Інтерв’ю 2022-09-14T04:05:48+03:00
Українські Новини
Олександр Ярославський

Олександр Ярославський

Олександр Ярославський: де я, а де політика? Я простий український хлопець із Харкова

Вам який чай – просто чорний чи наш червоний? - запитує Олександр Ярославський.

А в чому різниця?

Коли п'єш червоний, то починаєш будувати дороги, стадіони і легко розставатися з грошима, – жартує він.

Харківський мільярдер і власник клубу "Металіст" Олександр Ярославський усіляко намагається постати в образі благодійника, який на свій страх і ризик вкладає гроші в проекти Євро-2012 з млявою віддачею.

Однак ця людина не настільки проста, як намагається себе представити. У його гуморі відчувається цинізм великого бізнесмена.

Вкладені в Євро-2012 кошти рано чи пізно конвертуються в імідж Ярославського, і його слово важитиме в Харкові стільки ж, скільки Ахметова - у Донецьку. Це вплив, який нічим не вимірюється, але є присутнім як постійний фактор на зразок атмосферного тиску.

Оглядини нового іміджу можна чекати 5 грудня - на своє 50-річчя Ярославський хоче відкрити заново відбудований стадіон "Металіст".

Він дуже обережний зі словом - під час інтерв'ю виникає відчуття, що це не один з десяти найвпливовіших олігархів України, а іноземний інвестор, якому політкоректне чуття не дозволяє висловити всі свої думки вголос.

Врешті створюється суперечливе почуття: чи то ця людина справді недосяжно далека від інтриг і політики, чи то настільки остерігається зайвих турбот, що воліє не говорити вголос усе, що думає.

Олександр Ярославський призначив час інтерв'ю на ранній ранок у себе в офісі. Туманний київський Поділ, диван зі шкіри алігатора, рвані джинси і потрійний червоний чай із травами за власним рецептом.

Як завжди, цей день для нього почався з підйому о шостій ранку, занурення в Дніпро і шестикілометрового кросу лісом.

- Ці процедури - спроба загартувати дух або абстрагуватися від навколишніх проблем?

- Ні, це просто дає мені комфортний стан душі і тіла. А з приводу проблем... Я вважаю, що в людини немає проблем. У неї є питання.

- Яке вас сьогодні питання мучило найбільше?

- Вони мене взагалі не мучать, вони стоять на порядку денному. Я вважаю, що для мене сьогодні основне питання - це остаточно визначитися з експертами УЄФА щодо формату стадіону в Харкові. Вони внесли деякі косметичні зауваження.

Ми ж реконструювали стадіон, а не будували новий. І строки, за які ми це зробили, здивували навіть нас самих. Природно, ми переконали всіх, що можемо зробити швидко, але якісь речі не врахували. Хоча, якби ми так швидко не робили, ми б ніколи з резервного міста Євро-2012 не стали основним.

Я СТАВ ДЕПУТАТОМ, ЩОБ У МЕНЕ У ДВОРІ НЕ ЇЗДИЛИ БТРИ

- Україна поринає в президентські вибори. Кого ви будете підтримувати?

- Нікого. Так до мене і по підтримку ніхто не звертався.

- Вас влаштовує те, що в Україні відбувається?

- Так, мене все влаштовує. Погода от сьогодні гарна...

- Тобто вам однаково, хто буде Президентом?

- Якщо я не впливаю на цей процес, навіщо ми будемо про це міркувати? Я не сиджу і не мрію. Можна сидіти без копійки грошей і мріяти: що б я спробував - червону ікру або чорну. А грошей немає навіть на кабачкову...

- Чи бачите ви принципову різницю між розвитком України за Тимошенко і Януковича?

- Мене цікавить тільки як я зможу інсталюватися в цей формат. Думаю тільки про це. От я чекаю: оголосять переможця, пройде інаугурація, і я...

- З букетом до нового Президента.

– Так. (Сміється)

- Скільки ви в радянський час пропрацювали в міліції?

- Я в міліції практично не працював. Закінчив вищі курси ОБХСС і був на стажуванні в міліції буквально півтора місяці. Лейтенантом, по-моєму. Навіть не пам'ятаю.

- Просто за вашими спробами не відповідати на питання відчувається досвід роботи в правоохоронних органах.

- Та ну що ви!

- Просте питання - вас цікавить розвиток України як держави?

- Не цікавить. Тому що я на це не впливаю.

- Тобто ви б хотіли жити в якійсь іншій країні?

- Ніколи в житті! Я хотів би жити тільки у своєму рідному Харкові. І ніколи в якусь іншу країну я жити не виїду.

Просто це ви в Києві звикли у Верховній Раді міряти такими глобальними масштабами. А мені до душі питання простіші: наприклад, скільки цемент коштує.

