Інтерв’ю 2022-08-08T04:04:52+03:00
Українські Новини
Олександр Тимошенко

Олександр Тимошенко

Олександр Тимошенко: Юля не хотіла сімейного підряду ще й у політиці

Олександр Тимошенко - одна з найбільш міфічних фігур в оточенні Юлії Тимошенко. Якби лідер БЮТ стала Президентом, мабуть, жовта преса ставила б не меншу кількість риторичних питань стосовно її особистого життя, ніж щодо нинішньої першої леді Людмили Янукович.

Втім, заради справедливості слід зазначити, що за останній рік Олександр Тимошенко з'являвся поруч із дружиною частіше, ніж перша леді поруч із главою держави. І, як видно, уже в найближчому майбутньому пан Тимошенко може стати одним з публічних осіб команди БЮТ. У минулий понеділок чоловік екс-прем'єра був офіційно визнаний захисником Юлії Тимошенко в рамках судового процесу у справі про газові контракти.

Це перше інтерв'ю Олександра Тимошенко за чотирнадцять років перебування його дружини в політиці. Ми зустрілися пізно вночі в офісі БЮТ у Києві. Олександр Тимошенко тільки що повернувся з першого після арешту побачення зі своєю дружиною в Лук’янівському СІЗО. Інтерв'ю записувалося в робочому кабінеті Юлії Тимошенко.

Нашу бесіду кілька разів переривали працівники штабу, які по-свійськи називали співрозмовника "Сашком". Як бачимо, оточення Юлії Тимошенко не звикло залишати її чоловіка наодинці з журналістом. Втім, і сам пан Тимошенко зізнався, що з журналістами говорити не звик: "Ми можемо починати. Але тільки ви мене вже пробачте, якщо я буду говорити не так, як ви звикли - я не оратор і ніколи до цього не прагнув".

З перших же хвилин розмови Олександр Тимошенко дає зрозуміти, що він не посвячений у деталі політичного життя своєї дружини. "Мене це ніколи й не цікавило, це її життя. Та й не рвався я ніколи в цю сферу. Я – сім’я", - запевняє пан Тимошенко.

І дійсно, з огляду на контекст подій, непоінформованість Олександра Тимошенка в деталях кримінальної справи проти його дружини та очевидну суб'єктивність співрозмовника, це інтерв'ю навряд чи можна назвати повноцінною журналістською робою. Швидше, це одна з певних спроб розкрити невідому сторону життя екс-прем'єр-міністра України.

- Ви відвідували її в понеділок. Але, наскільки я зрозумів, ви не могли одразу туди потрапити, чому?

- Так, я потрапив, але не одразу. Були неправильно виписані документи із суду. Виявилося, що для входу в СІЗО нам потрібні були зовсім інші документи. Мене просто з поваги не зупинили на вході й дали можливість пройти через два кордони, я дійшов до 17-го кабінету - там у них канцелярія, що видає постійний пропуск. Показую їм документи, а мені кажуть: це не те. Запитали: "Хто виписав?". Я сказав: "Кірєєв". Вони кажуть: "А, зрозуміло".

- Що це значить?

- Ну, може бути, "а, зрозуміло" - у тому розумінні, що він спеціально виписав документи таким чином, щоб ми сьогодні не потрапили до неї. Ми повернулися до суду, виписали документи ще раз. І - знову! - мої документи виписали неправильно. У всіх правильно - в адвокатів, а в мене - з помилкою. Але вже вдруге мені все-таки дали з нею зустрітися як виняток.

- Ви знаєте, хто її співкамерники?

- Наскільки я зрозумів, одна з них - колишня співробітниця Київської міськадміністрації. Про другу нічого не говорила. Обидві - у кримінальних справах за економічні злочини. Наскільки я зрозумів, вони там перебувають уже кілька місяців. Юля каже, що жінки до неї ставляться дуже шанобливо. Одна, щоправда, курить. Точніше вже, курила.

- Це як?

- (сміється) От так. Ми їй передали туди жуйки "Нікоретте". Як пояснила Юля, вона - ця жінка - сама підійшла і каже: "Я готова кинути курити, але тільки мені треба якусь заміну". Тому ми й передали їй туди жувальну гумку.

- У Юлії Володимирівни хоббі таке - змушувати людей кидати курити? Я знаю, що ще в 90-х під її впливом кинув курити Микола Джига...

- Ну, по-перше, вона нікого не змушувала. А просто вплинула. І - якщо вже чесно - то вона й на мене так вплинула. Я теж три місяці назад кинув курити. Я саме їхав у відрядження, вона мене проводжала. І от лежать на тумбочці внизу сигарети й запальничка, і перед самим виходом вона мені каже: "Може, кинемо?". Ну, довелося пообіцяти. Не курю от вже понад три місяці. Але зараз, у зв'язку з цими подіями, думаю, що, напевно, не вчасно. Хоча от жуйки ношу із собою постійно.

