Інтерв’ю 2022-09-19T04:04:52+03:00
Українські Новини
Юрій Журавель

Юрій Журавель

Юрій Журавель: наш новий альбом дійсно робиться "потом і кров’ю"

Жовто-чорні костюми, гітари, сопілки, барабани та козабас, шалена енергія та жага до життя – усе це гурт Ot Vinta. Їхні хіти "Дарма я наївся цибулі" та "Не мала баба клопоту" знають не лише прихильники українського рокабіллі, а й іноземні любителі драйву. Українські "гвинти" грали на фестивалях у Польщі, Росії, Словаччині, Німеччині, Голландії. Окрім музики хлопці також проявляють себе на театральній сцені, а лідер гурту Юрій Журавель – малює карикатури, танцює сальсу, організовує флешмоби та пише сценарії до п’єс. Наразі хлопці готують до виходу свій п’ятий альбом, який вирішили назвати "Потом і кров’ю".

- Це буде наш найбільш концептуальний альбом, - каже Журавель. - І він дійсно робиться "потом і кров’ю". Зізнаюсь чесно, я найбільше люблю цей альбом, ми його пишемо хоч і довго, але багато експериментуємо. У ньому окрім рокабільних мотивів, будуть і ліричні композиції. Платівка буде різнопланова: і пісні про кохання, як наприклад "Люблю" в стилі джазу, і пісня "Фортеця", яка зроблена в найкращих традиціях хард-року. Пісня "Потом і кров’ю", що передає наше ставлення до сучасного стану речей, українського року та української культури загалом. Є автобіографічна пісня "Гайда за Журавлем". Вона про кризу середнього віку у чоловіків. Чому у людини настає депресія? Тому що вона ставить собі матеріальну мету – золотий унітаз – досягає її і постає запитання "а що далі?". Так от у цій пісні говориться про те, що може не треба триматись "золотого унітазу", а просто бути щасливим. А моя найулюбленіша пісня в альбомі "Балада про сіль" написана про чумаків. В ній пояснюється, чому в українців солоні піт, кров і сльози. Також ми перезаписали "Пісню конвалій", яка була у альбомі "Дригтиндимба". Тоді ми записали її на гітарі за 25 баксів, яку нереально було налаштувати. А так як пісня достойна, ми вирішили перезаписати її, зараз вона звучить класно.

У альбомі буде пісня, присвячена шахтарям. Ви вирішили завоювати Донбас?

Ідею цієї композиції подав казкар Сашко Лірник. Він нагадав мені, що є така пісня американських шахтарів Sixteen Tons, написана Енрі Фордом в 1946 році. Сашко переклав її українською мовою і там у приспіві такі слова "Шістнадцять тонн греби й довби, все глибше у шахту, все більше борги, Святий Петро не кличе, не буду я в раю, у шахті вугіллям завалило душу мою", вони актуальні для нашого сьогодення. А в першому куплеті, який перекладено майже дослівно співається "Господь чоловіка створив із землі, а з поту і крові створив шахтарів". Ми вирішили, що це доля, і Sixteen Tons обов’язково має з’явитись у цьому альбомі.

А кліпи у альбомі теж будуть?

У альбомі, окрім 16 треків будуть і кліпи. На багато пісень, які увійдуть до цього диску вже відзняті кліпи. На пісню "Бабина тумба", "Люблю", "Пісня конвалій". Зараз монтується кліп на пісню "Гайда за Журавлем". Це буде лайфове відео. Ми з хлопцями катались Львовом на моєму джипі (чорно-жовте авто зі символікою Ot Vinta, – прим. автора), знімали це на відео, яке увійде до кліпу.

У новому альбомі також буде провокаційна композиція "У мене між ногами Україна"…

"У мене між ногами Україна" – це пісня про Україну, у ній немає нічого провокаційного. Там такі слова "Пру на рамі любу, прухи кращої нема, Пригорну обіймами до самого керма, По крутих сідницях труть мої коліна, У мене між ногами Україна!", тобто пісня про те, як хлопець їде на велосипеді. Найближчим часом плануємо відзняти кліп на цю композицію. У ньому обов’язково буде телеведучий Віталій Гайдукевич, з яким ми колись у Рівному починали рок-н-рольний клуб "Перехрестя". Віталик тоді грав на контрабасі у групі "Ретроскоп". Так ось у кліпі він реалізує себе, як в ролі ведучого, так і в ролі велосипедиста, і на контрабасі він теж заграє. Усю ідею кліпу не розкажемо, варто зберегти інтригу.

То коли українським шанувальникам очікувати презентації альбому?

