Новий президент США Дональд Трамп – це можливість чи виклик? Саме з такого запитання почалося інтерв’ю Українських Новин з головою комітету з питань Верховної Ради зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександром Мережко. Агентство детально обговорило з депутатом перспективи завершення російсько-української війни, а головне – ключові подробиці: формат перемовин, іноземні війська на демілітаризований зоні, шанси України вступити до НАТО, а також чого можна очікувати від непередбачуваного Трампа.
Що очікувати від нового президента США? Трамп для України - це можливість чи виклик?
Трамп – одночасно і можливість, і виклик. І питання в тому, що це залежить не тільки від Трампа. Ким він стане для нас - більшою мірою можливістю або викликом. Це залежить від нас. Насамперед від встановлення систематичної комунікації з Трампом. Якщо подивитись на його відносини з різними країнами, то дуже багато залежить від того чи вдалося йому знайти спільну мову і певну симпатію з лідерами певних країн. Я вважаю, що у нашого президента є харизма, як і у Трампа. Є спільні риси між ними. Трамп і Зеленський підпадають під поняття "self-made man". Якщо між ними буде постійна комунікація, то є великі шанси, що вони потоваришують, а не тільки знайдуть спільну мову. Я розумію, що не дуже багато часу зараз, бо президент – Верховний головнокомандуючий під час війни і важко знайти цей час, але треба намагатися встановити постійний діалог. Таке ми бачили, наприклад, у спілкуванні Трампа з прем'єром Японії.
Нам буде непросто з Трампом, але це відкриває певні можливості. Якщо проявити мудрість, дипломатичність, то в нас може вийти з Трампом. Я бачу, що він є доволі рішучою людиною, чого не приховує. Достатньо почитати його книжку про мистецтво укладення угод. Він пише про те, що ставить дуже високу мету, а потім "тисне, тисне і тисне". Він дуже рішуча людина.
Якщо він поставив перед собою завдання, зупинити Трампа дуже важко. Ми побачили це під час його передвиборчої кампанії. Були моменти, коли здавалося би безнадійна ситуація, багато політиків його вже списали, а все одно він виграв. Враховуючи цю психологічну специфічну рису Трампа для нас важливо зробити так, щоб його завданням стала перемога над Росією. Тоді він, будучи такою психологічно дуже рішучою людиною, зробить все, щоби досягнути цього результату. А як це зробити? Це вже питання мистецтва дипломатії і тонкощів в політиці.
Як ви взагалі оцінюєте перспективи допомоги Україні, зокрема, військової від США? Трамп досить непередбачуваний. Спектр рішень може бути широким - починаючи від зупинки, зменшення або навпаки збільшення. Які прогнози стосовно цього?
Безумовно, тут дуже великий спектр, ви абсолютно праві. В найгірший варіант, тобто в те, що буде повна зупинка, я не вірю, тому що це викличе величезний скандал. Не забуваймо, що Сполучені Штати - демократична країна. Система "стримувань і противаг" діє. Там є сильна опозиція, зараз – це Демократична партія. Через два роки проміжні вибори в Сенат і Палату представників. Виходячи з цього, Трамп не зупинить підтримку України.
Може бути ситуація скоріше інша – інерція продовження політики Байдена. Але ж нас цікавить власне результат. У Трампа є мета – закінчити цю війну. Це дуже добре, але питання на яких умовах? Під час інавгурації я побачив, що під час підписування одного з президентських указів, він сказав, що Путін руйнує свою країну. Йому задали питання про важелі впливу, на що він говорив про тарифи, про те, як йому вдалося збанкрутувати Іран, завдяки своїй політиці.
Це говорить про те, що спочатку Трамп буде налаштований на те, щоби досягти певної угоди з Путіним. Він намагається демонструвати, що відкритий "to make a fair deal" (зробити чесну угоду, - ред.). Тому він робить такі певні паси або компліменти у бік Путіна. Ніби можна мати справу навіть з Путіним, але не треба обманюватися цими заявами, бо Трамп не є наївним, він дуже розумний. Якщо Путін почне його обманювати, то Трамп реагуватиме дуже жорстко. Він не вибачає спроб обдурити його. І цього уникнути просто неможливо. Знаючи природу Путіна, як такого патологічного брехуна, оскільки це просто запрограмовано. Це говорить про те, що і сам конфлікт між Трампом і Путіном запрограмований. Трамп пропонує чесну угоду. Він пропонує устами, наприклад, Марко Рубіо: "Всі мають піти на поступки". Це риторика бізнесмена, який намагається укласти вигідну для всіх сторін угоду. Але як тільки він отримав ультимативну відповідь Путіна про те, що Росія не відмовляється від своїх ультиматумів, які висувались на початку повномасштабної війни – це показник, що Трамп буде робити серйозні висновки. Причому не на користь Путіна.
