Інтерв’ю 2022-08-25T04:06:25+03:00
Українські Новини
Борис Березовський

Борис Березовський

Борис Березовський: інвестиції в Помаранчеву революцію - найефективніші за моє життя

Один з "сірих кардиналів" світової політики – про Тимошенко і Януковича, Ющенка й Тігіпка, Кучму й Мельниченка, Путіна й Медведєва, WikiLeaks та кризу іудо-християнської цивілізації. 

Бориса Абрамовича Березовського багато хто називає одним з "сірих кардиналів" світової політики. Багато хто, навпаки, вважає його авантюристом і провокатором від політики, який сам перебільшує своє значення й розпускає навколо себе чутки. У будь-якому разі, БАБ, який з 2001 року проживає у Лондоні, активно виявляє цікавість до пострадянського простору, періодично запускаючи в інформпростір тези на зразок "необхідності силового перехоплення влади в Росії". З Україною Березовського також пов'язують давні відносини, чого варте одне тільки відкрите визнання про фінансування ним Помаранчевої революції або про активну участь в історії із плівками Мельниченка. Відразу після перемоги Віктора Ющенка Березовський навіть почав планувати приїзд в Україну, однак незабаром інтерес до українських справ, принаймні, у публічній сфері, у нього згас. Відродився він ближче до президентських виборів 2010 року. Як розповів Борис Абрамович "Главреду", перед другим туром виборів він зустрічався з Юлією Тимошенко, переконуючи її зняти свою кандидатуру: тоді в другий тур вийшов би Сергій Тігіпко, який, зі слів БАБ, обов'язково переміг би Віктора Януковича. ЮВТ від пропозиції відмовилася, назвавши її провокацією. Відразу після обрання Януковича Президентом БАБ опублікував резонансне "Звернення до окраїнного народу", у якому назвав Януковича "паханом" і "чмом". "З Януковичем відносини не підтримую, він на мене дуже образився", - говорить Березовський. Втім, відсутність контактів з українською елітою не заважає йому пильно стежити за українською політикою.

Всі висловлені в інтерв'ю думки й оцінки відображають лише особисту позицію Бориса Березовського і не є позицією редакції.

У розмові з "Главредом" Березовський був гранично емоційним, але часто йшов від конкретики, воліючи вдаватися в загальні міркування філософського характеру. Як зізнався БАБ, висловлені "Главреду" думки зріли в нього багато років.

Борис Абрамович, ви, як людина, котра неодноразово мала справу з різноманітною секретною інформацією, можете припустити, хто насправді стоїть за сайтом WikiLeaks?

Давайте по черзі. По-перше, поява WikiLeaks- це подія історичного масштабу на шляху подолання глобальної кризи іудо-християнської цивілізації. У Євангелії від Марка сказано: "Немає нічого таємного, що не зробилося б явним, і нічого не буває потаємного, що не вийшло б назовні". Просто раніше, щоб це трапилося, ішли роки, ще раніше - десятиліття і століття. А сьогодні, у зв'язку зі створенням нових інформаційних технологій, все, що було таємним, стає явним буквально в реальному масштабі часу. Тому те, що зробив цей австралійський хлопець (засновник WikiLeaks Джулліан Ассанж. - Авт.), є просто частиною задуму Господнього, котрий він реалізував.

У цьому зв'язку видається дивною позиція лідера сьогоднішнього світу, Сполучених Штатів Америки, які борються з тим, що неминуче. Насправді це почалося не сьогодні, ми пам'ятаємо, що президент Буш-молодший виступав проти наукових досліджень в галузі клонування тощо. Це як боротьба з вітряними млинами. Просто Америка за моєї пам'яті несла тяжкий хрест прогресу. І тепер щось там сталося, щось надломилося, при цьому в жодному разі не можна поливати Америку брудом, вона свій величезний внесок внесла в цивілізацію, на відміну від Росії, яка ніколи не вносила фундаментального внеску у світову цивілізацію. Так, був феноменальний внесок у культуру, феноменальна література, геніальна музика. З наукою було гірше, хоча генії теж були. Але не було ніколи вольового стрижня, тому що більшість росіян - раби. Тому в Росії завжди кричали, що ми, росіяни, най... Це від комплексу неповноцінності, тому що англосакси ніколи не кричали, що вони най-най, вони просто є най-най...