- Минулого разу, коли вона опинилася в СІЗО, вона розповідала, що їй довелося все відмивати. Як цього разу?

- Вже не так. Потрапила вона, до речі, у ту ж камеру, де перебувала раніше. Але там зараз зробили ремонт.

- Порівняно з 2001 роком, умови її перебування в суді стали гіршими чи кращими?

- Я б сказав, такі ж.

- Але хіба тоді в неї був телевізор?

- Якщо мені не зраджує пам'ять, був. У якийсь період їй щось завезли. Все-таки вона там 42 дні була. А зараз іде поки що 5-а доба.

- Які там умови побуту?

- З некомфортного: там немає гарячої води. Щоб помитися, всі гріють воду в тазику або в цебрі. Крім того в них є душ, куди жінок відводять двічі на тиждень. Але й там однаково потрібно митися або холодною водою, або гріти собі воду й поливати.

- А чим вона займається цілими днями?

- По-перше, багато часу йде на приготування їжі. По-друге, спілкується із співкамерницями. Вони їй розповідають про своє життя. Розпитувань практично немає - і так все відомо. По-четверте, є телевізор, що показує хоча б кілька програм. До того ж адвокати передають їй роздруківки з інтернет-видань теж. Але взагалі, у Юлі зараз голова зайнята іншим: у неї із собою купа документів кримінальної справи.

- А якісь книги вона просила їй принести?

- Так. Вона попросила цілий список. У перший день ми їй передали КПК і Конституцію, а сьогодні вона попросила ще дещо. От цей список:

- Чим зараз харчується Юлія Володимирівна?

- Як і минулого разу, вона їжу з їдальні СІЗО не їсть. Ми намагаємося щось передавати. Відповідно до інструкції, нічого домашнього і такого, що швидко псується, передавати не можна. Хоча, приміром, ковбасу вона й так не їсть...

- Чому? Вона вегетаріанець?

- Ні, але близька до цього. Швидше рибу буде їсти. А зараз їсть все легке. Передавали їй сухофрукти, свіжі фрукти, овочі, воду, хліб. Нічого особливого.

- У неї є доступ до інтернету?

- Немає. Але телевізор вже є. Щось дивиться, хоча не всі програми ловить. Попросила якось або антену настроїти, або купити нову антену...

- Яке вона справила на вас враження?

- Знаєте, найбільше мене вразило те, що вона прийшла на побачення з косою і з легким макіяжем! На ній були джинси, кросівки й біла футболочка. І запах її парфумів. Я був здивований: їй би було незручно інакше, вона навіть до нас вийшла повністю одягнена так, як і повинно бути.

- Щодо коси: там же заборонено ув'язненим мати із собою ріжучі, колючі й металеві предмети. Як вона тримається? Я маю на увазі косу...

- Наскільки я розумію, їй дозволили. І дуже сподіваюся, що ми цим нікого не підведемо.

- Про що ви говорили?

- Почали з того, що я запитав її, чи передали їй телевізор, чи надіслали їй холодильник. Так, каже, надіслали, але телевізор дуже маленький, погано показує. Наскільки я розумію, і холодильник, і телевізор їй передавали від партії. Але все - строго відповідно до рішення керівництва СІЗО.

- А що це за історії з відеокамерами?

- З її розповідей, у неї над камерою дійсно встановлена відеокамера. Але от тільки що мені подзвонив товариш і каже, що після ремонту відеокамери поставили не тільки біля камери, але й у самій камері. І, нібито, якісь кадри можуть з'явитися в інтернеті. Чесно кажучи, я в це не вірю, оскільки це вже серйозна підсудна справа.

- А як з нею поводиться персонал СІЗО?

- Ви знаєте, у СІЗО дуже шанобливо ставляться. Мені адвокат розповідав, що коли її привозили в СІЗО, то з вікон ув'язнені кричали й скандували "Юля!". Я не знаю, чула вона чи ні, тому що перебувала в закритому автозаку і через шум двигуна могла не чути. А от сьогодні, коли ми сиділи в кімнаті для зустрічей, була відкрита верхня фрамуга, її побачили із четвертого поверху з камери й почали махати руками й кричати "Юля". А взагалі ставлення там нормальне. І з боку керівництва, і з боку ув'язнених.

- А взагалі дуже відрізняється атмосфера арешту тоді і зараз?