Тут діє наступний принцип "дай здачі", як про це і сказано у книжці Трампа. Коли він бачить, що його контрагент замість того, щоб проявити добру волю і досягти компромісу – укласти угоду, намагається його обдурити, то він б'є дуже боляче і рішуче. Він дає здачу з доволі серйозними наслідками.
Як ви вважаєте, за рахунок чого взагалі Трамп зможе направити Путіна до миру, які в нього є важелі впливу для того, щоб це зробити?
Важелі є. Я цікавився цим питанням, про це дуже цікаво пише колишній американський посол в Москві Джон Салліван. Він пише про те, що ті санкції, які застосовували Сполучені Штати, намагалися зробити такими, щоб вони були точковими, щоб вони не завдали шкоди глобальній економіці, а також, як там сказано, народу Росії. Це означає, що санкції були доволі стриманими і не дуже руйнівними, тому що було побоювання, що це може завдати шкоду Сполученим Штатам і світовій економіці. Є певний резерв з точки зору санкцій. Це означає, що потенціал санкцій проти Росії ще є.
Метою має бути, на мою думку, повна ізоляція держави-агресора – економічна, політична. Коли Сполучені Штати почнуть використовувати санкції по відношенню до тих, хто веде торгівлю або купує газ і нафтопродукти від Росії, то це призведе до надзвичайно руйнівних наслідків для російської економіки і її спроможності вести війну. Це дуже нещадні санкції. Вони роблять токсичними будь-які економічні відносини з Росією. Наприклад, китайських фірм. Вони одразу перестають торгувати. Це важіль, яким може скористатися Трамп.
Також може бути політичний тиск на країни Європи. Щоб вони не тільки заморозили російські активи, суверенні активи і активи російських олігархів, а також конфіскували і передали їх Україні. США – це перша світова економіка, у них є дуже важливі, серйозні економічні важелі впливу.
Ну і також надзвичайно важливий важіль - це надання сучасної зброї Україні, яка дозволить завдавати ударів вглиб території Росії по військових об'єктах. Це може зробити життя Путіна нестерпним. Уявіть собі, а що буде, коли жителі Москви будуть ходити в бомбосховище? І так, як жителі Києва будуть щоденно чути звук повітряної тривоги? Це величезний важіль. Це можна зробити, якщо Сполучені Штати нададуть відповідні військові спроможності Україні.
Я впевнений, що таких механізмів та важелів доволі багато і тут треба бути креативним. Також тарифи, безумовно, та ціни на нафту. До речі, раніше Трамп, коли його питали про ці важелі, то він казав про ціни на нафту. Росія може фінансувати воєнну машину завдяки доходам, які вона отримує від продажу нафти і газу. Якщо вплинути на це, як планує Трамп, то це може нанести величезний удар по російській воєнній машині і економіці.
Що означають вітання Путіна, який заявив про намір перемовин? Це гра чи справжній намір? Чи вірите ви, що він готовий йти на поступки?
Путін боїться Трампа. Він розуміє його психологію, як рішучого політика. Це було розраховано на внутрішню аудиторію. Це була заява, яка зроблена на засіданні їхньої Ради національної безпеки. Це не була заява спрямована на Трампа, тобто її адресатом не був сам Трамп. Уявімо собі ситуацію, що Трамп робить конкретні пропозиції щодо початку перемовин з Україною, а Путін знову висуває абсурдні ультимативні умови, то за цим неодмінно буде якась реакція, доволі негативна для Путіна. Путін зараз не дуже розуміє, що робити. Він розуміє, що Трамп може діяти дуже рішуче і доволі непередбачувано навіть для Путіна. Він не знає, насправді, що робити, як реагувати. Він боїться і він відчуває, що для нього та його влади це може бути дуже небезпечно.
Чи були вже в української влади певні контакти з новою адміністрацією?
