Інтерв’ю 2019-05-20T04:04:59+03:00
Українські Новини
Олег Шишкін

Олег Шишкін

Олег Шишкін: Україна зараз обирає між рухом до розвиненої економіки і падінням до залежної

Останні роки технопарки не можуть похвалитись великими досягненнями. З яких причин?

Я розумію це питання так: за рахунок чого відбувається загальний підйом економіки - за рахунок зростання промислового виробництва чи нарощування обсягів сфери торгівлі й послуг? Технопарки мають відношення саме до виробництва. Та й то не до всякого, а тільки до того, що базується на нових технологіях і продуктах. Більш того, завданням технопарків є організація нових високотехнологічних виробництв, а не підведення спеціального режиму діяльності під діюче виробництво. А це процес, що потребує часу і значних ресурсів. Тому результати діяльності технопарків можна побачити й відчути не через кілька місяців (як у торгівлі), а через кілька років. Наприклад, перші проекти українських технопарків були затверджені й почали виконуватися в 2000-2001 роках. А реальну віддачу в вигляді помітних обсягів виробництва інноваційної продукції, відрахувань у бюджет і нових товарів на ринку всі побачили тільки в 2003-2004 роках.

Нинішня ситуація в технопарках обумовлена двома факторами. Найголовнішим є зміна умов спеціального режиму інноваційної діяльності, що відбулося в 2005-2006 роках. В результаті робота в рамках інноваційних проектів технопарків стала (і залишається зараз) економічно невигідною для малих і середніх підприємств. А тим часом саме вони, згідно зі світовим і українським досвідом, є найбільш інноваційно активними й зацікавленими у впровадженні у виробництво й виведенні на ринок нових високотехнологічних наукомістких продуктів. Зараз же робота в рамках проектів технопарків цікава тільки для великих компаній, серед яких інноваційно активними є далеко не всі. Але навіть і при такому стані справ розгляд тих небагатьох нових інноваційних проектів усіляко блокувався попередніми урядами. А час же йшов. У результаті на всі технопарки України замість понад 100 інноваційних проектів в 2004 році ми зараз маємо десяток. Та й ті відчувають серйозні труднощі з фінансуванням науково-технічних робіт з удосконалення нових технологій і продукції.

Як вплинула ситуація в галузі конкретно на технопарк "Інститут монокристалів"? Які проекти виявилися замороженими?

Технопарк "Інститут монокристалів", як і всі інші технопарки України, опинився на межі, якщо не за межею виживання. Після перегляду умов роботи технопарків у 2005-2006 роках із 25 працюючих проектів технопарку залишилося тільки 7, та й ті досить швидко згорнули роботу. Серед заморожених виявилися проекти з розробки й організації виробництва медичних тест-систем на основі генної інженерії, сучасного компресорного обладнання, медичних томографічних гама-камер і багато інших. У результаті низка таких виробництв, які ще не дійшли до стадії випуску продукції, виявилися практично згорнутими, а створення інших дуже загальмувалося.

Що буде з галуззю далі, якщо ситуація не зміниться? Як вона буде розвиватися, що відбудеться?

Україна зараз перебуває в точці ухвалення рішення про подальший напрямок розвитку: рухатися у бік розвинених країн із сучасною економікою, що базується на науці й інноваціях, чи продовжувати сповзання, а точніше, стрімке падіння у бік відсталих країн із залежною економікою. Вся країна, включаючи економіку, перебуває в критичному стані на краю прірви. І падати чи не падати туди -  залежить від реальних кроків, а не декларацій влади. В Україні немає значних сировинних ресурсів, торгівля якими приносила б постійний великий дохід для підтримки держави на плаву. Тому єдиний шлях угору для країни пов'язаний тільки зі ставкою на науку й інновації. Причому на вітчизняну науку й інновації. Тільки вони можуть стати основою для створення українських сучасних виробництв, тому що ніхто, ніколи й ні за яких умов не стане передавати в іншу країну новітні розробки, що мають ринкову перспективу.

Якщо ситуація не зміниться або погіршиться, то нас очікує досить швидке впадання економіки в повну залежність від імпорту розробок і технологій другої свіжості, повне руйнування й деградація науково-технічного потенціалу, різке зниження рівня вищої, а за нею і всіх інших видів освіти, а в майбутньому - втрата здатності країни до організації будь-якого більш-менш високотехнологічного виробництва. І ця перспектива цілком реально насувається. Ви вже зараз спробуйте знайти розумного й грамотного лікаря або інженера, знайомих на практиці із сучасним станом справ у своїй галузі. Доведеться постаратись. Справа в тому, що наука в будь-якій країні є одним із ключових елементів розвитку й суспільства й економіки. Серйозна прикладна наука не може існувати без постійного впровадження її розробок, що здійснюється через інноваційну інфраструктуру. В Україні єдиним реально працюючим елементом такої інфраструктури є технопарки. Саме вони давали певні можливості для впровадження вітчизняних розробок у виробництво. Без цього неможливий ні розвиток прикладних наукових досліджень, ні створення нових сучасних високотехнологічних виробництв. А немає науки - немає й освіти. Навчити студентів на сучасному рівні може тільки вчений, що займається науковими дослідженнями на сучасному рівні.

Що треба змінити для того, щоб технопарки почали нормально працювати?