Наприкінці квітня ми презентуємо альбом "Потом і кров’ю" у Києві, потім поїдемо до Росії та презентуємо його у Белграді та Москві. Далі Мюнхен та Відень. По Україні теж плануємо зробити турне.

Купувати альбоми на фізичних носіях зараз не модно, чи можна буде скачати платівку в Інтернеті?

Ведемо переговори з музичним лейблом щодо продажу альбому в Інтернеті. Мені здається, диски – це вже як сувеніри. Ми переважну більшість дисків продаємо на концертах. Люди дивляться наш живий виступ, купують диск, підписують його на пам’ять. До речі, обкладинку цього диску оформляв я сам. Усередині буклету буде додатковий подарунок – кожен із гвинтів вмочить відбитки пальців у свою кров і залишить їх на папері. Звісно, що справжніх відбитків не вистачить на 5 тисяч альбомів, але копії дістануться всім. Щодо безкоштовного скачування альбому та піратських копій, то хочеться вірити, що Україна стає більш культурною країною, і люди готові заплатити гроші за нашу працю. Створення музики, запис альбому – це теж робота.

Ot Vinta часто грає у київських клубах. Чи не плануєте переїхати із Рівного до столиці?

Іноді здається, що в мене є творча нитка з Волинню, і якщо я її розірву, то в мене не писатимуться пісні і я втрачу хист до малювання. В Києві пісні не пишуться, вони усі написані у Рівному. Як казав Жванецький "я щоранку прокидаюсь зі страхом, а раптом талант пропав". Тим паче у нас гарна компанія, ми сім’я, звикли до переїздів, в дорозі весело проводимо час.

До речі, учасники Ot Vinta – знатні любителі пожартувати. Один над одним приколюєтесь?

Так, особливо любить це робити наш водій Саня. Хоча ми з хлопцями теж не відстаємо. Минулого року на 1 квітня запустили в Інтернет жарт – ніби ми знялись для обкладинки гей-журналу і там була ціла наша фотосесія. Всі посміялись, а деякі московські рокабіли через це із нами не вітались. Не розуміють люди жартів. А на позаминулий День дурнів ми запустили новину, ніби мене обрали депутатом Рівненської обласної ради, всі повірили, і ще півроку вітали мене із новим призначенням.

Юрко, ти за освітою вчитель малювання, наразі оформлюєш диски, малюєш афіші, бавишся шаржами. Не маєш бажання вийти на більш серйозний рівень?

Колись я вів дитячу рубрику газеті "Рівне і рівняни". Діти надсилали ідеї, а я їх втілював у вигляді малюнків. Тоді, такий ажіотаж був, ми отримували по 50 листів на тиждень. Також певний час малював карикатури у журналі "Главред". А нещодавно, коли я захворів, з’явився час на малювання, знову повернувся до карикатур. Намалював Яценюка, Тягнибока, Олеся Донія, Пояркова та Бузину. Повісив на своїй сторінці на Фейсбуці. Одразу стільки коментарів від друзів. Олесь Доній викликав мене на дуель, а Олег Тягнибок написав, що малюнок дійсно дуже схожий на нього справжнього. Наразі є пропозиція від однієї газети, я дуже хочу малювати на дитячі теми. Ця ніша пуста і хочеться її заповнити.

У Рівному ви з однодумцями створили фестиваль Dvery, на якому поставили п’єсу за твоїм сценарієм.

Наприкінці минулого року ми започаткували фестиваль молодого аматорського кіно "Двері". Аби зацікавити людей, вирішили поставити п’єсу "Вері двері в Ері", я написав сценарій, суть якого полягала в суперечці класиків кіно, де ж поставити двері, які ведуть у кінематограф – на бульварі Капуцинів, чи у Голівуді на Алеї слави. В ролі братів Люм’єр були брати Капранови, також у виставі зіграли Остап Ступка, кінопродюсер Володимир Оселедчик. Було цікаво. Для декого із приїжджих гостей слова дописував на колінах, вони їх прочитували один раз і йшли на сцену. Вийшло цікаво, приємно, що можу щось зробити для свого рідного міста.

Ти опановуєш сальсу. Мітиш на танцювальний телепроект?

Так, після випуску альбому "Потом і кров’ю" ми станемо супервідомими і затребуваними. Мене запросять у танцювальне шоу, але так як гастролі вже заплановані, то на підготовку часу буде дуже мало, тому я готуюсь наперед. Жартую. Навчитись танцювати сальсу мене запросила подруга-журналістка Соломія Вітвіцька. Хтозна, можливо, ми і візьмемо участь у якомусь танцювальному конкурсі.





Архів
Новини

ok