Жан-Клод Ван Дамм

Жан-Клод Ван Дамм: ваші чоловіки мене дратують!

 "Брюссельський мускул" — про дружбу з Путіним, листівки від Шварценеггера, а також про те, що його дратує в наших чоловіках, і про готовність одружитися з українкою.

- Жане-Клоде, у жовтні у вас ювілей. Зізнайтеся, як себе почуваєте у свої майже п'ятдесят?

- Я відмінно себе почуваю. Зараз я сильний і духовно, і фізично. Я менше, ніж раніше, хвилююся й переживаю про якісь там дрібниці, наприклад, раптом спізнюся на рейс... Ні, звичайно, я усе ще беру всяке собі в голову, але набагато менше, ніж у молодості. Так що фізично я почуваю себе добре, а ментально - більш розслабленим.

- Тобто розслабленим?

- Уявіть, що ви плаваєте: одного дня вам це дуже важко дається, а іншого - просто ловите хвилю. Саме цим я зараз і займаюся.

- Оглядаючись назад, про щось жалкуєте, можливо, про помилки молодості, які б ви хотіли виправити, адже вас часто звинувачували то в алкогольній, то в наркотичній залежності?

- Жаль є, але знаєте що? Він для мене не існує! Неважливо, яким шляхом я йшов - гарним або поганим, тому що цей шлях все одно привів мене сюди, у сьогодення! І зараз я сиджу перед вами. Хто знає, де б я був зараз, якби увесь час був "хорошим"? Але чесно, я ні про що не жалкую.

- Жане-Клоде, а ви усе ще здатні повторити свої знамениті трюки, наприклад, шпагат між двома стільцями?

- Зараз у мене занадто вузькі джинси! Звичайно, я усе ще здатний робити всі ці трюки, але для початку потрібно розігрітися. Не так, як раніше, - раз і готово. Але це нормально в п'ятдесят років.

- А як підтримуєте себе у формі? Мабуть, загартовуєтеся, адже ми зараз сидимо з вами у відкритому кафе, страшенний холод, а ви тільки в реглані?

- Просто я провів дуже багато часу біля Північного моря в Бельгії! А ще в мене дуже багато собак різних порід, тому я всіх їх вигулюю щоранку на пляжі, а там дуже вітряно і холодно. Так що для мене прохолодна погода - саме воно. Я не люблю, коли спекотно. Це погано для здоров'я.

- З фізичним здоров'ям зрозуміло, а що може вас змусити розплакатися?

- Усе, що пов'язане з моїми батьками, сім’єю, друзями і собаками.

- Ви давненько не були в Україні, ми вже встигли за вами засумувати...

- Спасибі! Я просто нещодавно проводив час разом з Путіним, а ще був зайнятий створенням нової марки годинника. Вони вже продаються по всій Азії.

- Кажуть, ви з Путіним друзі...

- О так! Він дуже гарна людина, любить спорт. Саме на цьому ми з ним і зійшлися, він же займається дзюдо, а я йому ще показую прийоми карате. Ми спілкуємося цілком нормально. Чимало розмовляємо - він буквально годує мене інформацією, просвіщає із приводу історії Росії, розповідає про те, якою його країна була в минулому. Я всього цього не знав і був дуже вражений. Я, пам'ятаю, сказав йому: "Дивно те, як ти говориш про Росію, тому що буквально в кожному слові відчувається любов". І в цьому не відчувається ніякої фальші, він дійсно любить свою країну.

- А як ви познайомилися?

- Чимало років тому на якомусь спортивному змаганні.

- Ви себе вже проявили і як продюсер, і як режисер, створюючи "Орлиний шлях", а про якого-небудь політика могли б зняти фільм?

- Ну, я все-таки не дуже добре розбираюся в політиці, як і в релігії. Я намагаюся стояти осторонь від усього цього. Як вам пояснити? Я - людина народу. Я розумію таксистів, офіціантів, вантажників... Ну а що стосується політики, та й таких речей, як правила дорожнього руху, - це все головний біль для мене. Так що я цураюся цього. Коли я зустрічаюся з Путіним - це просто дружба. І може саме тому йому подобається проводити час разом зі мною. Я не говорю з ним про політику, не говорю про бізнес, усе на рівні "я щасливий бути з тобою"...

