Наприкінці червня 2022 року Україна набула статусу кандидата на членство в Європейському Союзі (ЄС). Відтоді Україна активно працює над імплементацією законодавства відповідно до стандартів ЄС. 26 червня цього року офіційно розпочався переговорний процес щодо вступу України до Євросоюзу.
МОЗ розділяє євроінтеграційні процеси у галузі охорони здоров’я на 4 блоки: громадське здоров’я, медицина, освіта, фармацевтичний сектор.
Євроінтеграція у громадському здоров’ї є найбільшим вектором роботи відомства. Це пов’язано з тим, що багато питань громадського здоров’я були відображені в Угоді про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Українські Новини поговорили із заступницею міністра охорони здоровʼя Мариною Слободніченко про те, що може Україна дати ЄС, які складнощі виникають під час євроінтеграції та з чим існують найбільші проблеми. В інтервʼю виданню заступниця МОЗ також розповіла, чи вже вирощують в Україні медичний канабіс, скільки коштує трансплантація органів в Україні та як багато закладів МОЗ постраждало внаслідок війни.
З урахуванням того, що реформи в процесі європейської інтеграції річ незамінна і постійна, їх вимагають наші міжнародні партнери та суспільство - з якими проблемами ви стикаєтеся зараз в МОЗ? Які виклики потребують нагального вирішення?
В Україні унікальна ситуація. Ми як країна-кандидат в Європейський Союз, перебуваючи в стані війни, не лише не зупинили реформи а й розпочали нові. Ми не зупиняємо розпочатих трансформаційних процесів, підтримуємо стійкою систему охорони здоровʼя, імплементуючи акти Європейського законодавства. І це при тому, що перед нами шалені виклики війни. І от головний виклик - це і є зберегти цей баланс, зробити реформи ефективними не зупиняючи поточної операційної діяльності. Однією з важливих євротрансформацій яку ми розпочали, є реформа фармацевтичної галузі. Фармринок України потужний і потрібно створювати в державі таке регуляторне середовище, щоб відповідати найвищим європейським стандартам. Варто робити максимально все для того, щоб на потенціал української фармацевтичної галузі звернули увагу наші закордонні партнери.
Що включає в себе реформа фармацевтичної галузі?
Нам потрібно створити потужну регуляторну систему. Фармацевтична галузь - це швидше про економіку ніж про охорону здоровʼя. Тому тут питання створення потужного органу з регулювання, якому би довіряли пацієнти, виробники та інші актори фармринку і наші зовнішні партнери. Це посилить економіку країни, забезпечить вищу доступність якісних ліків для пацієнтів та підніме імідж України на міжнародній арені а наші виробники нарощуватимуть експорт.
Але так зараз і відбувається, чи ні?
Країни Європи купують нашу фармацевтичну продукцію, але це не ті обʼєми, які може дати український виробник і український ринок. Наша країна - це фармацевтичний дженеричний ринок. Тобто виробляємо аналоги. Раніше європейці отримували ці ліки з Індії і Китаю, у них були свої логістичні маршрути... Але сьогодні, починаючи від ковіду, це стало ризиковим і виявилася проблема. І на цьому просторі має хтось зʼявитися, щоб стати надійним постачальником критичних ліків у ЄС, у тому числі антибіотиків та інших аналогів. І тут є український фармринок, понад 130 фармзаводів в Україні. Але має бути довіра до української системи, до процесу регуляції, потрібна євроінтеграційна реформа фармацевтичної галузі саме з точки зору створення нового потужного регулятора.
І що це буде за регулятор?
Є закон, який передбачає створення єдиного регуляторного органу. Це буде самостійний і майже самоокупний орган, що передбачає його неупередженість і прозорість. Аналогів такого державного органу немає в Україні. Він матиме спеціальний статус. Це не буде державний орган з мінімальними зарплатами, на що часто скаржаться державні службовці. Регулятор матиме можливість визначати достойні рівні заробітної плати своїх працівників. Спеціальний статус даватиме цьому органу можливість надавати послугу й отримувати кошти від зборів за прозорими тарифами для бізнесу. Фармбізнесу потрібні чесні, прозорі та зрозумілі правила, які і дасть нова система. Бізнес готовий оплачувати збори, це зрозуміла система в країнах ЄС. Орган буде забезпечувати контроль ринку, якості лікарських засобів, медичних виробів, косметики а також реєстрацію медпрепаратів.
