряду. Але економічне зростання попередніх років не супроводжується необхідними змінами моделі економічного розвитку України, тобто не відбувається структурної модернізації.

А от уряд і президент кажуть, що реформи ідуть повним ходом. На вашу думку, реформи ідуть як належить чи ні?

Я завжди вітав реформи і був їхнім прибічником. Хочу сказати, що програма модернізації з’явилась ще за нашого уряду. У 2008 році нами була підготовлена стратегія "Україна-2020. Стратегія національної модернізації". І я радів, що нарешті в Україні декларується спільна команда і спільні дії розпочати модернізаційну стратегію. Проте, я зараз бачу, що хоча і є хороші програми, але людей, які реально могли б здійснювати політику модернізації і які могли б бути рушійною силою модернізації, в найближчому оточенні наших вищих посадових осіб нема. Крім того, я вважаю, що не можна проводити все одночасно. Потрібно вибирати потрібні етапи і декілька напрямків, які можуть дати найбільш відчутний ефект у найближчій перспективі, а потім рухатись далі. Потрібно, щоб ці реформи були зрозумілі простому громадянину і середньому класу. Якраз на цьому і не допрацьовують. Тому зараз у наших громадян слово "реформи" сприймається неадекватно. Я боюся, щоб ми не знівелювали термін "реформи", ще не розпочавши їх.

Ви вважаєте, що реформи так і не розпочали впроваджувати за президентства Януковича?

Є програма реформ, є декларації, є певні напрацювання щодо дерегуляції і щодо податкового і пенсійного законодавства, але нема системного бачення того, як в цілому усі ці реформи можуть призвести до певного результату.

Які в України перспективи отримати черговий транш від Міжнародного валютного фонду (МВФ) у цей виборчий рік, зважаючи на те, що перед виборами політики не охоче ідуть на непопулярні заходи, які вимагає від української влади фонд?

Ми повинні іти на зближення з МВФ і домагатись від нього кредиту. Бо це не лише найдешевші кредитні ресурси, але й спосіб відновити довіру інвесторів.

Інтерв'ю взяв Юрій Онишків, Kyiv Post .





Архів
Новини

ok