Голова освітнього комітету ВР Сергій Бабак: про дисертацію Усика, нового ректора Львівської політехніки та скасування заочної освіти

Голова освітнього комітету Верховної Ради Сергій Бабак в інтерв'ю Українським Новинам розповів про ключові ініціативи та проблеми у сфері освіти. Він детально зупинився на розробці законопроєкту про професійну освіту та розповів, чи будуть закривати старші класи через недобір. Також обговорювався новий законопроєкт № 13072 щодо використання мови в освітньому процесі. Чи забороняє він російську мову на перервах? Бабак висловив особисту думку щодо дисертації Олександра Усика.

Ви є одним із авторів проєкту Закону "Про професійну освіту", також відомо про законопроєкт від уряду. Чому одночасно подаються різні закони, в чому їх відмінність та який має більші шанси на успіх? Якою має бути професійна освіта у майбутньому, чи не може просто відбутися перейменування ПТУ?

Історія розроблення цього законопроєкту дуже довга. І, на жаль, ця історія вкотре засвідчує нашу загальносуспільну проблему – безвідповідальність Уряду перед парламентом. Адже Верховна Рада як єдиний орган законодавчої влади в Україні ще у 2014 році, приймаючи новий Закон України "Про вищу освіту", доручила (через прикінцеві положення цього Закону) Кабінету Міністрів "у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом" "підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проєкт нової редакції Закону України "Про професійно-технічну освіту".

Чому так? Тому що це взагалі-то усталена і правильна практика багатьох, у тому числі європейських країн, коли важливі для всього суспільства великі законопроєкти розробляються урядами цих країн, за участі всіх міністерств. Після того як Уряд розробить відповідний законопроєкт, він вносить його до парламенту, а парламент як найвищий представницький і єдиний законодавчий орган всього народу певної країни, розглядає і приймає відповідний закон. Разом з тим, вже більше 10 років Уряду не вдається розробити такий законопроєкт, який був би підтриманий і прийнятий парламентом. Є багато різноманітних причин, але, мабуть, ключовою причиною є те, що відповідні, розроблені раніше, законопроєкти не були підтримані роботодавцями. Нагадаю, що саме рівень професійної (професійно-технічної) освіти найбільше з усіх інших рівнів освіти має бути заточений під конкретні потреби конкретних роботодавців. Ринок праці – це головний стейкхолдер всієї системи професійної освіти.

Якщо порівняти між собою всі три проєкти Закону України «Про професійну освіту», що наразі внесені до парламенту (реєстр. № 13107, 13107-2 і 13107-2), то Ви побачите, що вони на 70-80 % ідентичні. Це пов'язано з тим, що всі вони створені на базі одного вихідного законопроєкту, який було розроблено робочою групою під керівництвом нашої колеги, народної депутатки України і голови підкомітету з питань професійно-технічної та фахової передвищої освіти нашого комітету Ольги Коваль. Робоча група була утворена рішенням нашого Комітету з питань освіти, науки та інновацій від 10 лютого 2021 року. До складу робочої групи увійшли як керівники успішних закладів професійної (професійно-технічної) освіти, так і представники роботодавців, засновників, Міністерства освіти і науки тощо. Тобто робоча група була доволі збалансована і до кінця 2021 року було створено цілісний законопроект "Про професійну освіту", який можна було вже вносити до парламенту, адже він підтримувався як сферою професійної (професійно-технічної) освіти, так і роботодавцями.

Проте, керуючись вище зазначеним "європейським" підходом, було прийнято рішення пропустити розроблений робочою групою на базі Комітету, фактично "депутатський", законопроект через Уряд. І оцей, повністю фіналізований законопроект "доопрацьовувався" Міністерством освіти і науки України разом з іншими міністерствами 3 роки! І я Вам більше скажу, якби народні депутати не подали наразі 14 березня свій законопроект (реєстр. № 13107), залишивши тим самим Уряду 14 днів для внесення альтернативного законопроекту, ми б ще досі не побачили внесеного до парламенту "урядового" законопроекту. На жаль, навіть в умовах війни, Уряду не вдається швидко проводити узгоджувальні процедури і приймати, якщо не консенсусні, то принаймні компромісні рішення.