Тобто наші виробники ліків підтримують створення такого органу…
Так, абсолютно! На численних наших зустрічах з представниками бізнесу під час напрацювання регуляторних актів ми жодного разу не почули заперечень.
Прототип назви цього органу є?
Робочі назви були. Орган державного контролю, ми його так умовно наразі називаємо. ОДК.
Сьогодні в Україні багато фальсифікату продається? Чи є така проблема?
Статистику не скажу, але це більше питання до правоохоронних органів і Держлікслужби.
Які найбільш затребувані ліки в Україні з боку Європи та іншого світу?
Я б говорила не про конкретні ліки, а загалом про затребуваність. Тут треба розуміти чому наші ліки можуть стати більш привабливими для країн ЄС. Поглянемо на фармстратегію Євросоюзу - це вирішити проблему залежності від ринків Китаю та Індії. Єврокомісія створила Critical Medicine Alliance, куди МОЗ також увійшов і ще 6 фарм заводів України. Зараз Європейською комісією проводиться мапування територій, в тому числі в Україні, де є фармацевтичні локації. Ця діяльність направлена на пошуки партнерів та обʼєктів для інвестування, для розвитку фарм індустрії й безперебійного постачання ліків країнам ЄС. Зараз вони дивляться на Україну і на Західні Балкани. В грудні-січні очікуються зустрічі з цього напрямку. ЄС після ковіду зрозумів, що Україна може бути сильним фармацевтичним хабом для інших країн. Але є інша країна в світі, яка славиться своєю дженеричною продукцією в ліках- Індія. Справді потужний виробник дженериків. І зміна фокусу уваги ЄС на Україну може бути дуже цікавою і для того, щоб індуси вкладали свої інвестиції в Україну, будували тут свої заводи або розвивали існуючі. Це інвестиції в Україну і в перспективі ми можемо стати потужним фармхабом.
Якщо говорити про ХАБ, то які країни готові інвестувати в це?
Швейцарія вже інвестує в Україну. Вони одні із перших представлені тут своїми виробниками. Індія також. Щодо готовності інших, то поки що ми вивчаємо інтерес та готові вислухати кожного. Це наступний крок. Тут потрібне масштабування і готовність до змін, щоб довести, що Україна є дійсно цікавою для локалізації виробничих потужностей і є відкритою для таких інвестицій.
Чи виконала Україна умови для вступу в ЄС в медичній галузі? Чи ще потрібно щось зробити?
Потрібно йти за планом, який нам доводить Євросоюз. В нас є чотири галузі, де ми маємо інтегруватися. Медичні послуги, фармацевтична галузь, громадське здоров’я і медична освіта. Всі ці 4 компоненти пронизані цифровізацією. Спочатку реформи, законодавчі акти, а потім нанизати цифрові рішення. Потрібно багато що зробити. Неможливо виміряти, скільки законів чи актів потрібно ухвалити для повного виконання умов. Навіть в Євросоюзі продовжують розробляти нові директиви…
По якому компоненту ми найбільше відстаєм?
Я би назвала і громадське здоров'я, і медичні послуги. В медичних послугах ми дещо відстаємо від приведення нашого законодавства у питаннях якості і системи трансплантації. Нам треба посилювати тут і звітність, і координацію органів між собою. Але Європейська комісія постійно ухвалює нові й нові акти або змінює їх. Світ не стоїть на місці. Інші країни, які входили в ЄС, їм було простіше. Кількість актів була меншою, не було такої швидкості ухвалення нових актів, жодна країна, яка входила в ЄС, не була в стані війни. Ми повинні не тільки імплементувати вже діючі акти, а й відслідковувати нові, і їх також потрібно буде імплементувати.
