2023-09-15T06:00:00+03:00 Інтерв’ю 2023-09-25T10:00:16+03:00

Українські Новини

Голова освітнього комітету ВРУ Сергій Бабак: ми хочемо підвищити зарплати вчителям і викладачам, але це важко

Голова освітнього комітету ВРУ Сергій Бабак: ми хочемо підвищити зарплати вчителям і викладачам, але це важко пояснити західним партнерам

Тема освіти ніколи не втрачає актуальності, а особливо на початку навчального року. Тим паче зараз, коли до традиційних тем якості освіти і зарплат вчителів і викладачів додалися проблеми воєнного часу – бомбосховища, офлайн-навчання, величезна кількість переселенців та біженців. Українські Новини поговорили на ці теми з головою парламентського комітету з питань освіти, науки та інновацій Сергієм Бабаком. Він розповів про забезпечення кадрів у школах та університетах, мобілізацію тих, хто отримує другу вищу освіту та повернення "Єпідртримки" (6,5 тис. гривень) освітянами. Також обговорили, яка кількість студентів і школярів знаходяться за кордоном та майбутню конкуренцію українських вишів з європейськими. Бабак розповів, чи варто очікувати підняття зарплат викладачам та вчителям та скільки університетів має залишитися в Україні після реорганізації. 

Ваш колега по фракції Федір Веніславський виступив за те, щоб мобілізувати тих, хто отримує другу вищу освіту. Потім він зареєстрував відповідний законопроєкт. Як ставитесь до такої ініціативи? Чи бачите перспективи ухвалення?

Цей законопроєкт не стосується комітету освіти. Головним по даному законопроєкту є комітет з національної безпеки та оборони, а не наш. Я дуже поважаю пана Федора, він дуже розумна людина. Він просто бачить те, що бачить і Генштаб. Є статистика, я її навіть викладав у своєму telegram-каналі. Ми взяли вибірку "чоловіки 25 років і старше", якщо в середньому з 2019 по 2021 роки приблизно 40 тис. чоловіків обирали другу вищу освіту і шли на неї, то у 2022 році – показник складав 106 тис. чоловіків. У мене є підозра, що у 2023 році цифра буде дуже схожа. Це говорить про те, що приблизно 65 тис. чоловіків знайшли легальний спосіб отримати відстрочку від мобілізації. Це не питання освіти, комітет освіти не буде вносити подібні законопроєкти. Ми не можемо обмежити і не будемо обмежувати людей у праві здобути другу, третю вищу освіту, це їх право – хочуть здобувати, хай здобувають. Якби це був мирний час, то я був би щасливий, що люди обирають освіту дорослих і продовжують перенавчатися, але ми розуміємо, що вони роблять насправді. Тому це не наше питання, хай це рішення приймає Генштаб. Якщо Генштаб прийме рішення про те, щоб позбавити цих людей відстрочки від мобілізації, то вони будуть наполягати на прийнятті цього закону. Ми наполягати не будемо.

Як оцінюєте рішення про обов’язкове повернення бюджетниками, зокрема освітянами, допомоги в 6,5 тис. гривень?

Мінекономіки адмініструвало цю виплату. На неї, згідно з опублікованим порядком, могли претендувати всі, хто втратив свої доходи, окрім тих, хто отримує гроші з держбюджету, зокрема вчителі та викладачі. Їм було заборонено подаватися на цю допомогу. Вочевидь тоді був стрес у всіх. Не дочитали, щось не побачили. Люди могли бачити повідомлення про можливість отримання виплати в тих же telegram-каналах з назвою "всі мають право на 6 500 гривень". У нас, на жаль, не до вас претензія, вистачає журналістів, які всі заголовки роблять трішки іншими. Люди побачили начебто "всі можуть отримати 6 500 гривень" і хтось клікнув та подався на "єПідтримку", але, згідно з порядком, це було заборонено. До міністерства економіки як до адміністратора цієї допомоги будуть претензії. Прийде потім Рахункова палата або інші перевіряючі органи і подивляться перелік тих, хто мав отримати і побачать, що є ті, хто, згідно з порядком, не мали отримувати. Хтось буде за це відповідати, можливо, навіть кримінально. Тому Мінекономіки всіх головних розпорядників коштів, в чиїх сферах люди отримували підтримку не зовсім законно, не маючи особливо на це право, попросили з цими людьми попрацювати, щоб повернути ці гроші. Адже все одно держава буде так чи інакше ці гроші повертати.