Також важливо наголосити на тому, що народні депутати України, чекаючи 3 роки внесення узгодженого Урядом законопроєкту, змушені були пришвидшити цей процес, оскільки ми маємо «документ, необхідний для реалізації програми фінансової підтримки України від Європейського Союзу» - План для Ukraine Facility, який готувався Урядом за координації Міністерства економіки на чолі з Першим віцепрем’єр-міністром – міністром економіки Юлією Свириденко, і який необхідний для реалізації програми фінансової підтримки України від Європейського Союзу. Так от, одним з індикаторів цього Плану є "набрання чинності Закону України "Про професійну освіту" і кінцевий строк досягнення цього індикатора – 2 квартал 2025 року! Тобто, для розгляду цього великого законопроєкту головним комітетом, прийняття його парламентом в першому читанні, подання народними депутатами України правок (2 тижня згідно з Регламентом Верховної Ради України), підготовки його до другого читання, узгодження з юридичним і редакційним управліннями Апарату Верховної Ради України, підписання Головою Верховної Ради України, підписання Президентом України, оприлюднення і лише після цього, «набрання чинності Законом» – Уряд нам залишив три місяці … Тобто 3 роки «узгоджувати» між міністерствами повністю готовий законопроєкт, щоб на фініші залишити парламенту три місяці для його прийняття як Закону!

Більш того, тут ми підходимо до ключового питання. Ці «узгодження» між міністерствами призвели до того, що урядовий законопроєкт перестали підтримувати роботодавці як, нагадаю, ключовий стейкхолдер системи професійної (професійно-технічної) освіти! Наразі ми маємо офіційний лист від Федерації роботодавців України, яка об’єднує близько 140 галузевих і територіальних організацій роботодавців і представляє інтереси близько 8500 підприємств, які в сукупності генерують 70 % ВВП України і дають роботу понад 5 млн людей. У цьому листів ФРУ наведені чіткі аргументи з кінцевим висновком про те, що «роботодавці вважають, що законопроект № 13107 є найбільш збалансованим, оскільки поєднує орієнтацію на результат, реальне партнерство з бізнесом, фінансову автономію закладів, зрозумілу систему розподілу фінансування та загалом – гнучкість системи професійної освіти».

Я не знаю, чому і як так стається, але всі урядові законопроєкти про професійну освіту, які готувалися протягом останніх 10 років, завжди не підтримувалися головним стейхолдером – роботодавцями. От Вам і відповідь на всі запитання.

Стосовно питання «Якою має бути професійна освіта у майбутньому, чи не може просто відбутися перейменування ПТУ?». Переконаний, що так не буде. Це сутнісна реформа, яка передбачає багато різноманітних змін, як «формальних», «маркетингових», так і сутнісних, змістовних. Тому цей Закон не буде «реформою на папері». Тим більше, що в самому Плані для Ukraine Facility зазначено три ключові показники, яким має відповідати Закон «Про професійну освіту»:

• визначено справедливі правила функціонування суб'єктів освітньої діяльності на ринку освітніх послуг у сфері професійної освіти;
• розширено інституційні спроможності суб'єктів освітньої діяльності у наданні формальної та неформальної професійної освіти;
• врегульовано відносини закладів професійної освіти, національних/локальних та міжнародних стейкхолдерів для сталого розвитку людського капіталу в Україні.

Ви також серед авторів законопроєкту, яким пропонується встановити, що наповнюваність старших класів у школах не може становити менше ніж 24 учні. Яка мета таких змін, чи не призведе до закриття ліцеїв у малонаселених пунктах?

Враховуючи широкий суспільний резонанс навколо поданого до Верховної Ради України проєкту закону «Про внесення змін до Закону України «Про повну загальну середню освіту» щодо вдосконалення механізмів формування мережі ліцеїв» (реєстр. № 13120), а також необхідність врегулювання на законодавчому рівні питання формування ефективної мережі комунальних ліцей, що забезпечуватимуть здобуття профільної середньої освіти, мною було запропоновано іншу модель  оптимізації мережі таких ліцеїв.

26.03.2025 мною та іншими народними депутатами України внесено альтернативний проєкт закону про внесення змін до закону України "Про повну загальну середню освіту" щодо вдосконалення механізмів формування мережі ліцеїв (реєстр. № 13120-1), у якому зникла норма щодо мінімальної кількості учнів, які здобувають профільну середню освіту в очній (денній) або вечірній формі - не менше 24 учнів у класі. Натомість альтернативний законопроєкт залишив у чинній редакції статті 12 Закону України «Про повну загальну середню освіту» норму щодо мінімальної кількості учнів у класі (наповнюваність класу) - не менше 5 учнів у класі.