- А що скажете про нашого президента Віктора Януковича?

- Я не зустрічався з ним, і не мені про нього судити. Але я впевнений, що я менш освічений, ніж ваш президент, адже щоб управляти країною треба бути дуже кваліфікованим фахівцем. Але я чув дуже багато гарних історій про нього - у тому розумінні, що він прийшов до влади вже із грішми, так що він зацікавлений у тому, щоб допомагати країні, а не заробляти.

- А про Юлію Тимошенко чули?

- Насправді ні. Та й взагалі, досить говорити про політику! Я просто боюся, що мої висловлювання будуть неправильно інтерпретовані... А таке вже траплялося.

- Ви вже відчули в собі якісь риси українського, російського характеру?

- Не знаю чому, але я дуже добре сходжуся з людьми зі Східної Європи. Зрозумійте, я ж не з Америки, я - європеєць, бельгієць. Мені дуже подобається ваша мова, вона дійсно гарна, а люди дуже добрі й ніжні. Вони люблять мене так само, як я люблю їх. Саме тому я зараз знову тут у вас, в Україні.

- На ваш погляд, чи є різниця між Україною й Росією, як ви вважаєте?

- Ну а яка різниця між Бельгією й Голландією? Між Голландією й Англією? Різниця між Росією й Україною... В України є незалежність, і це дуже добре. Той же Путін говорив мені, що йому дуже подобаються люди в Україні, і з ним я, звичайно ж, погодився. Для нього немає ніякої різниці, та й для мене теж. Коли він говорив про Україну, він говорив як про велику дитину, він дуже любить Україну. Я не знаю про політичну ситуацію, але коли Путін говорив про українців, у мене склалося таке враження, що він говорив про свою сім’ю. Путін взагалі - незвичайний президент, тому що коли ти спілкуєшся з іншими президентами, вони тримають дистанцію, а Путін тримається дуже розслаблено й чесно. Звичайно, я люблю Путіна, у нього є харизма.

- Що вас найбільше вразило в Україні?

- Те, як жінки доглядають за собою! Вони роблять це дуже й дуже добре. Не дуже забезпечені люди, середній клас, багатії - усі жінки мають карколомний вигляд.

- А неприємно здивувало?

- Іноді чоловіки поводяться ну вже занадто "як мачо". Це мене дратує. Да розслабтеся, ви сильні, ну не потрібно це так нав'язливо показувати!

- Жане-Клоде, а в простої українки є шанс стати вашою дружиною, хоча ви й окольцьований?

- Я знаю, багато жінок люблять мене на відстані, а в житті я дуже складний хлопець. Я насправді не знаю, як розмовляти з жінками, я не Дон Жуан. А щодо того, щоб одружитися з українкою - все можливо. Це все питання "хімії". У тебе може бути найпрекрасніша або найвродливіша жінка - вся справа в "хімії".

- Які риси характеру, звички ви змогли б пробачити жінці?

- Те, що ти можеш пробачати людям їхні помилки або недоліки - ознака сили. Коли ти любиш людину, ти любиш її такою, якою вона є. Так би мовити, весь комплект, всю упаковку.

- Ви якось висловлювалися, мовляв, шкода, що в більшості країн світу не вітається багатоженство...

- Усе залежить від релігії, а я не дотримуюся релігійних догм, я дотримуюся свого серця.

- В Україні вас бачать із нашою співвітчизницею Оленою, а чому не привозите до нас свою законну дружину Гледіс?

- Вона просто не любить подорожувати, вона домосідка.

- А ще кажуть, що Гледіс у вас дуже ревнива, та ще й бодібілдингом займається...

- Так, вона може вдарити й убити мене. За що? А просто так, про всяк випадок.

- А ви - у відповідь?

- Що ви! Ні!

- Жане-Клоде, як вважаєте, хто з молодого покоління героїв бойовиків здатний вас замінити, скласти конкуренцію?

- Ніхто! Ніхто нікого не може замінити. Я не можу замінити вас, ви - мене.