Держава надавала цю послугу, ніяких блокувань не було. Були певні критерії, але…

Я вам скажу чесно – ніхто не перевіряв, якщо ви до цього ведете. Ніхто не верифікував. Уявіть, що у березні 2022 року візьмуть 2-3 тижні на верифікацію тих, хто подався. Люди просто не змогли б отримати ту допомогу, яка їм тоді потрібна була, якщо вони виїжджали з розбомбленого місця без нічого, з одним пакетиком і дитиною у руці. Вочевидь що тоді не було ні можливості верифікувати, ні людей, яких можна було б на це виділити. Сталося як сталося.

Все ж таки ви за те, щоб ті, хто отримали, мали повернути кошти?

Це не моя думка, це думка Міністерства економіки.

Міносвіти підготувало новий перелік спеціальностей, де скорочується значна частина самих спеціальностей. Деякі кафедри переживають за втрату актуальності сфери через об’єднання їх спеціальності з іншою.

Ми можемо розпочати з вами тривалу дискусію на тему того, наскільки колись ці спеціальності дрібнилися, причому спеціально для того, щоб у когось була якась своя унікальна спеціалізація, але я не до того. Я вважаю, що Міністерству освіти треба було краще підготувати комунікацію і пояснити для чого вони це роблять. У цьому немає нічого поганого. Жодна спеціальність нікуди не зникне, просто вона укрупниться. Люди, які закінчують ту чи іншу спеціальність, будуть мати більше шансів працевлаштуватися. Якщо ти умовно отримуєш диплом з якоїсь дуже-дуже вузької спеціальності, тобі важче в суміжній спеціальності, хоча це одна сфера. Наприклад, дуже умовно, проектний менеджмент в авіації не сильно буде відрізнятися від проектного менеджменту на залізниці. Ти підеш у транспортну галузь, тобі скажуть, що ти спеціаліст з авіації і ти нам не дуже підходиш. А так ти будеш мати просто проектний менеджмент, який всюди проектний менеджмент.

Ми це питання розглядали на засіданні комітету і не побачили серйозних застережень у тому, що робить Міносвіти. Ми просили їх після того як вони пройдуть громадські обговорення дати фінальну версію і ми ще раз поговоримо на засіданні комітету. Я їм порадив краще комунікувати. Якщо ви просто вивалюєте якусь зміну на громадське обговорення, не говорячи про те, навіщо і що вона хорошого зробить і про можливі ризики, то вочевидь люди почнуть з поганого і будуть дивитися усіма можливими способами, що там може бути негативного.

На кафедрах же дізнаються з тих же постів у Facebook з певним окрасом.

Воно повинно інакше відбуватися. Особливо зараз, коли суспільство напружене. Хочеш щось зробити, скажи суспільству для чого ти це робиш.

Чи є кадрові складності серед учителів і викладачів? Наскільки завантажені нинішні надавачі освіти?

У нас проходить поступово оптимізація мережі закладів освіти. Деякі університети об’єднуються час від часу. Не так багато як би хотілося. Школи оптимізуються, тому що громади змінюються по населенню. Сільське населення переїжджає у місто або більші села. Міграція присутня. Десь змінюється наповнення шкіл, мережа починає оптимізуватися. Це не говорить про те, що вони закриваються. Наприклад, у якомусь селі колись була одинадцятирічна школа, тому що там проживали декілька тисяч людей, а з часом їх стало проживати у три рази менше, тобто ця школа вже буде ненаповнена. Тому вона зменшується до дев’ятирічної, а в 10-11 класи доїжджають в іншу школу, яка стає більшою і якіснішою. Потім населення могло ще більше зменшитися, тоді школа стає початковою, а після четвертого класу всі починають довозити до опорної школи. Мережа оптимізується природньо, це природній процес. Якщо у 2021 році у нас було приблизно 440 тис. вчителів в Україні, то станом на вересень 2022 року – майже 403 тис. вчителів, зараз – 396 тис. вчителів. Кадрове забезпечення шкіл, згідно зі статистикою МОНу, складає 97%. Звісно, є декілька відсотків, котрі наявні за будь-якої системи, бо хтось іде з професії, а хтось не встигає дійти у професію, хтось шукає вчителя краще, десь є вакансія. Ці декілька відсотків завжди будуть незабезпечені. Приблизно 10,5 тис. вчителів знаходяться за кордоном станом на вересень поточного року.

Тобто проблем з кадровим забезпеченням немає?

В загальному, так.