Повертаючись до трансплантації, ЄС вимагає визначення органу, який би регулював тканини, клітини, стандарти якості... І нам треба до цього також бути готовими. Нам потрібно врегулювати сферу репродуктивних технологій. Це штучне запліднення, ЕКО. Тут нам потрібно адаптувати наше законодавство до європейських стандартів. По громадському здоров'ю теж достатньо багато питань.
Як приклад - одне з важких питання питної води. Тобто, якої якості в Україні має бути питна вода. ЄС вимагає від нас прописати це на рівні законів, щоб врегулювати дотримання певних стандартів питної води. Якщо ми зараз це пропишемо, як того хоче ЄС, то це одразу по всій країні призведе до того, що в нас немає питної води, а лише - технічна. Якщо споживач користується технічною водою, то він має сплачувати за неї меншу вартість. Впадуть тарифи на воду, а значить будуть ненадходження до бюджету. Щоб привести у відповідність до європейських ці стандарти, потрібно не просто написати їх на папері, а реалізувати в країні. І це велике питання. Скільки часу та коштів це потребує? Це питання не одного року. І таких питань багато.
А легалізація медичного канабісу не була умовою ЄС?
Ні.
У ЄС немає претензій до України у звʼязку з цим?
Немає. Вони дуже раді нашому прогресу у цій сфері. Кажуть - покажіть споживачів, бо в них там лежать склади медичного канабісу, який нам готові постачати. Але ми говоримо про медицину, і тому споживач - це не кожна людина, а пацієнти які страждають на чітко визначені захворювання. На сьогодні по медичному канабісу ніхто не зареєстрував АФІ, а це речовина для виробництва ліків з медичного канабісу. (АФІ - діюча речовина або активна речовина ліків. З фізіологічною дією АФІ на організм пов'язують лікувальні властивості препарату, - ред.)
В Україні коноплі для медичного канабісу ще не вирощуються, хоча можна, але він також ще й не імпортується в Україну.
Чи правильно я розумію, що в нас жодна компанія не виробляє медичний канабіс і немає його? Тобто він не використовується?
Ще ні. Але це питання не тому що немає регуляції, а тому що виробник не заходить на ринок. Чому? Тому що вони дивляться, мабуть, на економічні розрахунки та і час потрібен. Очікуємо ліки з медичного канабісу від виробників, система регуляторна підготовлена.
Але ліцензії на таке виробництво мають?
Мають. І українські компанії мають.
Імпорт діючої речовини дозволений?
Так, дозволений. Можливо ще треба трохи часу бізнесу щоб підготуватися. Ми робили розʼяснювальну зустріч з бізнесом з регулювання медичного канабісу. Прийшло близько 80 компаній. 10 компаній проявили зацікавленість у вирощуванні медичного канабісу в Україні. Можливо, бізнесу потрібно дати трохи більше часу, щоб вони почали це робити. Бо не так давно у нас запрацювала регуляція і електронна система. Листопад-грудень цього року - вже можна про щось говорити, я думаю. Можливо до того часу вже хтось зареєструє фармацевтичний інгредієнт і це буде для нас таким маркером, що ринок активізувався.
Багато українців, які виїхали за кордон під час війни, ностальгують за певними медичними послугами і умовами їх отримання. Скаржаться на умови перебування в лікарні, черги і так далі. Виходить, що в нас не все так погано?
Абсолютно не погано. Це відповідає дійсності. Але питання тут не в тому, чи гірша медицина в ЄС. Питання навіть не в бюрократії. Тому що в Європі лікують складні випадки і дуже великий відсоток роботи приділяється профілактиці захворювань. В Україні пацієнтам простіше отримати медичну допомогу. Ну і дешевше звісно. Наприклад, в приватних закладах. У нас дуже розгалужена система медичних послуг. В будь-якому регіоні людина може отримати медичну допомогу.
До речі, нещодавно до нас приїхала місія з ОЕСР - “Клубу успішних країн” (Організація економічного співробітництва та розвитку, об'єднує 38 країн світу з високим рівнем розвитку економіки і високим рівнем доходів громадян. Розглядаються як клуб найбільш розвинених країн, - ред.)