Але не будемо заглиблюватися в нетрі. Важливо, що сталося те, що є природним результатом прогресу - поява нових технологій. Раніше про злочини різних варварів дізнавалися через багато років або через багато століть. А тепер ми відразу довідаємося, що варвар - він і є варвар. І Ассанж насправді виводить нас із мороку неправди й лицемірства. Його можуть ненавидіти, можуть на нього виписувати ордери Інтерполу - але все це даремно. Його посадять - з'явиться інший. Того посадять - з'явиться третій і так далі. Але ніколи не забудуть того, хто був першим.

Політики мають розуміти, що вони найняті нами, виборцями, вони живуть на наші гроші, вони мають розуміти, що ми хочемо прозорості, ми хочемо знати, що відбувається насправді. І більше того, ми хочемо знати, хто вони є, тому що, коли ми їх обираємо, нам важко визначити, який у них характер, на що вони здатні, будучи під владою. Ми не розраховуємо на те, що політик бандит, а часто виявляється, що політик справді бандит, більше того, людожер. Візьміть, наприклад, Путіна - чистий бандюк, або Берлусконі - мафіозі. Ми ж розуміємо, що це так, але вони від нас це приховували, а коли прийшли до влади - виявилися.

Отож, люди, які хочуть взяти на себе відповідальність управління нами, мають розуміти, що ми маємо право знати про них усе. Все! Без винятку - ми маємо знати навіть те, з ким вони сплять. Фрейда ніхто не скасовував, і якщо в них сексуальні проблеми, вони будуть відбиватися на їх поведінці, і, отже, на нас. Ми маємо знати їх моральні якості. Чому Путін лютує, коли його запитують про його коханку Кабаєву і про його позашлюбних дітей. Це добровільний вибір політиків - стати прозорими для нас, якщо вони хочуть управляти нами, допомагати нам жити за законом, то вони мають розуміти, що ми їм не віримо спочатку і хочемо знати про них усе. Ми хочемо знати про них все, щодня, щогодини, щохвилини: як вони живуть, на що вони живуть, звідки гроші в них, що в них відбувається в сім’ї й так далі. І ми маємо приймати для себе рішення щосекунди та мати можливість послати їх на***. Тобто сказати: послухай, братику, ми думали, що ти от такий, а ти виявився г***юком, тому ми тебе відкликаємо. От це і є демократія. Навіть не можливості обрати, а можливість відкликати, якщо ми помилилися.

Отож, появу WikiLeaks я вважаю історією, яка абсолютно точно відповідає нашого часу.

Ви вбачаєте у WikiLeaks Божу руку. А чи не варто пошукати більш приземлені мотиви, піти за принципом "кому вигідно"?

Кому це вигідно? Це коректне питання, але одночасно безглузде. Це вигідно часу. Ми підійшли до тієї точки, коли це вже не могло не відбутися. Але, проте, є людці, маленькі-маленькі людці, які називаються політиками, і комусь із них це вигідно. Я вважаю, що комусь це справді вигідно, однак це не має жодного значення.

Чому?

Тому що це вигідно часу, усім нам це вигідно без винятку. Тому що ми хочемо, щоб ці орієнтири політики, які втратили орієнтири і совість і на Заході, і на Сході, зрозуміли, що вони перед нами відповідають щосекунди. І Меркель, і Саркозі, і Обама, і бандюк Путін, і мафіозі Берлусконі - вони всі відповідають перед нами щосекунди. І тому не має жодного значення, кому інституційно це вигідно.