Мене цікавлять близькі речі, а не глобальні. Тому що в нас усі люди в країні живуть від виборів до виборів, які чергуються із частокольною періодичністю. Не встигли одні закінчитися, починаються наступні. Коли я зрозумів, що це безглузде заняття, то перестав про це думати.

- Ви мовчите про свої політичні переваги, тому що обпеклися 2004 року? За нашою інформацією, тоді Кучма збирав представників великого бізнесу і сказав: "Потрібно підтримати Януковича"...

– Ви звідки знаєте, що я там був? (Сміється)

- ...І ви тоді, 2004-ого, як умову підтримки сказали, що на "Укртатнафту" (Кременчуцький НПЗ) директором має повернутися Павло Овчаренко.

- Так ви що, ніколи такого не було! І що, хіба мені повернули "Укртатнафту"?

- Ні, вас обдурили. Тому відтоді ви не говорите про переваги. Але ви ж підтримали Януковича?

- Звісно. Я підтримав його як громадянин України. Прийшов і проголосував за Януковича.

- Ви вирішили назавжди піти з політики?

- Політики немає в нас. Немає і не було. Може, була колись у Радянському Союзі...

Я люблю речі конкретні, які відчутні і після яких є реальний результат. А що таке політика в Україні? Та ж робота в парламенті: депутат ходить, ходить, потім виїхав на Мальдіви або Сейшели, повернувся - і знову ходить, ходить. Це вічний процес, як ріка. Човен по ній пливе і пливе. Витяг його на берег, він постояв, потім знову кинув, і він знову пливе.

- Навіщо ж тоді 2003 року ви стали народним депутатом?

- Щоб у мене у дворі не їздили БТРи.

Я НА МІСЦІ УЄФА ДІЯВ БИ ТАК САМО

- Як ви оцінюєте ймовірність відмови Харкову в проведенні Євро-2012?

- Харкову не відмовлять! Даю за це 100%. Якщо в політиці я справді не знаю, як я буду інсталюватися за того або іншого Президента, то тут я точно знаю, що Харкову не відмовлять. Харків сьогодні - найдинамічніше місто з підготовки до Євро.

- Чому ж? Стадіон у Донецьку є, а у вас ще немає.

- Хіба питання у відкритті стадіону? У нас же чемпіонат 2012 року, а ми відкриємо через місяць, 2009-го.

- Як у Харкові з інфраструктурою для розміщення гостей?

- У нас краще, ніж скрізь. Є необхідне число готельних номерів. П'ятизіркових номерів потрібно 1240, з них сьогодні прийнято 200 з чимось. Це при тому, що три місяці тому не було жодного. Готелі покращують умови обслуговування, і їх приймають структури УЄФА.

- Ви займаєтеся готельним бізнесом?

- Ні.

- Куди саме ви інвестуєте особисті гроші в Харкові на Євро-2012? Стадіон, термінал в аеропорту?

- Щоб прибрати всі інсинуації, відразу розставлю крапки над "і". Стадіон у Харкові - це обласна комунальна власність. З 600 мільйонів гривень, необхідних для його реконструкції, держава дала 140 з держбюджету, 50 мільйонів дало місто, і 80 мільйонів дала Харківська область. Це 270 мільйонів. Вважайте, решту дав я.

У майбутньому харківський стадіон хочуть зробити акціонерним товариством, де була б державна частина акцій і частка інвестора.

- Ви одержите контрольний пакет?

- Який контрольний пакет? В ідеалі я хотів би, щоб у мене було 25%, щоб я вклав 140 мільйонів, а решту дали держбюджет - 246 мільйонів, а також 186 мільйонів - разом місто Харків і Харківська область.

- Ви ж людина прагматична, маєте відчувати свою вигоду.

- Тут немає прагматизму. Називайте це меценатством - як завгодно.

- Вам що, немає куди подіти 200 мільйонів?

- Є. Але необов'язково ж увесь час кудись запроторювати. Всіх дивує це питання - і міліцію, і податкову.

- Вас перевіряли?

- Звісно. Ніхто не може в це повірити! І чим більше не вірять, тим більше перевіряють. Вони думають: "Як же так, де ж тут підступ?" А я ще й три дороги побудував на свої гроші. Нонсенс! Упорядкували цілий ряд будинків. Як це назвати?

- Підготовка інфраструктури до Євро-2012.

- Так, але я витратив на це десь порядку 60 мільйонів гривень.

- Ви назву вже придумали для стадіону в Харкові?

- Так. Стадіон "Металіст".

- "Металіст-Арена"...?

- Жодних "арен" не буде, це ж не цирк. Просто стадіон "Металіст".

- Стадіон - це збитковий проект чи в майбутньому можливий якийсь прибуток?

