Івано-Франківськ став першим українським містом, що ввів заборону на рух електросамокатів та електровелосипедів у центрі міста. З середини жовтня до центру неможливо заїхати на електросамокаті, електровелосипеді, сігвеї чи інших видах персонального електротранспорту. Компанії, які здають на прокат такі види транспорту вимушено "перепрошили" їх. Тепер вони автоматично зупиняються на під'їздах до центральної частини Івано-Франківська.
Українські Новини поговорили з мером міста Русланом Марцінківом про причини такого рішення і що стало тригером заборони. В інтерв'ю Марцінків також розповів, скільки людей працює в мовних патрулях та чи отримують вони винагороду. Також ми поговорили про російську мову у місті, мобілізацію та комендантську годину. Розмова торкнулася Ірини Фаріон та Андрія Парубія. Мер міста дав зрозуміти, що він також є у "розстрільному" списку ФСБ. Під час інтерв'ю Руслан Марцінків пояснив, чому майбутній президент має бути вихідцем із Галичини, чому виступає проти ЛГБТ і які бандерівські пісні любити співати.
Давайте почнемо з останніх рішень міської ради. Чому заборонили самокати у центральній частині міста?
Ми не заборонили самокаті як явище, бо самокати це не зло. Але ми заборонили у центральній частині міста пересуватися на електросамокатах та електровелосипедах. Чому в центральній частині міста? Тому що ця пішохідна зона і не пристосована для руху електросамокатів. У нас, на жаль, був випадок, коли на електровелосипеді збили дитину, яка потрапила до лікарні у тяжкому стані. Це був один із основних факторів для того, щоб запровадити обмеження у центральній частині міста. Також я знаю, що у Верховній Раді було в першому читанні проголосовано законопроект і ми віримо, що до іншого читання законопроект буде доопрацьовано та врегулюється питання користування самокатів. Тому що сьогодні, на жаль, правоохоронні органи мають дуже малі можливості впливати на це. І вже були рішення судів, коли на самокаті їхали по-двоє та по-троє. Поліція виписувала адміністративні штрафи, але суди потім відмовляли у притягненні до відповідальності таких водіїв. Тому, звісно, що ми сподіваємось, що ВРУ також урегулює цей питання.
Але Івано-Франківськ знову показує своїм прикладом, що така проблема існує і таку проблему потрібно врегульовувати. Ніхто не проти електросамокатів та електровелосипедів, але все має бути відповідно до правил дорожнього руху. Користувачі мають дотримуватися ПДД. Якщо ти порушуєш ПДД — маєш відповідати.
Ми мали розмову з компаніями, які здають на прокат електросамокати і вони перепрошували електросамокати. Тепер до центральної частини міста електросамокати не можуть заїжджати. Вони запрограмовані так, що просто відключаються, якщо заїжджають до центру міста.
Компанії не оскаржують це рішення міської ради?
Ні, вони погодились і виконують наше рішення.
Це ми говоримо про бізнес. А якщо фізична особа купила собі самокат та вирішила поїхати до центру міста? Що буде такому людині? Він має право чи не має?
У нас є відповідні знаки у центральній частині міста. Такого громадянина можуть зупинити та намагатися притягнути до адмінвідповідальності, виписавши штраф.
Але такого чоловіка можуть зупиняти лише поліцейські, так?
Однозначно, лише ті, хто має на це владні повноваження.
Чи були випадки, коли хтось порушував рішення міськради не їздити до центру міста на електросамокатах та електровелосипедах?
Такі випадки я бачу, але їх поменшало в центральній частині міста. Значно менше стало тих, хто користується електросамокатами та електровелосипедами. Все-таки це рішення дисциплінувало громадян.
Чи вивчали Ви досвід європейських країн, де дозволені електросамокати?
У Європі дитина до 12 років не може пересуватись на електросамокаті без супроводження дорослого. Я підтримую таку норму. Але потрібно проходити елементарні навчання для їзди електросамокатами, навіть отримувати права на користування електросамокатами.