Чи є проблеми у зв'язку з тим, що деякі університети та школи звільняють вчителів та викладачів, які залишилися за кордоном?

В університетів є автономія. Ми всю нашу каденцію намагалися давати більшу автономію нашим університетам, щоб вони були самостійні у своїй академічної діяльності. Університети обирають собі ректора, якого побажають, вони йому довіряють, вони дають йому право на п’ять років керувати університетом. Вони самі вирішують вченою радою, що робити з викладачами, кого звільняти, кого найняти, які кафедри об’єднувати. Це їхня автономія, ми в це не втручаємося. Прямої заборони з боку Міністерства освіти, наскільки мені відомо, немає. Це виключно рішення автономного закладу вищої освіти.

Стосовно автономності. Я помітив, що багато закладів освіти почали забороняти російські джерела. Було багато обговорення стосовно цього. Був ухвалений законопроєкт, але тільки за основу, про відповідну заборону. Його критикували за те, що він вводить заборону тієї ж таблиці Менделєєва чи рефлексу собаки Павлова.

Морально ми могли би бути згодні, насправді, але є нюанси по тих самих джерелах. Пропонували заборонити геть все, що мало російське коріння. Так само під забороною могло стати те, що українські автори друкували в Росії. Це все перебір. Ми домовилися, що політично готові як ідею підтримати за основу, але з доопрацюванням до другого читання. У мене була домовленість з авторами, якщо вони його не перероблять до адекватного стану, то ми його на друге читання не пустимо. Власне, він зараз знаходиться у тому самому стані.

Правда чи що вас періодично просять очолити міністерство, а ви постійно відмовляєтесь? Якщо так, чому відмовляєтесь?

Так, колись було. Достатньо давно. Насправді, коли були предметні пропозиції очолити міністерство на той момент я відмовлявся і досі вважаю, що це було правильно. На мою думку, для того, щоб робити реформи треба прийняти законодавчий фундамент. Три роки тому (коли про призначення говорили) я казав, не готовий йти з парламенту, адже не зробив у ньому домашнє завдання. Нам потрібно справді прийняти кілька важливих фундаментальних законів, щоб потім можна було іти і імплементувати це в життя.

І ви досі себе вбачаєте більше законодавцем, аніж…

У мене не було цих розмов останнім часом, чесно кажучи. Під час війни я не хотів би їх вести. Зараз зовсім інші пріоритети і питання виживання системи і її втримання – це зовсім інша робота, це точно не про реформи.

Зараз очолює Міністерство освіти Оксен Лісовий. Чи є який питання до нього? Я пам’ятаю, що до Сергія Шкарлета у вас весь час не було питань. Ви завжди казали, що все окей і його звільнення не передбачається, а тут… Чи не відбудеться так само з Лісовим?

Не знаю. Я думаю, що прем’єр-міністр пропонує під ті задачі, які стоять перед урядом ту чи іншу кандидатуру. У нас з Оксеном чудові стосунки. Не бачу проблем, абсолютна синергія з комітетом – ми допомагаємо йому, він допомагає нам.

За вашою оцінкою, скільки студентів навчаються за кордоном?

Всі українські студенти, які знаходяться за кордоном, навчаються в Україні. Вони все одно продовжують навчатися дистанційно в українських університетах. Точної цифри немає. Ми можемо приблизно порахувати, взявши за орієнтир тих, хто складає ЗНО за кордоном, то це приблизно 10% від загальної кількості вступників. Тому відповідно 10-15% студентів, за нашими оцінками, знаходяться за кордоном. Це приблизно 130-150 тис. осіб.

Щодо школярів є така статистика?

Була цифра близько 500 тис. дітей, але це минулого навчального року. Станом на сьогодні хтось міг повернутися, хтось навпаки поїхати. Я не збирав таку інформацію.

Скільки шкіл навчається онлайн, а скільки офлайн?

З першого вересня розпочали роботу 12 975 шкіл, з них 6 593 – у звичайному форматі, 2 488 – у дистанційному та 3 894 – у змішаному.

Тих, хто перейшов в офлайн збільшилося?

Так, тому що ми будуємо більше укриттів. Ніхто не дозволить працювати у звичайному форматі школі, якщо вона не має укриття. Тільки з укриттям вона може перейти на очне навчання і все залежить від регіону, де вона знаходиться. Є безпекові фактори, які не дозволять у деяких регіонах в загальному вийти очно, на жаль. В деяких регіонах час підльоту балістики дві хвилини і там тривоги часто включаються тоді, коли вже приліт і, не дай боже, якщо він буде у школу. Ніхто не візьме на себе таку відповідальність. Навіть, якщо це повноцінне бомбосховище протиракетне і протирадіаційне, туди подекуди фізично неможливо встигнути спуститися.