- Сам стадіон - це назавжди збитковий проект. Навіть незважаючи на те, що там будуть ресторани, бутики.

– Але це однаково конвертується в якийсь вплив, підтримку жителів міста…

- Моїм дітям буде без різниці. Це ж не матеріальні цінності, які потім можна буде конвертувати назад.

- Що ще, крім стадіону, є вашим проектом у Харкові під Євро-2012?

- Термінал в аеропорту. Юридично все виглядає так: аеровокзальний комплекс перебуває на 49 років в оренді в моєї компанії, але при цьому залишається в міській комунальній власності. Щодо аеродромного комплексу підписано договір з містом, що після завершення будівництва нової смуги він перейде у власність держави. Так скрізь у світі: смуга - це власність держави.

- Ви інвестуєте тільки в термінал?

- Тільки в термінал. Він коштуватиме десь 64 мільйони євро.

- Якщо стадіон "Металіст" від початку збитковий проект, то за які строки можуть окупитися інвестиції в термінал?

- Цей період вимірюється десятками років. Дуже довгограючий проект.

- Щоб зробити аеропорт Харкова прибутковим, він має стати якимось транзитним вузлом у регіоні?

- Річ у тім, що термінал дає змогу збільшити пасажиропотік в 5-6 разів. З урахуванням збільшення пасажиропотоку змінюється і бізнес-привабливість об'єкта.

На сьогодні харківського аеропорту немає в справжньому сенсі цього слова. Його просто не було. Існувала якась будівля сталінського будівництва 1953–54 років, яку ми фундаментально реконструюємо в стилі тих часів. Ми будуємо новий термінал. 2 грудня ми закінчуємо всю зовнішню частину робіт з термінала включно із засклінням. І в зиму ми входимо з "теплом" усередині термінала (встановлено обладнання для обігріву будівлі – УП).

- Всі ці проекти ви робите на безконкурсній основі, тобто у вас не було конкурентів, тендер не проводився. Наскільки це чесно?

– Ну, візьміть, проведіть тендер – подивимося, хто на нього прийде? У Львові і Донецьку вже проводили тендер на будівництво аеропорту. Ніхто йти не хоче. Хоча, якби це була якась нафтова свердловина, я б там виявився найостаннішим у черзі. Відтерли б конкуренти. (Сміється)

- Як ви оцінюєте дії Президента Ющенка щодо ветування закону про виділення 9,8 мільярда гривень на Євро-2012? З цієї суми мали виділятися кошти на злітно-посадкову смугу в харківському аеропорту?

- Я це не аналізую, тому що ситуація міняється щодня. Для мене головне, щоб кошти були на рахунку будівельних компаній. З 727 мільйонів гривень, які потрібні на будівництво, на цей рік ми замовили186. Одержали поки що тільки 56 мільйонів. Тобто нам залишилися винні ще 130 мільйонів, при тому, що на наступний рік припаде левова частина грошей.

- Ви одночасно менеджер і державних, і приватних проектів щодо Євро-2012 у Харкові?

- Можна й так сказати. Я є координатором з підготовки Харкова до Євро, що визначено офіційним розпорядженням міської влади. У мене щоранку селектор о 7 годині ранку. Тому щодня я знаю, скільки грошей надійшло на проекти Євро-2012.

От, у мене перший дзвінок був о 7 ранку (Ярославський показує телефон на загальний огляд, щоб показати час дзвінка).

- Який ризик крадіжок державними чиновниками на проектах Євро?

– Навіть не знаю, як відповісти на це питання. У Харкові я знаю, почому відбувається закупівля будматеріалів, і ціни на них не завищені.

Або ті ж стільці для стадіону. У мене в офісі стояло 12 екземплярів різних виробників. Ми вирішили купити в австрійців. Починали торгуватися з 60 доларів за стільчик, і вони, "плачучи", погодилися на 40 доларів. Я особисто з ними торгувався.

- Мер Одеси Гурвіц образився, коли його місто не потрапило в число тих, які можуть приймати Євро, а його місце зайняв Харків. Він якось розповідав, що перед рішенням УЄФА ви провели зустріч із Суркісом за закритими дверима, після чого помінялися всі карти.

- Та це нісенітниця! Не було жодних зустрічей. І Суркіс не вирішує питання, буде Євро-2012 або не буде, і в яких містах, і в якому форматі. УЄФА - не та організація, щоб вона була чиїмось підніжком.

- Тобто вплив Суркіса перебільшений?

- Звісно, 100%! УЄФА - це чисто комерційна організація, яка нещадна і холоднокровна в прийнятті своїх рішень. І жодними емоціями, вигуками, криками й істериками її не пройняти. УЄФА сльозам не вірить!

- А матеріальним заохоченням?