- Ви знаєте, я десь от нещодавно прочитав, що порівняно з теперішнім часом "час Кучми був для нас раєм". Я це чомусь запам'ятав і довго аналізував. І я зрозумів, що, може бути, в чомусь автор і має рацію.

- Невже зараз жорсткіше, ніж тоді?

- Жорсткіше. Розумієте, у Кучми були хоч якісь рамки, в які він намагався втиснутися і втиснути в них свою внутрішню політику. Було бажання, щоб ці рамки хоч якось сприймалися як більш-менш демократичні.

А зараз цих рамок і меж взагалі немає. І зараз ймовірність того, що її можуть у СІЗО або у в'язниці просто знищити, значно більше, ніж тоді. А це ж легко зробити: серцевий напад, якась хвороба, нирка, ще щось...

- Розповідали, що ще в 2001-му у неї був дуже серйозний конфлікт з одним з керівників СІЗО, що, нібито навіть дійшов до рукоприкладства з її боку. Це правда?

- Це неправда. Повірте. Як правило, вона поводиться завжди толерантно і дуже культурно. Такого взагалі бути не могло. Я знав начальника СІЗО. Так його всі депутати знають. І нічого про це не чув.

Та й по ній я б цього не сказав. У нас в юності були різні конфлікти. Ми ж то одружилися, коли нам було по 19. Тому зрозуміло: щось ділили, щось не ділили. Молодята, загалом. І завжди все проходило дуже якось спокійно. Це я міг щось там крикнути, але від неї ніколи не чув такого.

- Коли ви бачилися з Юлією Володимирівною востаннє перед арештом?

- Вранці у п'ятницю, в день арешту. Я проводжав її на суд. І от скажу вам чесно: ніхто не очікував і не припускав, що буде все ось таким чином. Хоча, дарма, напевно, тому що, як правило, п'ятниця - це завжди черговий день у Генпрокуратури. Це найбільш зручний день для затримання.

- Чому?

- Тому що попереду субота і неділя, неможливо нікому додзвонитися, сказати, що заарештували; неможливо підключити ні родичів, ні адвокатів. Тому вважається, що це найбільш зручний день для арештів. До речі, першого разу нас усіх заарештовували теж у п'ятницю.

- Але ж Юлія Володимирівна сама говорила, що готується до затримання...

- Ну, ви знаєте, передчуття воно завжди було. І воно було обґрунтованим. Ми розуміли, що якщо в них почнуться сипатися справи, їм доведеться вдатися до екстраординарних заходів. У них посипалася справа про машини, потім про кіотські гроші. А коли почала сипатися й ця справа, їм довелося взяти її під варту.

- Ви, напевно, і самі знаєте про чутки, але я все-таки запитаю. Про вашу сім’ю вже давно ходять легенди, що ви не живете разом. Це правда?

- Ну звичайно, ні. Ми живемо разом. Ми з Юлею живемо разом, Жужжа (дочка - УП) - окремо. Хоча, я так розумію, людям цікаво, знаю, що є багато статей про те, що ми вже розійшлися, розлучилися і в нас зовсім різні сім’ї. Ні, цього немає. І я впевнений - впевнений! - що не буде.

- Тоді поясніть, чому ви ніде з нею не з'являєтеся - у театрах, у кіно?...

- Це все офіційні зустрічі. А я дуже не люблю офіційних тусовок. Я втомився від цього ще в часи ЄЕСУ. Тоді в нас була охорона - зрозуміло, що в неї удвічі більша - і коли я звільнився від охорони, почалося інше життя! Я став вільним.

- А коли ви звільнилися від охорони?

- Коли закінчилися розбирання щодо ЄЕСУ. Просто в цьому вже не було необхідності. І отоді я себе відчув вільною людиною. І, чесно кажучи, не уявляю, як Юля взагалі живе з охороною. Але, ймовірно, за багато років вона вже до цьому просто звикла.

- До речі, вдома ви якою мовою розмовляєте?

- Після появи Шона наша сім’я стала тримовною: і українською, і російською, й англійською.

- Вдома Юлія Володимирівна така ж авторитарна, як на роботі?

- Ні. Може бути саме тому, що дуже втомлюється на роботі. Вдома вона, як кішечка. От багато хто не вірить. І кажуть: "А як вдома?" Я кажу: "Так все нормально". Вдома вона приходить відпочивати. Дуже спокійна, і ніколи вдома голос не підвищується ні на кого.

Але зрозуміло, що у всіх членів сім’ї є якась внутрішня повага до цієї людини. Ми бачимо, які люди навколо неї, і що навколо неї відбувається. Ми бачимо, і як її поважають в інших країнах...

На деяких зустрічах я сам був присутній, на багатьох їй перекладала Жужа. І якось вона мені каже: "Я навіть і не думала, що її так поважають". Тому вдома є просто внутрішня повага до людини, що все-таки є лідером і веде за собою велику партію і величезну кількість прихильників.