Наскільки ті школи, що вийшли офлайн, забезпечені бомбосховищами?

Залежить від того, що ми рахуємо бомбосховищем. Ми розуміємо, що повноцінних протиракетних і протирадіаційних бомбосховищ у нас мізерна кількість. Тому дуже часто це найпростіші укриття, переобладнанні підвальні приміщення, які "Іскандер" не витримають, але можуть витримати дрон. Якщо ми говоримо про найпростіші укриття, то більше 80% шкіл ними забезпечені.

Чи немає проблем з організацією навчального процесу? Наскільки я знаю, є норма по кількості тих, хто перебуває у закладі освіти, а саме співставність з місткістю укриття. У деяких школах в ОТГ навчання відбувається у декілька змін для забезпечення такої потреби. 

Так, це правда. Згідно з нормами безпеки, не можуть у школі знаходитися більше людей, ніж може в себе вмістити укриття. Якщо у школі навчається 600 учнів разом з викладачами, а укриття розраховано на 200 осіб, то одночасно більше ніж 200 учасників освітнього процесу там знаходитися не може. Тому і три зміни можуть бути. Інакше цього не буде. Можна в три зміни, можна умовними "мігалками" – одні очно, другі дистанційно і так по черзі.

Чи можливе повернення до формату ЗНО під час війни чи весь воєнний час буде Національний мультитест (НМТ)?

За моїми відчуттями внутрішніми, я думаю, що весь період війни у нас буде НМТ. Я вам більше скажу, ЗНО так чи інакше еволюціонувало би у щось подібне до НМТ. Паперовий формат, звісно, ефективний і вже апробований, але в Українському центрі оцінювання якості освіти у планах було десь до 2027 року починати плавний перехід у якусь електронну форму ЗНО. Це спрощення для дітей, це спрощує логістику і багато чого і навіть зменшує витрати державного бюджету, при цьому не втрачаючи у якості. Єдине питання, що у нас минулого року не було інакшого вибору фізично, тому ми зробили НМТ – це був пришвидшений перехід. Ми не були до нього сильно готові, але на щастя, пройшли. Зараз цей формат еволюціонує і НМТ стає більш якісним і за своєю якістю він вже наближається до ЗНО. Я думаю, що у тому чи іншому вигляді НМТ залишиться до кінця війни точно. У мене є підозра, що і після теж. Тестування еволюціонуватиме. Хоча я не виключаю, що повернемося до ЗНО у паперовому форматі.

Президент анонсував додаток "Мрію", я відразу згадав як ми обговорювали з вами дипломи у "Дії" на початку війни. Можете розповісти, які можливості дасть цей додаток, зокрема згадані дипломи у цифрі?

Коли ми обговорювали саму концепцію "Мрії", то взяли багато ідей, які ми колись обговорювали у 2019 році на початку каденції. Ми хочемо максимально цифровізувати багато процесів, полегшити життя вчителям, учням і батькам. Ми хочемо, щоб діти могли обирати власну освітню траєкторію, щоб всі дипломи в них були у "Мрії". Ми хочемо, щоб не тільки це були формалізовані дипломи зі школи, з профтеху, з вишу, а щоб були курси, які проходяться неформально або онлайн. От прийшла людина онлайн-курси по ІТ, то підвантажте її сертифікат у "Мрії". Нехай у тебе там буде твоє освітнє портфоліо. Якщо ми це все цифровізуємо, батьки зможуть бачити свою дитину від перших кроків у садочку і позашкіллі до її активностей, інтересів. Якщо у цю програму додати штучний інтелект, то вона буде сама підказувати, що краще, завдяки зрізу оцінок. ШІ підскаже, що для ваших інтересів підходить якась державна програма, є позашкілля у сусідньому місті, є талановиті викладачі у академії мистецтв, яка у вас на відставні витягнутої руки, а ви про неї не знаєте.

Якщо ми оцифруємо усі ці речі, то нам не потрібні будуть щоденники, розклади занять та поурочні плани, що сильно спростить учителям роботу, бо не треба буде постійно заповнювати папірці і здавати в адміністрацію. Батьки і діти будуть бачити розклад у "Мрії", відвідування уроків. Це все в ідеалі. Те, до чого ми хочемо прийти. Все будемо робити step by step, почнемо з цифровізації документів про освіту і прив’язки електронних щоденників.

