Інтерв’ю 2022-09-15T13:26:22+03:00
Українські Новини
Костянтин Затулін

Костянтин Затулін

Костянтин Затулін: Держдума прогнулася перед владою України

Події у Львові на День Перемоги, як і очікувалося, призвели до прийняття грізної заяви російською Держдумою з вимогою покарати винних і досить жорсткої реакції українського МЗС, яке натякнуло на втручання у внутрішні справи. Але відомий "фахівець із України" депутат Держдуми Костянтин Затулін, не так давно зміщений з посади першого заступника голови Комітету Держдуми у справах СНД і зв'язках зі співвітчизниками, вважає прийняту колегами заяву занадто м'якою і обвинувачує у львівських безладах українську владу. Що цікаво, в останній тезі він солідарний з Олегом Тягнибоком, але є нюанси...

Навіщо Держдума приймала заяву щодо подій у Львові? Адже зрозуміло було, що в Україні розцінять це як втручання у внутрішні справи.

Якщо на Україні всерйоз думають, що все, що там діється, - внутрішні справи, то тоді Україна дуже сильно спізнилася в часі. Приблизно сто років тому було з'ясовано, що не все, що у світі відбувається, можна віднести виключно до внутрішніх справ. Канібалізм, наприклад, жодним чином не є внутрішньою справою, якщо його рецидиви проявляються. Фашизм теж не є внутрішньою справою, принаймні, з 45-го року це встановлено. Порушення прав і свобод людини або релігійних меншин моніторяться в усьому світі правозахисними, міжнародними й офіційними організаціями й не зараховуються до питань, щодо яких не можна висловлюватися з побоювань, що ви втручаєтесь у внутрішні справи. Точка зору, що прийняття заяви Держдумою є таким втручанням, - це просто підігрівання тим, хто намагається замість суті питання привернути увагу до наслідків. А суть питання полягає в тому, що, на превеликий жаль, протягом тривалого часу всередині України культивувалися найбільш одіозні, похмурі й учорашні точки зору на все, що відбувалося під час Другої світової війни, й те, що сталось, є абсолютно чіткими наслідками цього. У результаті цих розмов, що ми самі з усім упораємось, виросло вогнище неонацизму у формі крайнього націоналізму, ксенофобії й усього іншого на Західній Україні. Це, можливо, привід для анекдотів і кривлянь, але, як показують події 9 травня, це перестає бути смішним.

Але ви ж згодні, що ідея розгорнути червоні прапори у Львові була, м'яко кажучи, не найкращою, якщо врахувати, що були відповідні рішення судів? Тим більше що "Русское единство" спочатку пообіцяло їх виконувати.

Я чув, що ідея розгорнути червоні прапори прийнята Верховною Радою, тобто офіційним парламентом вашої країни, законом, який у цьому випадку є загальновживаним на всій її території.

Але Президент його так і не підписав.

Те, що він його не підписав, стало потуранням для тих, хто боровся з людьми похилого віку, ветеранами, які звикли захищати Україну під червоними прапорами в роки війни. Це докір не "Русскому единству", а тим, хто спробував скористатися цією ситуацією й сум'яттям у головах влади України, щоб таким чином себе проявити. Це урок не для "Русского единства" і не для ветеранів, а для української влади.

Тягнибок стверджував, що "Свобода" давала відсіч не ветеранам, а заїжджим провокаторам...

Мені наплювати, що говорив Тягнибок, тому що в нього язик - що дишло. Він представляє себе в аудиторіях у Савіка Шустера конструктивною опозицією, при цьому, виходячи із приміщення, переходить на мат. І це не перший випадок в історії, коли люди поводяться дволично. Точно так само поводилися нацисти, які в певних аудиторіях представляли себе конструктивними й цілком цивілізованими представниками опозиції, а в інших аудиторіях били вітрини й палили євреїв. І люди, які цього не розуміють, десь були відсутніми протягом 20-го століття.

Ви згодні з тим, що в тому, що сталось у Львові, винні обидві сторони конфлікту?

9 травня є офіційним святом на Україні. І офіційне свято в одній із частин України перешкоджали відзначати громадянам України. Ви хочете поставити на одну дошку тих, хто перешкоджав, і тих, хто святкував? Тоді скажіть, що це не українське свято. А святом є, наприклад, день народження Бандери або ще краще - Геринга з Гітлером. Тоді буде зрозуміло.