- Взагалі виключено, там усе прозоро! Ви ж знаєте, чим закінчилися європейські скандали для окремих клубів в окремих країнах. Та й УЄФА як організація дуже цікава для органів правосуддя. Тому такими сумнівними речами не буде займатися ніколи. І люди туди входять досить відомі, які не схочуть псувати собі життя.

УЄФА категорично забороняє озвучувати прогнози, які міста одержать Євро, а які - ні. Це виключно її прерогатива, і на нас була маса нарікань із боку УЄФА з приводу всіх наших заяв. Говорити про це за спиною УЄФА - це ознака поганого тону.

- Ви для себе зрозуміли, чому УЄФА взагалі зупинила вибір на Україні як країні проведення Євро-2012?

- УЄФА робить це, щоб розширювати географію своєї присутності, щоб збільшувався розмір виручки. Тому що в разі проведення Євро-2012 в Україні потенційно буде освоєно на перспективу нову велику територію. Люди приїдуть сюди на наступні чемпіонати, ліги чемпіонів. Це як філійна мережа УЄФА.

Умовно кажучи, УЄФА - це як банк. От у мене була одна філія Укрсиббанку в Харкові, і я заробляв 3 копійки. От навіщо мені треба було будувати філії банку в Чернівцях, у Хмельницькому? Так само й УЄФА - будує філійні мережі на земній кулі, щоб збільшити обсяг припливу грошей. Я, перебуваючи на місці комерційних менеджерів УЄФА, діяв би так само.

ЦІНА ЗА ОПЗ ЗАВИЩЕНА В ТРИ РАЗИ

- Що зараз відбувається навколо Одеського припортового заводу? Вам повернули 400 мільйонів гривень застави за участь в аукціоні?

– Я поняття не маю. Не стежу за цим.

- Хіба ви не брали участь у компанії "Нортіма", яка виграла аукціон з приватизації ОПЗ?

- Ні. Я в "Нортімі" на сьогодні не є засновником. І грошей я не вносив.

– Однак Коломойський сказав, що ви з ним були партнерами під час продажу ОПЗ.

- Так, ми і є партнери.

- Ви брали участь у створенні цього пулу інвесторів, що виграв конкурс?

- Ні, ним займався сам Ігор Валерійович. Я брав участь у процесі до початку його реалізації. Але коли я побачив, як усе пішло, коли почалися скандали навколо ОПЗ, я зрозумів, що це більшою мірою політичний проект, ніж економічний. І я відійшов.

- Чому ваше підприємство "Черкасиазот" подало до суду для скасування конкурсу щодо Одеського припортового?

- Я думав, що в такий спосіб зробимо прозорішим цей конкурс. Я завжди хотів брати участь в Одеському припортовому заводі. Але я вважаю, що 5 мільярдів гривень - це не його ціна на сьогодні. Вона завищена, як мінімум, у три рази.

- Невже ОПЗ має коштувати 200 мільйонів доларів?

- Менше. А що вас дивує? Я готовий був брати участь у приватизації ОПЗ у межах будь-якої ціни до, умовно, 200 мільйонів доларів.

- Рік тому за нього давали мільярд!

- "Євраз" рік тому теж коштував 50 мільярдів, а сьогодні коштує півтора мільярди.

- Але ОПЗ - це стратегічний об'єкт! Власник, хай би що сталося, завжди поверне свою вартість

- Що таке стратегічний об'єкт? Що, якщо ти став власником ОПЗ, - ти володар України?! Ви уявляєте, що заплатили за ОПЗ, умовно кажучи, у шість разів більше від його ціни. А коли ж тоді відбити свої гроші назад?

- На вашу думку, що було б правильно - продавати ОПЗ за такі гроші або поки що не продавати взагалі?

- Його продають, починаючи з 1995 року. Думаю, сьогодні треба було б віддати за ту ціну, яку було оголошено за підсумками аукціону, тому що ОПЗ збитковий. Сьогодні держава, навпаки, докладає туди свої гроші.

Щоб поставити крапку на інсинуаціях навколо ОПЗ, я вважаю, що він має належати пулу українських заводів. Тільки українських. Стирол, Черкасиазот, Дніпроазот, Сіверськодонецький Азот і Рівнеазот. От це називається стратегічний національний інтерес.

- Так, але ОПЗ більше обслуговує російський бізнес!

- А українці багато беруть участь у російських бізнес-проектах? У нафті, у газі?

- Але це вже проблема слабкості української держави.

- Ви ж запитали мене, я ж не українська держава. Я простий український хлопець із Харкова.

- То чому ж ви відкликали назад позов про заборону на приватизацію ОПЗ? Вас попросила Тимошенко?

- Ні. Хоча, коли їй треба, вона може поспілкуватися з будь-яким бізнесменом. Спілкувалася й зі мною.

