19 січня 2023, четвер, 09:30 392

Представник Зеленського у ВР Федір Веніславський: про мобілізацію, військовий облік за кордоном, націоналізацію ДТЕК і нові позбавлення мандатів нардепів

Микола Ящук

Федір Веніславський. Фото: Слуга народу

Українські Новини поспілкувалися з представником Президента у Верховній Раді і парламентарем, членом комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Федором Веніславським. В інтерв’ю ми зачепили тему мобілізації, в тому числі ймовірності повернення в Україну військовозобов’язаних, а ще обговорили доцільність військового обліку за кордоном, терміни і умови закінчення війни. Крім того, у нашій бесіді ми підійняли тему націоналізації об’єктів критичної інфраструктури, серед яких ДТЕК. Народний депутат розповів про нове оголошення мобілізації у Росії, роботу українського парламенту під час війни і нові припинення повноважень народних депутатів.

Ви були одним із ініціаторів законопроєкту, яким пропонувалося зобов'язати осіб, які перебувають за кордоном і підлягають мобілізації, повертатися в Україну під час воєнного стану. Потім навіть глава вашої фракції Давид Арахамія заявив, що таке рішення політсила не підтримає. Чи досі ви підтримуєте цю ідею?

Я прихильник того, що потрібно виконувати конституційний обов’язок про захист Батьківщини. На превеликий жаль, значна частина військовозобов’язаних свідомо з метою уникнення мобілізації і служби у військовий силах усіма правдами і неправдами продовжує виїжджати за кордон. Підтримки ідеї їх повернення у залі Верховної Ради серед фракцій немає. Навряд чи ми можемо очікувати, що даний законопроєкт буде найближчим часом актуалізований. Разом з тим питання про заборону виїзду військовозобов’язаним дуже актуальне і виникає певний дисонанс: хто в Україні виїхати не можуть і це правильно по законам воєнного часу, а ті хто якимось чином виїхав – не виконують свій конституційний обов’язок.

Я прихильник (ідеї повернення), але одночасно реаліст. Я розумію, що на даний момент на цей законопроєкт голосів немає. Крім того, постійно ідуть дискусії про те, щоб дозволити той чи іншій категорії військовозобов’язаних громадян чоловічої статі виїжджати за кордон. Мова йде про моряків, студентів…

Я бачив відповідні ініціативи від вашого колеги по фракції Георгія Мазурашу. Наскільки вірогідна можливість розширення переліку осіб, які зможуть виїхати? Чи обговорюється це у ВР?

Це питання наразі не обговорюється. З огляду на ті сигнали, які надає нам наша розвідка – Росія має намір продовжувати мобілізацію і збільшувати кількість збройних сил. Це робиться для досягнення поставлених перед вторгненням Росією цілей, які вони зараз відкрито декларують. В умовах, коли потрібно зберегти нашу державу, ймовірність дозволу виїжджати за кордон тим особам, які можуть бути мобілізовані, навряд чи варто очікувати.

Все більше з’являється інформація, що в РФ буде знову оголосять мобілізацію. Так-то вона проходить постійно. Чи будуть якісь відповідні міри від України? Чи варто нам очікувати якісь зміни у плані мобілізації? Навіть зі сторони законодавства.

РФ спочатку заперечувала повноцінну війну, потім заперечувала мобілізацію і продовжує це робити, хоча вона постійно відбувається. За рамками 300 тисяч осіб, які вони мобілізували, йде постійно процес (мобілізації). За даними наших розвідників цей процес буде актуалізований найближчим часом. Протягом тижня-двох. Вони будуть змушені оголошувати мобілізацію.

Знову "часткову"?

Подивимося. Я з квітня говорив, що Росія зіткнеться з питанням мобілізації. Як вона її назве: "частковою" або "загальною" – це лише пропагандистське питання на внутрішню аудиторію. Вони можуть заперечувати, що йде загальна мобілізація, хоча вона матиме всі її ознаки. Ми на відміну від РФ визнали 24 лютого, що Україна перебуває у стані війни з РФ і оголосили загальну мобілізації. Нам якихось конкретних нових рішень ВР або Президента не потрібно. Якщо ЗСУ потребуватимуть додаткову кількість військовослужбовців, то це і так відбувається на постійній основі. Ніяких несподіванок і потрясінь немає і бути не може. Незважаючи на те що війна триває більше 11 місяців, кількість добровольців не зменшується. У нас дуже багато тих, хто хоче воювати добровільно на відміну від РФ.