У багатьох країнах існує щось схоже на такі права. Але це все має бути прийняте на законодавчому рівні. Ми не можемо самі вводити, адже діємо відповідно до закону. Те, що ми змогли, то зробили. Ми змогли визначити центральну частину міста пішохідною та обмежити рух електросамокатів та електровелосипедів. Але віримо, що Верховна Рада ухвалить в іншому читанні відповідний законопроект, адже це проблема не лише Івано-Франківська, а й усіх інших міст, де активно користуються електросамокатами та електровелосипедами.
Ще раз наголошую — ми не проти електросамокатів та велосипедів. Я і сам користуюсь велосипедом, але треба дотримуватися правил — їхати по велодоріжці або по дорозі, як учасник дорожнього руху. Должна бути відповідальність. Якщо ти порушив на самокаті правила дорожнього руху — тобі поліцейський має оштрафувати. Це нормально і це нормальна практика.
У вас лише особистий велосипед чи їздите і на електросамокаті?
Ні, на самокаті не їжджу. Був колись давно самокат, але зараз я їжджу велосипедом. Це найбільш оптимальний варіант для нашого міста, як мені здається. Коли сам керуєш — рухаєшся велодоріжками, дорогами і мені здається, що велосипед найбезпечніший вид транспорту.
Чи будете також обмежувати звичайні велосипеди на педалях у центрі міста?
У цьому рішенні у нас також прописані велосипеди. Тобто звичайним велосипедом також не можна користуватися в центрі міста. Ми прописали рішення для всіх видів транспорту.
І також може бути штраф за порушення?
Може, але в нас ще немає судової практики.
Чи не вважаєте, що це рішення щодо самокатів так би мовити середньовічне?
Ні. Вони спричиняють ДТП. У нас збільшилось кількість ДТП за участь такого транспорту. У центральній частині міста реально збільшилось кількість ДТП і не тільки через вину автомобілістів, але й часто винні водії саме цих електрозасобів. Тому мені здається, що упорядкувати цю сферу потрібно. Ще раз наголошую — я не проти електросамокатів чи електровелосипедів, але виступаю за те, щоб упорядкувати цей питання.
Ви не виключаєте, що в майбутньому це рішення міськради може бути переглянуте та пом'якшене? Наприклад, дозволяти їздити до центру міста в конкретні часи.
Можливо. Ми вивчаємо досвід. Потрібно, щоб на законодавчому рівні врегулювали ці питання. Щоб було законодавче поле для того, щоб містам та громадам можна було ухвалювати свої локальні рішення, які б дозволяли упорядкувати цей питання, а не забороняти рух таких транспортних засобів.
Чи функціонують у місті мовні патрулі? І чим вони займаються?
Це мовні волонтери. У нас таких є близько двох десятків. Вони працюють на громадських засадах, тобто ми не виділяємо на це кошти. У нас є партнери, які друкують листівки про популяризацію української мови, також ми використовуємо найпростіші засоби. Наприклад, якщо ми бачимо, що є етикетка російською мовою, чи якісь товари, то діємо в межах законодавства. Я вважаю, що свій позитивний ефект воно в місті дало, бо багато людей записалися на курси з української мови. Ми привернули увагу до використання мови у тих сферах, де це передбачено законом і гадаю, що Івано-Франківськ дійсно піднімає питання, що українська мова має бути максимально захищеною в Україні.
Ці патрулі працюють тільки у центральній частині міста чи у всіх зонах?
Вони мають посвідчення мовного волонтера на громадських засадах і можуть працювати де хочуть, але в межах законодавства. Знову ж таки, у нас не передбачено в законодавстві мовний патруль і ми можемо діяти тільки в межах того закону, який діє, тобто в рамках закону "Про функціонування української мови".
Стараємося популяризувати курси з вивчення української мови, намагаємось звернути увагу, що українська мова це важливо. Є можливість пройти курси української мови як онлайн, так і фізично. Курси є безкоштовними і місто залучає своїх викладачів для викладання. Багато людей користуються курсами і зараз у нас новий набір — близько 70 осіб звернулося до нас, щоби потрапити на навчання.
Чи поменшало у місті російської мови після того, як ввели мовні патрулі?