Те, що зробив Ассанж, просто не могло не відбутися. Як і ті аксіоми, які сформулював Евклід, або закони, які відкрив Ньютон, - це все одно відбулося б. Просто вони були першими, вони більш інших чутливі до чсу. А мені легко й приємно говорити на цю тему, тому що ще десять років тому, у написаному мною "Маніфесті російського лібералізму" я передбачав неминучість прозорості та написав окрему главу, яка називається: "Глобалізм як гранична форма лібералізму", де епіграфом була наведена мною вище цитата з Євангелія від Марка, а головна теза: прозорість кожного для всіх і всіх для кожного.

Після "зливів" на WikiLeaks чи залишилося ще щось, що може потрясти світ чи досягнуто граничної точки? Адже, згодьтеся - порівняно з окремими документами-кейблами інформація про те, що в політика Х є коханка, а політик В - гомосексуаліст, зовсім не шокує.

Давайте не використовувати слова "потрясти", "шокує". Те, що зробив Ассанж, це і є гранична точка, він цим сказав, що все прозоро, хлопці... І не через сто років, і не через рік, і не через місяць, а зараз.

Те, що сталося, - закономірно, і не могло статися інакше. Більше того, це єдиний шлях до порятунку нашої цивілізації. Не хочу зараз вдаватися у філософію цієї теми, хоча багато думав, і коротко суть полягає в цьому: ми, наша іудо-християнська цивілізація перебуває в найглибшій кризі.

Фінансово-економічна криза, про яку зараз кажуть - це лише відгомін величезної філософської та ментальної кризи. Наш менталітет більше не може забезпечувати розвиток суспільства. Ми зараз опинилися в тупику. І вихід із цього тупика, на мій погляд, тільки в одному - у відмові від неправди. Відмовитися від неправди, цілком і повністю. І перший крок на цьому шляху дуже зрозумілий, але важко реалізований - абсолютна прозорість. Головна теза - прозорість кожного для всіх і всіх для кожного у всьому. Почнімо з фінансової прозорості.

Мені так легко про це говорити з тієї причини, що мене "висвітлили" всі спецслужби світу, і російські корумповані "фсбшники", які висували різні теорії, і їх теорії перевіряли англійці, швейцарці, французи. І от вони-то знають, що нічого не було. Так, я в дев'яностих роках робив свій бізнес, так, була "сіра" зона закону, тому що одні закони померли, а інші ще не були створені, але я готовий за все відповісти. Серед всіх бізнесменів у світі мені найлегше за всіх, тому що тиск, який на мене чинився, перевірки, які робилися щодо моїх капіталів, і так далі, - вони все розсипалися в судах, крім найбільш "справедливого" у світі - російського. Багато грошей витратили російські платники податків на потуги гебешників. І що виявилося? Пшик.

Тому я й кажу, що в основі лежить вимога загальної прозорості. Склалася думка, що політика - це брудна справа. Але політика - це суперчиста справа, коли вона робиться прозоро. Черчілль що, брудний політик, чи що? Ні. Маргарет Тетчер - брудний політик? Ні. Рейган - брудний політик? Ні. Тому що вони діяли, виходячи з віри у вищі іудо-християнські цінності та мали волю. Тому абсолютно важливо розуміти, що прозорість - це єдине, що нас може врятувати.

Ви говорите про абсолютну правду. Але хто дасть гарантію, що серед десятків тисяч документів на WikiLeaksне з'являться сфальсифіковані ким-небудь у чиїхось інтересах дані?

Ви правильно все кажете. Немає жодної гарантії. Ви пам’ятаєте фразу "демократія - це погано, але нічого кращого не придумано"? Отож: те, що зробив цей австралієць, це погано, але просто нічого кращого немає.

Так я взагалі не виключаю, що WikiLeaksсамо саме по собі є спецоперацією. Можливо, справді найшовся один розумний у політичній еліті на Заході.