- А що ж все-таки з вашим фільмом "Вежа", який ви ще рік тому обіцяли зняти в нас в Україні?

- Я продовжую просувати цей фільм тут, в Україні. І це дуже важливо. Я хочу внести ясність, адже люди думають, що я тут просто розважаюся. Фотографи знімають мене тільки тоді, коли я танцюю на дискотеці, п'ю горілку... Але вони не знімають мене тоді, коли я оглядаю музеї, церкви... Тому люди думають, що я приїжджаю сюди не для того, щоб знімати кіно, а просто відриватися. Я хочу знімати кіно тут, і я буду це робити. Я адже проводжу тут купу часу, витрачаю гроші на готелі, авіаквитки... Але знімати кіно - це не так легко, треба гроші.

- Тобто строки зйомок відсуваються?

- Так, але це нормально. Через пару днів я буду знімати фільм у Луїзіані, він називається "Око дракона", а потім повернуся в Україну. Так що буду знімати два фільми майже одночасно.

- Чому ми не побачили вас у новому фільмі Сільвестра Сталлоне "The Еxpendables" ("Нестримні")?

- Тому що я не "expendable"! Знаєте, як це перекладається з англійської? Той, кого можуть убити. Один загине, візьмуть іншого. Але це жарт. Слай подзвонив мені, але я хотів точно знати сценарій, історію, а він, мабуть, був занадто зайнятий і не став докладно мені розповідати... Хто знає, може, ми знімемо інший фільм разом.

- А зі Шварценеггером дружите?

- Він мій друг, класний хлопець. Я одержую від нього листівки на Різдво й Великдень щороку. А Сталлоне - дуже розумна людина й дуже багато працює для свого віку. А як я можу мати якісь проблеми з розумними людьми?

- Як зараз складаються стосунки з Міккі Рурком? Адже раніше ви проводили з ним багато часу...

- Це дуже сумна для мене історія. Зараз він ставиться до мене якось зневажливо. Колись, коли в нього зовсім не було грошей, повний нуль, він попросив мене знайти роботу для нього. Я сказав - немає проблем. А шість років потому він про мене вже й не згадував. Я не знаю чому. Я хотів би подивитися йому в очі й запитати: "Міккі, чому ти так зі мною вчинив? Я що, зробив тобі якусь капость?".

- Ви ж знайомі й із Чаком Норрісом...

- Я тренував його два роки, приходив до нього в зал. Я молодший за нього, але він був дуже милим хлопцем. Ми познайомилися в Лос-Анджелесі, він побачив мене на одному з боїв і був дуже вражений.

- У Росії й Україні актори у принципі дружать один з одним, можуть разом зібратися на кухні. Як із цим у Голлівуді?

- Так, я знаю щодо дружби, все, як і у Франції! Але в Голлівуді зовсім не так. Ні, звичайно, усюди є гарні люди. У Голлівуді з дитинства навчають усіх говорити: "Привіт, привіт!", але в Україні, наприклад, це набагато природніше, ти відчуваєш щирість. А в Америці, як тільки з'являються проблеми, друзі кудись зникають.

- А брали участь у традиційному для нас змаганні - хто більше вип'є?

- Я виграю. Я завжди п'ю більше! Але якщо серйозно, я, звичайно ж, не влаштовую змагань із пиття.

- Це правда, що вам не подобається один із найвідоміших ваших фільмів "Кривавий спорт"?

- Він гарний з погляду бойових мистецтв, але в іншому... Перша версія сценарію, який я прочитав, була гарна, але потім усе вийшло так собі... Я, якщо чесно, практично не дивлюся фільми зі своєю участю. Зараз я подобаюся собі на екрані набагато менше, ніж раніше.