А позов я відкликав, тому що питання перейшло в стадію політичну, а не економічну. А де я і де політика? Який мені був сенс у це влазити? Мені що, партію якусь підтримувати або кандидата в Президенти? Ні!

- Після того, що сталося навколо ОПЗ, Коломойський увійшов у конфлікт із Тимошенко. А у вас відносини в прем'єром помінялися?

- Ні, не помінялися. У мене немає конфліктів із жодним чиновником української влади. А якщо вас цікавить Ігор Валерійович, у вас є можливість поспілкуватися з ним.

- Існує інформація, у вас є великі обсяги готівкової валюти. Якщо говорити про ризики розвитку економіки - у разі нового витка кризи, що ви робитимете?

– Наживатиму гроші. (Сміється) Головне, щоб ситуація не стояла на місці, щоб був рух або туди, або сюди.

- Який рецепт від Ярославського, щоб зберегти свої гроші?

- Вставати раніше, о шостій годині ранку, і раніше лягати. Весь день продуктивно працювати.

- З почуттям гумору у вас усе в порядку. Ви аналізуєте ситуацію - коли в Україні можливе відновлення економічного росту?

- Воно йде. Що, хіба на вулицях стало менше "Мерседесів"?

- Це тіньова економіка.

- Яка різниця, тіньова чи ні? Люди потихеньку відучуються ходити на червоний колір. Колись відучаться.

- Існує думка, що зараз ситуацію утримують до виборів, а після них буде повний крах.

- Я не живу від виборів до виборів, я вам відверто кажу ще раз. Для мене цікаво, коли ситуація не стоїть на місці. Мені однаково - чи котиться вона донизу або летить догори. Є можливість заробити і на тому тренді, і на тому.

- Які прогнози щодо ринку нерухомості?

- Поки жодних позитивних передумов я не бачу. Ринок стоїть і стоятиме.

- Скільки у вас у цілому майданчиків по країні?

- Два в центрі Харкова і два в Києві - на Подолі, це колишній цегельний завод "Керамперліт". Там я планував бізнес-центр і навіть підготував проект. А другий майданчик у Києві - проект " Поділ-Бізнес-Парк".

Я їх вчасно заморозив і думаю, що найближчі три роки нічого там робити не буду. Доти, доки не з'явиться банківське кредитування під будівництво.

- Хімія ж теж упала, будівництвом ви не займаєтеся. Який у вас зараз основний бізнес?

- Торгуємо цінними паперами. Хоча рівень дохідності впав у рази.

- У зв'язку з кризою в рамках вашої групи DCH було проведено якусь оптимізацію?

- Звісно. Було серйозне скорочення, оптимізація, мінімізація. Хоча ми й так не були роздуті.

- Свого часу ви купили акції банку "Надра", однак потім продали. У чому був сенс цієї операції?

- Це була спекулятивна операція - я купив 24%. А потім Єремеєв і його партнери в банку викупили цей пакет акцій назад.

- Закінчив банк "Надра" сумно. У чому була їх помилка?

- У тому, що вони мені його не продали. Я не жартую - я запропонував їм продати весь банк. Тоді цей бізнес був на підйомі, були всі можливості на ньому добре заробити. Банк тоді можна було добре упакувати і продати іноземцям. Але власники "Надра" пізно кинулися. Вони, по-перше, погані керівники, а по-друге - погані бізнесмени. Що, у принципі, те саме. І я не знаю, скільки зараз цей банк коштує.

- Завдяки чому Укрсиббанк вистояв? Де ви не припустилися помилки?

- Я не припускався помилок ніде. Цей банк я купив, коли в нього була одна будівля у місті Харкові.

- Укрсиббанк ви купили в Олега Таранова?

– Так, в Олега Таранова 1995 року, за 20 тисяч доларів. Він попросив великі гроші. Я йому сказав: "Я тобі плачу за цей продукт стільки-то. (Ярославський акуратно взяв у руки білий аркуш паперу і склав удвічі). Якщо виявиться, що це не такий продукт, як ти говориш, а менший (Ярославський склав листок ще раз у два рази), то ти мені різницю в грошах повернеш". А банк виявився не тільки не такий, як він описував, а взагалі ось такий (Ярославський у черговий раз склав листок, і в нього в руках виявився папірець завбільшки з сірникову коробку).

Довелося йому повернути майже всі гроші, і ми розійшлися за 20 тисяч доларів. Таранов був дуже задоволений, що ще доплачувати не довелося за мої моральні збитки.

- "У ліс" ви його не вивозили?

– У ліс? (Сміється.) А що, я його на пікнік мав вивезти?

- Який пакет акцій в "Укрсиббанку" у вас залишився після продажу BNP Paribas? Не збираєтеся з нею розлучитися?