- А ці десять кілометрів, які нібито пробігала Юлія Володимирівна - це правда?

- (сміється) Правда! Я вам чесно кажу. У нас поруч з будинком є луг. І там коло, я якось прорахував, приблизно 1 950 метрів. Отож, коли вона не має часу, вона пробігає три кола. Це близько шести кілометрів. А коли є час, у вихідні, то чотири-п'ять кіл - чітко! Ну, охорона з нею ж теж бігає. І собака. Собака, до речі, не витримує.

- Хто доглядає за собакою зараз, поки вона в СІЗО?

- Є кінолог, що займається з ними кілька разів на тиждень і навчає чомусь.

- А ви самі займаєтеся якимось спортом?

- Так. Раніше займався різними видами спорту. А останнім часом бігаю й ходжу в зал. Але зараз я після операції, і бігати поки що не можна. Тому зараз - тільки ходьба по кілька кілометрів.

- Як зараз почуває себе ваша дочка Женя?

- Жужа переживає дуже... Вона робить вигляд, що ніби спокійна, але я по ній бачу, що вона дуже переживає. І зараз на нервах... Ну, зараз вся сім’я на нервах. Вона поки що ще маму не бачила, тільки прилетіла, і зараз знову кудись летить у справах. Але ми їй оформимо дозвіл, і все буде добре.

- А в сім’ї були розмови і плани, що робити у випадку арешту?

- Так. Така розмова була в нас вже давно. Як тільки почалися кримінальні справи, ми з нею про це поговорили і спокійно обговорили, що робити у випадку арешту. Я не буду зараз розповідати, про що саме йшла мова. Це стосується більше сім’ї і батьків. Жодні інші справи ми не обговорювали. Там у них є партія, штаб, керівники. Це вирішують вони.

- Таке самовідсторонення - це ваше особисте рішення?

- Ні, чому ж. Я можу допомагати, прийти на допомогу в будь-який момент: брати участь у заходах, давати поради, їздити, щось іще... Але вона намагалася мене в це не втягувати. Так я й сам, чесно кажучи, не дуже люблю те, чим вона займається. Дуже не люблю.

- Ви маєте на увазі політику?

- Так. Я впевнений - і більшість людей це бачать і знають - що це брудна справа. Та й ви самі про це говорите і пишете часто.

- Чому ви до арешту жодного разу не приходили на засідання суду?

- Ну, тоді, коли вона була на волі, ми з нею бачилися щовечора. Вона приходила пізно ввечері й, чесно кажучи, ми мало з нею розмовляли про судові засідання. Я їй давав відпочити хоча б удома від всіх цих думок і цих всіх судів. А коли її заарештували, я перестав її бачити, тому вирішив, що з понеділка буду ходити на всі засідання. Тим більше, що тепер я вже захисник у справі і зможу бути з нею поруч увесь час.

- Скажіть: а хто оплачує зараз адвокатів Юлії Володимирівни? Партія чи за рахунок особистих ресурсів?

- Щиро - не знаю.

- Ви вже другий день спостерігаєте за засіданням суду. Яке у вас враження?

- Я й раніше дивився засідання - коли вони ще транслювалися. Але в понеділок я дійсно вперше цілий день просидів на суді. І до кінця судового процесу в мене просто було відчуття якоїсь нереальності всього, що відбувається.

Я почав дивитися навколо: начебто б скрізь сидять нормальні живі люди - ось суддя, ось прокурори, ось "Грифон" і "Беркут" - всі нормальні хлопці з нормальними очима. І мені раптом здалося, що нас усіх, як вони кажуть, намагаються розвести як лохів або козлів! У той час, коли самі грабують країну, для більшості країн влаштовуються ось такі театральні шоу.

Нас просто перевели в режим бою. Ми починаємо виправдовуватися в якихось судах, щось доводити... А їм цього й треба. Їм потрібний тільки процес, щоб ці суди йшли як можна довше. Щоб обвинувачуваних було якнайбільше.

Нам розповідають про боротьбу з корупцією? Але ви подивіться за статистикою, хто зараз сидить і проти кого в основному заведені кримінальні справи. Це бачать і всередині країни, і в Європі, і в США.

- А взагалі дуже змінився стиль життя після початку судового процесу? Може, ви збільшили кількість охорони...?

- Ви знаєте, вдома атмосфера практично не змінилася. Єдине, я намагався її не напружувати сильно через дрібниці. Іноді протягом дня я вичитував якісь позитивні статті, відгуки і просто їй говорив, що от таке пишуть, були такі-то заяви на її підтримку. Намагався давати якийсь позитив, щоб вона могла хоча б поспати. Що стосується охорони, мені складно судити - вдома її немає.

