Він залишив кар’єру в правоохоронних органах і занурився у світ бізнесу. Сьогодні інвестиційний фонд його родини управляє активами у кількох стратегічних галузях економіки, а бренд його компанії експортує органічні яблука в країни Близького Сходу, Європи та навіть Африки.
Як працює великий український аграрний бізнес під час війни, чому держава має змінити підхід до закупівель соків і до чого тут "Батальйон Монако" розповів експоліцейський, а нині – голова правління інвестиційного фонду "Маркус Макс" Ігор Купранець.
Пане Ігорю, Ви завершили кар’єру в поліції ще у 2019 році. У публічному просторі є різна й подекуди суперечлива інформація про те, чим Ви займаєтесь. Як склалося Ваше життя після служби?
– Я дійсно пішов з поліції вже майже 6 років тому – у 2019 році. Для мене це був абсолютно свідомий крок. Я працював у цій сфері багато років, але настав момент, коли зрозумів, що хочу рухатися далі й реалізовувати себе в іншій площині.
Після завершення кар’єри в поліції, я повністю сфокусувався на бізнесі, а точніше — на розвитку родинного інвестиційного фонду "Маркус Макс", який заснував мій батько Михайло Купранець. З 2021 року я Голова правління Фонду. Ми працюємо в кількох напрямах: сільське господарство, генерація зеленої електроенергії, видобуток природного газу та комерційна нерухомість.
Один із ключових активів фонду — аграрний бізнес, зокрема компанія "Львівський сад", яка займається вирощуванням яблук і виробництвом соків. Це справа, яку 30 років тому започаткував мій батько, і сьогодні ми її розвиваємо на якісно новому рівні.
Ви згадали про "Львівський сад". На заході України у продажу є львівські соки Gaderia. Це одна й та сама компанія чи різні? З чого все починалося?
– "Львівський сад" — це сімейний бізнес, який починався з 10 гектарів яблуневих садів. Зараз це 80 гектарів, понад 3000 тонн врожаю яблук різних сортів щороку та виробництво понад 100 тисяч літрів соку щомісяця.
Соки ми випускаємо під торговою маркою Gaderia. Це 100% натуральний продукт прямого віджиму, без доданого цукру, барвників чи консервантів. Ми не працюємо з концентратами — наш сік виробляється виключно зі свіжих фруктів, вирощених у власних садах.
Тобто Ви займаєтесь повним циклом: від вирощування яблук до власне продажу соків? Як би Ви оцінили поточний сезон для ринку яблук?
— Саме так. Ми робимо натуральний сік з власної сировини – вирощених у наших садах яблук. Тому можемо бути впевненими і гарантувати якість. Найкращий доказ це те, що соки Gaderia отримують високу оцінку від наших вітчизняних споживачів та активно набирають популярності.
Ціна конкурента?
— Більше ніж. Нам важливо залишатися доступним, але дуже якісним товаром в цій ніші.
Повертаючись до поточного сезону. Задоволені результатами?
— Ми отримали хороший врожай — 3000 тонн яблук. Попри всі перешкоди та умови, в яких працює зараз кожен український бізнес, почали експорт і суттєво розширили географію. Тепер наші яблука продаються в ОАЕ, Саудівській Аравії, Катарі, Кувейті, Бангладеші, Бахрейні, Лівії, Ліберії, Конго та Великій Британії.
Яку частку продукції експортували в цьому сезоні, чи є вже плани на сезон 2025-2026 років?
— Близько 1000 тонн яблук. Решту розподілили між внутрішнім ринком та переробкою. Але ми не плануємо зупинятися і головна задача на цей рік – нарощувати масштабування. Зокрема, закладено 12 гектарів нових площ під яблуко сорту Гала – найпопулярнішого в країнах Близького Сходу. Закуплено і висаджено 43 тисячі саджанців в Італії. Через два роки розраховуємо на перший хороший товарний врожай. Все це з сучасними технологіями, збереженням якості та органічності, для нас це завжди пріоритет.
Також будуємо нові холодильні потужності підприємства на 1500 тон. Враховуючи вже 2000 тон працюючих, ми зможемо повністю закладати і зберігати весь об'єм своїх запланованих врожаїв.