Крім того, альтернативним законопроєктом передбачено, що максимальна кількість учнів, які здобувають базову чи профільну середню освіту в очній (денній) або вечірній формі у класі, не може становити більше 32 учнів.

Звертаю увагу, що статтею 12 чинної редакції Закону України «Про повну загальну середню освіту» передбачено, що у разі якщо кількість учнів не дозволяє утворити клас, учні можуть продовжити навчання в цьому закладі освіти за однією з інших (крім очної) форм здобуття повної загальної середньої освіти або в іншому закладі освіти із забезпеченням територіальної доступності. Територіальну доступність повної загальної середньої освіти забезпечують у межах повноважень органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Обидва законопроєкти знаходяться на розгляді у Комітеті Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій. Наразі у комітеті опрацьовуються експертні висновки державних органів, об'єднань громадян та інших зацікавлених осіб, установ та організацій, які надійшли до комітету, щодо доцільності прийняття вищезазначених законопроєктів.

Окрім цього, ви стали одним із співавторів закону про "українськомовне освітнє середовище". Чим він відрізняється від минулого, запропонованого секретарем вашого комітету Піпою? У разі його ухвалення буде заборона російської на перервах у школах?

Основними відмінностями нового проєкту Закону «Про внесення змін до деяких законів щодо використання мови в освітньому процесі» (реєстр. № 13072) від попереднього проєкту Закону «Про внесення змін до Закону України "Про освіту" щодо забезпечення створення українськомовного освітнього середовища в закладах освіти» (реєстр. № 12086) є те, що новим законопроєктом уточнюється право на використання поряд з державною мовою мови відповідної національної меншини у закладах освіти, де є класи (групи) з навчанням мовами національних меншин, які є офіційними мовами Європейського Союзу, як в освітньому процесі, так і під час інших форм взаємодії здобувачів освіти у приміщеннях і на території суб'єкта освітньої діяльності.

Крім того, новим законопроєктом надається право особам, які здобувають чи здобували повну загальну середню освіту іншою мовою, отримувати завдання роботи зовнішнього незалежного оцінювання у перекладі відповідною мовою (крім завдань із навчальних предметів / курсів мовного компонента та історії України).

Враховуючи прагнення України до вступу до Європейського Союзу, а також рекомендації Венеціанської комісії та вимоги окремих держав-членів ЄС, ми не можемо в освітньому законодавстві встановити пряму заборону щодо використання мов корінних народів та національних меншин України, у тому числі щодо російської мови, як у освітньому процесі, так і під час перерв у школах. Інакше така норма буде розглядатися як дискримінаційна, і може ускладнити наш рух до Європейського Союзу.

Разом з тим, є позитивна тенденція, коли батьки відмовляються від того, аби їхня дитина вивчала російську мову. Так, наприклад, у річному звіті Уповноваженого із захисту державної мови «Про стан дотримання Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у 2023 році»  зазначено, що у 2023/2024 році кількість школярів, що вивчали російську мову як окремий предмет, скоротилася в 5 разів - до 768, і лише у 3-х закладах загальної середньої освіти вивчалася російська мова як окремий предмет. Процес дерусифікації загальної середньої освіти не пов'язаний зі зміною нормативно-правової бази чи з адміністративним тиском, а є реакцією українського суспільства на воєнні злочини та геноцид, вчинений російською федерацією проти українського народу.

Іспанська лабораторія SCImago Lab оприлюднила результати міжнародного рейтингу SCImago Institutions Rankings 2025. Ваш комітет опублікував, згідно з цим рейтингом, топ-10 українських університетів. Поясніть читачу, як Сумський держуніверситет обігнав головні столичні університети? Який у вас особистий топ?

SCImago Institutions Rankings (Рейтинг) - це авторитетна міжнародна система оцінювання наукових й академічних установ, яка з 2009 року аналізує їхню діяльність (виключно на основі публікацій у виданнях, що індексуються у базі даних Scopus) за трьома ключовими напрямами (з урахуванням питомої ваги кожного напрямку):

• дослідницька ефективність (50%) - ДЕ,
• інноваційні розробки (30%) - ІР,
• суспільний вплив (20%) - СВ.