У випадку Трампа найкращий контакт – це на найвищому рівні, тобто безпосереднє спілкування між президентами, між Трампом і Зеленським. Це найкращий варіант. Вже такий контакт відбувся, коли президент України перебував в Сполучених Штатах, у Нью-Йорку, де зустрівся з Трампом, і це найважливіше. Всі інші контакти, вони другорядні, я б сказав. Вони важливі також, але з огляду на те, що Трамп є, як кажуть американці, "key decision maker". Тобто та особа, яка приймає остаточні рішення. Треба з ним безпосередньо контактувати. Люди в команді Трампа орієнтуються повністю на Трампа.
На друге місце я поставив би контакти на рівні адміністрацій. Безумовно, держсекретар, радник з питань національної безпеки. Але є ще один важливий рівень контактів, який має може мати великий вплив на самого Трампа. Трамп - це президент демократичної країни, де великий вплив мають виборці. Президент не може ігнорувати думку виборців. На сьогодні таким ядром його виборців є рух MAGA – частина республіканських виборців. І тому важливо встановити контакт із цією групою. Якщо перетягнути їх на свій бік, то вони почнуть, скажімо так, бомбардувати і президента, і сенаторів, і конгресменів закликами допомагати Україні. Перший такий крок вже було зроблено, коли наш президент дав інтерв'ю Лексу Фріду, аудиторія якого – це в значною мірою представники руху MAGA. Такою аудиторією є аудиторія Карлсона, до речі, також. Йдеться про мільйони людей. Нам треба намагатися встановити на всіх рівнях такі контакти, в тому числі із виборцями, серед яких доволі розповсюджені російські наративи, на превеликий жаль. Єдиний шлях боротися з цими російськими наративами - це мати безпосередні контакти і розповідати людям, що є правдою.
І виходячи з цих контактів ключове питання: які розглядаються варіанти перемовин про зупинення війни? Є заяви стосовно гарантій НАТО. І є варіант без пункта про НАТО. Про які можливості йде мова?
Стосовно перспектив перемовин, якраз сьогодні я спілкувався з депутатами парламенту Бельгії - з комітетів оборони і закордонних справ. Ми також говорили про перспективи перемовин. На мою думку, є взагалі три варіанти. Перше - це продовжувати нашу боротьбу, як би важко не було. Оскільки це війна на виснаження, то виграє той, хто йде до кінця у цій боротьбі. Другий варіант, якщо йдеться про перемовини, ми повинні розуміти, що на сьогоднішній день перемовин не може бути. Путін не зацікавлений в добросовісних перемовинах, які направлені на досягнення якогось результату. Він використовує перемовини сугубо в пропагандистських і політичних цілях.
Якщо йдеться про досягнення результату на умовах Путіна, то тоді це немає жодного сенсу. Тому що це означає відкладену смерть української державності. Путін просто за допомогою тих умов, які він висуває, намагається створити умови для того, щоб знищити Україну тільки трошки пізніше. Він створює зручні для себе умови, щоб знищити Україну. Тому тут немає перспектив для справжніх перемовин. Просто немає.
І остання опція… Я тут кажу про три реалістичні опції, а не фантастичні. Остання опція - це вступ в НАТО. На зустрічі з бельгійськими депутатами, було декілька депутатів, які питали те саме. Це дуже зараз розповсюджене питання: "А чи може Трамп дійсно зупинити війну за 24 години?". І моя відповідь: "Так, може, якщо він зробить все, щоб Україну прийняли в НАТО". Тому що це єдине, що може врятувати Україну і зупинити агресію Путіна.
Іноді депутати інших парламентів кажуть: "Це може втягнути НАТО у війну". На що я відповідаю, що Україна зараз протягом трьох років, якщо брати з початку повномасштабної агресії, доволі успішно обороняє себе. Росія, незважаючи на допомогу Північної Кореї, Ірану, Білорусі, яка є по суті співучасником агресії, та Китаю, який допомагає російській воєнній машині, тримає її на плаву, не може дати собі раду з Україною. Ви думаєте, Путін може наважитися воювати з НАТО, яка складається з 32 країн?
Якщо Україні буде запропонований мир з боку США на умовах, на які буде складно прийняти, зокрема, без вступу в НАТО? На Україну є важелі впливу. Чи зможемо ми відмовитись від такого варіанту, який нам не підійде?