Ви читали досить жорсткий коментар українського МЗС із приводу заяви Держдуми? Там сказано, що, на жаль, "інструменти з арсеналу антиукраїнських кампаній минулого не було викинуто на смітник історії"...

Український МЗС не є для мене авторитетом, оскільки замість того, щоб розглядати суть проблеми, захищає честь мундира. Дайте відповідь на просте запитання: хоча б один раз якийсь вінок, квіти, які офіційний представник України в Російській Федерації вирішив покласти, розтоптували? І цього буде досить, щоб сказати - причому тут внутрішні справи? Ви вважаєте, що коли генерального консула б'ють, розтоптують вінок і не дають вшанувати пам'ять власних героїв війни, яких на Україні ще ніхто злочинцями не оголосив, - це внутрішні справи? Може, ви ще й посла поб'єте? Або, може, відрубаєте голову комусь із наших представників, а потім скажете, що в нас такі порядки й це внутрішні наші справи?

Я б усе-таки повернув вас до того, що такої реакції у Львові можна було очікувати. Загалом по Україні, та в тому ж таки Києві, все пройшло нормально.

Знаєте, загалом у Росії все пройшло нормально, просто кількох людей в одному місті вбили, так що тепер - про це не говорити? Загалом все пройшло нормально на Манежній площі, коли фанати били представників нацменшин, ніхто не помер, але це було приводом для глибокого розгляду.

Наше МЗС, до речі, пригадало Росії Манежну площу.

І що - там хтось із українців постраждав? Чи, може, були опоганені національні символи України або пам'ять про Велику Вітчизняну війну? МЗС України не дуже винахідливе - йому тоді треба було б згадати смутний час у Росії, ну, я не знаю, громадянську війну, наприклад, у Криму в 21-му році, або, допустимо, обставини війни в Чечні. Чому воно це не згадало? Воно цікавиться тільки Манежною площею чи буде більш фундаментально досліджувати внутрішні безлади Росії за тисячу років її існування?

Останній раз процитую "емзеесівський" коментар: "В обох країнах є політики, які давно звикли заробляти політичний капітал на провокуванні напруженості у двосторонніх відносинах. Останнім часом Україна зробила дуже багато для того, щоб такі "діячі" залишилися без роботи". У чий город це був камінь, як ви вважаєте?

Я б от що порекомендував: щоб упоратися з політиками, які їм так заважають, треба просто не давати їм заробляти ці очки. Не допускати того, що сталось 9 травня, і тоді можна буде легко з ними впоратися. А якщо у вас із цим не все в порядку, тоді заткніться із приводу цих політиків. Тому що ці політики - "санітари лісу", вони роблять те, що можуть. Я - зі своїх причин, хтось - зі своїх. Але якщо немає приводу, усілякі промови цих політиків зависають у повітрі.

А ви сприймаєте ці обвинувачення у свою адресу?

Не на свою, а на адресу українського МЗС, яке, як і раніше, ганяється за фантомами політиків і не помічає, що в нього пика крива. Є й інше прислів'я - коли шукають смітинку в чужому оці, забувають про більмо у власному.

А якої, в принципі, реакції ви очікували на заяву Думи? І яку мету вона взагалі переслідувала?

Я не є автором цієї заяви, інакше її було б написано трохи іншим способом. Більш того, я не був присутнім при голосуванні за неї, але спеціально окремо попередив керівництво фракції й голову Держдуми, що не можу голосувати за цей документ. Тому що в цьому документі, як мінімум, є один абсолютно невмотивований останній абзац. Там сказано, що депутати виходять із того, що те, що сталось, не є наслідком офіційної політики всієї України й ніяк не вплине на україно-російські відносини. А добра половина нашої з вами розмови була присвячена тому, як воно вплинуло. Робити вигляд, що цього немає, - значить, бути страусом, що зариває голову в пісок. Я цим страусом бути не хочу. Дума в цьому випадку, виходячи з добрих спонукань, просто трохи прогнулася перед владою України.

І я не згодний з тим, що це не є відображенням, у тому числі, помилок і недоліків офіційної політики влади України. Адже Президент не підтримав власну Верховну Раду, підвісивши в невизначеності підписання закону, а напередодні, намагаючись згладити ефект від усього цього, було заборонено не націоналістам збиратися й бити ветеранів, а взагалі покладати квіти й проводити маніфестації в центрі Львова.