Ще до війни Рада ухвалила закон про воєнних злочинців. Наскільки я знаю, Президент досі його не підписав. Більше року минуло з його ухвалення. Ви як представник Зеленського у Раді можете пояснити, чому закон досі не підписаний?

Україна цим законопроєктом ратифікує Римський статут. Він не став законом, тому що не стільки має суто юридичну площину, скільки має соціально-психологічний аспект. Багато військових ЗСУ, які захищають територіальну цілісність, мають хибне уявлення про те, що у випадку ратифікації Україною Римського статуту їх також можна буде притягати до відповідальності, якщо, не дай бог, в процесі виконання своїх завдань вони допустили якісь порушення, які виходять за межі виконуваної бойової задачі. Простими словами: якщо військовослужбовці нанесли матеріальну шкоду фізичним особам, виконуючи завдання по знищенню ворога, то це виходить за допустимі межі заподіяної шкоди. Багато експертів тлумачать це по-різному. Коли мова йшла про підписання цього законопроєкту, то якраз ходили страшилки, що від цього закону будуть страждати наші військовослужбовці. Це виступало демотивуючим чинником.

Хочу наголосити, що після початку війни Рада внесли зміни до Кримінального процесуального кодексу. Ними передбачено, що Україна приєднується до Римського статуту. За великим рахунком Римський статут в Україні діє. Законопроєкт про військових злочинців вже неактуальний з юридичної точки зору.

Кабмін зобов'язав стати на військовий облік українців, які виїхали за кордон. Яке ваше ставлення до цього? Наскільки по-вашому реалістична ця ідея, адже облік буде проводитися у консульствах, які нині навантажені?

Це продовження того питання, яке ми з вами обговорювали. Є конституційний обов’язок кожного громадянина України захищати Батьківщину, незалежно від місця перебування. Відповідно, стати на військовий облік в консульствах за кордоном – це один із варіантів для розуміння мобілізаційного ресурсу за кордоном.

Дуже неоднозначне питання того, як воно буде діяти на практиці. Якщо громадянин стоїть на військовому обліку в Україні, то він фактично виконав свій обов’язок передбачений законами "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Якщо громадянин на законних підставах знаходиться за межами України, то він перебуває у зв'язках з Україною і повинен реєструватися в консульстві у випадку тривалого часу перебування. Це додатковий аспект реєстрації осіб, котрі перебувають за кордоном, в тому числі з точки зору військового зобов’язання.

Я не готовий давати оцінку того наскільки воно буде діяти. Сподіватися на надмірну активність громадян навряд чи варто.

З юридичної точки зору за невиконання цією вимоги відсутня якась відповідальність. Чи збираються у Раді інкримінувати такі порушення?

Права людини визначаються законом. В цьому випадку в рамках загального закону "Про військову службу". Кабмін лише конкретизує, що цей обов’язок існує і за межами території держави. Відповідальності за не постановку на консульський облік як військовослужбовця на сьогоднішній день дійсно немає. Наскільки це можна оцінювати як порушення загального правила військового обліку? Я не готовий сказати, що це не бездискусійне питання. Але з точки того, щоб ми розуміли скільки військовозобов’язаних громадян України перебувають за кордоном вважаю позитивним рішенням.

Чи готуються якісь законодавчі зміни у комітеті Ради з нацбезпеки, пов’язаних з обороноздатністю?