Не можу сказати, бо такої статистики не веду, але мені здається, що ситуація стала іншою. Все-таки більше людей переходитиме на українську мову. На початку війни багато хто перейшов на українську мову, потім був відкат назад на російську, а зараз нам таки, як мені здається, вдалося покращити ситуацію і люди більше намагаються говорити українською мовою, принаймні в громадських місцях.
Чи є якийсь графік роботи мовних патрулів?
Вони волонтери, тому хто як. Хтось може після роботи працювати, хтось, як люди пенсійного віку, можуть і вдень. Для нас важливо те, що свою особисту годину люди готові витрачати безкоштовно.
Трохи більше півроку тому Ви говорили, що у місті стало більше російської мови. У зв'язку з чим, як ви думаєте? Як ви це пояснюєте?
У нас тільки офіційно зареєстровано 41 тисячу внутрішньо переміщених осіб. Для міста, яке має 280 тис. населення це багато. Звісно, що багато людей у побуті використовують російську мову, тому це є. Але ми говоримо про те, що створюємо можливості людині говорити по-українськи. Будь ласка. Безкоштовно. Хочеш онлайн, хочеш у звичному режимі. Також це класна можливість вчити українську мову, коли дуже багато носіїв української мови, тобто среда, яка сприяє вивченню української мови, як в освітніх закладах, так і в побуті. Аби було бажання вивчати українську мову.
Чи змінилася ситуація з мобілізацією у місті? Як йде процес мобілізації та як ви ставитеся до методів роботи ТЦК?
Тут треба говорити дуже обережно, бо враг використовує будь-яку інформацію у своїй пропаганді. Звісно, що мобілізація має бути відповідно до законодавства та не має обмежувати права людей. З іншого боку, ми розуміємо, що мобілізація має бути і найкраще – це рекрутингові центри, програми популяризації контрактів. Але місцеві органи влади не здійснюють мобілізацію, а сприяють мобілізації. Для цього є ТЦК, правоохоронні органи... Тому на їхні запити органи місцевого самоврядування допомагають. Наприклад, забезпечують транспорт для доставки чи роблять інші речі. А від методу — це таки прерогатива органів мобілізації. Мені здається, що потрібно розвивати рекрутингові центри, залучати більше іноземців до лав ЗСУ. Це має бути пріоритетом зараз у державній політиці. Місцеві органи самоуправління готові допомагати.
Як ви реагуєте на випадки примусової мобілізації, тобто "бусифікації"?
Особисто я не бачив жодного такого випадку. Те що виринає десь у мережах, це вже постфактум відбувається. Тобто я не можу судити на 100%, що таке є. Але все має відбуватися у межах законодавства.
Разом з тим, я знаю багатьох хлопців, які повернулися з фронту, є обмежено придатними і повинні виконувати роботу в ТЦК. Таких, на жаль, багато. Це ті, хто був поранений, тощо. Мені здається, що цим хлопцям і самим не дуже приємно виконувати цю роботу. Коли вони воювали, отримали поранення та отримали інвалідність, а зараз змушені проводити цю роботу. Але хтось має це робити.
Івано-Франківськ знаходиться трохи далі від фронту, ніж, скажімо, центр, схід та південь України. У вас комендантська година із 12 ночі до 5 ранку. Чи були обговорення у міськраді, щоб, можливо, розглянути питання щодо пом'якшення комендантської години?
У нас не піднімається цей питання. Всі розуміють, що військова година і комендантська година з 12-ї ночі до 5-ти утра дозволяє працювати економіці. Цього також достатньо для безпеки. Все ж таки питання безпеки людей є одним з найбільш пріоритетних сьогодні, тому комендантська година повинна продовжуватися до закінчення воєнного стану.
Тобто після 12 ночі місто спить?
Це була б неправда. Але на всі порушення реагують відповідні органи. Люди мають домагатися зробити свої справи до 12-ї ночі. Ресторані розуміють, що мають завершити роботу не пізніше ніж 23:00. Це дисциплінує.