От повернімося до Росії. Що, американці не знали раніше, що Путін злодій і бандит? Звичайно, знали. А що, Путін не знав, що американці знають, що він злодій і бандит? Знав теж. Питання в іншому. Питання в тому, що в політиці запанували подвійні стандарти. От ви знаєте, що вони бандити, і ми знаємо, що ви це знаєте, і ви говорите про якесь "перезавантаження відносин", але з ким - з бандитом Путіним, з мафією!? Тепер будь-який журналіст може запитати Обаму або Меркель, коли вони зустрічаються з Путіним або з Медведєвим: почекайте, почекайте, ви зустрічаєтеся з бандитами, так!? Поясніть, як ви можете це робити!? І їм доведеться відповідати на це неприємне питання.

І на Заході, на відміну від Росії, або від України, політики змушені, підкреслюю - не хочуть, а змушені - опиратися на громадську думку, і журналісти відіграють визначальну роль. Тому тепер суспільство і журналісти будуть неодмінно запитувати західних політиків, чому вони мають справу з тими, кого між собою вони називають мафією.

Все-таки, якими можуть бути конкретні політичні та геополітичні наслідки "зливів" на WikiLeaks? Ассанж незадовго до арешту не виключив відходу зі своїх постів Клінтон і Обами...

Ні, жодного імпічменту не буде, і Обама все це переживе, на мій погляд.

Я вважаю, що наслідки будуть, по-перше, історичні, тому що, хочемо ми чи ні, але заради виживання доведеться змінювати менталітет. І, по-друге, будуть короткострокові наслідки, тому що, як я вже сказав, час стиснувся, сьогодні в реальному масштабі часу стало явним те, що по суті було таємним. Однак, хоч як смішно, я не можу їх пророкувати, тому що наслідки залежать від моральних цінностей політичних лідерів. От американці говорять, що цього Ассанжа потрібно саджати у в'язницю. Знаєте, або вони себе з якоїсь причини підставляють, знаючи, що це неправильно (тому що я не виключаю, що це спецоперація), або американські політики втратили відчуття мінливого світу.

Чи виходив Ассанж особисто на вас - або ви на нього?

Ні, ні він, ні я один на одного ніколи не виходили. Але в мене з ним духовний зв'язок. Він абсолютно правильно все робить.

А я в свою чергу ще десять років тому в "Маніфесті російського лібералізму" писав, що прозорість кожного для всіх і всіх для кожного - це і є абсолютно головна тема всього нашого часу.

Я поставлю просте запитання: чи готові сьогодні люди навіть не до глобальної прозорості, а просто до відкриття всіх рахунків, всіх рухів коштів?

Явно не готові.

Але це ж абсолютна необхідність! Тому що перша країна, яке введе в себе хоча б фінансову прозорість, протягом одного покоління вирветься у світові лідери. Тому що це очищення. Це реальна конкуренція, ця реальна творчість.

Коли з'явився Мойсей, коли з'явився Христос? Це були часи, коли наступав ментальний тупик, коли людство не могло далі розвиватися в рамках колишнього менталітету. І те, що відбувається зараз із WikiLeaks - це як Друге пришестя, тому що це суспільство, у якому ми живемо, прогнило. У ньому не дуже комфортно навіть для багатих і заможних, а для решти мільярдів жахливо. Тому це тупик.

"Янукович більше бізнесмен, ніж політик"

Перейдімо до української проблематики. Ви брали активну участь в історії із плівками Мельниченка. На вашу думку, чому матеріали цих плівок так і не відіграли роль у притягненні до відповідальності винних в убивстві Георгія Гонгадзе? Судячи з останньої інформації, єдиний, хто зазнає покарання за його вбивство, - безпосередній виконавець генерал Олексій Пукач.

Коли історія з Мельниченком для мене тільки починалася, і те, що є сьогодні, - я оцінюю це абсолютно по-різному. Безумовно, Мельниченко агент КДБ, у цьому взагалі жодних сумнівів. Коли Мельниченко втік в Америку, а потім раптом звернувся до мене за допомогою, говорив, що він такий нещасний, що в нього немає грошей, щоб от ці матеріали зробити надбанням громадськості, ми йому допомогли через Фонд громадських свобод, який я заснував у США в 2000 році, коли був змушений виїхати в еміграцію. А потім виявилося, що він спокійно їде в Москву...