- А ви самі наскільки знайомі з матеріалами кримінальної справи?

- Практично не знаю жодних деталей, не вивчав. Хіба що з її розповідей і уривчасто у ЗМІ або в інтернеті. Хоча з нею намагався не говорити, їй і так важко: цілий день говорити про це в суді, приходити додому й зі мною ще говорити про справу... Це був би повний жах.

- Я був на останньому засіданні і, судячи з ваших реплік, ви непогано поінформовані про якісь деталі. Пам'ятаю, як ви намагалися згадати Азарову про Харківські угоди...

- Так це всі знають. Хіба ні? І ви, звичайно ж, знаєте. Я вам навіть більше скажу - я не фахівець у цій справі, але коли почався процес, я їй дав таку пораду... Ми якось торкнулися цієї теми, і я їй сказав: "Коли ти будеш допитувати Азарова, пред'яви йому такий же рахунок. Як пред'являють тобі. Тобі кажуть: от ваш уряд домовився про ціну 232. Що вони зробили: вони відняли від 232 доларів ціну попереднього року - 179, одержали різницю, помножили її на обсяг закупленого газу, на стільки-то років і одержали збитки в розмірі 200 мільйонів. Добре! А ти порахуй Азарова. У нього ціна 356, віднімаємо від неї 232, множимо на обсяг закупівлі й одержуємо такий же рахунок".

Я звичайно не юрист, але я їй це порадив. Але це ж тільки частина претензії, яку можна виразити в якихось там грошах, так? А як виразити втрати від здачі Севастополя на 25 років? От чим це виміряти?

- А ви взагалі пам’ятаєте газову кризу 2008-2009 років?

- Так. І, до речі, отоді вдома був кошмар. Я пам'ятаю, як вона мені ось так сиділа й говорила: "Сашко, я не знаю, що робити". Я пам'ятаю, мені тоді подзвонив друг із Чехії й каже: "Олександре, ми почали закуповувати вугілля, щоб якось палити печі. Що у вас із газом?".

Це був серйозний момент, вдома у нас була дуже напружена ситуація. Чесно кажучи, я й не пам'ятаю, щоб у нас таке було раніше.

- Тоді вам зустрічне питання. От ви бізнесмен, і ви знаєте, що в комерційних структурах є процедура прийняття рішення: є правління, спостережна рада й так далі. А тепер уявіть собі, що фактично стороння людина дає директору компанії вказівку підписати якусь угоду. Як ви вважаєте, це нормально? Ось був НАК "Нафтогаз України", і формально Юлія Володимирівна не мала до цієї компанії жодного стосунку. Але втрутилася в її роботу і дала доручення підписувати газову угоду. Як бізнесмена вас це не бентежить?

- Бачите, я не знаю положень закону про Кабмін. Очевидно, там є певні положення, є відповідне законодавство, що регламентує взаємини Кабміну з держструктурами.

Але я міркую інакше. Дивіться: йдуть переговори між "Газпромом" і "Нафтогазом". Але з боку Росії в них бере участь прем'єр-міністр, що очевидно втручався в цей процес. Отож якби його там не було, тоді - так, можна говорити, що український прем'єр втрутився у справи держструктури "Нафтогаз" і змусив його підписати нібито невигідний контракт.

Хоча, знову ж таки, чому невигідний, я досі не розумію! Харківські угоди про 356 доларів - це вигідно, а січневі 2009 року про 232 долари - це вже невигідно.

Ну і найголовніше. Вже ж є заява МЗС Росії, що є офіційною позицією Росії стосовно газових угод. І там чітко й буквально сказано: контракти були підписані відповідно до законодавства обох країн, відповідно до міжнародного права і з дозволу та благословення двох Президентів і прем'єр-міністрів! Що ще треба? Які можуть бути питання?

- До речі, а як ви ставитеся до Віктора Ющенка?

- Я почну з того, що очевидно я стояв на Майдані, і в 2004-му голосував за Віктора Ющенка. Це очевидно. Також як і те, що в 2009-му я голосував за Юлю. А що стосується мого ставлення до Ющенка, то...(пауза)...я думаю, моя думка буде занадто суб'єктивною. Але...(пауза)...ви розумієте, він стільки разів її зрадив. Я думаю, що ні ви, ні я не зможемо порахувати, скільки разів він від неї відвертався.

Може, тільки вона знає, скільки разів він її зрадив. Перший раз ще в 2000-му році. Коли вона була віце-прем'єром... Потім ще багато разів... Загалом, у мене до цієї людини наднегативне ставлення.