Вони вивчають, що Україна може зробити, щоб повернути українців додому. Приходили і до нас. Ставили питання щодо доступу до медичних послуг. Місія промоніторила європейські країни і вивчила умови, за яких українці готові були б повернутися додому. Приємно чути що це є доступність до медичних послуг. Саме з цих причин багато українців поверталися додому. Це дуже хороший сигнал для нашої держави, що в нас все-таки якісна медична допомога. Ми залишили її розгалуженість та доступність для пацієнта навіть в час війни. Люди отримують ліки безкоштовно за програмою «Доступні ліки».
Я була в США і прочекала в лікарні 4 години лише на прийом. Тут в Україні простіше: 20-30 хв або можна просто прийти до сімейного лікаря. І це не проблема, маємо потужну електронну систему і електронну чергу. Це приємно чути від усіх, що люди повертаються додому за медичною допомогою.
Чи підтримуєте ви рекламу лікарських засобів на ТВ, на лайтбоксах, білбордах? Чи потрібна вона?
Особисто я вважаю, що реклама лікарських засобів має бути обмежена. Є певні заборони у нас. Наприклад, ліки за рецептом не можуть рекламуватися. Але варто посилювати моніторинг. І це питання потребує врегулювання як в ЄС.
Чи підтримуєте ви народну медицину? І чи потребує вона регулювання?
Я за доказову медицину. Народна медицина завжди буде, але МОЗ не повинно втручатися в те, що не відповідає доказовій медицині.
Чи буває таке, що ви самі собі призначаєте ліки? Самолікування…
Не ризикую призначати собі ліки. Я краще не питиму ліки, аніж щось самій призначати. До речі, у нас на сьогодні в світі дуже велика проблема зі звиканням людини до антибіотиків. Україна №1 серед країн ЄС, у якої найвищий рівень споживання антибіотиків, що призводить до резистентності. У нас через війну саме так. Хлопці і дівчата на фронті масово починають приймати їх, потім лікарі не можуть справитися з людиною, бо в неї вже йде звикання до антибіотиків. Людина може померти. І зараз ми розробляємо на виконання євроінтеграційних вимог Стратегію боротьби із стійкістю до протимікробних препаратів.
Чи підтримуєте ви впровадження штучного інтелекту в сфері медицини?
Штучний інтелект дуже цікава справа. Єврокомісія опрацьовувала цей момент і навіть прийняла спеціальний акт. Тут потрібно розуміти, чи пришвидшить це виробничі процеси, а з іншої сторони наскільки це може зашкодити. Я підтримую ШІ, тому що це може прискорити різні прогресивні справи в медицині, можливо, не як з точки зору втручання в медичну послугу, а як допомога лікарям в роботі, аналітика чи складні розрахунки. Але тут питання - цінність лікаря. Чи не впливатиме це на зменшення кадрів і так далі. Тема нова. ЄС ухвалив відповідну регуляцію і доручив створити спеціальні випробувальні проекти - такі “пісочниці”, де й буде використовуватися ШІ.
Ви багато часу приділяли питанню трансплантацій. Закон ухвалено і мають бути створені бази даних. На якому етапі це?
У свій час я підштовхнула впровадження трансплантації в Україні. І це продовжується сьогодні. Якщо я не помиляюся, на сьогоднішній день 36 закладів охорони здоровʼя можуть проводити трансплантації.
База даних створена?
Так, вона створена.
І хто в цій базі даних знаходиться?
Люди, які потребують пересадки органів. Це Єдина державна інформаційна система трансплантації. Кожен заклад веде реєстр пацієнтів самостійно. Ці дані зливаються в єдину систему трансплантації і потім в порядку черговості, якщо зʼявляється донор, розподіляється донорський матеріал на таких пацієнтів, але відповідно до певних критеріїв. Що враховується? Сумісність, територіальність. Наприклад, чи встигне нирка доїхати до пацієнта. Але система працює. Є пріоритети. Діти мають в першу чергу отримувати органи.