А вся історія із плівками?

На мій погляд, це була спецоперація.

Яку провела Росія?

Звичайно, це була спроба поставити під контроль Кучму.

Тобто Кучма був недостатньо лояльний?

Кучма в цьому сенсі був людиною свого народу, він відстоював інтереси України, і він хитрував. Він розумний і дуже самобутній, але насамперед радянський за менталітетом чоловік.

І багатовекторний?

Так, абсолютно правильно. Так що це була спецоперація з дискредитації Кучми, щоб поставити його під повний контроль.

Але плівки, проте, справжні?

Так, вони були записані, це правда. Ми ж влаштували експертизу, яка довела абсолютну ідентичність голосів, справді Кучма говорив, що із цим "гадом" Гонгадзе треба розібратися.

Ми викупили ці плівки в Мельниченка, розшифрували і передали в Генпрокуратуру України, з печаткою та підписами американських експертів, що це правда. Усе, що було далі - це лицемірство.

Водночас зовсім очевидно, що Кучма не давав жодних прямих вказівок вбивати Гонгадзе. Більше того, я ж знаю особисто Леоніда Даниловича. І мені дуже ніяково коментувати його дії. Він допоміг мені в житті, і не один раз. Але є те, що вище мене, - це мої переконання. Я не можу сказати, що тепер, Леонід Данилович, через те, що ви мене врятували колись, я вам буду служити...

Тобто Кучма - друг, але істина дорожче?

Але друг - сильно сказано.

Так у чому ж тоді істина? Кучма - злочинець?

Це тонка матерія. Я довго живу в Лондоні, уже десять років, і для того, щоб людина тут була визнана винною у кримінальному злочині, потрібен стовідсотковий доказ. Тобто якщо є сумніву, навіть невеликі, вже все, вже невинний.

І щодо Кучми саме є сумніви?

У мене щодо Леоніда Кучми колосальні сумніви. Фраза "киньте його чеченцям" - вона там є, але чи означає це, що він мав на увазі, щоб Гонгадзе вбили? Я не знаю.

Але це цілком можна розцінювати як відповідну вказівку - тим більше в тій ситуації, яка тоді була в Україні, і при тому впливі, який мав Кучма, навіть такі його слова можуть розцінюватися як вказівка вбити Гонгадзе...

Але все одно сумнів є, правда? А може, це була вказівка побити його, може ще щось. І якщо опиратися тільки на цю фразу - тоді доказів провини Кучми, звичайно, недостатньо.

Чи окупилися ті інвестиції, які ви вклали в Помаранчеву революцію?

Я вважаю, що це були найефективніші інвестиції за все моє життя (сміється. - Авт.).

Поясніть.

Я помітив, що про інвестиції в політику взагалі мало хто розуміє, тому що вважає їх занадто ризикованими, а я саме вважаю, що вони найефективніші. Але все залежить від того, які критерії ефективності.

Які у вас були критерії ефективності?

Перший критерій ефективності - це прогрес. І я вважаю, що те, що зробив Ющенко, незворотньо, навіть незважаючи на те, що сам по собі він виявився слабаком, і в деякому сенсі навіть зрадником, тому що владу Януковичу віддав за домовленістю. Україна стала іншою. Головне - це самоідентифікація українського народу. І ніхто ніколи не відніме в Ющенка цього досягнення.

І Янукович в 2004 році був зовсім іншим, ніж зараз. Чому? Тому що нація змінилася. І неважливо, скільки часу треба було, щоб вона переломилася в цьому напрямку - до свободи, до незалежності. Знаєте, як складно це назад повернути? Це дуже складно, особливо в наш час. Тому я вважаю, що Віктор Ющенко - це історична особистість. І в нього був такий шанс, але він не реалізував його на сто відсотків. Але й п'ятдесят відсотків - блискуча перемога.

