Інтерв’ю 2020-10-03T04:06:20+03:00
Українські Новини
Валентина Семенюк-Самсоненко

Валентина Семенюк-Самсоненко

Валентина Семенюк-Самсоненко: я відніму в Міттала "Криворіжсталь"

Екс-голова ФДМУ Валентина Семенюк-Самсоненко розповіла в інтерв’ю газеті "Дело" , чому вона продовжує атакувати куплений Лакшмі Мітталом "Криворіжсталь", як комбінат "ММК імені Ілліча" опинився в руках Ріната Ахметова й з ким з екс-прем'єрів їй найлегше працювалося.

Валентино Петрівно, в 2005 році на відкритому конкурсі за високу ціну було продано "Криворіжсталь". Експертами це однозначно оцінюється як позитивний факт, що сприяв поліпшенню інвестиційного клімату в країні. Але Семенюк, зважаючи на все, інакше дивиться на цю ситуацію?

Я завжди була проти продажу "Криворіжсталі". І першої, і другої. Чому так? Це підприємство стратегічне, і це не просто гарне слово. "Криворіжсталь" повинна була залишатися в державній власності тільки тому, що вона вирішально впливає на ціноутворення на металопродукцію в країні. А це й машинобудування, і те ж житло, у вартості якого металопродукція займає значне місце. І ці важелі перейшли від держави до приватного власника. Внаслідок тисячі людей довічно загрузли в іпотечних кредитах, тому що через підвищення цін на продукцію "Криворіжсталі" стрімко зросли ціни на житло. Всі раділи, що так дорого продали "Криворіжсталь", але заплатили за це насправді тисячі простих українців, і будуть платити ще багато років. У кожній галузі держава повинна залишати за собою хоча б одне підприємство, що давало б їй змогу впливати на цінову політику.

Але в 2004 році "Криворіжсталь" виставляють на приватизацію. У цей час я була головою спеціальної контрольної комісії Верховної Ради. Умови конкурсу було виписано на 6 місяців. Жодних соціальних гарантій. Це по-перше.

Тепер про те, що робила я. Як тільки оголосили приватизацію "Криворіжсталі" в 2004 році, я збираю членів контрольної комісії для обговорення. Але кворуму немає. Виступити на пленарному засіданні не дають. Їду на завод. Там збираю профспілки, трудовий колектив, але підтримки з їх боку не отримую. Тоді я як фізична особа йду в суди. З 31 травня до 31 грудня 2004 року я пройшла 21 суд. В одному відмовляли - ішла в іншій. Вже будучи керівником Фонду держмайна, повертаю об'єкт у руки держави.

Правда, потрібно віддати належне Віктору Пінчуку. Приходить він до мене й каже: "Валентино Петрівно, я згодний, щоб гроші мені зараз не повертали, але не продавайте завод, залишіть у руках держави". Він готовий був підписати папери про те, щоб гроші йому повернули через 5-10 років. Я йду із цією пропозицією до Ющенка. Виношу це питання на засідання Кабінету Міністрів. Тимошенко слухати цього не хотіла. Так, "Криворіжсталь" продали, але мого підпису під приватизацією немає.

Так що поганого в прозорій і відкритій приватизації "Криворіжсталі"? Адже завод не вкрали, гроші заплатили.

Про яку прозорість мова йде? Адже порушено умови конкурсу! Розповідаю. При продажі "Криворіжсталі" було виписано інвестиційні зобов'язання. Однак новий власник став їх ігнорувати. Так, Міттал в 2006 році не захотів піднімати людям зарплати. Хоча парламент підвищив мінімальну оплату праці й усі повинні зробити перерахунок. І зарплату збільшили тільки під моїм тиском. В 2007 році Міттал не хотів виплачувати 13-у зарплату. Але зробив це після погрози забрати підприємство. Був у них об'єкт, за користування яким Міттал повинен був заплатити державі дивіденди. Але приходить до мене його представник і каже: "Валентино Петрівно, у нас зараз немає грошей, може, ми дивіденди частинами заплатимо, і людям ми теж поступово будемо виплачувати?" Але йому я відразу сказала: "Якщо завтра до 11 години не буде перераховано дивіденди, заплатиш втричі більше - штраф разом з пенею". І заплатив.

Потім події розвертаються дуже цікаво. В 2008 році прем'єр Юлія Тимошенко дає мені доручення - переглянути умови конкурсу у зв'язку із кризою. Я написала лист Тимошенко: "А чому тільки Мітталу пом'якшити умови? А для інших кризи немає?"