Чи є факти порушень сьогодні? Є. Але правоохоронні органи реагують на такі факти недотримання комендантської години. Патрулі відпрацьовують та запитують у людей, куди і чого. Якщо людина приїхала поїздом о другій ночі і їй треба дістатися додому, то це одна ситуація. Інша ситуація, коли протилежні потреби. Але не шкірна ситуація потребує радикальних дій. Правоохоронні органи відпрацьовують цей питання досить добре у нас у місті, за що їм дуже дякую.
Івано-Франківськ перше місто в Україні, яке перейменувало одну з вулиць біля міста на честь убитої професорки Ірини Фаріон. Але ця вулиця знаходиться не в самому центрі міста, а трохи далі від центру. Чому вибрали саме цю вулицю і з'явитися в майбутньому сквер на честь Ірини Фаріон?
Насправді, там гарна вулиця. Вона знаходиться біля парку ім. Тараса Шевченка. Була Гвардійською, тому ми вирішили її перейменувати, бо вона несла у назві радянський рудимент. Справді, ми першими в Україні перейменували вулицю на честь Ірини Фаріон. Там знаходиться дитячий садок, житловий фонд. Ми вважаємо, що ця вулиця гідна для вшанування Ірини Фаріон.
Буваєте на цій вулиці?
Буваю. Нещодавно проїжджав. Вулиця з тротуарами, відремонтована. Вона невелика, але гідна для вшанування.
Чи обговорювалося питання щодо перейменування однієї з вулиць у місті на честь Андрія Парубія, якого також було убито у Львові.
Поки що ніхто не звертався до нас із таким питанням. Щодо Ірини Фаріон було багато звернень місцевих мешканців, громадських організацій, щоби ми вшанували її перейменуванням вулиці. Якщо буде звернення щодо Андрія Парубія, то ми розглянемо такий питання.
Як ви гадаєте, чому Андрію Парубію посмертно присвоїли звання Героя досить швидко, а Ірині Фаріон досі не дали?
Андрію Парубію було таки трохи легше присвоїти таке звання, на мій особистий погляд. Він був посадовцем ВРУ довгу годину, був головою ВРУ. Тому з цієї точки зору, мабуть, було легше присвоїти. Щодо Ірини Фаріон нещодавно було голосування у парламенті, але не вистачило голосів за таке звернення до президента. Потрібно бути відвертим, але не всім подобалися різкі висловлювання Ірини Фаріон про Україну. Я особисто дуже добре був знайомий з Іриною Фаріон, вона неодноразово приїжджала до нас, навіть після тих нападків у Львівській політехніці. Це людина, яка до кінця життя жила питаннями пропаганди української мови та культури. Це велика втрата для України, бо вона могла зробити ще дуже багато речей для України. Ірина Фаріон науковець, має понад 30 потужних монографій. Зараз ти читаєш їх і розумієш, наскільки вона володіла словом. Тому, можливо, її час ще не настав, але я вірю, що і їй присвояти звання Героя.
Ірина Фаріон і Андрій Парубій – патріоти України. Представники української Галичини. Чому, як ви думаєте, полюють саме на українських патріотів?
А чому Бандеру вбили у Мюнхені, коли вже освободного руху не було? Ці люди могли ще багато чого зробити у плані пропаганди національної ідеї. Це ті, що багатьом нашим ворогам не подобається. Українська мова — саме той фактор, який мав би поєднати Україну. На мою думку, вже всі діти мають говорити українською мовою. Це найкраще єднання. Наведу вам такий приклад: у 2022 році, коли я потрапив під обстріл на Чернігівщині, то я так кричав до наших військових на українській мові…а представте, що було б, якби я кричав російською? Тому для мене це найбільший аргумент. З тієї причини Москва і вбиває таких людей, котрі горіли такою ідеєю. Я думаю, що це не останній випадок, коли так прибирають наших людей. Багато громадських людей, у тому числі і я, очевидно, є в якихось списках. Більше того, я це знаю. Тому, на жаль, багато людей, особливо громадських, які виступають із яскравими національними ідеями, є врагами Москви і перебувають на крючку їхніх спецслужб.
Тобто, ви також під загрозою?