Gaderia – це лише соки?
— Не лише. Цього року ми вперше отримали бальзамічний оцет з лохини та яблука. Це продукт преміум-класу, витриманий у дубових бочках, з чудовими смаковими якостями. Ми переконані, що він зацікавить не лише внутрішній ринок, а й міжнародних покупців. Наступного сезону плануємо значно розширити лінійку оцтів.
Та і це не все. Ми активно працюємо над завершенням будівництва заводу фруктових спиртів. Хочемо вже цьогоріч провести перший випуск слабоалкогольних напоїв на виключно натуральних інгредієнтах. А далі – і виробництво алкогольних напоїв з фруктових спиртів, які будуть кілька років настоюватися в дубових бочках.
Фруктові алкогольні напої хіба користуються популярністю серед українців?
— Якщо говорити про цей напрям, то сратегічна і амбітна мета – не просто розвивати новий напрямок бізнесу. А разом з іншими вітчизняними виробниками започаткувати цілу філософію нової культури для нашої країни. Я маю на увазі споживання вишуканих та якісних алкогольних напоїв з фруктових спиртів. Саме культури, а не популяризації вживання алкоголю як такого. Тут є чому повчитись у європейських країн зокрема, де такого роду натуральні напої з фруктів користуються популярністю.
Крім культури споживання, що ще варто перейняти з європейської практики?
— Я особисто аналізував європейський підхід до державної політики формування внутрішніх споживчих ринків. Визначальними там є дві складові. Перша це те, що державні установи — лікарні, дитячі садки, школи — закуповують соки передусім у вітчизняного виробника. І таким чином держава підтримує місцевий бізнес та гарантує якість продукції. Друга - натуральність: з максимальним збереженням комплексу вітамінів, без додавання цукру, що дуже важливо на фоні тенденції колосального зростання захворюваності на цукровий діабет у всьому світі.
А в Україні?
— В Україні поки що інша ситуація, на жаль. Діючі ДСТУ передбачають певну “гнучкість” і виробництво чотирьох видів соку: прямого віджиму, відновлений, концентрований та дифузійний. Щоб не перевантажувати термінами, одразу перейду до висновку. За однією назвою "сік" можуть бути представлені абсолютно різні по якості і суті продукти, які через державні закупівлі потрапляють в ті ж школи, дитсадки та лікарні, заклади освіти та лікарняні заклади про які я говорив вище.
Варто оновити ДСТУ і посилити вимоги до якості?
— Не тільки. Я хотів би, щоб в Україні розвивалася культура споживання якісних продуктів. Бо це про далекоглядність і здоровʼя нації. Коли апелюють, що закуповувати якісне і натуральне дорого, я кажу, що варто подивитися історію держзакупівель. Часто, на жаль, ціна продукції нижчої якості нічого не економить.
Важливим є оновлення підходів. Якщо вмить перевести державні закупівлі соку на високоякісну продукцію вітчизняного виробництва, в України не вистачить існуючих виробничих потужностей, щоб задовольнити попит. Це суттєвий стимул. На ринку зʼявлятимуться нові гравці, а існуючі - матимуть куди рости, роблячи ставку на натуральність і якість. У виграші будуть всі. Українці передусім, адже будуть здоровіші, споживаючи якісне.
ЗМІ писали про Вашу причетність до групи "Батальйон Монако". Пов’язували зокрема з експрацівниками поліції Сергієм Вязмікіним і Євгеном Ковалем. Можете прокоментувати?
— Можу і я дякую, що Ви це питання підняли насправді. Тут взагалі немає що приховувати. Жодного з тих, кого у ЗМІ називають керівниками так званої групи "Монако" я ніколи не бачив. Щодо двох згаданих Вами осіб: я не бачився з ними більше двох років і не підтримую жодного звʼязку. Чим займаються колишні колеги мені не є і не було цікавим. В цей кейс моє прізвище потрапляє по інерції через колишнє спільне місце роботи з цими людьми та оприлюднення не до кінця якісно перевірених інсайдів не більше.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.