Андрій Парубій

Андрій Парубій: головний аргумент влади - кулак і крісло на голові опонента

Від нового року всі і завжди чекають змін на краще. Але після застіль, хочеш ти цього чи ні, доводиться повертатися до реалій. Це стосується як простих смертних, так і сильних світу цього. Про те, що буде з двадцятилітньою Україною, яка доля політичних сил правого флангу, чи залишиться Віктор Ющенко в "Нашій Україні" і багато про що інше в інтерв'ю FоrUм'у розповів народний депутат України Андрій Парубій.

- Андрію Володимировичу, цього року незалежній Україні виповниться двадцять. Скажіть, якою, на Ваш погляд, наша країна входить у цей ювілей?

- На жаль, держава входить у свій двадцятилітній ювілей далеко не в найкращому стані. Це стосується і внутрішньої, і зовнішньої політики.

На це питання можна відповідати дуже довго і широко. Притому, хай як прикро про це говорити, негативів зараз набагато більше, ніж позитивів. Ключовий момент, що характеризує нашу дійсність: в Україні до влади прийшла команда, для якої поняття діалогу зовсім чуже.

Огляньтеся - і ви побачите, які це "Покращення життя вже сьогодні", "Україна для людей" і "Почую кожного". "Команда професіоналів" іде напролом. Незважаючи на всі декларації, команда влади не може продемонструвати навіть спроби реальних економічних і соціальних реформ. Ці люди намагаються діяти шляхом репресій, залякувань. Усі незгодні ризикують "бути почутими". Думаю, ви розумієте, про що я.

Завдяки цьому нівелюється пророблений незалежною Україною шлях до європейських стандартів, свободи слова, свободи вибору і т.д. Іде серйозний відкат від стандартів, яких нам вдалося досягти.

- Будь-якій владі потрібна опозиція. В Україні вона є? Якщо так, то де вона?

- Так, звичайно, є.

Щоправда, парламентська опозиція - у меншості. Вона справді не в змозі впливати на ситуацію в стінах Верховної Ради, де геть-чисто відсутні дискусії і переговори. Головні аргументи в діяльності провладної коаліції - або кулак, або крісло на голові опонента.

Апелювати до здорового глузду парламентаріїв-більшовиків марно. Подивіться трансляцію пленарного засідання, яка це законотворчість по біло-блакитному! Виступи, заяви, обговорення - це зайве! Змах руки Михайла Чечетова визначає позицію всієї провладної коаліції, у членів якої немає найменшого бажання елементарно розібратися в тому або іншому законопроекті, а тим більше - вести дискусію.

Парламент України перестає виконувати покладену на нього функцію. Повторюю, це більше не майданчик для інтелектуальних дискусій. І, відповідно, коли ВР не виконує парламентські функції, починає працювати вулиця.

Ще одне. Опозиція - це широкий загальний опір. Коли це поняття намагаються звести тільки до парламентаріїв, які протистоять діям влади, це дуже груба помилка.

Насправді для влади набагато страшніше, коли в країні є вулична, громадянська опозиція. Тут варто згадати, як підприємці протестували проти Податкового кодексу. Політичні партії до цього практично не були причетні. Але вплив підприємців, які протестували на Майдані, на владу був набагато більшим, ніж усі виступи в парламенті.

Одне слово, опозиція - це й "антиТабачна" кампанія, і протести підприємців проти ПК, інтелігенції - проти антиукраїнського руху і т.д. Думаю, що саме в цьому середовищі дії набагато ефективніші, ніж усередині політики.

- Але протести точкові.

- Поки що - так. Коли буде знайдена форма діалогу між усіма супротивниками влади, ми побачимо в Україні потужну й ефективну опозицію.

- Якщо Верховна Рада цього скликання настільки хвора і мало чим уже нагадує парламент, може, її просто розігнати?

- Річ у тім, що не парламент хворий.

- Тобто?

- Більшість проблем, які є в діючої Верховної Ради, зовнішні. Вони спровоковані з Адміністрації Президента, з команди Януковича.

Бійки у ВР не були проявом приватної ініціативи кількох бойовиків. Це було чітко визначене політичне замовлення. А ті, хто бив, були простими виконавцями.