В 2008 році ми перевірили, як виконуються зобов'язання. Результати шокували: цехи нові не побудували, реконструкцію не провели, очисні спорудження не зробили. Виноситься питання на засідання спеціальної контрольної комісії на чолі з комуністом Мармазовим. І комуніст Мармазов розповідає на засіданні комісії, що Семенюк давить найкращого інвестора в Україні. Більше того, за допомогою комуніста Мармазова ставиться питання про звільнення голови Держмайна, і 26 грудня мене звільняють, тому що я відмовилася переписувати умови конкурсу.

В 2009 році в лютому умови конкурсу переписуються. І що пишуть? Відповідно до закону про охорону праці, має виділятися 0,6% від реалізованої продукції на техніку безпеки. У нових умовах записали - 0,6%, але від чистого доходу. Зрозуміла справа, що чистий дохід у Міттал різко впав.

Ідемо далі. Раніше профспілка повинна була контролювати оплату праці. Тепер цю норму викинули. Має бути проведено реконструкцію другого, третього, четвертого, п'ятого, восьмого цехів, проведено модернізацію очисних споруджень. Це все тепер не потрібно робити. Коли приватизували підприємство, працювало 54 тис. людей, а сьогодні працюють 36 тис. І, зважаючи на все, скорочення не закінчилися.

Валентино Петрівно, а чи не завищені у вас вимоги до криворізького підприємства? Навряд чи вітчизняні олігархи настільки вже добре виконують інвестзобов’язання й займаються модернізацією свого виробництва.

Так, така проблема існує. Але до багатьох підприємств не можна висунути претензії, оскільки не було виписано ці інвестиційні зобов'язання. Це і є найбільший недолік проведеної в Україні приватизації. Саме так держава безповоротно втратила понад 3 тис. об'єктів. Багато з них стали банкрутами - обладнання відправили на металобрухт, землю продали й т.д.

Що стосується "Криворіжсталі", то завдяки моїм зусиллям ці зобов'язання було виписано. І справа честі, щоб інвестор їх виконав.

Судіть самі, підприємством володіє один із найбагатших людей планети. А в цехах вода вночі відсутня. Чай перестали давати. У туалетах люди забули, що таке туалетний папір, і що таке вода. Медичне обслуговування на найнижчому рівні - замість п'яти лікарів працює один, і то в півзміни.

Звідки вам відомі такі побутові деталі?

Тому що я член профспілки підприємства.

Намагалися поговорити з керівництвом заводу?

Так. Але управляючий, тримаючи пальці віялом, заявив мені: не виконували й виконувати не будемо, ви занадто багато чого хочете, це дуже дорого". Я думаю, він ще пошкодує про це. В 2010 році я подала низку позовів у суди про повернення "Криворіжсталі" державі.

Адже не побудовано очисні спорудження, які, за умовами конкурсу, повинні бути побудовані, не виконуються соціальні зобов'язання, і підприємство є одним з екологічно найнебезпечніших у Дніпропетровській області.

До речі, коли інвестиційні зобов'язання Мітталу знизили, його статок відразу на кілька мільярдів зріс й становив 22,8 млрд. доларів. За 2010 рік він став багатшим ще на 10 млрд. доларів. В 2010 році очолив список мільярдерів Європи!

Влада надасть вам підтримку?

Це питання не до мене. В 2010 році на підставі моїх скарг Генпрокуратура подала позов у суд про повернення підприємства державі. Однак потім раптово відкликала.

Але я знаю одне - умови конкурсу переписано незаконно й не затверджено постановою Кабінету Міністрів. Усе зроблено на підставі вказівки Тимошенко. Тому в мене є великі шанси змусити менеджмент виконувати умови конкурсу. На сьогодні будь-який інвестор у світі може також подати в суд на державу Україну на підставі того, що на нинішніх "переписаних" умовах він теж міг би взяти участь у тому ж конкурсі. Адже Тимошенко нишком пробачила Мітталу кілька мільярдів інвестицій.

На відміну від конкурсу з "Криворіжсталі" інший великий меткомбінат було приватизовано безкоштовно. Прийнято закон, за яким підприємство передали в руки трудовому колективу. Тепер завод опинився в Ахметова. Соціалісти спочатку підтримували гендиректора заводу Володимира Бойка. Він навіть був депутатом за списками СПУ. Не шкодуєте про те, що всіляко допомагали такій приватизації?