Процес внесення змін до законодавства, яке стосується безпеки і оборони, відбуваються постійно. Буквально вчора (12 січня) ми ухвалили висновок до законопроєкту, який передбачає розширення можливості іноземцям військової служби в ЗСУ, Нацгвардії і Держспецтрансслужбі. Ми рекомендували Раді ухвалити його у другому читанні. На узгодженні фінішних моментів перебуває в Юридичному департаменті ВР законопроєкт "Про уточнення деяких положень Закону "Про військовий обов’язок і військову службу" щодо питань мобілізації, військової підготовки. Ним ми прибираємо радянський атавізм про те що були своєрідні ДТСААФи, які мають забезпечувати допризовну підготовку військовозобов’язаних. Приводимо у відповідність до реалій проходження військової служби. Встановлюємо випробовування при прийомі на військову службу. Також на найближчому засіданні буде ухвалений законопроєкт, яким ми підсилюємо гарантії для військовослужбовців.

Є законодавча ініціатива про посилення правого регулювання охорони державного кордону, зокрема перетину кордону і статусу Держприкордонслужби. Є законопроєкт про безпеку класифікованої інформації, який найближчим часом може бути розглянутий, а також проєкт закону про посилення спроможності військової контррозвідки СБУ. Достатньо багато законопроєктів опрацьовується у ВР і кожного пленарного засідання Ради у сфері безпеки і охорони ми ухвалюємо рішення, враховуючи досвід і запити Головнокомандуючого ЗСУ.

Наскільки депутати Ради посвячені у військовій тематиці? Наскільки вони інформовані стосовно війни?

Члени нашого комітету (з нацбезпеки) інформовані дуже добре, адже на нас поширюються вимоги законодавства, яке стосується цивільного-громадянського парламентського контролю за сферою безпеки та охорони. На закритих засіданнях комітету ми заслуховуємо представників всіх керівників сфери безпеки і охорони, в тому числі ЗСУ, розвідки, СБУ, Держспецзв’язку, Держспецтрансслужби, командуючих різних напрямків, родів і видів військ. З точки зору поінформованості депутати нашого комітету гарно обізнані. Більше того, згідно з законодавством, ми є споживачами розвідувальної інформації. Відповідно, незалежно від таємності документів, ми має доступ до них. Можемо їх аналізувати. Наші члени комітету у сфері військовій сфері обізнані дуже добре.

Стосовно решти народних депутатів, не маючи таких можливостей як у нас, у них зазвичай менше поінформованості. Але треба враховувати, що з початку повномасштабного вторгнення депутати з різних комітетів дуже тісно спілкуються з військовослужбовцями. Починаючи з рядових і закінчуючи командирами батальйонів і бригад. Вони чудово розуміють проблеми військових. Вони приходять до членів нашого комітету з питаннями удосконалення певних моментів. Значно більше нині депутатів, які розуміють про потреби і проблеми в Збройних Силах.

А народні депутати якось кооперуються з військовими? Просто є приклад членкині вашого комітету Мар’яни Безуглої. В соцмережах на неї посипався хейт за те, що вона приїхала в Сєвєродонецьк і нібито за словами користувачів Facebook почала командувати…

Можна різні акценти ставити, але ми з членами комітету були у той період у тих самих населених пунктах – Лисичанську і Сєвєродонецьку. Зокрема, коли ворог займав Сєвєродонецьк, то ми були в останній точці опору – Сєвєродонецьком об'єднанні "Азот". Ми допомагали, в тому числі Мар’яна, під обстрілами евакуювати цивільний звідти на нашому транспорті. Ми їх перевозили до Лисичанска, потім передавали уповноваженим по розташуванню на території України. Цю роботу потрібно було робити.

Ви продовжуєте це робити? Не публічно?

Звичайно. Члени нашого комітету постійно бувають на передньому фронті. Ми з командуванням наших військовослужбовців, наприклад генералом Сирським, Ковальчуком, на постійному зв’язку. Ми чудово розуміємо ті проблеми, які виникають. Намагаємося координуватися.

Стосовно Мар’яни, як ви говорите "негативний приклад". На той момент, в Лисичанську і Сєвєродонецьку практично не було представників держвлади. Сам факт наявності наших депутатів дуже позитивно там сприймався. З точки зору сприйняття людей. Зараз точно таким же чином у Солєдарі і Бахмуті наші члени комітету бувають постійно.

В парламенті наявна певна правова колізія. Ми бачимо, що депутатів позбавляють мандатів. Однак, на даний момент у нас числиться нардепом мертва людина – колаборант Олексій Ковальов.