Це, насправді, підігрування все тій же молоді, яка відчула себе безкарною і продемонструвала, наскільки вона сприймає ці сигнали влади України. Влада начебто й хоче хорошого - об'єднати країну, але зробити це на безпринципній основі, вважаючи, що фашистів можна зробити напівфашистами, а комуністів - напівкомуністами, неможливо.

Я, до речі, не комуніст і не збираюсь оспівувати сталінський режим, але в системотворчих засадах комуністичної ідеології ідея національної расової переваги жодною мірою не була присутньою. А нацизм, який так подобається молодим людям у Львові, саме й передбачає ідею расової переваги, відповідно до якої українці, як і росіяни, відносяться до недолюдей. Ось це дивно, що люди, які вважають себе пупом землі, били й ображали антифашистів, які борються, по суті, з цією расовою теорією. Це що - українські патріоти?

Щодо мотивів влади. В українському політсередовищі якраз дуже поширена думка, що українській владі вигідна ескалація конфлікту й посилення протиріч між частинами країни.

Це ваша думка. Не думаю, що владі це вигідно, вона просто перебрала в частині безпринципності. Тому що захоплена цілком певною справою - владними повноваженнями, вибудовуванням вертикалі, зароблянням грошей і не звертає уваги на те, що взагалі привело її саму до влади. На те, що вона сама обіцяла весь цей час. Думаючи, що все якось стерпиться-злюбиться й люди черговий раз прийдуть за неї голосувати. Це велика помилка.

Ви стверджуєте, що російсько-українські відносини зараз перебувають "у стадії очікування". Чого всі чекають?

Було зроблено досить багато пропозицій, які поки не знайшли своєї реалізації. Замість серйозних обговорень на протягнену руку відповідають лайкою, наскоками, у найкращому разі, сумнівами або мовчанням. У Верховній Раді мали проходити слухання щодо Митного союзу. Можу вам доповісти, що, незважаючи на бажання російської сторони представити свої міркування, пан Білоус, який публічно проводив цей захід, відмовився запрошувати російську сторону для обговорення російських же пропозицій. При такому рівні діалогу дійсно нічого не вийде.

Особисто ви вірите, що Україна рано чи пізно вступить у Митний союз  - при всьому скепсисі української влади до цієї організації?

Якби справа стосувалася Росії, я б міг вам відповісти з великою часткою ймовірності. Поки нинішні тенденції не на користь союзу, але я намагаюсь дотримуватись оптимістичного погляду на майбутнє і сподіваюсь, що коли-небудь на Україні в цьому питанні переважатимуть не емоції й фантазії, а реальний розрахунок. Усе, що ми досі пропонували, це просто неупереджено обговорити цю пропозицію, замість того, щоб нескінченно марити незбутнім майбутнім у складі ЄС, куди вас ніхто не запрошує. А в Митний союз запрошують. Все решта - на совісті тих, хто приймає чи ні ці запрошення. Але має бути зрозуміло одне й про це чітко сказав Путін: якщо ви не готові до вступу, то це, безумовно, ваше право, але наше право вибудувати такий Митний союз, який буде спілкуватися з іншими країнами-неучасницями на загальних підставах. Тому більше не ходіть і не просіть, щоб газ був за якоюсь особливою ціною, щоб не було Північного й Південного потоків...

І якими ви бачите решту важелів тиску Росії на Україну, крім згаданого газу?

Навіщо ви говорите про важелі тиску? В цьому випадку - це пропозиції, а як їх назвати, залежить від точки зору. Я, наприклад, не чув, що ви знизите ціну на українське або польське сало, тому що продаєте його своїм друзям у Росії. Ви чули що-небудь про те, що Україна продає нам що-небудь за нижчою ціною, ніж коли продає в якусь іншу країну? Так що або задушевна дружба із серйозним обговоренням того, що ми пропонуємо, або стандартні відносини, у рамках яких кожен отримує свою вигоду. А щоб усе разом, це навряд.

З російського бюджету регулярно виділяються гроші на підтримку організацій співвітчизників в Україні, особливо в Криму. Недавно був скандал із приводу їх розподілу, а російський консул у Сімферополі досить жорстко висловлювався про деякі кримські проросійські організації, які займаються провокаціями. Чи вважаєте ви за потрібне переглядати схеми фінансування й роботи з ними?