До цього рейтингу у 2025 році увійшли майже 10 тис. наукових та освітніх установ світу, серед яких понад п'ять тисяч університетів. До міжнародного рейтингу увійшов 61 український заклад вищої освіти, що є рекордною кількістю (наприклад у 2024 р. таких ЗВО було 49, у 2023 – 44, у 2022 – 46, у 2021 – 39, … у 2015 – 13, у 2009 - 8).

Щодо СумДУ, то у 2022-23 роках цей ЗВО впевнено тримався на третій сходинці рейтингу і у 2025 заслужено посів 1 місце.

Депутат надав таблицю зі статистикою:

ЗВО (перша п’ятірка)	2025
	ДЕ	ІР	СВ	Загальний рейтинг
СумДУ	30	80	57	55
КНУ Шевченка	53	68	41	57
КСУ Грінченка	34	96	38	58
НУ Львівська політехніка	50	79	35	58
НТУ Дніпровська політехніка	25	93	65	62

Думка про те, що «столичний» ЗВО є або має бути найкращим, це хибна думка. В Україні багато ЗВО, які незалежно від місця розташування є потужними, і локація тут ні до чого, бо результат формують прозорі критерії.

Особистий топ, це не об'єктивна думка, а суб'єктивна. Мені імпонують не ЗВО, а ті (молоді) команди в ЗВО, які працюють на його розвиток, вирішують не вчорашні питання, а бачать майбутню мету і рухаються вперед. Мені імпонують ті, хто не пожинають плоди минулих напрацювань, а прагнуть створювати. Мені імпонують ті, хто не посаду бере, а відповідальність.

Одеську юракадемію вирішили реорганізувати та доєднати до Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Як ви оцінюєте це рішення? Чи немає ризику приватизації будівель на користь Ківалова?

Заходи щодо модернізації мережі закладів вищої освіти відповідають рекомендаціям Європейської комісії в рамках Пакету розширення Європейського Союзу 2023 року, що передбачають оптимізацію мережі закладів освіти на всіх її рівнях. Це відповідь на зміну демографічної ситуації в Україні та прагнення підвищення якості освіти. Коли ми говоримо про утворення, реорганізацію чи ліквідацію ЗВО державної форми власності, то маємо усвідомлювати, що це не власність ректора чи навіть колективу ЗВО. Це власність держави, і рішення про утворення, реорганізацію чи ліквідацію приймаються Кабінетом Міністрів.

Як я оцінюю це рішення. Оперуватиму відкритими даними.

Нардеп надав таблицю рейтингів:

ЗВО	SCImago Institutions Rankings	ТОП 200 Україна 2024	Times Higher Education 2024
ОЮА	відсутній	124	1500+
ОНУ І.І. Мечнікова	51	9	1001-1500

Щодо акредитацій: в ОЮА з 50 наявних ОП, на яких здобувають освіту здобувачі, 15 ОП не мають акредитації (що складає 30%), в ОНУ Мєчнікова з 133 наявних ОП, на яких здобувають освіту здобувачі, 10 ОП не мають акредитації (що складає 7,5%). Ось коротко про те, як я оцінюю це рішення.

Якщо питання «Чи може Ківалов претендувати на приватизацію будівель ОЮА у випадку дозволу на їх приватизацію?», то може, так як і кожен громадянин України відповідно до чинного законодавства. Умови для усіх однакові. Якщо питання «Чи є ризик того, що вже є «віджаті» Ківаловим будівлі і споруди ОЮА?», то такою інформацією не володію. Для цього є уповноважені органи.

Як оцінюєте нову ректорку Львівської політехніки? Чи нормально коли колишньому ректору хочуть дати посаду радника із збереженням зарплати ректора? Як ставитесь до перейменування вулиці Фаріон біля Львівської політехніки?

Ректора обирає колектив. Дуже вірю, що колектив зробив правильний вибір. Оцінити окрему особистість – це одна справа. Як особистість – вона достойна. Оцінити її як ватажка команди – це зовсім інше. Оцінювати можна буде за результатами діяльності, бо система освіти живе не в часи авторитаризму, а в часи командної роботи (у всякому випадку я дуже в це вірю). Один в полі не воїн.

З повагою ставлюсь до інституційної пам'яті і до рішення колективу ЗВО щодо посади ексректора.

Рішення про перейменування назв вулиць має приймати виключно громада міста (або депутати міської ради).

На годині запитань до уряду постійно підіймається питання зарплат в освітній сфері. Депутати посилаються на ст. 61 закону "Про вищу освіту", де вказано, що посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії встановлюється в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. У чому колізія законодавства, чому ця норма є, але не працює?