ЖІНКИ ВАН ДАММА: З ДАРСІ ПОЗУВАВ, З ГЛЕДІС ОДРУЖИВСЯ ДВІЧІ, А В УКРАЇНІ КРУТИТЬ ЛЮБОВ З ОЛЕНОЮ

Уперше Ван Дамм одружився ще в 18 років на батьківщині, в Бельгії. Його дружиною стала 25-річна Марія Родрігес. Саме на її кошти Жан-Клод купив спортивний комплекс "Каліфорнія Джим". Злі язики, до речі, говорять, що їхній шлюб тривав, поки Ван Даму були необхідні фінанси Марії. Подружжя розійшлося в 1981 році. Другою дружиною майбутньої зірки стала Синтія Дердеріан - вони одружилися в 1984 році. Синтія була дочкою хазяїна будівельної фірми, у якій працював паркетником тоді ще зовсім не затребуваний у Голлівуді бельгійський красень. Ну а одержавши свою першу помітну роль у кіно, Жан-Клод розвівся й із Синтією.

З головним, зі слів Ван Дамма, коханням свого життя Гледіс Португез (одружені двічі - з 1986-го по 1993-й рік і з 1999-го до сьогодні) актор познайомився через п'ять років після приїзду в Америку. Вона була чемпіонкою США з бодібілдингу, а коли народився їхній із Жан-Клодом первісток Крістофер, залишила спорт і стала домогосподаркою. Заради нього Гледіс навіть розробила спецдієту на основі конини й тушкованої кролятини, тому що Ван Дамму була потрібна високопротеїнова їжа з мінімальним вмістом жирів. Незабаром у них народилася дочка Біанка. Але тут на обрії з’явилася Дарсі Лапьєр - переможниця конкурсу краси з Гавайських островів. Він розвівся із Гледіс і одружився з Дарсі в 1994-му. Вони знімалися разом для еротичних журналів і часто бували "під кайфом". Але Дарсі не підтримала чоловіка, коли той почав лікуватися від наркотичної залежності, і Жан-Клод повернувся до Гледіс.

А ось в Україні він з'являється з дівчиною із Кривого Рогу Оленою Каверіною — вони познайомилися на дискотеці в Таїланді, де Олена працювала перекладачкою.   

З ОЧКАРИКА Й БАЛЕРУНА ВИРІС АКТОР-КАРАТИСТ

Ім'я: Жан-Клод Ван Дамм (справжнє ім'я актора — Жан-Клод Камілль Франсуа Ван Варенберг)
Народився: 18.10.1960 у Брюсселі (Бельгія)
Кар'єра: актор, сценарист, продюсер і режисер

Жан-Клод народився в сім’ї бухгалтера й продавчині квітів, та й сам Ван Дамм на зірку бойовиків не тягнув: займався балетом, носив окуляри з товстенними лінзами, був кволим, плаксивим хлопчиком, над яким насміхалися ровесники. Але все змінилося, коли батько здав його на карате. Уже в 16 років Жан-Клод виграв чемпіонат Європи, одержавши чорний пояс. А потім провів низку боїв з кікбоксингу, щоправда, жоден із його спортивних титулів не має офіційного підтвердження - усе зі слів самого Ван Дамма. До 20 років у Жан-Клода був свій клуб (там викладали карате, аеробіку, танці й бодібилдинг), будинок, спортивна машина, рахунок у банку й дві-три епізодичні ролі (навіть гея). Але саме кінематограф і став для нього черговою метою, заради якої, він, не знаючи англійської, переїхав у США.

Спочатку, як зізнавався Жан-Клод, йому доводилося працювати викидайлом у барах і ночувати в машині, а вдень ходити на проби. Через певний час йому таки вдалося роздобути вартісну роль у фільмі "Не відступати й не здаватися" (1986), зігравши російського бійця Івана Крушинського й одержавши за це гонорар $250. Потім була роль відомого в 80-і роки бійця Френка Дьюкса у фільмі "Кривавий спорт" (1988). Фільм з бюджетом $1,5 млн зібрав у прокаті $11 млн і ще $50 млн за рахунок відеокасет. Далі були "Кікбоксер" (1989), "Самоволка" (1990), "Подвійний удар" (1991), "Універсальний солдат" (1992) тощо. З останніх робіт - "Ж.К.В.Д." (2008), "Універсальний солдат 3: Відродження" (2009) і незабаром у прокаті - "Орлиний шлях" (2010). А найбільший гонорар у Ван Дамма був за "Вуличного бійця" (1994) - аж $ 6200000.

Інтерв'ю взяв Максим Петрук, "Сегодня ".

 

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.