Справа у тому, для визнання особи такою, що втратила депутатський мандат, треба документально підтверджений факт смерті. Оскільки це відбулося на тимчасово окупованій території, документа, що не викликав з точки зору достовірності, немає. Ми не можемо формально і юридично проголосити втрату його депутатського мандату. Така ситуація була з покійним депутатом Єремеєвим, якого Рада через тільки через півроку гибелі визнала його таким, що втратив депутатський мандат. Тому що родина не надавала документ про смерть. Не можна було юридично це зробити.

А якось змінити законодавство для унеможливлення таких ситуацій?

Це питання дуже неоднозначне, тому що через зміни можуть бути зловживання стосовно статусу народного депутата. Я не думаю, що приклад Ковальова якийсь показовий. Він жодного значення з точки зору роботи парламенту не має.

Ви довгий період були на посаді представника Президента у Конституційному Суді. На початку війни поширювались чутки про тодішнього голови КС Олександра Тупицького. Мова йшла про те, що після захоплення Києва росіянами КС під керівництвом Тупицького мав легалізувати "марионеточное правительство". Наскільки ця історія правдива?

Така версія має право на існування. Більше того, було два позови в Окружний адмінсуд міста Києва, які подавалися представниками Януковчика, про неправомірність позбавлення його звання і неправомірність припинення його повноважень як президента. Ми можемо допускати, тому що не маємо стовідсоткової впевненості про те, що такий сценарій у спецслужб РФ був. Яку роль у цьому процесі міг би відіграти КС? Сам факт залишення суддею Тупицького не відіграв би ключової ролі, адже в перший день повномасштабного вторгнення особисто до мене звернулися група суддів КС, щоб я допоміг їм вступити до тероборони. В Конституційному Суді переважає кількість суддів, котрі мають проукраїнську позицію. Тому жодного рішення, яке б ставило під сумнів державний суверенітет і територіальну цілісність України, КС не ухвалив би. Я дійсно знаю практично всіх суддів, їхні мотиви. Я не вірю, що КС міг би бути елементом механізму захоплення влади в Україні. Я не виключаю, що могли бути якісь плани, які допускали якусь участь конкретних суддів. Але в мене є переконання, що не було б підтримання судом такого рішення.

Представником ВР в Конституційному Суді була Ольга Совгиря, а представником Президента – ви. Хто тепер обіймає відповідні посади?

Це питання було вирішено практично відразу. В той же день, коли я був звільнений з посади представника Президента в КС, на цю посаду призначили юрист, колишній суддя Сергій Дембовський. На позаминулому тижні також призначили представника ВР у КС. Верховна Рада ухвалила постанову про обрання на цю посаду депутата Максима Дирдіна.

У журналістів немає прямого доступу за спостереженням роботи Ради, тому запитаю у вас про це. Як оцінюєте роботу парламенту? Скільки депутатів ходить на засідання?

З 24 лютого 2022 року Рада продемонструвала здатність працювати в екстремальних умовах. На засіданні було більше 300 депутатів у перший день вторгнення РФ. З того моменту ухвалено рішення працювати у режимі одного пленарного засідання з оголошенням перерв. Про час проведення ми не повідомляємо з питань безпеки, тому що дійсно ворог має мету знищення вищого керівництва держави: законодавців і представників виконавчої влади. Понині всі закони, які стосуються безпеки і оборони ухвалюються практично усіма політсилами, незалежно від їх політичних орієнтацій. Закони економічної сфери викликають деякі дискусії. На крайньому засіданні парламенту голосували корпоратизацію НАЕК "Енергоатом". Фракція "Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина" голосувало проти. Внесли і ставили на голосування велику кількість технічних правок. Бувають такі виключення, але загалом питання ухвалюються шляхом консенсусу. Погоджувальна рада депутатських фракцій і груп узгоджує законопроєкти, які ніким не будуть ставитися під сумнів і вони дуже швидко голосуються. ВР працює дуже конструктивно, без політичних дебатів.

А що робити з депутатами, які систематично не відвідають засідання?