Початкова ідея була прекрасною. Було прийнято закон про особливості приватизації заводу Ілліча, у якому було передбачено колективну форму власності. Але найбільший недогляд, що було зроблено потім - активи так і не було поділено між трудовим колективом і не зафіксовано реєстратором. А фактично Володимира Семеновича Бойка підставили його заступники. Він дав їм генеральне доручення, і вони перевели активи на свій розсуд.

Незважаючи на це, потрібно віддати належне Бойку: він дуже багато грошей витрачав на об'єкти соціальної сфери й на розвиток сільгосппідприємства. Це був дуже прекрасний його порив. Він більше займався цим, і не встежив, як сталася переуступка зобов'язань. Адже фактично вийшло так: завод він приватизував, а сировинна база, рудники, вони були в руках інших інвесторів. Можна мати завод, але, не маючи сировини, ти нічого не зробиш.

Однак за фактом виходить, що завод опинився не в руках трудового колективу, а в приватних руках. При цьому держава не одержала ні копійки. Не збираєтеся повертати підприємство державі?

Для цього потрібні закони. Як в Англії, США є закони й про реприватизацію, про націоналізацію. В 2002 році я, до речі, була автором законопроекту про реприватизацію. Кабмін Тимошенко не підтримав його. А щоб подобатися народу на Майдані, людям клятву давали, що його приймуть.

При вас були кількаразові спроби приватизувати Одеський припортовий завод. Що в цій епопеї було не так?

"При вас" - це значить, що я була головою Фонду, але зовсім не ініціатором приватизації ОПЗ. Давайте розставимо акценти. Тимошенко все в нас говорить про відкритість. І саме свою відкритість вона показала на прикладі продажу ОПЗ. Все просто: купив не той - приватизацію скасували. Це показовий приклад, так Тимошенко хотіла продавати всі об'єкти, зокрема й "Луганськтепловоз". Знаючи щирі шулерські наміри Тимошенко, я й намагалася перешкодити цій приватизації. Не приватизували ОПЗ - і слава Богу. Насправді його хотіли забрати звичайним шулерським способом - приватизацією через суди. Пам’ятаєте, як ОПЗ було виставлено на конкурс, а покупці погодилися сплатити за об'єкт смішну ціну? Отож, тоді розігрувався такий сценарій. Юлія Тимошенко вийшла б до народу й сказала, що конкурс не відбувся. Але покупець - а в нашому випадку це був Ігор Коломойський - готовий був піти в суд і мав всі шанси домогтися позитивного для себе рішення. Справа в тому, що, відповідно до норм судового права й існуючій судовій практиці в Україні, покупець не може відповідати за помилки чиновника.

Суд виніс би рішення (а незасіяних Зваричів ще повно) про те, що підприємство продано, і голова ФДМУ буде зобов'язаний підписати договір.

Прогнозуючи неминучість такого сценарію, я почала бити в дзвони. Написала відкриті листи всім, зокрема президенту Ющенку й голові СБУ Наливайченку. І це спрацювало. Атаку відбили, щоправда, довго ще не повертали заставу.

Приватизація "Луганськтепловозу" - ще одна яскрава сторінка в історії України. Її вже перегорнуто чи до неї будуть повертатися?

 

Не буду загадувати наперед. Одне скажу - мої дії перед заводчанами абсолютно чесні. А почалося все з того, що в 2005 році приходить до мене Костянтин Жеваго й кладе на стіл рішення суду про купівлю "Луганськтепловозу" в 2001 році за ціною 43 млн. грн. Я відмовляюся виконувати рішення суду. Дзвонять мені із Секретаріату президента, зі Спец комісії з приватизації з вимогою виконати рішення суду й віддати завод за 43 млн. грн. Ігнорую дзвінки. Водночас подаю в суд і виграю справу.

Підприємство фактично банкрут. Приїжджають представники трудового колективу й просять виставити підприємство на продаж. Я виписую умови конкурсу таким чином, щоб на підприємство прийшов профільний стратегічний інвестор. Він зобов'язаний був вкласти тільки в модернізацію заводу понад 300 млн. доларів, погасити борги з зарплати й податків і виконати ще цілу низку умов обсягом у мільярди.

Конкурс відбувся. Завод купує ""Трансмашхолдинг". Підприємство почало працювати.

