Як змінилася робота Верховної Ради після 24 лютого?
Зараз засідання проходять у закритому режимі без присутності журналістів. Трансляції немає, і політичні сили менше використовують трибуну для якихось гучних заяв та здобуття політичних дивідендів. Йде продуктивна робота. Зала засідань використовується для голосування, а не для з'ясування стосунків. Як воно й має бути.
Верховна Рада нещодавно знову згадала про пенсійну реформу. Це на часі?
Це питання піднімається весь час новітньої історії України, усі 30 років. В Україні діє солідарна пенсійна система. І проблема в тому, що працюючого населення, яке сплачує внески, стає менше, а пенсіонерів більше. Це дуже болюче питання, яке необхідно вирішити якомога скоріше, бо відтягувати далі нема куди. Законопроєкт передбачає обов'язкову участь у накопичувальній пенсійній системі всіх працівників віком до 55 років та обов'язкову сплату роботодавцями пенсійних внесків на користь таких найманих працівників. Єдине, що мене хвилює, - це те, як люди зможуть контролювати діяльність недержавних пенсійних фондів і які будуть гарантії збереження накопичень. Має бути створена система на кшталт Фонду гарантування вкладів, яка вже довела свою ефективність.
Багато галасу наробили законопроєкти про зняття, а потім повернення доплат військовим. Яка ваша позиція щодо цього питання?
На сьогодні темою повернення доплат у 30 тисяч гривень усім військовослужбовцям багато спекулюють. Я особисто підтримав законопроєкт, бо наші воїни стоять на захисті незалежності нашої держави і віддають свої життя за Україну. І 30 та навіть 100 тисяч - це дрібниця, якою ми можемо їм віддячити. Військових не повинно хвилювати, де держава візьме гроші на їх забезпечення. У них є більш важливе завдання. А подбати про відповідне забезпечення військових має не тільки Верховна Рада, а й виконавча влада на чолі з Кабміном.
У 2019 році на позачергових виборах до ВР ви перемогли у 210-му виборчому окрузі. Це Чернігівщина. Наскільки сильно регіон постраждав від російських загарбників і чи є програма відновлення?
Чернігівщина постраждала, і дуже сильно. Там, де орки пройшли маршем, руйнувань менше, ніж у громадах, де були активні бойові дії. У багатьох містечках та селах серйозно пошкоджена інфраструктура та приватний сектор. Є лише попередні оцінки і приблизні цифри, скільки грошей треба на відновлення. Це мільярди гривень. Але Чернігівщина межує із Білоруссю та Росією, і щодня на територію області прилітає щонайменше 8-10 снарядів. Програма відновлення обговорюється на загальнодержавному рівні. Усі розуміють і погоджуються, що відновлювати треба, але коли: зараз чи вже після Перемоги? Бо ніхто не може гарантувати, що завтра чи через пів години не прилетить нова ракета. Та й загроза нового наступу з півночі повністю не зникла. Ризики дуже високі.
До війни Чернігівщина була не дуже динамічною в плані економіки. За рахунок чого зараз виживає регіон?
За площиною Чернігівська область - з найменшою густотою населення в Україні. До того ж, минулого року багато людей поїхало, хоча потроху починають повертатися. І це не може не радувати. У нас також є багато переселенців зі східних регіонів, яким зараз поки немає куди повертатися. Чернігівщина завжди була гостинною і я пишаюся своїми земляками, які завжди готові простягнути руку допомоги тим, хто цього потребує найбільше.
Традиційно область жила за рахунок сільського господарства. Аграрії активно працюють й зараз, але вони стикнулися з масою проблем. Перша - це необхідність розмінування, бо орки залишили дуже багато "подарунків". Але засіяти, виростити та зібрати врожай - це ще не все. Існує друга проблема - кому та як його продати. Складна логістика ставить аграріїв з північних регіонів у невигідне положення, збільшуючи експортну ціну на їхню продукцію. Рішенням могли б стати державна підтримка та створення логістичного кластера, який буде закуповувати продукцію по одній ціні, що на Чернігівщини, що на Одещині для подальшого експорту.
Зрозуміло, а як залучити в регіон інвестицій? Окрім того, що у нас триває війна.
Зараз залучати інвестиції дуже важко. З одного боку, зрозуміло, що до закінчення війни ризики надзвичайно високі. А з іншого - далеко не всі можуть скористатися законом про інвестиційних нянь, бо, хоч там і понизили суму до 10 мільйонів євро, але це достатньо велика сума для малого і середнього бізнесу. Іще одне болюче питання - це захист прав інвесторів і наші суди. На жаль, судова система в Україні далека від оптимальної, якщо казати відверто.
З цим важко не погодитися. Центр Разумкова у 2021 році на замовлення Офісу Ради Європи в Україні провів соціологічне дослідження щодо ставлення українців до судів. 40,6% не довіряють судам взагалі, а 37,4% скоріше не довіряють. Як змінити ставлення українців до представників Феміди?