- А ви його особисто знаєте?

-Так. Колись ми з Юлею були в нього в гостях. Пам'ятаю, він довго нас водив і показував картини, глечики, цілі й розбиті, начиння всяке, криницю. Єдине, чого в нього тоді ще не було на ділянці - не було бджіл.

Уже тоді було зрозуміло, що він людина творча. Розумієте? Але в мене була завжди думка, що Президентом країни повинен бути або вдалий бізнесмен, або хтось із силових структур.

Чому із силових структур - зрозуміло: там все-таки якийсь порядок і дисципліна. І людину виховують у цьому жити. Вона може зібрати команду й вести її вперед.

З бізнесменом теж зрозуміло: він вміє керувати великим підприємством, у нього є досвід роботи з людьми, і є бачення. Адже, за великим рахунком, країна - це велика корпорація. Якщо ти її керівник, то ти як батько або... мама (сміється). І ти - як і в компанії - повинен забезпечити їх цікавою роботою, гідною зарплатою, пенсією та гідним побутом. Тоді люди нормально працюють і дають максимальний результат. А хіба може все це дати бухгалтер?

- Тоді, за вашою логікою, Віктор Янукович - ідеальний Президент: у нього великий досвід керівництва великими колективами. Йому робота в команді - не нова.

- Погоджуюся, Янукович - керівник. У нього великий досвід в цьому. Але за своїми моральними якостями він не може бути Президентом. А за діловими....я не дуже добре його знаю.

Але зараз, коли він пробув при владі більше ніж півтора року, видно, що він не займається країною. Він займається літачками, вертольотиками, Межигір'ям і власним відпочинком: кортом і басейном, у якому плаває п'ять кілометрів. До речі, п'ять кілометрів - це, я вам скажу, треба довго плавати. Хоча я радий, що він у гарній формі: в 61 бігає по пеньках.

Можна аплодувати. Молодець! Але треба б ще й на роботу ходити. І якось думати про те, яке залишити ім'я в історії.

- Як ви думаєте, у чому головна помилка Юлії Тимошенко, чому вона не стала Президентом?

- Як би відповів політик, я знаю. Але не буду. Я скажу так...(пауза)...напевно, у її наддоброті.

- Це як?!

- Розумієте, вона - жінка, мати. Тому вона до всіх ставиться як мама. Не можна порівняти мислення жінки з мисленням чоловіка. Вона для всіх готова стати мамою, всім готова допомогти, підставити плече. Чоловіки в цьому плані - вони жорсткіші, прагматичніші і цинічніші. Хоча я тільки зараз починаю розуміти, що, напевно, в цій країні треба діяти значно жорсткіше, ніж намагається діяти вона.

- Стривайте, отож Президентом і стала людина, що однозначно жорсткіша...

- Ну. Це не зовсім так. Крім твердості повинне бути ще щось - бажання дати своїй нації добро, справедливість. Я розумію, що в цієї влади є свої прихильники, але ось ви мені поясніть, я ставлю риторичне запитання: навіщо людині стільки грошей?! Ну, не треба собі забирати 90 відсотків, а народу кидати 10!

- Наскільки я знаю, коли ви представлялися як захисник Юлії Тимошенко, ви передали суду дипломатичний паспорт. Звідки він у вас?

- Це проста історія. Свій громадянський паспорт я віддав у канцелярію, щоб одержати пропуск у СІЗО. А закордонний показувати суду не дуже-то хотілося - навіщо, щоб хтось там знімав копії з моїх віз і т.п. А дипломатичний паспорт у мене залишився ще із часів прем'єрства Юлі, мені належало відповідно до протоколу.

- Юлія Володимирівна говорила, що ви займаєтеся будівельним бізнесом за кордоном. А в Україні у вас бізнес є?

- Ні, не хочу мати і, слава Богу, що в мене зараз його тут немає.

- Чому?

- По-перше, тому що один раз у нас вже все забрали. Після такого багато людей накладають на себе руки. Я цього не зробив. Я почав знову працювати.

По-друге, при нинішній владі небезпечно мати тут бізнес. Поспілкуйтеся з інвесторами. Коли їм пропонуєш у щось вкладати, вони кажуть: "Ну хто ж в Україну зараз інвестує? Давайте почекаємо, що буде далі". Чи ви не знаєте, що зараз відбувається?

У людей тотально відбирають бізнес. Нагло й цинічно. Топ-менеджмент і директори банків відправляють свої сім’ї за кордон. І коли в них запитуєш, навіщо, вони відповідають: "Ми ще залишимося, тому що треба якось захищати свій бізнес, а сім’я нехай їде, щоб були гарантії хоча б безпеки для них".