Насамперед потрібно знову зробити спеціальний режим інноваційної діяльності технопарків економічно привабливим для всіх підприємств, і в першу чергу, для малих і середніх, які є найбільше інноваційно активними. Винаходити нічого не потрібно - є вже апробований на практиці режим роботи в 2000-2005 роках. Однак при цьому потрібно ще більш чітко законодавчо закріпити вимоги, щоб в основі будь-якого інноваційного проекту технопарку лежали українські розробки. Такі пропозиції були підготовлені з ініціативи й за участі самих технопарків ще кілька років тому. Однак ніхто їх всерйоз розглядати не хоче до цього часу. Всі спроби обговорити їх наштовхуються на відвертий саботаж і заперечення. Таке відчуття, що владні структури не тільки не в змозі подивитися в завтрашній день вітчизняної економіки, а й просто подумати вранці, що буде ввечері. Позицію високопоставлених чиновників дуже яскраво продемонстрував представник Мінфіну під час розгляду одного з інноваційних проектів нашого технопарку, сказавши, що у виконавців проекту є потенційні споживачі високотехнологічної продукції, виробництво якої вони збираються організувати в рамках проекту, а вони ще хочуть отримати й державну підтримку. От нехай ці потенційні споживачі й фінансують організацію виробництва. Іншими словами, якщо вам потрібна пачка високоякісного масла, то спочатку профінансуйте будівництво сучасного заводу з його виробництва, а потім купите пачку, яка вас цікавить. Як то кажуть, нема слів, одні вигуки.

Яка ситуація з розвитком технологічних парків у інших країнах? Могли б навести конкретні приклади, що означає ця галузь для розвинених країн?

Технопарк є одним із елементів інноваційної інфраструктури будь-якої країни. До неї відносяться й бізнес-інкубатори, й венчурні фонди, й інші форми державної підтримки науково-технічної й інноваційної діяльності. Просто в Україні, крім технопарків, інших реально діючих елементів інноваційної інфраструктури практично немає. Тому до технопарків така пильна увага. Однак в інших країнах роботу технопарків треба розглядати в контексті всієї системи державної підтримки інноваційної діяльності. І тут досвід і практика економічно розвинених країн говорять самі за себе. У США, Японії, Німеччині, Франції й інших країнах саме інноваційна система є головним джерелом продуктів і технологій для бізнесу. При цьому ефективність і спрямованість інноваційної діяльності обумовлена державною підтримкою через гранти, податки, умови роботи й т.ін. У поєднанні з розумною організацією науки й державним стимулюванням високотехнологічного виробництва в цих країнах створена формула сучасної економіки, що базується на безперервному ланцюжку "висока наука - ефективна інноваційна система - високотехнологічне виробництво". Результати роботи цієї системи ми бачимо щодня, сідаючи в сучасні автомобілі, використовуючи побутову техніку, комп'ютери й оргтехніку, мобільні телефони й т.ін. Але за цим усім стоїть добре налагоджена й ефективна система взаємодії й відповідальності як держави, так і бізнесу.

Які значні проекти реалізували українські технопарки за час їх існування?

Українські технопарки чимало зробили для створення високотехнологічних виробництв у країні та впровадження українських розробок. Це й унікальні технології зварювання живих тканин, і виробництво гами найсучаснішого зварювального й медичного обладнання, кристалів і детекторів іонізуючого випромінювання на їх основі, особливо чистих неорганічних солей, суперсучасних плівкових матеріалів, створення одних із перших в Україні виробництв ліків, у тому числі й вітчизняних, за міжнародними стандартами GMP і багато чого іншого. Всі ці виробництва продовжують працювати й зараз, приносячись державі доходи в бюджет, висококваліфіковані робочі місця й гідні зарплати людям.

Чому спеціальний режим технопарків не потрапив у новий Податковий кодекс? У чому причина вашого конфлікту з урядом?

У тім-то й парадокс, що у технопарків немає жодного конфлікту з урядом. Технопарки є інструментом уряду, спрямованим на модернізацію економіки, розвиток високотехнологічного виробництва у країні. І працюють вони строго в тих умовах, які їм визначає держава в особі уряду, Верховної Ради, міністерств і відомств. Більш того, самі технопарки виступають за посилення вимог до інноваційних проектів, які повинні базуватися на українських розробках, а не на імпорті застарілих технологій з-за кордону.

А от всі уряди за останні роки конфліктували з технопарками, створюючи їм усілякі перешкоди, обрізаючи можливості для виконання покладених державою на технопарки завдань і всіляко очорняючи технопарки в очах суспільства. Навіщо все це робилося - нам зрозуміти складно. Таке відчуття, що все це є проявом гострого бажання довести, що в нашій країні жодна інноваційна діяльність неможлива й науки просто немає й не може бути. То чи не простіше чесно сказати, що уряд прагнути перетворити Україну в відсталу аграрну країну з неефективною економікою, низьким рівнем освіти й другосортним виробництвом. Зате країна становитиме собою відкритий ринок для імпорту технологій і розробок учорашнього дня з розвинених країн, такий собі привабливий об'єкт для трансферу застарілих технологій. При такому реальному напрямку економічної політики держави технопарки в Україні не потрібні взагалі. Тільки що буде із країною? Чи своє майбутнє й майбутнє своїх дітей наші політики з майбутнім України зовсім не пов'язують?

Тому хочеться вірити, що відсутність спеціального режиму інноваційної діяльності у проекті Податкового кодексу обумовлена недомислом людей, котрі його готували. Адже Податковий кодекс - це не збірка інструкцій зі сплати податків і не політична декларація, не обов'язкова до виконання. Це жорсткий реальний документ, у який закладені реальні економічні пріоритети держави. І відсутність серед них науки, інновацій, високих технологій змушує серйозно задуматися про те, яку економіку і яку країну збираються побудувати наші державні мужі. А технопарки - всього лише інструмент для створення сучасного високотехнологічного виробництва або баласт для будівництва відсталої залежної країни.

 

 


Архів
Новини

ok