По-перше, це стаття 61 не Закону України «Про вищу освіту», а базового Закону України «Про освіту». По-друге, тут немає власне колізії законодавства. Тут є питання фінансової спроможності нашої держави, тим більше на сьогоднішньому етапі нашої історії, в умовах військового стану, вийти на такий, абсолютно правильний і справедливий мінімальний рівень заробітної плати наших освітян.

Нагадаю, що ця норма базового Закону про освіту була написана у 2017 році і у прикінцевих положеннях цього Закону було доручено Уряду «забезпечити до 2023 року поетапну реалізацію положення частини другої статті 61 цього Закону, передбачивши при цьому щорічне збільшення посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії до чотирьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб пропорційно розміру збільшення доходів Державного бюджету України порівняно з попереднім роком, і затвердити відповідні схеми посадових окладів (ставок заробітної плати)».

Протягом 2017 – 2021 років Уряд своїми рішеннями (є конкретні постанови Кабінету Міністрів України) збільшував розмір оплати праці педагогічних і науково-педагогічних працівників закладів освіти, як це передбачено зазначеною вище нормою прикінцевих положень базового Закону України «Про освіту». Тому, можливо, у 2023 році ми б і вийшли не показники статті 61 цього Закону, якби у лютому 2022 року ми не мали повномасштабного вторгнення рф до України.

Сьогодні серед найвищого керівництва нашої держави немає дискусії щодо того, справедливий чи не справедливий це мінімальний рівень заробітної плати наших педагогів. Всі однозначно погоджуються з тим, що так має бути. Але наразі ми фінансово не спроможні вийти на визначений базовим Законом гідний рівень заробітної плати освітян.

Для розуміння цифр скажу, що в цьому році загальний розмір освітньої субвенції, що виділяється з Державного бюджету України для виплати заробітної плати вчителям наших шкіл (а це далеко не всі педагогічні і науково-педагогічні працівники всієї країни), складає 103 млрд грн. Згідно з розрахунками Міністерства фінансів України повна реалізація положень статті 61 Закону «Про освіту» «потребує додатково орієнтовно понад 470 млрд грн, із них із державного бюджету – 296 млрд грн, із місцевих бюджетів – 177 млрд грн» (лист Мінфіну від 16.10.2024 р.).

Переконаний, що після нашої перемоги, Україна здатна буде виконати свій обов'язок перед всіма освітянами нашої країни і забезпечить повну реалізацію статті 61 базового Закону України «Про освіту».

Чи планується в майбутньому скасування заочки і запровадження замість неї дистанційної освіти?

Наразі мова про це не йде. Заочна форма затребувана тими людьми, які суміщають навчання і працю. Не можна проводити паралель між заочною та дистанційною формами навчання. Не можна проводити паралель між заочною та дуальною формами навчання.

Багато-хто обурений захистом дисертації Усиком, адже вбачають у таких подіях використання науки як соцільного ліфту та політичного інструменту. Як ви це ставитесь до цього?

З повагою ставлюся до спорту. Тим паче, коли мова йде про такий рівень. Знаю особисто велику кількість спортсменів, і всі вони дуже ерудовані, розумні та мають розвинені як зараз модно говорити "soft skills". Досягаючи таких висот у спорті, вони на практиці «захистили» не одну дисертацію. Для нього це не є ні соціальним ліфтом, ні політичним інструментом. Прикро, що в якийсь період часу це стало елементом моди і показником статусу. І саме через це виникають подібні запитання.

24 березня 2024 року набув чинності закон щодо визнання результатів навчання осіб, які проживають на тимчасово окупованих територіях. Є інформація, зо фактично не була розроблена підзаконка до нього. У минулому інтерв’ю ми також з вами обговорювали, що Міносвіти не встигає розробляти підзаконки. Чому не змінюється ситуація? Чи потрібно змінити керівництво відомства?

Станом на перше квітня проект постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визнання результатів навчання, здобутих на тимчасово окупованій території України на рівнях професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти» розроблено, завершено його погодження з заінтересованими органами державної влади та 20.03.2025 направлено до Кабінету Міністрів України.

Порядок я читав. Він притомний. Якщо будуть (а я сподіваюся не буде) неточності, то їх буде видно в процесі реалізації процедури визнання. Заступник Міністра освіти і науки України М. Винницький пообіцяв, що у квітні усі процеси будуть завершені.

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.