Механізму впливу на таких депутатів, на превеликий жаль, немає. Окрім того, що ми ухвалили закон, який передбачає втрату зарплат за прогули, але для багатьох депутатів це не є визначальним. Якщо депутат не ходить на засідання парламенту, то визнати його таким, що втратив мандат, ми не можемо. Хочу нагадати, що це була одна із законодавчих ініціатив, яку ми ініціювали ще 31 серпня 2019 році. Цей законопроєкт так і не ухвалили.

А тепер не вийде, тому що під час військового стану заборонено змінювати Конституцію.

Вірно, це був законопроєкт про зміни в Основний Закон. Ми так і не отримали висновок Конституційного Суду з цього питання. Єдиний варіант: виїзд за кордон на постійне місце проживання народного депутата і є підстави для втрати громадянства. Так і відбулося з Віктором Медведчуком, Тарасом Козаком, Ренатом Кузьміном та Андрієм Деркачем. Це ті випадки, коли наявні підстави втрати громадянства. Інших факторів впливу на депутатів немає.

Президент Володимир Зеленський вже анонсував, що ці втрати громадянства і, відповідно, позбавлення мандатів не останні. Чи є інформація кого ще може це торкнутися?

Є інформація, що деякі нардепи з 24 лютого постійно перебувають за кордоном.

Їх будуть позбавляти…

Питання не в тому, що їх будуть позбавляти. Мова про визнання такими, що втратили громадянство через те, що вони не виконали вимоги закону. Зараз я не можу сказати конкретні прізвища, але таких депутатів є достатньо.

А по кількості зорієнтувати?

Я не володію інформацією. Сказати п’ять чи десять, чи двадцять людей… Я думаю, що десь в цих рамках. Декілька десятків чоловік таких точно є.

Я помітив ще навіть до війни, що фракція "Слуга народу" майже ніколи не збирала більше 226 голосів.

Чому не збирала? Фракція і під час війни збирала.

Але це відбувається дуже рідко. Це коли голосують воєнний стан. Як би ви зараз оцінили монолітність вашої фракції і її голосуання?

З початку війни монолітність фракції суттєво збільшилась. Війна згуртувала нас всіх. Є різні групи всередині групи. Це природньо, тому що такої великої фракції в історії ще не було. Ці різні групи мають різні інтереси, але в питаннях оборони і безпеки держави інтереси всіх груп співпадають. Я думаю, що говорити про розпад чи припинення існування нашої депутатської фракції до кінця війни навіть варто. Цього точно не буде.

Різні фракції підголосовують вам.

Під час війни відбулася консолідація.

А якщо питання не оборони, а приватизації або соціалки, коли не вистачає у "СН" голосів, як Зеленському вдається переконувати інші фракції голосувати?

Не можу вам сказати. Не знаю як вдається переконувати. Я знаю, що практично всі фракції голосують за виключенням популістських заяв чи намагання якимось чином грати у політику, тобто влаштовувати дискусію на пустому місці.

Нагадаю вам приклад голосування, який я навів. Ми голосували закон про корпоратизацію "Енергоатому". Навіщо відкритим акціонерним товариством суб’єкт, де законом передбачено стовідсоткова власність акцій державі? Ці акції не можуть бути відчужені і приватизовані та іншим чином виведені з держвласності. І тут починаються дискусії: "Ви хочете вкрасти". Корпоратизація такого важливого об’єкту призведе до необхідності виконувати вимоги Закону "Про акціонерні товариства". Мова про створення Наглядової ради, Ревізійної комісій, постійне оприлюднення звіту. Тобто того, чого дуже часто у державних підприємства немає і відбуваються процеси, коли хтось стає багатшим всупереч інтересам держави. Це приклад того, коли гарний закон "бомбиться" через те, що, напевно, у якихось політсилах при статусі кво є можливості задовольняти фінансові потреби в утриманні партії чи ще чогось. Є багато різних інтересів.

Коли ми говоримо про нестачу голосів, то закони, які не мають явної корупційної складової, таких зараз 99%, підтримуються незалежно від політичної орієнтації. Всі фракції голосують, але деякі інколи голосують проти – "Європейська солідарність" і "Батьківщина". Перші це роблять, намагаючись піаритися і грати в якусь політику. Це дві політичні партії, які намагаються цими голосуваннями себе зберігати в якості політсили. Всі решта голосують за проукраїнські законопроєкти. Проблем із голосуванням або переконанням проголосувати я не бачу.