Я так гадаю.
Були якісь сигнали з цього приводу?
Я не можу це розголошувати. Але я перебуваю в тому санкційному списку народних депутатів, які голосували за невизнання Криму окупованою територією. Є багато інших сигналів.
Отже, чи вживаєте ви якісь безпекові заходи?
У межах розумного. Але це не лише я. Є інші яскраві особистості, які можуть бути об'єктами ліквідації ворога.
Чи готується "Свобода" до виборів, у тому числі президентських? Чи щось чути про таке?
Це питання до лідера партії. Наразі більшість хлопців зі "Свободи" перебувають у лавах ЗСУ, як і голова партії, який зараз командує батальйоном. Тому, на 90% члени партії зараз або у лавах ЗСУ, або допомагають як волонтери, якщо живі-здорові. Сказати чесно – я не вірю, що війна швидко завершиться. Зараз головне питання — війна, а питання виборів постає, коли вже вона завершиться, коли будуть якісь передумови. Сьогодні я таких передумов не бачу.
Ми можемо лише теоретично говорити про це. Теоретично, ви говорили про вибори президента, а саме про те, що Вам дуже шкода, що президентом ще не був галичанин. Кого ви мали на увазі? Когось конкретного?
Це є емоційне заява. Я не можу сказати когось. Насправді, можна сказати, що не було президента не галичанина, а івано-франківця чи вихідця нашого регіону. Мені здається, що сьогодні дуже важливою є захист місцевого самоврядування, захист особливостей шкірного регіону, щоб громади могли більше впливати на орган державної влади. Це важливо. Це була моя емоційна заява, швидше, вирвана з контексту, але місцевий патріотизм тут присутній.
Тобто, ви б хотіли, щоб майбутнім президентом таки хтось був із вашого Івано-франківського регіону?
Я був би не проти. Про мене зовсім не йдеться. Просто, щоб хтось собі нічого не додумав. Але було б добре, якби від нашого регіону. Мені здається, що нам якось бракує більше духовності, більшого акценту на мовні та історичні питання. Це мало б бути присутнім у президенті. Це не має бути основним, оскільки має бути і економіка, і дипломатия, і безпека, але і ті речі мають бути акцентом для України.
Щодо війни. У частини українців поменшало віри у справедливе завершення війни. Чи бачите ви сценарій України повернути кордони до 91 року?
Якщо ми говоримо про марафонський біг, це можливо. Нам просто треба дочекатися слушного моменту, бо Радянський Союз розпався. Він розпався без крові. Тому я вірю, що будуть обставини, які дозволять дипломатичним шляхом повернути територію. Це можливо, коли відбудуться зміни в Російській федерації. Коли враг розсиплеться і буде чергова революція. Але зараз основне завдання зберегти українську державу. А ось у довгостроковій перспективі я вірю в те, що за певних обставин ми можемо повернути кордони.
Вважаю, що ми можемо повернути території, в тому числі завдяки контрпропаганді. У цьому харчуванні я повністю підтримую президента. Не може держава признати окуповані території, як це не наші території. Так ми могли більше вкладати в українську мову, українську пропаганду на цих територіях, це факт. Але це не означає, що в майбутньому ми цього не робитимемо.
Говорять, що Івано-Франківськ переживає бум туризму через обмеження на виїзд за кордон чоловіків. Чи є такі ознаки? Чи побільшало туристів?
Я не сказав би, що туристів кардинально побільшало. Все-таки йдеться, мабуть, про Буковель, про гірські райони. Справді, людей побільшало, особливо у вихідні це відчутно. Люди користуються інфраструктурою. Наш театр популярний. Люди їдуть з інших регіонів до нашого національного драмтеатру, бо він досить креативний та проводити багато цікавих спектаклів. Люди залишаються на ніч, відвідують ресторани, креативні об'єкти економіки. Туризму побільшало, це факт.
Але війна вносити свої корективи і якби не було війни, то можна було туризм розвивати ще більше. У нас було багато фестивалів, а зараз є обмеження на проведення. Я не хочу сказати, що ми від цього виграли, але люди приїжджають, коли їдуть на гору. Є об'єкти, які приваблюють гостей нашого міста.