У нас була зустріч в рамках НАТО, а саме на Міжпарламентській Раді Україна-НАТО. І я якраз почав з того, що сказав колегам, що питання вступу України в НАТО взагалі не повинно обговорюватися з Путіним. Він не повинен взагалі комусь щось диктувати з цього приводу. Це не його питання. Я юрист-міжнародник. Я знаю, що одна з головних засад міжнародного права - це засада суверенної рівності держав, тобто всі держави є рівними і суверенними. Україна не диктує Росії вступати в ОДКБ чи виходити з ОДКБ. Росія також не повинна взагалі ставити це питання. Це суверенне право України вирішувати долучатися до якоїсь міжнародної організації чи ні. І тому це питання взагалі не повинно дискутуватися, бо це порушує суверенітет України. Питання членства в НАТО для нас – це питання нашого виживання. Ми не можемо погодитись. Це двері, за якими ми можемо нарешті відчути безпеку.
Дуже цікаве питання ви задали, про важелі впливу на Україну. Зокрема у пресі згадується такий «важіль», як припинення надання військової допомоги Україні. Ви знаєте, але ж це не зупинить наш спротив з однієї простої причини. Ми розуміємо, якщо ми припинимо цю боротьбу, для нас це означає смерть державності та народу. Навіть якщо нам припинять надавати, наприклад, Сполучені Штати військову допомогу, то це не змусить народ припинити боротьбу. По-друге, є Європа, яка вже неодноразово заявляла про те, що вони будуть продовжувати за будь-яких обставин надавати нам військово-технічну допомогу.
Якщо ми переходимо на просту мову, то, припустимо, будуть висунуті умови і сказано: "Або Україна виконує їх, або без зброї". Наші шанси у війні на виснаження без військової допомоги значно зменшуються. Тоді цей важіль означає, що шанси на виживання держави стануть основою, щоб піти на мир, який для нас є неприйнятним.
Це може спробувати зробити теоретично адміністрація Трампа. Але знову ж таки, це ж питання, як це буде виглядати в очах Європи, світу, країн демократії. Коли ви жертву агресії змушуєте піти на поступки маньяку, який вбиває цю жертву, то це виглядає гірше, ніж Мюнхенські домовленості 1938-го року. Трамп на це не піде. Я впевнений, що він не піде. Я не знаю, що він може мати на увазі під компромісом, але я впевнений в тому, що Путін на це не погодиться. Путін ніколи, поки він живий, поки він при владі, не відмовиться від своєї мети знищити Україну. Він не може зупинитись. Тому він не піде на якісь поступки чи компроміси. Йому не потрібен будь-який «компроміс», який не дозволяє йому знищити нас як суверенну державу.
Є певні червоні лінії для нас. Тобто є те, на що погодитись ми не можемо за будь-яких обставин. Насамперед, територіальна цілісність держави. І є також питання нашого суверенітету і з точки зору міжнародного і конституційного права. Є ще надзвичайно важливе питання гарантій. Йдеться про те, щоб ми вижили, як держава. Але кращої гарантії, ніж НАТО, просто немає. Я не знаю, чи може Трамп запропонувати (для мене це залишається загадкою або відкритим питанням) якісь гарантії кращі, ніж членство в НАТО? Я цього не бачу. Але це питання залишається відкритим для самого Трампа.
А виходячи з цього тоді, як нам взагалі уникнути того, щоб ця домовленість не відбулася без нашої участі?
Вона не може бути нав'язана нам. Знову ж таки, якщо є якась домовленість, якщо хтось вирішив за нашою спиною, то все одно, хто має реалізовувати її? Україна, як держава і як народ. І тут залежить все від нас. Погодимося ми чи ні? Я впевнений, що не погодимося, якщо ми будемо бачити, що гарантій нашого виживання немає, що нас намагаються просто вбити за якийсь час. Тоді немає сенсу про це взагалі говорити.
Навіть якщо ми дійдемо до певних домовленостей, то як можна бути впевненим, що ці домовленості будуть виконані? Враховуючи, що ми маємо справу з Російською Федерацією?
У цьому справа якраз... Тому що я не бачу конкретних механізмів, які могли би забезпечити такі домовленості. По-перше, немає самих домовленостей і чи будуть вони – навряд чи. Навіть з формальної точки зору, позиції держав, які беруть участь в перемовинах, діаметрально протилежні. Вони виключають один одного. Немає поки що навіть і перспективи щодо того, щоб взагалі сісти за стіл переговорів. І чи є сенс це робити? Я не впевнений. Який сенс сідати з Путіним за стіл переговорів, коли він вже тисячу разів обдурив, порушив всі домовленості до цього. Він не збирається їх виконувати. Ну який сенс сідати? Мінські домовленості завершились повномасштабною агресією.