Це не що інше, як спроби повністю дискредитувати парламентаризм. Це помилковий, нав'язаний шлях. Тут потрібно говорити про організаторів і замовників дискредитації ВР й антиконституційних дій. Повторюю: замовником і організатором є Янукович і його команда. Проблема - там! Воювати треба з ним.

- У своїх заявах політики часто апелюють до суспільства. Але скажіть, патерналістське суспільство, яке постійно очікує повної опіки держави, хіба може бути демократичним?

- СРСР, у складі якого Україні довелось бути не один десяток років, був типовим прикладом патерналістської системи. Тоді в людей просто відібрали право на яке-небудь рішення. Тому треба усвідомити: нашій країні - тільки двадцять. У нас іще залишилися атавізми радянської системи. У багатьох людей радянські стереотипи ще залишилися на підсвідомості.

Але! Водночас у нас уже є молоде покоління. Ці люди не тільки хочуть, але й можуть самостійно приймати рішення, відстоювати свої права, впливати на всі процеси в державі.

У нас багато позитивних тенденцій. В Україні поступово виховується європейський підхід до держави, економіки і політики. Повірте, незабаром українське суспільство дійде до європейського рівня політичної і громадянської культури.

Тому повний відхід патерналістських настроїв в українському суспільстві - справа часу.

- Скажіть, в Україні є правий політичний фланг, реально демократичні, націонал-демократичні сили?

- Скажу так. У нашій країні на правому фланзі - десятки партій. Але в національному патріотичному таборі величезна роздробленість. Не секрет, що партії воюють між собою за електорат. Результат міжусобиці такий, що ці політсили не можуть вийти на широкий загальноукраїнський рівень.

І справді, в Україні є дуже велика суспільна ніша, яка як підтримувала, так і підтримує праві патріотичні цінності. І це близько 20% населення. Але, на жаль, зараз в Україні жодна політсила не може вийти на діалог і організувати велику суспільну групу.

- І що тепер?

- Все просто й одночасно дуже складно. Потрібно шукати діалог. І як тільки він буде знайдений і та або інша сила заслужено отримає довіру народу, ми побачимо якісні зміни в правому таборі. На жаль, сьогодні цього ще немає.

- Андрію Володимировичу, Ви залишаєтеся в "Нашій Україні". Скажіть, у якому стані НСНУ: пацієнт живий-здоровий, у реанімації чи при смерті?

- НСНУ, можливо, єдина сила, яка зрозуміла, що є політична криза на правому фланзі і треба починати реформування. Кілька місяців тому все керівництво нашої партії пішло у відставку. Це було зроблено добровільно, без якого-небудь примусу. "Нашою Україною" було обрано нове керівництво на чолі з Валентином Наливайченком. Президія партії була оновлена на 80%, рада партії - на 70-80%.

Іншими словами, партія не розпускається, а міняє менеджмент, приводить людей, здатних вивести її з кризи. Нагадаю, свого часу у Великій Британії Консервативна партія ("The Conservative Party", більш відома як "Tory") дванадцять років проводила такі реформи. Результат вам відомий.

Сьогодні в нас ідуть реформи в різних сферах. Недавно ми прийняли нову ідеологічну платформу. Зараз працюємо над зміною статуту, щоб наша політсила була мобільніша й ефективніша. Ми шукаємо шлях до відновлення діалогу з суспільством. І це правда. Думаю, у нас усе вийде.

- 2010 року лідер Вашої партії Віктор Ющенко втратив пост, і Президентом України став його прямий опонент Віктор Янукович. В експертних і політичних колах багато говорять про те, що Віктор Андрійович власноручно передав президентський штандарт Віктору Федоровичу.

- Це абсурд. Саме Ющенко не раз акцентував увагу суспільства на тому, що Янукович - антиукраїнський політик, який приграє РФ.

А те, що формально була передана влада... Ну, ми ж не якась африканська держава, у якій тільки бунтом міняється влада. Природно, Ющенко передав клейноди Януковичу так само, як свого часу Кравчук - Кучмі, Кучма - Ющенку.