Чи сильно змінилися ціни на туризм, на житло?
У нас значно дешевше, ніж у Львові. Хто був у Івано-Франківську та у Львові, то різниця цін у бік нашого міста. Тому у нас і житло дешевше, оренда дешевша. У нас і до війни досить добре розвивалося будівництво і зараз так само. Ціни дещо зросли, але по регіону, якщо порівнювати з Тернополем, Чернівцями, то на житло у нас дешевші ціни. Це також є перевага Івано-Франківська. У нас дуже багато оселилося військових, які переїхали з сходу, з тих територій, і вибрали Івано-Франківськ. Одне з переваг, що ціни справді нижчі і наш місто сьогодні найбільше розбудовується в українській державі.
Чи вплинув дозвіл на виїзд за кордон для молодих хлопців до 22 років?
Дуже вплинув. Особливо відчутно там, де є багато ручної праці. Перукарні, будівельний бізнес. Все таки багато хто використовував хлопців такого віку. Не треба броню і так далі. Багато хто звернувся до нас із проблемою, що дуже багато повиїжджало хлопців саме цього віку, до 23 років.
А як вирішувати цю проблему? Лунають пропозиції навіть завозити до нас мігрантів із Азії, Африки. Така ідея має сенс?
Потрібно докласти зусиль, щоби наші люди таки залишалися тут. Ми намагаємось на рівні міста. Даємо стипендії, десь коштами намагаємось підтримати молодь, але розуміємо ситуацію в державі. Сказати, що мігранти вихід? Ні. Потрібно перепрофільовуватися, щоби жінки займали чоловічі професії. У нас у місті величезна проблема з водіями автобусів. Ми зараз розробили програму безкоштовного навчання для водіїв-жінок. Два місяці курсів і маєш права та можеш бути водійкою. Тобто саме перепрофілювання професій, які завжди здавалися, що вони чоловічі. Жінки справляються досить добре. Тому державі потрібно працювати більше в цьому напрямку.
Відтоку студентів з місцевих ВНЗ немає?
У нас це менше відчутно, бо наші вузи навчають багато дітей з інших регіонів. Ситуація у нас безпечніша, тому студенти мають можливість навчатися у звичному режимі. Тому в нас це так не відчувається. Ми багато студентів забрали з інших регіонів. Більше того, у нас є приріст студентів на певних факультетах, порівнюючи з 2020-2021 роками. Тому перевага безпеки у нас зіграла свою роль.
А від щодо представників ЛГБТ у місті, яка ситуація в Івано-Франківську? Зараз багато хто публічно говорити, що є представником такої орієнтації. І військові, і дипломати, і політики. Чи є такі серед працівників міської ради і як ви ставитеся в принципі до таких людей?
Моя позиція всім зрозуміла і очевидна — я за християнські цінності і це постійно декларую. Але ми діємо в межах законодавства та Конституції України. Цих положень я дотримуюсь. Моя позиція – я не підтримую ЛГБТ. Але людина має право на висловлення тих позицій, які не суперечать українській державі.
Дійсно, якщо хтось вийде і скаже, що він проти української держави, чи він однієї гілки руху чи іншої, то така людина має бути притягнута до відповідальності. А в межах закону кожен має право діяти. Тому моя позиція відома — християнські цінності. Щоб люди відстоювали родинні та сімейні цінності. Але у нас є закон і він один для всіх.
Серед ваших підлеглих є представники ЛГБТ?
Мені такі факти невідомі.
А якщо організація людей подасть прохання до міської ради щодо проведення маршу чи гей-параду у місті?
Є Конституція України, є закони. Якщо такі заходи не суперечать українській державності, то вони мають право на існування. Інша справа, що я не братиму участь у такому марші. Як християнин я молитимуся за цих людей, але є Конституція. Мені можуть не подобатися деякі норми, але кожен має право на висловлювання своєї думки чи позиції. Я маю свою думку, хтось має іншу. На ті ми й демократична країна і цим відрізняємося від наших сусідів. Тобто будемо діяти в межах законодавства. Іти на такі заходи точно не буду!