Але може бути інша ситуація, яку не можна виключати. Диктатура не може тривати вічно. Ми бачили це на прикладі Сирії. Дуже хороший приклад. Всі вважали, що це на віки. І протягом тижня диктатура зникає. Все може трапитись. Якщо замість Путіна буде хтось інший, тоді, хоча б теоретично, відкривається певне вікно можливостей. Може тоді відкриється таке вікно можливостей. Уявімо собі ситуацію, що прийде замість Путіна лідер, який розуміє, що стан російської економіки погіршується, треба щось робити і налагоджувати відносини з Заходом. І тоді він почне пропонувати якісь компроміси. Я не знаю які, але тут будуть вже свої небезпеки. Але поки що натяку навіть такого немає на це.
Знаєте, з таких проектів, які обговорюються в американських експертних колах, це варіант по типу Південної Кореї. Була стаття Foreign Affairs. Хтось пропонував це. Або план Кіссінджера, що Україна стає членом НАТО, але 5 стаття розповсюджується тільки на ту територію, яка знаходиться під контролем уряду. Коли починаєш думати про те, як це може бути втілено в життя, то бачиш, що дуже багато перешкод. В теорії це може виглядати, як щось, що працює, але на практиці… Навіть ідея демілітаризованої зони. Я не уявляю, як це можна зробити, якщо лінія зіткнення – більше тисячі кілометрів. Як це забезпечити? Дуже часто питають про іноземних військових у такій зоні. Треба подолати багато перешкод, щоб дійти до цієї стадії, коли є сенс обговорювати присутність в цій, умовно кажучи, демілітаризованій зоні іноземних військових. На це треба згода обох сторін війни. Навіть з практичної точки зору я не бачу зараз навіть якихось натяків на те, що це можливо.
Вірите, що Трамп зможе закінчити війну? 24 години вже минули.
За 24 години він не встиг, але він завжди може сказати: "Я мав на увазі не години, а місяці". Аби тільки не роки, знаєте. Фігура мови, як кажуть. Це метафора, яку він використав у запалі передвиборчої боротьби. Як кажуть, перебільшення - це брехня чесної людини. Є такий вислів (сміється). Я думаю, якщо він поставить собі за мету зупинити російську агресію, то він це може зробити. Ми ж дійшли висновку, що важелі у нього є. І він це може зробити, але це займе якийсь час. Не рік, може навіть не два роки, може більше, може до кінця каденції.
Я трошки побоююся так теоретично іншого сценарію. Знаєте, якщо так впасти в конспірологію, то є такий сценарій, хоча я в нього не вірю, але такий ризик теоретично існує. Якась домовленість між Трампом і Путіном, що Путін за час каденції Трампа не чіпає Україну. Але я в це не вірю. Потім хто може бути президентом? Джей Ді Венс. Він теж не зацікавлений в тому, щоб під час його каденції відбулася ескалація. Про це теж треба думати. Тому це такий сценарій теоретично можливий, але нереальний теж.
Росія – це паперовий тигр, якщо задуматися. Ми ж побачили, що диктатури вони крихкі. Вони можуть впасти і зникнути за декілька днів. І так в історії Росії вже було. Просто треба наполегливо робити все, щоб це відбулося якомога скоріше. Трамп це може зробити. Це займе якийсь час, але це реально. Я думаю, що тут головний психологічний момент, щоб він захотів це серйозно зробити.
Як оцінюєте заяви Трампа про Гренландію та Канаду? Чи це певне підвищення ставок або ж можлива військова інтервенція?
Це підвищення ставок. Навіть Джон Болтон (колишній радник Трампа з нацбезпеки), який зараз є його критиком, сказав, що шансу на те, що він використає силу для захоплення Гренландії абсолютно немає. Достатньо почитати автобіографію Трампа, який описує, що спочатку він робить дуже високі ставки, які можуть викликати шок, а потім він починає вже боротися за якийсь компроміс. З точки зору бізнесмена – це правильна стратегія укладання угод. Якщо ви хочете досягти чогось конкретного на свою користь, ви маєте підвищити планку. Іноді це звучить доволі шокуюче навіть, як у випадку Канади. Але всі розуміють, що ніхто всерйоз не намагається захопити силою Канаду.