- У мене 20%. Цього досить для того, щоб вести справи. Фактично французи мене умовили залишитися, щоб займатися в Україні цим сегментом.

- Скільки Укрсиббанк одержав рефінансування від НБУ під час кризи?

- Якісь копійки, якщо порівнювати з іншими.

- Копійки? За нашою інформацією – більше ніж півмільярда!

- І що, це хіба великі гроші? Інші одержали і по 4, і по 6 мільярдів гривень.

- Чи доводилося домовлятися про відкати?

- Я в цьому не брав участі. Є Сергій Наумов, голова правління Укрсиббанку. Я ж щодо банківських питань ні з ким не зустрічався.

- Ви вважаєте, політика Нацбанку була грамотною?

- Я не коментую політику Нацбанку. А то в нас хто її тільки не коментує - і зубні техніки, і двірники! Я не хочу, щоб мої висловлювання негативно позначалися на бізнесі. У моїй справі тільки я один знаю, як знайти правильний вихід зі сформованої тяжкої ситуації, наскільки б вона критичною для когось не була.

ХОЧУ БУТИ ПАРТНЕРОМ ТІЛЬКИ З САМИМ СОБОЮ

- У вас є кілька правил, які вам допомогли в житті заробити гроші?

- Мій основний девіз - якщо на щось зважився, то маєш іти до кінця, а якщо ти дав слово - то маєш це виконати. Навіть якщо задум мав негативний ефект, треба його закінчити і підписати фінальні документи. Мені один набагато солідніший партнер на зорі моєї юності сказав: "Сашко, веди бізнес так, щоб ніколи не залишалося права вимоги до тебе".

Сьогодні ти на хвилі успіху, плюнув на людину або поставився до неї зверхньо і не розрахувався. А завтра все може помінятися.

- А от багато хто саме вважають, що ваш партнер Ігор Коломойський усіх кидає. І від нього навряд чи почуєш правило, що потрібно завжди йти до кінця, навіть собі на шкоду.

- Я б так не сказав. Хоча Коломойський мені колись говорив: "Моє правило - це відсутність будь-яких правил". Але в наших відносинах ніколи не було такого, щоб він чогось не виконав.

- Ви співпрацювали з Віктором Пінчуком?

- З Пінчуком? Ні, ніколи. Де я з ним міг співпрацювати?

- Можливо, в "Київстарі"?

- Пінчук ніколи не був акціонером "Київстару". Там був Туманов, але він до Пінчука не має жодного стосунку.

- Туманов - це брат Людмили Кучми?

- Так. У Туманова в "Київстарі" була малюсінька частка.

- Як ви потрапили в "Київстар"?

- Його заснувала норвезька Telenor. Вони шукали в Україні інвесторів. Моя компанія, що брала участь в акціонерному капіталі оператора, називалася "Сторм". Вона володіла 10% оператора. Саме ця частка і була продана російській групі "Альфа".

- А частка Лазаренка була в "Київстарі"?

- Ні, ані Лазаренко, ані Обама, ані Буш.

- Чому ви пішли з мобільного зв'язку, адже тоді ринок ішов постійно догори?

- Там були вже мільярдні вкладення. Справді, "вихлоп" теж був великий. Але для приватного інвестора дуже важко виступати акціонером у такій компанії. Хоча ринок динамічно розвивався, потрібні були постійні божевільні інвестиції. Тому я й пішов з нього 2002 року. І не важливо 1 000% або 100 000% я заробив. Ну, заробив - спасибі, і пішов далі.

- Ми торкнулися теми партнерського бізнесу. Які для вас прийнятні умови і частки в партнерському бізнесі, щоб ви в ньому брали участь?

– Бажано мої 100%. Тобто щоб я був партнером із самим собою. (Сміється)

- Ви продовжуєте співпрацювати з російським бізнесменом Олегом Дерипаскою?

- Я з Дерипаскою продовжую дружити. У нас був меморандум про намір створити компанію "Страбаг Україна" разом із австрійським Strabag. Але після початку кризи я від цієї ідеї відмовився.

- Особисто ви?

- Всі рішення приймаються мною. У мене немає ради директорів, спостережних рад. Раз, сів, подумав і вирішив відмовитися.

- Як ви познайомилися з Дерипаскою?

- На ґрунті алюмінієвого бізнесу. Його цікавив Миколаївський глиноземний завод, тому що це був постачальник сировини для виробництва алюмінію. А ми тоді сиділи на Миколаївському глиноземному. Так ми й познайомилися, я сам йому запропонував угоду щодо спільної купівлі МГЗ.

Викуповували пакети акцій частинами, 30% державної частки купили приблизно за 100 мільйонів доларів. Коли викупили весь завод, у мене було 25% акцій МГЗ, у Дерипаски - решта.