Необхідна судова реформа. І що найцікавіше: для цього не потрібно якогось додаткового фінансування, штатних працівників чи багато вільного часу. Власне кажучи, я маю свій приклад довжиною в 9 років. Справа почалася ще 31 липня 2014 року. За цей час змінювалися і суди, і прокурори. На останньому засіданні у Дарницькому суді м.Києва було ухвалено рішення про закриття справи через порушення строків з боку прокуратури. Ухвалення рішення вийшло дуже резонансним. Суперечку суддів у нарадчій кімнаті чули усі відвідувачі та працівники суду. Головуючий суддя дуже голосно говорив про політичне забарвлення цієї справи, хоча якби справа була "політичною", рішення було б ухвалено вже багато років тому. Є підозра, що цей суддя був "мотивований" як моїм колишнім конкурентом по виборчих перегонах, який досі не може змиритися з програшем, так і відомим на Чернігівщині агробароном з мого виборчого округу. Однак, справедливість нарешті перемогла, і більшістю голосів трійка суддів ухвалила рішення про закриття кримінального провадження.
Судова тяганина довжиною у майже 10 років не додає оптимізму інвесторам, які будь-якої миті можуть постраждати і втрати все через суддівське свавілля. На жаль, є такі непоодинокі випадки у різних регіонах. Для того, щоб іноземні інвестори не боялися вкладати гроші в українську економіку, треба забезпечити дійсно незалежну і очищену від корупції судову систему. Це буде непросто, але ми повинні це зробити, якщо хочемо стати частиною ЄС та залучити інвестиції.
А що ще треба зробити для бізнесу? Що краще нова податкова система або стимулювання від держави у вигляді 5-7-9?
Ми усі чудово розуміємо, що при обліковій ставці 25% жоден бізнес не витримає такого навантаження відсоткового. Насправді державна програма "5-7-9" була доволі ефективною і своєчасною. У мене дуже багато є знайомих, які успішно скористалися цією програмою для вирішення проблеми з обіговими коштами. Особливо ті, у кого сезонний бізнес.
Інше питання, до якого треба підійти виважено і з холодною головою, - це кардинальна зміна податкової політики. Нам необхідна прогресивна шкала оподаткування для бізнесів, які виросли з "коротких штанців", бо на ті ж доплати військовим, на пенсіонерів, на бюджетників, на відновлення необхідні кошти. Постійно розраховувати на допомогу від західних партнерів не вийде. Репарації за злочини та збитки від рф будуть, але це справа не найближчого часу, а гроші державі потрібні на вчора.
Одна з пропозицій, яка зараз активно обговорюється, - це пільгові податки протягом 3 років після реєстрації ФОПом з подальшим переходом на загальну систему оподаткування.
Крім того, зараз українському бізнесу необхідна всебічна підтримка та інноваційні рішення. Чудовим прикладом є створений за підтримки Мінцифри та МЗС маркетплейс Made with bravery, на якому продаються товари, виготовлені в Україні. Можливостями цього ресурсу, який сприяє експорту українських товарів, вже активно користуються деякі чернігівські бізнесмени, заробляючи гроші за кордоном та наповнюючи бюджет. Таких ініціатив має бути більше.
Готуючись до інтерв’ю, я промоніторив публікації щодо вашої діяльності. Дехто звинувачує вас у "засіванні" округу. Що відбувається насправді і звідки ростуть ноги?
Дивно це чути. Ноутбуки в зруйновану школу, щоб діти могли навчатися, одяг та продукти харчування для вимушених переселенців - це "засівання"? Тоді у нас вся країна зараз "засіває". 67% українців регулярно або час від часу донатять на різноманітні збори, на підтримку армії.
Публікації, в яких мене в цьому звинувачують, я сприймаю як визнання. Звісно, я знаю, хто за ними стоїть:). Я навіть знаю, скільки коштували "послуги журналіста", хоча назвати його представником цієї поважної професії язик не повертається.
Що вас надихає? Коли, на вашу думку, закінчиться війна? І що побажаєте росіянам?
Треба бути реалістом. Насправді, коли закінчиться війна, не знає ніхто. До Перемоги ще далеко, попереду на нас чекають важкі випробування, які ми маємо з честю та гідністю пройти. Усі ми, разом. Бо саме в об’єднанні українців - запорука нашого майбутнього успіху. Я хочу подякувати Президенту за вечірні звернення, які допомагають українцями отримувати вичерпну та правдиву інформацію. Вірю, як і всі ми, у ЗСУ і чекаю на контрнаступ. А побажання "оркам" одне - йти за відомою адресою вслід за російським військовим кораблем. Це наша земля, і тут завжди пануватиме Україна.
Хто ми такі: Про нас та Контакти. Як ми пишемо новини та наші принципи: Редакційний кодекс. Ми старались, якщо вам сподобалось – задонатьте.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, напишіть нам.