Стосовно Гренландії, то це вже довга історія, бо ця точка на Землі має стратегічне значення. Ще Франклін Рузвельт намагався купити Гренландію. Зараз ці заяви стосовно Панамського каналу і так далі, треба розглядати в контексті конкуренції або навіть певного протистояння між Сполученими Штатами та Китаєм.
В усіх цих питаннях трошки присутній Китай. Наприклад, Китай намагається проявляти активність в районі Арктики і може використовувати в цьому Росію. Тут питання національної безпеки Сполучених Штатів. Гренландія стає стратегічно важливою точкою для для Сполучених Штатів. Китай намагається використати Панамський канал і є відповідна заява Трампа, але він всерйоз не буде намагатися реалізувати те, про що він говорить. Це дійсно підвищення ставок для того, щоб врешті-решт досягти якогось раціонального компромісу.
Стосовно Ілона Маска два невеликих запитання. Перше – про ті кадри, які облетіли всю мережу. Як ви взагалі на це відреагували і як це взагалі можна оцінювати? Маю на увазі ховання від сонячного проміння, назвемо це так.
Якщо жартувати, можна сказати, що це символізує політ на Марс. Насправді, я не думаю, що це хоч якось пов'язано з нацистською ідеологією, мабуть це такий випадковий емоційний жест, скоріше за все. Я не бачу якихось ознак, що Маск дотримується нацистської ідеології, тримає у шухляді там портрет Гітлера чи щось таке. Я в це не вірю.
Мене більше турбує інша така загадка: навіщо він взагалі пішов в політику? Він людина майбутнього. Творець, який мріє про Марс. Відповідь у мене є на це питання. Він, насамперед, бізнесмен і дбає про свій бізнес. Його бізнес залежить від ринку Китаю значною мірою. Можливо, він пішов в політику для того, щоб в такий спосіб захищати свої бізнесові інтереси. Тут йдеться не стільки про те, що він хоче влади. Пам'ятаєте, після початку повномасштабної агресії, він зайняв дуже проукраїнську позицію. І він допомагав дійсно: старлінки і так далі. А потім щось почало трошки змінюватися. Він почав робити дивні заяви на рахунок Тайваню, наприклад, на рахунок України і так далі. Але це не пов'язано зі зміною ідеології та цінностей. Скоріше це пов'язано з економічними інтересами. Бізнесмен залишається бізнесменом. Так само як і Трамп. Тут різні стилі мислення. Геополітика і економіка - це різні речі все-таки. І треба мислити різними категоріями.
Хоча стосовно Трампа, то я помітив, що він оточує себе людьми з різними поглядами. Врешті-решт рішення приймає тільки він, але це такий політичний прийом – брати на посади різних людей та створювати конкуренцію між ними. Щоби було якесь політичне життя. Є люди, які представляють дуже різні погляди, але це зручно для керування адміністрацією і для самого Трампа.
Ви питали чому він прийшов в політику. Чи стане Маск просто "халіфом на годину" або буде сірим кардиналом?
Цікаво подивитись, що буде через рік. Я можу зробити прогноз, що команда Трампа дуже зміниться за рік. Тому що Трамп буде більш свідомим реальності. І це вимагатиме від нього змінювати людей навколо себе.
Стосовно Ілона Маска, він, на мою думку, не тягне на роль сірого кардинала. У нього інше трошки мислення, я б сказав, бізнесмена-новатора. Він такий в позитивному сенсі «прожектер». Він так любить цікаві проєкти, повʼязані з майбутнім людства. Він купив соціальну мережу, тому що хоче популярності. Але він не є таким досвідченим інтриганом, яким має бути справжній сірий кардинал. Типу Кіссінджера, наприклад. Він відрізняється за своїм психотипом просто. Він інша людина, з іншим стилем мисленням. Він вже вступив в конфлікт з людьми з MAGA щодо віз для талановитих мігрантів. Він вже знаходиться в конфлікті, а там є впливові люди з оточення Трампа, які допомагали йому в перший період, коли він став президентом і далі підтримували. Вони вже конфліктують з Ілоном Маском і хто виграє в цій внутрішній боротьбі ще невідомо. Але ми вже спостерігаємо за такими конфліктами.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.