Ви згадали про державну власність. Я питав голову фінансового комітету Ради Данила Гетманцева стосовно останніх націоналізацій ("Мотор Січ", "Укрнафта", "АвтоКрАЗ", ЗТР та "Укртатнафта"). Він запевнив, що націоналізують виключно для потреб оборони держави. Були російські атаки по енергетиці протягом осені і донині. Всі переживають проблеми з електроживленням. Це ж стосується нацбезпеки. Чи є в планах націоналізація ДТЕКу?

За моєю інформацією таких планів немає. Є плани націоналізації тих підприємств, які дійсно підуть на підсилення сфери безпеки і оборони. Про це ми говоримо, в цьому напрямку буде багато конкретних кроків. Що стосується ДТЕКу, я скажу не як представник партії "Слуга народу", а висловлю особисту думку. Я вважаю, що такі об’єкти як колишні обленерго, облгази, які за великим рахунком не потребували великих капіталовкладень, бо були самоокупними. Вони можуть приносити гроші державі. Варто було б націоналізувати їх або зробити з них прозорі державні акціонерні компанії, де б держава мала б за рахунок дивідендів розширювати і удосконалювати цю критичну інфраструктуру і заробляти на цьому гроші. Ще раз підкреслю – це моя суб’єктивна думка.

Я запитав про ДТЕК, тому що подейкують про продовження воєн між Ахмєтовим і Зеленським.

Про таку війну точно не можу сказати зараз нічого.

Або ж конфронтація.

Я не бачу під час війни якихось дії, які б могли бути розцінені як конфронтація. З точки зору стратегічних інтересів держави я за націоналізацію енергетичних і газорозподільчих компаній.

Які у вас глобальні прогнози стосовно війни? Чого нам очікувати від 2023 року? Є прогнози, що у випадку продовження війни після 2023 року, наші шанси зменшаються.

Ці прогнози робити легко. Оскільки з одного ми бачимо, що РФ не досягнула тих цілей, які перед собою ставила і вже не зможе це зробити. Росія може продемонструвати якісь ситуативні тактичні покращення свого становища на окремих ділянках фронту. Але це всього тимчасове явище, доки ми не отримаємо ті можливості і спроможності, які нам забезпечать подальше звільнення наших територій.

Прогнози у мене не настільки оптимістичні як у керівника Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирила Буданова, який вважає, що до літа ми завершимо війну і звільнимо всі наші території. Я думаю, що до кінця 2023 року у нас є всі шанси завершити війну і звільнити всі окуповані території, включаючи Крим і Донбас.

На початку війни поширювався меседж від влади, що треба повернутися до кордонів 23 лютого. Цей варіант на сьогоднішній день розглядається?

Ми так говорили, коли відбувалася дуже інтенсивна фаза війни і наші Збройні Сили тіснилися під натиском окупаційних військ. Коли ми звільнили територію навколо Києва, Чернігівщини, Житомирщини, Сумщини. А потім Харківщину, також частину Півдня. Стало питання лише в тому, що нам потрібне підсилення технічних можливостей та зброї, яка дозволить швидше з мінімальними втратами очищати нашу землю. Тому зараз питання до повернення до кордонів 23 лютого точно не актуальне. Питання у виході до загальновизнаних меж державного кордону.

Стосовно найближчих перспектив. Що відбувається у Соледарі?

Ворог контролює значну частину Соледара, але не всю. Наші Збройні сили тримаються на цій ділянці фронту. Подивимося, чим закінчиться. Поки що за Соледар ідуть бої. Зараз, прямо в цей час. Наші військові контролюють північно-західні райони Соледар. Для росіян Соледар став символом наподобі Маріуполя для завоювання. Їм треба для своїх громадян продемонструвати, що вони чогось досягли. Стратегічного значення, яке б змінило хід битви чи війни, ні Соледар, ні Бахмут точно не мають. (Ситуація описана станом на 13 січня, другу половину дня).