Як ви бачите реформу наукових ступенів у зв'язку зі скандалами із плагіатом та відмовами від ступенів?

Мені здається, що у дисертаціях ми вже достатньо зробили. Єдине питання – це академічна доброчесність. У даному випадку робоча група у нашому комітеті за декілька років напрацювала і зараз вийшла на фінальний результат великого законопроєкту "Про академічну доброчесність". Його аналогу ніде у світі немає, тому що у світі ніде немає такого академічного безкультур’я як у нас. Якщо у деяких країнах це є, то це поодинокі випадки. У нас це, на жаль, набуває статусу епідемії, якщо чесно.

Багато питань врегульовано у законі "Про вищу освіту" з 2014 року, але разом з тим є спірні норми, які трактуються зовсім по-різному. Міністр освіти відмовився від наукового ступеня і я так зробив.

Не жалкували?

Чому? Ми хотіли показати приклад. Якщо є навіть технічні, навіть дрібні порушення… Ніхто ніколи не оскаржував наукову новизну моїх праць за стільки років, коли я був доктором наук. Більше 70 наукових праць ніхто ніколи не буде оскаржувати, бо вони останніми роками друкуються за кордоном і щось там ні у кого не виникає запитань. Але у нас є певні люди, які хочуть у цьому навести порядок, зокрема і ми. Ми з міністром проти того, щоб продавалися наукові ступені, писалися дисертації під замовлення, але хтось повинен зробити цей перший крок. Якщо є технічні порушення, то давайте від цього відмовимося. Мені папірець жодним чином не змінює моє життя, ні в плюс, ні у мінус. Я дуже вдячний за здобутий науковий досвід і він для мене дуже важливий, бо зробив мене тим, ким я став. Відмова просто від папірця життя не змінює взагалі.

А для інших це має бути маркером, якщо ми це зробили з міністром, то ми це толерувати не будемо. Одна із задач – ухвалення закону "Про академічну доброчесність", який врешті решт врегулює ці всі питання.

Можете тезисно сказати, що буде передбачено?

Законопроєкт ще не зареєстрований. Він достатньо великий, я б не хотів зараз розкривати деталі.

Я відписую ухвалені рішення Ради і звожу у заголовку закон до головного меседжа. Яке буде головне нововведення цього законопроєкту? Я не прошу все розкрити, а питаю саме про головну зміна, яка буде.

Покарання за академічну недоброчесність буде незворотним.

При цьому закон не має зворотної сили дії.

Можуть бути нюанси.

Ви анонсували скорочення вузів через їхнє об'єднання, коли ми зможемо побачити перші кроки у цьому плані?

Процес вже йде. Минулого року об’єднали декілька університетів. У 2021 році теж було декілька об’єднань. Навіть 11 липня 2023 року була реорганізація двох університетів: "Українського державного хіміко-технологічного університету" та Придніпровської державної академії будівництва та архітектури. Вони об’єдналися в один університет.

Зараз це робити важкувато під час війни, тому що для багатьох це єдине місце роботи і джерело доходу, але Міністерство все одно працює над об’єднанням. Це не об’єднання заради об’єднання або механічного скорочення кількості університетів. Ми повинні розуміти, що наші університети в момент вступу в Європейський Союз з відкритими кордонами одразу отримають конкуренцію з усіма європейськими університетами. Відчуваю інтуїтивно, коли випускники українських шкіл будуть отримувати такі самі можливості вступу за кордоном, то вони туди будуть намагатись вступити. Єдиним буде питання мови. Щось мені підказує, що ті, хто буде знати іноземну мову будуть навчатися за кордоном. Тут є три питання, які будуть зупиняти людей: безумовний патріотизм, відсутність грошей на проживання і мова. Уявіть собі, що ми зараз відкриємо кордон, я далі не буду продовжувати…

Тобто об’єднання для кращої якості?

Об’єднання – це підвищення якості. Я знаю випадки, коли маленький нішевий університет з невеликою кількістю студентів може конкурувати з великими. До прикладу, Києво-Могилянська академія. Але, повірте мені, Європа пройшла шлях об’єднання. У мене на столі в кабінеті лежить книжка "Аналітична доповідь "Як за останні 10 років проходили об’єднання університетів у Європі". Ви будете здивовані. Вони давно ідуть до того, вони розуміють, що маленький університет не може конкурувати з великим університетом. Це справді важко, тому що це питання, який університет будуть обирати люди. Якщо, за інших рівних умов, в одному виші навчається 50 тис. студентів, а у іншому 5 тис. студентів, то врешті-решт великий університет обиратимуть частіше за малий, який у результаті закриється або приєднається до когось. Це неминуче, тільки питання часу.