Вам цього ніхто не розповість. Можу тільки загалом, без зазначення імен і компаній. До людини приїжджають люди і пропонують дешево продати бізнес. Якщо людина відмовляється, то просто забирають. У мене є товариш із Донецька, жива реальна людина. У нього були якісь відсотки в різних бізнесах. Спочатку в нього забрали маленькі пакети. А потім, коли в нього в якомусь бізнесі залишилося 30%, він вирішив піти на переговори й запитав: "Чому забирають?". Ну, кажуть: "Так треба татові".

- Хто такий "тато"?

- Ну хто? Зараз Президент у нас тато. В результаті йому з 30-ти залишили 10. І говорять: "Помолись, що тобі залишили 10. Просто ми тебе давно знаємо. З дитинства". От і все.

У Донецьку, до речі, взагалі найгірша ситуація. Там же земляки його. І вони сподівалися, що їм дадуть якщо не грабувати країну, то хоча б заробляти. А в них - навпаки: все забирають.

- Але це просто голослівні звинувачення. Ви можете назвати конкретні імена та прізвища тих, хто від імені влади займається відбиранням бізнесу?

- Ось давайте, коли я стану депутатом, я вам все розповім у подробицях, добре?

- А ви збираєтеся стати депутатом?

- Досі цього не було і в думках. Ви самі знаєте, що я жодного разу нікуди не балотувався. Але зараз я розумію, що може й варто про це подумати. Все-таки 51 рік. Ви розумієте? А навколо повно безправ'я, беззаконня. І як у такій ситуації захистити сім’ю? Слава Богу, що немає бізнесу. Але якщо він з'явиться, то і його немає можливості захистити.

- Тобто ви хочете скористатися депутатською недоторканністю?

- Ви знаєте, може бути, якби зняли недоторканність із всього депутатського корпусу, то ми б і ставилися до них інакше. А вони, ці слуги народу - до своїх завдань. Адже в них немає жодних обов'язків, а є тільки права та пільги. Я кажу про всіх депутатів - і Партії регіонів, і БЮТ, і всіх інших. А пільг у них - повірте! - дуже багато.

- А звідки вам це відомо?

- Я просто поспілкувався, політав з одним депутатом. І був у шоці! У них безкоштовні поїздки по всій Україні, безкоштовні переїзди, щось ще... У них все безкоштовно! Лікуйся, навчайся, літай - що хочеш, те й роби.

- А, якщо чесно: вам Юлія Володимирівна пропонувала піти у список?

- Вона - ні, не пропонувала. Але якщо вже зовсім чесно, то я сам її двічі просив. Причому просив серйозно. Це було нещодавно. Я прийшов до неї і кажу: "Юлечко, подивися сама: скільки нас уже тут пресують, скільки вже ми натерпілися! Ну, давай я вже піду в депутати...".

І я ж просив не тому, що мені треба щось прикривати - свої якісь справи чи бізнес. Ні. Я просто буду корисний. Я буду працювати. Це однозначно! Мене ж не купиш, нікуди не переведеш, в іншу фракцію не перейду.

- І що вона вам відповіла?

- Вона сказала: "Ні, я не хочу сімейного підряду ще й у політиці". І так було обидва рази, коли я її просив.

- А коли ви вивели свій бізнес із України?

- Це довга історія. У 2001 році, коли я вийшов з в'язниці, я спробував побудувати свій власний бізнес. Просто після року бездіяльності у в'язниці мені захотілося хоч щось почати робити.

Зрештою, як ми говорили ще в часи ЄЕСУ, це моя рідна країна. Але нас тоді, в 1997-му швидко навчили, що так думати неправильно. Але це вже інша історія... Отож в 2001-му я зайнявся найбільш банальним бізнесом: заводом з розливу прісної води.

Прорахував я вартість заводу, всього обладнання, вартість свердловини, і виходила начебто підйомна сума із кредитуванням чи інвестиціями. І почав шукати місце. Я знайшов ділянку з гарним дебетом води отут, недалеко від Києва. Познайомився з місцевим районним керівництвом.

Але в перший же день, як ми приїхали оглянути ділянку, за нами вже стежила машина. Нас сфотографували, а наступного дня фотографії передали губернаторові. Той викликав місцевого керівника і сказав: "Ти знаєш, з ким ти спілкувався?" Він каже: "Так, знаю, звичайно, гарна людина". А йому говорять: "Виходить, так, якщо продовжиш контактувати, летиш з роботи. Якщо не зрозумієш, на тебе є кримінальна справа..."

Наступного дня він мені подзвонив і все розповів. Він, до речі дуже чимала людина і дотепер жива, здорова і працює. Але для мене це був другий дзвіночок і нагадування, що мені в Україні не треба мати бізнесу. Іншим - може бути, мені - не варто.