Чому?

Думаю, тому, що він був дуже хворою людиною, його отруїли. Так, його отруїли російські спецслужби. Вони його не вбили, на щастя, вони просто його надломили.

І все? Єдина причина - це хвороба?

Я вважаю, що в основному це хвороба. Я неодноразово зустрічався із братом Ющенка. І він мені сказав: "Борис, до 2007 року він був просто мертвий". Якби Ющенко отруїв Путіна, гебешники його з-під землі б дістали.

Україна м'якша, тому ви не наполягли на тому, щоб знайшли цих отруйників, які, як всім відомо, ховаються в Росії. Все-таки імена відомі. А чому вони в Росії ховаються-то? Виходить, щось все-таки сталося, виходить, вони розуміють, що вони його труїли.

Ющенко в цілому м'яка людина. У ньому кілька моментів мені дуже імпонують. Наприклад, коли він сказав: "Я ненавиджу владу як таку". Це так співзвучно тому, що я думав у дев'яності. І, звичайно, у мене була можливість займати різні пости, - але я не люблю владу.

Ющенко не пояснив чому, а я пояснюю. Тому що влада - це примус, а не переконання. Тому що переконувати мільйони, десятки мільйонів людей практично неможливо, когось доводиться примушувати. Одному це приємно, от як Путіну-садисту, а для когось це неприйнятно, от як для мене і Ющенка.

На вашу думку, чому в 2010 році Янукович переміг Тимошенко?

Тому що сфальсифікував вибори. Але головне - не Янукович переміг, а Тимошенко не перемогла. Не перемогла тому, що поставила особисті амбіції вище інтересів українського народу.

Але в Тимошенко було ніяк не менше можливостей для фальсифікацій...

Насправді там був російський ресурс, просто Янукович ним розумніше користувався, ніж у 2004 році. Головне завдання було не допустити Ющенка на другий строк. А він і сам уже здувся на той час. А далі Тимошенко або Янукович, Росія розуміла, що хрін від редьки не солодший, і те й інше їх цілком влаштовувало - вони будуть рулити і в тому випадку, і в іншому. І, звичайно, Тимошенко мене дуже розчарувала.

Чому?

Вона виявилася все-таки не політиком. Вона виявилася вольовою, але прагнула влади. Виявилося, що Тимошенко думала не про Україну, а про себе улюблену.

Пам’ятаєте, після першого туру виборів раптом виникла дуже важлива нова фігура Сергія Тігіпка? Як співав Цой, "перемен требуют наши сердца..." І Тігіпко міг стати саме тією самою "переменой". Всі себе вже просто дискредитували, і Тимошенко, і Янукович, і Ющенко, усім вони вже набридли. І з'явився Тігіпко, свіжий, правильний, молодий, і абсолютно очевидно, що йому трохи часу не вистачило. Якби Тігіпко був проти Януковича в другому турі, хто б перемагав? За всіма опитуваннях громадської думки, шістдесят - шістдесят п'ять відсотків були б тоді за Тігіпка, тридцять п'ять - сорок відсотків за Януковича. Тому я спробував переконати Юлю зняти свою кандидатуру.

Як ви її мотивували на це?

Мотивував я її так: ви з Тігіпком одержуєте владу на двадцять років, якщо будете крокувати в ногу згодом: п'ять років він, п'ять років ти, п'ять років він знову, і п'ять років ти. Але Юля взагалі не хотіла цього слухати. Вона думала лише про одноособову владу. Вона сказала, що це все провокація.

Ви підтримуєте відносини з нинішньою українською владою? Плануєте приїхати в Україну?

З Януковичем відносин не підтримую, він на мене дуже образився.

За що?

За те, що я написав "Звернення до окраїнного народу".