Але ще раз хочу повторити, що Ющенко перший дав чітку характеристику цій команді. І не треба плутати формальну дію з особистим ставленням. Ставлення до Януковича у Віктора Андрійовича не мінялося. Він застерігав українців від такого вибору.

Але таке життя. Бувають перемоги, бувають поразки... Була поразка. Але це не кінець, а привід замислитися. Це поштовх до виправлення помилок, реформування.

- Мені відомо з розмов "не для преси" з Вашими однопартійцями, чиї прізвища дозвольте поки що не називати, що під час минулого з'їзду "НУ" нашоукраїнці серйозно ставили питання, щоб викинути Віктора Ющенка з "Нашої України". Знаю, що ця тема знову буде підніматися на з'їзді "НУ" у лютому.

- Такого питання немає на порядку денному партії. Я особисто не чув пропозицій про викидання Ющенка з НУ.

- Диму без вогню не буває.

- Це чутки. Навколо нашої політичної сили завжди плелися інтриги. Я впевнений, що Віктор Андрійович за будь-яких обставин буде в "Нашій Україні", продовжить відстоювати традиції і світоглядні цінності "НУ". Всі чутки такого штибу не мають під собою жодних підстав.

- Що плануєте розглянути на з'їзді в лютому?

- Ключовим питанням буде прийняття ідеологічної платформи, змін до статуту.

Знову ж, ми допускаємо, що парламентські вибори відбудуться, як це передбачено Конституцією, у березні 2011 року. Тому ми плануємо, що лютневий з'їзд буде передвиборним, на якому ми сформуємо нашу програму і стратегію на виборах.

- Торік багато хто з "помаранчевої" команди перейшов на бік ПР. Це відомі фігури, такі, як Давид Жванія, Віктор Балога та інші. Виходить, "помаранчеві" і зараз при владі?

- Жоден з нашоукраїнців не пішов у коаліцію. А те, що багато інших політичних сил, які прийшли з нами у ВРУ, бігають туди-сюди, за це їм відповідати.

Згадайте, що таке фракція НУ-НС. Це об'єднання, а не моноліт. Ми свого часу відреагували на запит об'єднання. І вийшов блок з багатьох політичних сил. Не секрет, багато хто з них ніколи не пройшли б у ВР самостійно. Властиво, саме завдяки рейтингу "Нашої України" багато хто пройшов у ВР. І тоді на з'їздах партії клялися, що блок об'єднається в одну партію.

Але як це часто буває в нашій політиці, гетьмани не захотіли розставатися зі своїми булавами, і результат відомий. Згодом багато хто почав проводити політику, яка йшла врозріз із програмними положеннями, з якими ми йшли на вибори. Розумію, що в тому, що такі люди з'явилися у ВРУ, є й наша провина. Ми відповідальності з себе за це не знімаємо.

- Виходить, ідея блоків нівелювала сама себе. На наступних парламентських виборах багато хто ризикує пролетіти, зокрема й "НУ" може виявитися поза Радою.

- Наступні парламентські вибори, швидше за все, пройдуть за новим законодавством, апробованим на місцевих виборах. Буде 50 на 50 - закриті партійні списки і мажоритарні. Блоки будуть заборонені.

Але хто хоче об'єднатися, той має шанс до виборів увійти в єдину політичну силу. Ми до цього готові.

- А як же поділити гетьманат?

- Це серйозне питання до тих, хто сьогодні хапається за булаву, маючи рейтинги, близькі до нуля. Я не хочу сказати, що "НУ" сьогодні перебуває в найкращому стані. Але, тим часом, загальний результат важливіший, ніж багато маленьких, але особистих булав.

- Ви просто політичний романтик. Невже Ви вірите, що який-небудь лідер, нехай навіть невеликої партії, погодиться, щоб найголовнішим був хтось, але не він?

- Ви почуйте мене. Я ж не сказав, що я вірю в це. Я кажу, що це - єдиний вихід. На превеликий жаль, я не можу стверджувати, що так буде. Хоча так хотілося б...

Інтерв'ю взяла Юлія Артамощенко, ForUm .

 

 

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.