- А де ваш бізнес зараз?

- За кордоном. У Канаді.

- А як вам звідси вдається вести бізнес у Канаді?

- Я часто туди їжджу. До того ж, у мене там є партнери і партнерські компанії. Щоправда, останні сім місяців у зв'язку з операцією не виїжджав.

- А чому не було бажання повернути сюди бізнес після жовтогарячої революції? Все-таки, ситуація змінилася...

- (сміється) От саме тоді й було бажання. У 2006-2007 роках. В Канаді є програма, за якою можна взяти обладнання в лізинг. І колись я хотів взяти в лізинг і привезти в Україну завод з будівництва каркасних швидкобудівних будинків. Але на той момент паралельно зі мною з цією ж компанією "Наскор" переговори вели дніпропетровці. Вони мене випередили і швидко уклали контракт.

Напевно, це було й добре. Тому що я вирішив зайнятися іншим будівельним бізнесом. Але вже не везти сюди завод, не мати проблем з усіма структурами і з усіма податковими, а зайнятися проектами в Канаді. Були погляди на Європу. Але поки що в нас є тільки кілька проектів в Африці. В Україні - поки що немає.

- А в майбутньому немає бажання все-таки будувати щось і тут?

- Чесно? Дуже хотілося б. Все-таки, розумієте, все одно є почуття, що тут все своє, рідне. Це моя країна. Зрештою, батьків я звідси вже не відвезу. Батько в мене дуже хворий: тоді, після в'язниці переніс два інсульти. Мамі вже 75, вік все-таки серйозний. Я вже не кажу, що Юлю звідси взагалі не витягнеш!

- А були спроби?

- Ви знаєте, я вже не пам'ятаю, яку незліченну кількість разів я їй казав: "Юлечко, ми ж прожили тут вже понад 50 років. Ну, може, хоч трошки для себе і для сім’ї поживемо? Може, трохи заспокоїмося? У нас є дочка, нехай вона спокійно народить. У нас будуть онуки. Є можливість пожити в іншій країні, благополучно, без нервів і стресів". Це було мільйон разів! Відповідь завжди була одна і та ж: "Якщо ви хочете десь жити, їдьте. У тебе є бізнес, займайся своїм бізнесом там, де хочеш. А я залишаюся тут. У мене є тут інші завдання, і я хочу їх вирішити".

Інтерв'ю взяв Мустафа Найєм для "Української правди".





Архів
Новини
Путін після мобілізації хоче кинути війська на Одесу і Харків, – Bloomberg 11:13
В Києві затримали чиновницю ЦНАП, яка закликала знищувати українців 10:06
Циклон з сильними дощами накриє майже всю Україну. Прогноз на вівторок 09:15 Інфографіка
У Путіна заявили, що Росія готова "прийняти нові суб'єкти після референдумів" 14:22
Першокурсників військово-морської академії РФ хочуть відправити на війну в Україну, батьки протестують, - ГУР 11:29
У Зеленського назвали два міста, звільнення яких призведе до завершення війни 18:38
ЗСУ знищили чотириста окупантів, шість танків і літак. Генштаб назвав втрати РФ за добу 14:52 Інфографіка
Як діяти під час ядерного вибуху. Для українців опублікували інструкцію 09:45 Інфографіка
Чувашія РФ призупинила мобілізацію в армію, - ГУР 13:33
Росія хоче створити з окупованих територій "Кримський округ" на чолі з Рогозіним, – ЗМІ 12:16
більше новин
В полоні окупантів залишається близько 800 азовців, серед них є жінки, - патронатна служба 19:56
Одеська міськрада не захотіла демонтувати пам'ятник російській імператриці Катерині ІІ 21:50
ЗСУ продовжують наближатись до Лимана, звільняючи нові населені пункти, – ISW 09:45
Окупанти обстріляли понад 30 населених пунктів на півдні, - ЗСУ 09:32
Людський ресурс не є єдиною проблемою російської армії, – голова ЦРУ 10:20
Росія хоче створити з окупованих територій "Кримський округ" на чолі з Рогозіним, – ЗМІ 12:16
"Слуги народу" мають припинити депутатські повноваження "бійця віденського батальйону" Холодова, – Голобуцький 14:14
ЗСУ знищили 550 окупантів, 16 танків і літак. Генштаб назвав втрати РФ за добу 14:57 Інфографіка
Альфа-банк націоналізують за 1 гривню, — Кулик 17:28
Зеленський призначив нового посла при Ордені Госпітальєрів, Родосі і Мальті і звільнив послів у Швейцарії та Нідерландах 15:03
більше новин

ok