- Але ви вирішили відмовитися від цієї сфери?

- Так, я продав свою частку. Тому що, якщо ти не сидиш на повному циклі бізнесу, де точка отримання прибутку?

- Він не пропонував вам глобальне партнерство в групі "Русал", куди увійшов МГЗ?

- Ні, там потрібні божевільні гроші!

- Зате зараз були б у рейтингу "Форбс".

- Невідомо, що було б. Може, плита була б на цвинтар. Знаєте притчу, як мавпа в зоопарку фрукти їсть? Перш, ніж фрукт з'їсти, вона розламує, бере кісточку і приміряє до одного місця. Щоб, коли вона починає ковтати фрукт цілком, ця кісточка не застрягла.

- У нинішніх умовах куди б ви вважали перспективним вкласти гроші?

- Я не хочу займатися рекомендаціями. Адже подивіться, хто раніше їх тільки не давав, а після цього люди втратили капітали. Я, щоправда, ніколи не брав чужих грошей. Був завжди категорично проти того, щоб збирати з партнерів, а потім кудись їх вкладати.

- Ви не брали кредитів?

– Ну, кредити – це інше. Я брав кредити, але ніколи не збирав громадські гроші, хоча раніше це було модно: зібрати з усіх, а потім усі за тобою бігають із "трилінійками". (Гвинтівка Мосина, також відома як гвинтівка Мосина-Нагана, трилінійна гвинтівка і трилінійка, активно використовувалася в період з 1891 по 1960 роки)

- Багато хто говорить про агробізнес як перспективний. Як ви його оцінюєте?

- Мені агробізнеса вистачило, коли ми ще займалися цим з "Ітерою" за прем'єра Пустовойтенка. Тоді ми робили за держзамовленням величезну кількість селітри, а потім я бігав і випрошував гроші, щоб нам заплатили. Ні, я в агробізнес не піду...

У мене досить напрямків для того, щоб було чим займатися. Це й "Азот", і DCH, і чотири гранітних кар'єри, і скляний завод, і Укрсиббанк.

БЕРУ СВОЇ СЛОВА НАЗАД ПРО "МЕТАЛІСТ"

- Ви себе зараз обмежуєте в чомусь?

- Так, я себе обмежую протягом усіх своїх років. Наприклад, я перестав їсти солодке.

- А в зв'язку з кризою? Може, перестали купувати бізнес? Або футболістів для "Металіста"?

- Ні, футболістів ми купуємо. Але через кризу не думаємо про придбання якихось бізнесів, які раніше збиралися купувати.

Що для вас клуб "Металіст"? Атрибут багатої людини? Не секрет, що для Ріната Ахметова футбольний клуб "Шахтар" - не просто хоббі, але також інструмент для завоювання громадських симпатій.

– "Металіст" для мене – рідний клуб, і ніякий це не атрибут. Навіщо б я витрачав стільки часу на нього? Інші види спорту мені не настільки цікаві. Правда, я ще підтримую регбі (харківський регбійний клуб "Олімп", багаторазового чемпіона України – УП).

- Ахметов вплинув на ваше рішення зайнятися "Металістом"?

- Так. Він як футбольна людина розумів, що наявність тільки "Динамо" і "Шахтаря" - це не той чемпіонат, який може зробити команди сильними. Бачите, як тільки я зайнявся "Металістом", відразу ж "Шахтар" виграв кубок УЄФА!

- Ви купили клуб у Віталія Данилова з БЮТ?

– Я купив клуб в Олександра Фельдмана (депутат від БЮТ) десь за півтора мільйона доларів. Потім звідти вийшли Ернест Галієв і Віталій Данилов. Галієв просто втік, щоб не витрачати гроші.

Я тоді взагалі не уявляв, що таке футбол. У першу чергу, я хотів допомогти Харкову знайти команду. Поки що цей бізнес не приносить доходів...

- Поки що?

– Так, але Рінат (Ахметов) вважає, що буде результат. Він мене заразив цим оптимізмом. Сьогодні і я теж вважаю, що колись це може відбутися. Але в найближчі 10 років заробляти на футболі точно буде неможливо.

З погляду інвестицій це збитковий проект. А в частині душі, серця і задоволення - дуже прибутковий. Я не цікавився футболом, а зараз буваю практично на всіх матчах. Я колись говорив, що "Металіст" - це дорога іграшка, але зараз беру свої слова назад. Я б не називав це іграшкою, це дуже серйозна справа.

- Що потрібно "Металістові", щоб дістатися до "Шахтаря" і "Динамо" і скласти їм гідну конкуренцію? Потрібно вкладати більше коштів?

- Ні. Це не пряма залежність, що чим більше вкладаєш, тим краща команда. Я вважаю, що "Дніпро" вкладає більше, десятки мільйонів доларів, а команда краща в нас.