Скільки тоді в Україні має бути університетів?

Це гіпотетичне питання, будь-яка цифра буде неправильною, але щось мені підказує, якщо ми скоротимо кількість університетів у два рази, то зробимо тільки краще.

За час війни відбулася інфляція, у деяких бюджетників зняли надбавки. Як стоїть питання із зарплатами викладачів та вчителів, наскільки мені відомо вони не виросли. Чи збираєтесь збільшувати фінансування цієї сфери?

Звісно потрібно.

Враховуючи те, що всі видатки ідуть на оборону. А соціальна сфера і сфера бюджетників – це гроші партнерів.

Будемо відверті, як би це прикро не звучало, але ми живемо за рахунок інших країн останні півтора року. Вони оплачують усю нашу соціальну сферу. Всю. Вони не оплачують нам Збройні сили, ми фінансуємо це самі. Всі наші податки, які ми збираємо, ідуть на потреби ЗСУ. Тут дискусій немає, всі розуміють, що це правильно.

Чи хочемо ми підняти зарплати? Так. Як це пояснити нашим партнерам? Дуже важко. Наші партнери мають свою шкільну або університетську мережу, наприклад, Німеччина, яка вдвічі більша по населенню за Україну, яка є основним донором у ЄС, може нам сказати: "У вас населення вдвічі менше ніж у нас, а шкіл у два рази більше ніж у нас. Ваша система у чотири рази менш ефективна, аніж наша. Ви хочете, щоб ми давали вам більше грошей на її утримання?". Це риторичне питання, але це факт. Те саме буде стосуватися питання по університетам.

Тому ми хочемо піднімати зарплати, але впираємося у ті ліміти допомоги, які дають нам наші партнери. Вони кажуть: "Ми готові допомагати і утримувати вашу соціальну сферу, але ж …".

Є дорікання щодо нинішньої влади стосовно передвиборчих обіцянок по зарплатам вчителів. Я розумію, що свої корективи внесла війна, але люди сприймають саме так.

Зарплати будуть підняті наступного року. Я бачив проєкт бюджету. Планується підвищення з початку (1 січня) на 10%, потім через півроку ще 12%. Це тарифна сітка, вона прив’язана до мінімалки. Збільшується мінімалка, збільшується оклад усіх у тарифній сітці.

Враховуючи те, що соціалку ми оплачуємо повністю за рахунок партнерів, чи вірно сказати, що до кінця війни суттєвого підвищення очікувати не варто?

Ми розглядаємо декілька різних моделей і намагаємося зробити все для того, щоб це було раніше перемоги. Чесно і відверто. Я не можу вам сказати деталі, бо ми домовилися, що поки це не будемо комунікувати, але у нас постійно проходять наради, брейншторми з віце-прем’єром Федоровим, міністром освіти Лісовим і з нами щодо зміни взагалі підходів до фінансування заробітних плат та їх формування. Ми дуже хочемо збільшити цю зарплату, зокрема для вчителів. Робимо все можливе. Якщо хтось вважає, що може зробити краще, то welcome.... Сідайте і робіть.

Скільки дітей не можуть навчатися через бойові дії?

Сказати, що зовсім не можуть отримувати, то таких немає. У найгіршому випадку вони отримують освіту дистанційно і це можна віднести до тієї категорії, які недоотримають сильно освіту. Таких мільйон, якщо ми говоримо про середню освіту. Мільйон дітей будуть навчатися дистанційно. Я вважаю, що це дуже погано. Ми розуміємо, що це 4 рік, адже до повномасштабного вторгення РФ був коронавірус. Це трагедія. Це діти, які пішли у перший клас і досі могли не бути фізично у школі.

Ми постійно підіймаємо питання освітніх втрат, а саме як їх компенсувати. У нас були комітетські слухання з цього приводу і у нас є купа напрацювань. Є дистанційні платформи, які ми запустили, які профінансовані державою або донорами. Є Всеукраїнська школа онлайн, до неї вже долучили модулі самотестування для визначення матеріалу, по якому є просідання, державно-приватні ініціативи, напрацювання громадських освітніх організацій. Беріть і використовуйте.