Тобто немає привʼязки до родичів? Орган однієї людини, яка дала таку згоду, може отримати зовсім незнайома людина?
Абсолютно.
Чи коштує орган щось для людини при його пересадці?
Для людини - ні, безкоштовно. Але, в державному бюджеті є ціна послуги з трансплантації. Три складові: підготовка до трансплантації, сама операція і післяопераційний період. Це оплачується з державного бюджету. Це все різні суми і залежить від органу. Наприклад, більше 2 млн гривень коштує трансплантація серця. Це тільки пересадка. Це те, що платить Національна служба здоровʼя лікарні, яка робить таку трансплантацію.
А нирка скільки коштує?
Для людини - безкоштовно. А послуга лікарні, яку тарифікує нацслужба здоровʼя, близько 800 тис гривень, якщо я не помиляюсь.
Чи є проблема з "чорними трансплантологами"?
Більше надумана ситуація, аніж проблемна. Це звичайно злочин, але точно ніхто не ловить людей за кутками, щоб передати їх на органи. Для того, щоб провести трансплантацію потрібна неймовірна кількість зусиль та ресурсів. Тому, це швидше щось із області фантазії.
Що може запропонувати ЄС наша система охорони здоровʼя? Окрім того, щоб стати хабом для виробництва ліків.
Медичні послуги і медичну освіту. У нас потужні медичні та фармацевтичні університети. Ми створюємо в Україні університетську клініку на базі Львівського університету. Це буде пілотний проект. Україна пишається офтальмологією, стоматологією, репродуктивними технологіями, кардіологією. Це унікальні лікарі і послуги.
Деякі наші люди повертаються в Україну, щоб полікувати зуби…
Так, медичний туризм прекрасний. Тому потрібно його розвивати в Україні. Шкода, що війна завадила нам з цим, але перспективи точно є.
До речі, багато наших жінок їздять у медичний туризм до Туреччини, оскільки там дешевше збільшити груди, ніж в Україні. Їдуть туди за послугами з пластичної хірургії…
Не цікавилася цим питанням.
Як багато закладів охорони здоровʼя постраждали під час війни?
1911 на сьогодні. Цифра постійно змінюється. Це неймовірна кількість. Маємо руйнування будівель лікарень, центрів крові. Дуже багато коштів йде на відновлення закладів охорони здоровʼя і дякуємо нашим міжнародним партнерам, дружнім країнам за підтримку у відбудові медичної інфраструктури.
Це цілеспрямовані атаки на центри крові?
Думаю, що так.
У нас через це немає дефіциту крові?
Немає. Всі європейці із захопленням дивляться на Україну. Ми країна, яка не запозичила кров ніде, а забезпечили себе самостійно.
Чи проводяться під час війни у нас клінічні випробування препаратів?
Так, проводяться, але мало. Такі клінічні випробування зменшилися удвічі і це проблема. Клінічні дослідження потрібно нарощувати і збільшувати в Україні, тому що потреба тут є. Це не тільки допомога людям, але і економічна складова, і кошти на інновації та обладнання. Чому зменшилась кількість випробувань? Виробники ліків стали боятися проводити тут клінічні дослідження, бо вони можуть не завершитися через переміщення людей або виїзд таких людей за кордон, а також через логістичні проблеми. Але не треба цього боятися. І ми закликаємо Європу проводити дослідження тут. 350 клінічних випробувань проводиться зараз в Україні, а було 700.
Серед цих препаратів, клінічні дослідження яких проводяться, немає препарату, яким можна було б пишатися? Можливо, це ліки від раку?
Так зазвичай клінічні дослідження по онкології і проводяться. Це найпопулярніша історія, тому що в Україні, на жаль, рівень онкологічних захворювань один з найвищих в просторі ЄС. Тому на цьому і є акцент.
Ви мабуть чули, що Путін поставив завдання російським вченим розробити ліки від старіння? Наскільки це реально і чи є така можливість у світі створити такий препарат?
Я не знаю. Я не лікар і не винахідник, не можу сказати. Мої ліки від старіння - це постійний, безперервний розвиток, спорт і здоровий спосіб життя.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.