Ви є прихильником бандерівської ідеології. Можете себе назвати бандерівцем?
Можу назвати себе бандерівцем і сповідую цю ідеологію.
Якщо говорити про наших західних сусідів, то є поляків — вони проти будь-яких проявів цієї ідеології. Проти всього бандерівського і всього, що пов'язане зі Степаном Бандерою. Більше того, новий президент Польщі вніс пропозицію на законодавчому рівні заборонити будь-яку бандерівську ідеологію у Польщі. Які наші дії мають бути?
Ми маємо діяти лише дипломатичним шляхом. Звертатись до поляків. Тим паче, що ми не перешкоджаємо польській діаспорі. У нас діє центр польської культури, у нас з Польщею гарна співпраця. Івано-Франківськ має 12 міст-побратимів у Польщі. Ми практикуємо упорядкування наших могил у Польщі, в тому числі годин Визвольного руху. Навіть тиждень тому ми відновили могилу, яка була сплюндрована шовіністами. Зараз потрібно все робити дипломатичними методами, адже враг у нас один — це Москва, яка це використовує і хоче поділити Польщу такими методами. Але треба діяти дипломатично. Це — моя позиція.
Чи маєте в сім'ї чи родині якісь бандерівські традиції? Яка ваша улюблена бандерівська пісня?
Моєї мами рідний дядько був у Службі безпеки ОУН, але розірвався на гранаті у 1946 році. Мій дід був військком української дивізії "Галичина". Тобто у мене як по татовій, так і по маминій лінії були. Багато було вивезено. Це, мабуть, такий шлях кожної батьківщини із Західної України. А пісня — "Стрічка за стрічкою", марш націоналістів, який сьогодні став маршем ЗСУ. Зараз багато націоналістичних пісень співають, кажуть лозунг "Слава Україні". Враг домігся того, щоб Україна стала більш націоналістичною.
Як ви оцінюєте діяльність президента США Трампа щодо врегулювання війни проти України?
Мені неправильно коментувати такі речі. Наразі президент України намагається робити все, щоб США були нашим союзником. Мені здається, що потрібно просто підтримати нашого президента у цих намаганнях. У таких промовах слід бути максимально делікатним і довіритися найвищим посадовим особам України, щоб не нашкодити державі.
Президент Зеленський часто бував у Івано-Франківську за період війни?
Мінімум один раз. Коли був конгрес регіональних органів влади. А на початку війни тут було дуже багато міністрів.
Розкажіть, чи є у вас рецепт, щоб морально та фізично рятуватися під час тривог та обстрілів ворога, які стали перед зимою досить частим явищем? Як ви спасуєтеся, коли бачите, що тривога і щось летить?
Я працюю. Спачуся трудом. Коли ти зайнятий чимось, то в тебе немає інших думок. Це по-перше. По-друге, мене рятують поїздки до наших воїнів, які перебувають на фронті. Це мене дуже надихає, бо коли я повертаюсь звідти, то розумію, що наші проблеми зовсім не проблеми. Які поради? Займатися чимось корисним, плести сітки, наприклад. Прийдіть до бібліотеки до нас, де можна плести сітки, поспілкуватися з людьми і все міне.
Зараз розпочався опалювальний сезон за календарем. Як у Івано-Франківську з цим питанням? По різних регіонах є проблеми, з газом з електрикою.
Ситуація тяжка у всій країні. У нас уже запустили опалення у лікарнях, деяких детских садочках. Більшість шкіл та житловий фонд буде з опаленням, починаючи з 1 листопада. Все підготовлено і ми готуємось до включення. Я підтримав заклик інших заходів, що опалення максимально треба відтермінувати по годині, щоби пережити цю зиму.
Тобто в села не треба переїжджати людям?
Поки що таких обставин немає. Але ми готуємось до різних сценаріїв. Готуємо пункти незламності, пункти обігріву. Проте, я вірю, що спільними зусиллями на державному рівні, у співпраці з органами місцевого самоврядування, все буде добре.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.