Але я й за Ющенка не приїжджав в Україну, з'ясувалося, що Ющенко справжній слабак, тому що він тільки гроші в мене просив, і я йому дав, а Янукович у мене нічого не просив, а я йому так неприємно сказав. Тому до Януковича жодних претензій у мене немає. До Ющенка є, він вчинив нечесно. Але зараз і мораль інша. Вчиняти нечесно - це морально, а чесно - вже вважається дурістю якоїсь.

З іншими представниками владної команди, крім Януковича, якісь відносини у вас є?

Взагалі жодних, ні з ким жодних відносин.

Але ви стежите за політикою в Україні?

Знаєте, у чому я переконався? Після того, як я виїхав з Росії, я доклав дуже багато зусиль, щоб якось змінити ситуацію на пострадянському просторі. Але без якісної зміни ситуації в Росії всі на пострадянському просторі будуть харкати кров'ю. Але я серйозно радувався, коли в Україні в 2004 році вийшло щось відвоювати...

А ми це не програємо зараз? Багато хто говорять, що за Януковича регрес призведе Україну до ситуації гіршої, ніж за пізнього Кучми...

Звичайно, регрес буде. Але неправильно говорити, що регрес призведе до гіршого, ніж за Кучми. Тому що, як я вже сказав, за Ющенка відбулися незворотні процеси. Тому жодного шансу повернути Україну в ситуацію до 2004 року не існує. З Януковичем, без Януковича, все одно немає шансу.

А яка мета в Януковича? Він хоче "сам царювати та усім володіти", як у фільмі "Іван Васильович змінює професію"?

Ні, я думаю, що Янукович більше бізнесмен, ніж політик.

Чому ви так вважаєте?

Тому що Янукович висловлює інтереси бізнесу в принципі. Це непогано, я вам маю сказати. Але політик повинен бути вище цього. Висловлювати інтереси бізнесу - це необхідна умова, але недостатня. Тому що бізнес - це тактика, але не стратегія, а політик має бути стратегом. Навіть не політик, а лідер націй. Я не бачу цього в Януковичі.

Хто може "піти" Януковича - бізнесмени або народ? Двірський переворот олігархів або Майдан? Або й те й інше?

Я одне від іншого не відокремлюю.

Тобто олігархи за підтримки Майдану?

Розумієте, політика - це концентрована економіка. Ви назвіть хоча б одну успішну країну, де немає десяти, двадцяти, ста сімей, які в основному визначають ефективність економіки країни. От в Америці це більш диверсифіковано, там не сто, там може бути триста сімей, але все одно це так. Тому що от цих чутливих тварин, от цих олігархів дуже мало. Подивіться по Росії, - скільки з ними борються, а хто ж там править? Просто одні у в'язниці, інші за кордоном, треті залишилися в Росії, але всі провідні залишилися ті самі. Україна вже дожила до того часу, коли інтереси бізнесу, олігархів є, принаймні, необхідною умовою для того, щоб приймати політичні рішення. Без них неможливо. І це добре.

А свій Ходорковський в Україні може з'явитися?

Думаю, що ні.

Чому?

З двох причин. По-перше, Україна м'якша, ніж Росія. Вона вже ближче до Заходу й так далі. По-друге, навіть Янукович розуміє, що воно того не варте. Все, що відбулося в Росії відносно Ходорковського, завдало величезної шкоди режиму. Думаю, якби в Росії тоді розуміли те, що вони розуміють сьогодні, вони поводили б себе по-іншому. Хоча вони, звичайно, мерзота і, загалом, недалекі людці: Путін, Абрамович та інші.

"Головне завдання - не допустити Путіна в 2012 році"

Хто стане Президентом Росії в 2012 році - Путін або Медведєв, на вашу думку?

Некоректне питання. З високою ймовірністю ні той, ні інший.

А хто тоді?

Поясню, чому. Путін - бандюк, а Медведєв - рослина, чиста рослина, взагалі ніхто. Але ця рослина має назву - Президент Російської Федерації. І під нього вибудувалися люди, які незадоволені тим, що робить бандюк.