- Чому ви як президент "Металіста" виступаєте проти Данилова як керівника прем'єр-ліги?

- Я не проти Данилова як громадянина. Я проти Данилова як президента прем'єр-ліги. Я не хочу, щоб клубами, зокрема "Металістом", займався лузер, невдаха. Тому на виборах президента прем'єр-ліги я був категорично проти Данилова - як, втім, і проти Рабиновича. Я вважаю, що це люди, не здатні організувати такий серйозний бізнес-проект, як прем'єр-ліга. Вони - непрофесіонали.

Крім того, керівником прем'єр-ліги не має бути хтось із президентів клубів. Тому я пропоную на цей пост Сергія Харченка, який є одним із небагатьох вітчизняних фахівців з футбольного менеджменту і маркетингу. (Від УП: Харченко - керівник Асоціації пляжного футболу України, у минулому - керівник ТОВ "Медіа Спорт Промоушен".)

ЗАМІСТЬ КНИГ У МЕНЕ ЗВІТИ

- Вам не набридло особисто займатися бізнесом? Багато ваших колег уже делегували повноваження правлінню або найнятим топ-менеджерам.

– Ви ж самі знаєте, скільки компаній припинили своє існування. Нікому і ніколи я свої повноваження не делегую. Я збираюся ще довго бути в гарній формі. Коли відчую, що не зможу управляти, тоді покличу вас, і будемо думати, що нам далі робити. (Сміється.)

- Тоді ви покличете свого молодшого брата і скажете: "Тепер ти управляєш"?

– Ні. Навіщо обтяжувати людину? Бізнес – це ж робота. Людина скаже: "Та йди ти! Мені добре і без тебе живеться". (Посміхається)

- О котрій годині ви вранці встаєте?

- О 6 ранку. Після цього відразу ж пірнаю у воду. Головне, коли встав, - не зупинитися, іти і стрибнути. У Харкові в мене водосховище, а в Києві - крита водойма. Але без підігріву.

- А коли ви припиняєте пірнати?

- Ніколи не припиняю. І взимку пірнаю, і влітку. Коли мінус 30, з води просто вилітаєш!

- Що після цього?

- Після цього - крос, 6 кілометрів. Я на доріжці ніколи не бігаю. Тільки в природних умовах - по лісу.

Коли у вас за графіком відбій?

- Найкомфортніший час для мене - це 22:00-22:30. І я намагаюся не брати участь у пізніх заходах. Правда, коли грає "Металіст", то це належить до форс-мажору.

- Що вас у житті цікавить, крім футболу і бізнесу?

- Мене взагалі все цікавить.

- Читаєте книги?

- Зараз менше, раніше читав більше.

- Картини збираєте?

- Ні, картини не збираю. Я їх не розумію. Тому кривлятися, відходити вбік, заламувати руки і говорити: "Ой, який мазок! Як світло падає!" - це не для мене. Для цього треба бути в сьомому-восьмому поколінні знавцем цих речей, щоб справді в цьому розбиратися й одержувати задоволення. Обговорювати пензель якогось імпресіоніста або автора епохи Відродження я не можу. Знаю тільки кілька прізвищ.

- Яку книгу ви зараз читаєте?

- Сьогодні в мене звіти.

А вчора? Минулого тижня?

- Англійську потихеньку підучую. Я трохи говорю, але хочу підвищити свій розмовний рівень.

 

Інтерв'ю взяли Дмитро Денков, Мустафа Найєм, Сергій Лещенко для "Української правди"

 

 

 

 





Архів
Новини
У Росії військові-контрактники намагалися "віджати" смартфони та одяг у мобілізованих військових і влаштували масову бійку 00:06
Лікарня у Харківській області. Фото опублікував Олег Синєгубов
Російські військові поцілили у лікарню в Харківській області. Там загинув лікар 23:49
Окупанти закріплюються в районі Кремінної на Луганщини. ЗСУ накривають їх артилерією 23:20
Перший сніг випаде вже в жовтні. Синоптик попередив про суттєве похолоданя 23:00 Інфографіка
Командири з
До командирів з "Азовсталі" у Туреччину приїхали їх родичі. Фотографії зворушливої зустрічі 22:50
Ілон Маск. Фото: Mediasat
Українці в соціальних мережах обурилися "мирному плану" Ілона Маска. До них долучився Зеленський 22:34
Місце аварії. Фото: t.me/andrii_nebytov
Водій насмерть збив двох дітей на Київщині та намагався втекти 21:43
Акції Tesla впали ще до скандального твіта Маска про мирний план 21:38
Російські окупанти збираються тримати оборону в Сватівській психлікарні, – Гайдай 21:30
Чехія закликала своїх громадян залишити Росію 21:00
більше новин

ok