Підтримка співвітчизників з російської сторони виражається в прийнятій міжнародній практиці культурного співробітництва з діаспорами, що проживають в інших країнах, і грошей організаціям співвітчизників прямо ніхто не виділяє. До нас звертаються, як звертаються до фондів Сороса або Аденауера, із проханням взяти участь у спонсорстві або фінансуванні якогось заходу. Звертаються в різні наші структури, в тому числі посольства й консульства, які вповноважені бути провідниками коштів, які урядова комісія у справах співвітчизників у змозі витратити на підтримку російської культури й підтримку наших співвітчизників за межами РФ. Суми ці досить скромні - на все ближнє й далеке зарубіжжя виділено порядку 400 мільйонів рублів, тобто приблизно 10,5 мільйонів доларів. Це на весь світ. Вони витрачаються на фінансування поїздок школярів і молоді в піонерські й спортивні табори на території Росії, на проведення заходів, присвячених пам'ятним датам, і так далі. Ніхто не дає грошей у конвертах, що є якимось божевільним образом, який витає під час обговорення цього питання. Фінансуються тільки заходи. Якщо організації пропонують щось зробити, наприклад, у зв'язку з ювілеєм Полтавської битви, то ми готові профінансувати.

І потрібно надалі всіляко розвивати діяльність недержавних некомерційних структур російського походження на українській території. Хоча б наближаючись до того масштабу діяльності, який демонструють представники Західної Європи й США на тій же Україні.

З "Русским единством" ви теж таким чином співпрацюєте?

Росія досі жодного разу не фінансувала прямо "Русское единство" і не має жодного стосунку до створення цього об'єднання. Але Росія кілька років є коспонсором фестивалю "Великое русское слово" у Криму, в якому бере участь те ж "Русское единство"  й інші організації. Але Росія, повторюю, фінансує не їх, а захід.

Інтерв'ю взяв Павло Вуєц, "Главком ".

 





Архів
Новини
Путін після мобілізації хоче кинути війська на Одесу і Харків, – Bloomberg 11:13
В Києві затримали чиновницю ЦНАП, яка закликала знищувати українців 10:06
Циклон з сильними дощами накриє майже всю Україну. Прогноз на вівторок 09:15 Інфографіка
У Путіна заявили, що Росія готова "прийняти нові суб'єкти після референдумів" 14:22
Першокурсників військово-морської академії РФ хочуть відправити на війну в Україну, батьки протестують, - ГУР 11:29
У Зеленського назвали два міста, звільнення яких призведе до завершення війни 18:38
ЗСУ знищили чотириста окупантів, шість танків і літак. Генштаб назвав втрати РФ за добу 14:52 Інфографіка
Як діяти під час ядерного вибуху. Для українців опублікували інструкцію 09:45 Інфографіка
Чувашія РФ призупинила мобілізацію в армію, - ГУР 13:33
Росія хоче створити з окупованих територій "Кримський округ" на чолі з Рогозіним, – ЗМІ 12:16
більше новин
В полоні окупантів залишається близько 800 азовців, серед них є жінки, - патронатна служба 19:56
Одеська міськрада не захотіла демонтувати пам'ятник російській імператриці Катерині ІІ 21:50
ЗСУ продовжують наближатись до Лимана, звільняючи нові населені пункти, – ISW 09:45
Окупанти обстріляли понад 30 населених пунктів на півдні, - ЗСУ 09:32
Людський ресурс не є єдиною проблемою російської армії, – голова ЦРУ 10:20
Росія хоче створити з окупованих територій "Кримський округ" на чолі з Рогозіним, – ЗМІ 12:16
"Слуги народу" мають припинити депутатські повноваження "бійця віденського батальйону" Холодова, – Голобуцький 14:14
ЗСУ знищили 550 окупантів, 16 танків і літак. Генштаб назвав втрати РФ за добу 14:57 Інфографіка
Альфа-банк націоналізують за 1 гривню, — Кулик 17:28
Зеленський призначив нового посла при Ордені Госпітальєрів, Родосі і Мальті і звільнив послів у Швейцарії та Нідерландах 15:03
більше новин

ok