Однак навколо заводу починаються нові ігрища. Під час прем'єрства Тимошенко через суд повертають завод і зупиняють. І через певний час знову виставляють на конкурс. Але продають підприємство за 51 млн. доларів, у той час як я продала його за ціною 58 млн. доларів. Тобто продали собі в збитки. Більше того, "Трансмашхолдинг" подає в суд і вимагає від України додатково повернути 60 млн. доларів. Але найголовніше, що умови конкурсу було переписано - зникли вимоги щодо модернізації заводу, а це знов-таки мільярди гривень, профспілки позбавлені права впливати на менеджмент і т.д. Очевидно, що завод готували під посередників, щоб ті у свою чергу пустили його під ніж. Свій, вітчизняний виробник - невигідний. Судіть самі. У нас отут конкурс без зобов'язань, і прем'єр Тимошенко їде в Корею й підписує угоду про поставку в Україну тепловозів. Їх повинні поставити на підприємство Тігіпка, що займеться великовузловою збіркою. Профільне підприємство в Луганську, на якому працюють 27 тис. робітників, залишається без замовлень. Але це не все. Контракт із корейцями передбачає штрафні санкції для України, якщо ми не станемо закуповувати їх паровози. У принципі, у цьому суть всієї метушні навколо підприємства - вже дуже хотілося його зупинити. Тому до корейських угод Тимошенко є дуже багато питань, і за ці дії з підриву діяльності вітчизняного заводу вона повинна відповісти.

 Зважаючи на все, з Тимошенко вам працювалося нелегко. А як з іншими?

 Треба розділяти – нелегко й неконструктивно. З Тимошенко було саме неконструктивно, непрофесійно. Це найгірше, коли мислять не щодо роботи, а переходять на особистості. Були тертя із прем'єр-міністром Єхануровим, робота із прем'єром Януковичем почалася із зустрічі, на якій довелося розставити всі крапки над "і" й далі дотримуватися правил. Але це були робочі моменти. І, наприклад, Янукович жоден документ не пропускав, якщо не було мого підпису. Були випадки, коли Янукович захищав мене від тиску з боку певних видних "регіоналів". Після втручання Віктора Федоровича вони передзвонювали мені й вибачалися. Прізвища називати не буду.

А от Тимошенко неодноразово погрожувала посадити за невиконання її корупційних доручень. Викликали в Кабмін й у присутності заступників генпрокурора, зокрема Віктора Кудрявцева, на пальцях розповідали, що вони можуть зробити із мною.

 І ви не злякалися?

 Ні. Коли йдеш на таку роботу, потрібно бути готовою до всього.


Архів
Новини
Шмигаль і Вітренко не змогли пояснити, чому продають громадянам газ українського видобутку в 2 рази дорожче собівартості 13:11
Зеленський заробив $10 тис. на посаді президента України за рік 12:49 Документ
Вакцинувати від коронавируса в Україні будуть в 5 етапів: хто буде першим 12:49
У Рівненській області тимчасово заборонено рух вантажних автомобілів 12:43
У Кабміні підтвердили домовленості з Кличком не підвищувати тарифи 12:39
Рада погодилася пустити в Україну на навчання війська НАТО 12:36
Стартував другий етап Всеукраїнського конкурсу робіт МАН 12:15
Вітренко заявив "Слугам народу", що не відмовиться від гігантської премії $4 млн за жодних обставин 12:12
Бойко обіцяє прибрати із закону про освіту заборону вчитися на рідній мові 12:03
Другий день поспіль від коронавірусу одужало в чотири рази більше киян, ніж захворіло 12:00
більше новин
ОПУ пропонує депутатам звинувачувати в газовій кризі виключно облгази і лобіювати Нафтогаз 15:23
ГУ розвідки планують перепідпорядкувати Єрмаку, - ЗМІ 14:03
Дизель Шоу. Фото: Мак5
Російська компанія купила права на показ "Дизель Шоу", - ЗМІ 10:23 Фото
На початку весни українцям перерахують пенсії. Хто буде отримувати на 11% більше 05:30
У Кабміні підтвердили домовленості з Кличком не підвищувати тарифи 12:39
Різке зростання контрабанди ТВЕНів створює проблеми для правоохоронців і економічної безпеки України, – експерт 11:35
Буксири ОМТП передані в оренду Нік-флоту в порушення процедур і за ціною, вдвічі нижче, ніж пропозиції на ринку – Мясковський 11:06
Сьогодні День Тетяни: приказки, прикмети і погода 25 січня 05:40
МВФ може обвалити гривню через тарифи на газ: чи варто скуповувати долари і євро 05:45
Постачальник електроенергії та газу YASNO пропонує клієнтам миттєвий доступ до лікарів – за допомогою телемедицини 17:04 Прес-реліз
більше новин

ok