Еліта російська, я говорю про еліту в цьому разі як про тих, хто приймає рішення або впливає на ухвалення рішення, не важливо як, - їх у Росії від двох до п'яти тисяч осіб. Є супереліта - це ті, хто приймає рішення та впливає на прийняття рішень Медведєва і Путіна. От таких максимум п'ятдесят осіб.

Скільки з еліти хочуть, щоб Путін залишився в 2012 році? Відповідаю - нуль. Чому? Відповідаю чому - Путін виявився злісним, небезпечним, жорстоким, і до того ж дурним. Ця поїздка на "Ладі Калині" Росією говорить про те, що він дурень, реальний дурень, який дуже небезпечний для всіх. Пам’ятаєте, як каже російське прислів'я: "Краще з розумним втратити, ніж з дурнем знайти". Тому не хочуть більше його. От ці дві або п'ять тисяч не хочуть його - мстивий, небезпечний, непередбачуваний.

З п'ятдесятьох представників супереліти, ну, десять, може, ще хочуть його, а сорок не хочуть. Десять кадебешних тварин типу Сечина (заступник голови глави уряду РФ Ігор Сечин. - Авт.), Іванова (заступник голови голови уряду РФ Сергій Іванов. - Авт.) і так далі. А бізнесова частина цієї супереліти, типу шахрая Абрамовича, шахрая Дерипаски і так далі не хочуть Путіна.

А кого ж вони тоді хочуть?

Вони хочуть рослину, тобто Медведєва. Рослина беззахисна, справді при ньому краще, великий ступінь свободи. Більше того, з Путіним, після інформації з WikiLeaks, стало небезпечно. Ну, стане Путін президентом, і він попросить Захід що-небудь зробити для Дерипаски або Абрамовича, - а на Заході Путін вже мафіозі. От просить, щоб Дерипасці дали візу в США - а вони не дають. А після скандалу з хабарництвом у ФІФА і можлива участь Абрамовича в махінаціях у футбольному світі можуть і Абрамовичеві відмовити у в'їзді у Великій Британії.

Тому що довго в Росії може існувати тандемократія?

Не потрібно це обговорювати в асоціації Путін-Медведєв. Тому що Путін - тварина, а Медведєв - рослина, і зрозуміло, що тварина не звертає увагу на рослину. Це потрібно обговорювати в термінах груп, угруповань, організованих політичних злочинних угруповань.

За Путіним стоять одні угруповання, за Медведєвим інші угруповання. І кожне з них використовує Путіна і Медведєва як щит. Але це вже об'єктивна реальність, а не суб'єктивна, це не міркування, які відносини між Путіним і Медведєвим, реальні інтереси, які й мають значення в політиці.

Я вважаю, що головне завдання на сьогодні - це не допустити Путіна в 2012 році.

І як?

Не кваптеся. Я вважаю, що правильно поставлене питання - це дев'яносто дев'ять відсотків відповіді. Чому? Тому що питання формуються з нескінченної безлічі, а відповідь, як правило, з континуального, і навіть із кінцевого. А часто з дихотомічного - "так" або "ні". Тому правильне питання: що потрібно зробити, щоб Росія не розвалилася? І тому дуже важливо, щоб не Путін, а Медведєв, от ця рослина, прийшов в 2012 році. Дуже важливо, щоб на наступні дванадцять років не прийшов Путін, тому що тоді вже точно, абсолютно однозначно Росії більше не буде.

Але є чи якась третя сила в Росії, яка, нехай не в 2012 році, а, скажемо, років через десять, зможе розірвати ланцюг Путін-Медведєв?

Є - народ. Та сила, що в остаточному підсумку неминуче змусить Росію стати частиною цивілізованого світу. А що стосується зв'язки- її просто не існує, є хазяїн - Путін, і є найманий менеджер.

Інтерв'ю взяв Мілан Леліч, "Главред ".





Архів
Новини

ok